Постанова № 34106461, 03.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 року № 813/4317/13-а

Львівський окружний адміністративний суд

головуючої - судді Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання Чернявської О.Д.,

представника позивача - Гнатковської М.І., згідно довіреності,

представника відповідача - Вітіва В.Я., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом виконавчого комітету Львівської міської ради до Державної фінансової інспекції у Львівській області про визнання вимоги протиправною та скасування, -

В С Т А Н О В И В :

виконавчий комітет Львівської міської ради (надалі - ВК ЛМР) звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції у Львівській області (надалі - ДФІ у Львівській області) про визнання протиправною та скасування вимоги відповідача № 08-13м/3301 від 30.04.2013 року "Про усунення недоліків та порушень за наслідками ревізії" в частині щодо стягнення шляхом проведення претензійно-позовної роботи з колишнього начальника відділу кадрів ВК ЛМР ОСОБА_3 та до 18.01.2012 року його заступника, а з 19.01.2012 року - начальника відділу кадрів ВК ЛМР Бордун Г.В. зайво нарахованих та виплачених коштів на загальну суму 45568,81 грн.; відображення в обліку дебіторської заборгованості за фактично неотримані послуги Львівської регіональної філії Центру ДЗК в сумі 12130,00 грн. Зазначені порушення були встановлені за наслідками проведеної з 12.12.2012 року по 07.03.2013 року ревізії фінансово-господарської діяльності ВК ЛМР, оформленої актом № 08-22/5 від 11.03.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що виплата надбавки за високі досягнення у праці колишнього начальника відділу кадрів ВК ЛМР ОСОБА_3 та до 18.01.2012 року його заступника, а з 19.01.2012 року - начальника відділу кадрів ВК ЛМР Бордун Г.В. обумовлена розробкою останніми проектів нормативно-правових актів та прямо передбачена постановою КМ України № 268 від 09.03.2006 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів". Щодо оплачених послуг по виготовленню технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельних ділянок в натурі по вул. К.Левицького, 72 та пл. Ринок, 1, то твердження ДФІ у Львівській області щодо відсутності такої документації не відповідає дійсності. Вказана техдокументація виготовлена і надійшла на адресу ВК ЛМР. Тому, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні від 02.08.2013 року, суть яких зводиться до наступного. ДФІ у Львівській області вказує на безпідставність нарахування та виплати колишньому начальнику відділу кадрів ВК ЛМР ОСОБА_3 та до 18.01.2012 року його заступнику, а з 19.01.2012 року - начальнику відділу кадрів ВК ЛМР Бордун Г.В. надбавки за високі досягнення у праці та нарахованих на них коштів на загальну суму 45568,81 грн., оскільки такі особи не займались розробленням проектів нормативно-правових актів, не проводили експертизу проектів таких актів. Щодо оплачених послуг Львівської регіональної філії Центру ДЗК в сумі 12130,00 грн., то такі фактично отримані не були, що є порушенням ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України. Враховуючи наведене, у задоволенні позову слід відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що Державною фінансовою інспекцією у Львівській області в період з 12.12.2012 року по 07.03.2013 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Львівської міської ради за період з 01.06.2010 року по 30.11.2012 року, про що складено акт № 08-22/5 від 11.03.20213 року.

В акті ревізії, крім іншого, зазначено, що виплата згідно з розпорядженням міського голови надбавки за високі досягнення у праці в розмірі 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років колишньому начальнику відділу кадрів ВК ЛМР ОСОБА_3 та до 18.01.2012 року його заступнику, а з 19.01.2012 року - начальнику відділу кадрів ВК ЛМР Бордун Г.В. є порушенням п. 2 постанови КМ України № 268 від 09.03.2006 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", оскільки вказані особи не займались протягом періоду, що отримували надбавку, розробленням проектів нормативно-правових актів, а також не проводили експертизу проектів таких актів. Таким чином, зайва виплата надбавки за високі досягнення у праці в розмірі 100 відсотків посадового окладу становила, а також зайве нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та включення надбавки в розрахунок відпускних, матеріальної допомоги на оздоровлення, заробітної плати за час перебування у відрядженні завдало матеріальної шкоди ВК ЛМР в сумі 45568,81 грн. Також під час проведення ревізії було встановлено, що позивачем замовлено, оплачено, однак не отримано (оскільки така відсутня на момент проведення ревізії у ВК ЛМР) технічну документацію із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі по вул. К.Левицького, 72 та пл. Ринок, 1. Тобто, має місце порушення ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України, що призвело до матеріальної шкоди в сумі 12125,61 грн.

За наслідками встановлених порушень під час ревізії ДФІ у Львівській області скеровано на адресу ВК ЛМР вимогу № 08-13м/3301 від 30.04.2013 року "Про усунення недоліків та порушень за наслідками ревізії".

Позивач частково не погоджується з вимогою, тому змушений звернутись до суду.

При прийнятті рішення суд врахував наступне.

Щодо стягнення шляхом проведення претензійно-позовної роботи з колишнього начальника відділу кадрів ВК ЛМР ОСОБА_3 та до 18.01.2012 року його заступника, а з 19.01.2012 року - начальника відділу кадрів ВК ЛМР Бордун Г.В. зайво нарахованих та виплачених коштів на загальну суму 45568,81 грн.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно ч. 3 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Статтею 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що міська рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.

Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради одноособово, а у випадках, передбачених законом, - за погодженням з відповідними органами виконавчої влади.

Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.

Згідно ч. 3 ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою КМ України № 268 від 09.03.2006 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" встановлено, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці, встановлених для державних службовців відповідних категорій і схем посадових окладів згідно з додатками 48 - 54 і 57.

Підпунктом "в" частини 1 пункту 2 вказаної Постанови визначено, що керівникам органів, в тому числі і місцевого самоврядування, у межах затвердженого фонду оплати праці надано право установлювати надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років; керівним працівникам і спеціалістам департаментів, управлінь, відділів, інших структурних підрозділів, які безпосередньо займаються розробленням проектів нормативно-правових актів, проводять експертизу проектів таких актів (якщо положеннями про підрозділи передбачено виконання такої роботи), а також прокурорам та слідчим органів прокуратури, керівним працівникам і слідчим органів внутрішніх справ, посади яких віднесені до відповідних категорій посад державних службовців і які займаються розслідуванням кримінальних справ, - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років.

З матеріалів справи встановлено і не заперечується сторонами, що ОСОБА_3 в період до 19.01.2012 року перебувала на посаді начальника відділу кадрів ВК ЛМР, Бордун Г.В. до 18.01.2012 року перебувала на посаді його заступника, а з 19.01.2012 року - на посаді начальника відділу кадрів ВК ЛМР.

Положенням про відділ кадрів ЛМР, затв. рішенням ВК ЛМР № 67 від 23.02.2007 року передбачена серед інших завдань і функцій відділу розробка проектів нормативно-правових актів, проведення експертизи нормативно-правових актів міської ради, міського голови, виконкому.

Відповідними розпорядженнями Львівського міського голови Садового А.І. № 223-к від 17.03.2008 року та № 157-к від 23.02.2009 року вищевказаним особам було встановлено надбавку за високі досягнення у праці в розмірі 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг посадової особи місцевого самоврядування та з урахуванням надбавки за вислугу років.

Представник позивача в судовому засіданні стверджував, що ОСОБА_3 та Бордун Г.В., перебуваючи на посаді як заступника начальника відділу кадрів, так і на посаді начальника відділу кадрів, розробляли проекти нормативно-правових актів та проводили їх експертизу.

Як на доказ суду представлено реєстри розроблених виконавчим комітетом Львівської міської ради та Львівською міською радою протягом 2010-2012 років нормативно-правових актів із вказівкою на осіб, які такі нормативно-правові акти (їх проекти) розробили.

Однак, із долучених до матеріалів справи реєстрів вбачається, що прізвища ОСОБА_3 та Бордун Г.В. в таких зазначені лише один раз - в 2010 році вказані особи брали участь у розробці регуляторного акта - ухвали Львівської міської ради "Про затвердження Положення про преміювання працівників львівських комунальних підприємств, що обслуговують житловий фонд" № 146 від 12.02.2010 року. Слід зазначити, що розробниками проекту даного нормативно-правового акту були також керуюча справами виконкому Литвинюк М.В. та перший заступник міського голови Синютка О.М.

Доказів високих досягнень у праці або виконання ОСОБА_3 та Бордун Г.В. особливо важливої роботи суду не представлено.

Таким чином суд вважає, що зазначеним особам було безпідставно призначено та виплачено надбавку за високі досягнення у праці в розмірі 100 відсотків посадового окладу, що призвело також до зайвого нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та включення надбавки в розрахунок відпускних, матеріальної допомоги на оздоровлення, заробітної плати за час перебування у відрядженні.

Відтак, вимога ДФІ у Львівській області щодо стягнення шляхом проведення претензійно-позовної роботи з колишнього начальника відділу кадрів ВК ЛМР ОСОБА_3 та до 18.01.2012 року його заступника, а з 19.01.2012 року - начальника відділу кадрів ВК ЛМР Бордун Г.В. зайво нарахованих та виплачених коштів на загальну суму 45568,81 грн. є правомірною та скасуванню не підлягає.

Спору між сторонами щодо розміру суми, яка є зайво виплаченою та підлягає стягненню немає.

Судом не береться до уваги твердження представника позивача про те, що Бордун Г.В. розробляла також Методику проходження практики та стажування для студентів ВНЗ, молодих спеціалістів з закінченою вищою освітою за програмою "Перший кар'єрний крок у ЛМР" та Концепцію навчання посадових осіб Львівської міської ради на 2012-2014 роки, оскільки зі змісту вказаних документів вбачається, що такі носять методичний (навчальний) характер, спрямовані на створення системи проходження практики та стажування спеціалістів у ЛМР, створення системи підготовки та перепідготовки, підвищення кваліфікації працівників виконавчих органів тощо. Такі документи не відповідають критеріям нормативно-правового акту, оскільки не встановлюють (на створюють) прав та обов'язків для кола осіб, яким вони адресовані, не містять норм права.

Щодо відображення в обліку дебіторської заборгованості за фактично неотримані послуги Львівської регіональної філії Центру ДЗК в сумі 12130,00 грн.

З матеріалів справи вбачається що на підставі договорів № 46-03-08-4323 від 10.02.2012 року на виконання проектно-пошукових робіт та № 46-03-08-4322 від 10.02.2012 року на виконання проектно-пошукових робіт, укладених ВК ЛМР та Львівським міським відділом Львівської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", замовник (ВК ЛМР) доручає, а виконавець (ЛМВ ЛРФ ДП "Центр ДЗК") приймає на себе виконання комплексу проектно-пошукових робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою для оформлення права користування земельними ділянками у м. Львові по вул. К.Левицького, 72 в м. Львові та пл. Ринок, 1 в м. Львові відповідно.

При укладенні договорів сторони погодили ціну та строки виконання робіт, які згідно §3 кожного договору становлять 4 місяці. В термін виконання робіт не входить час, а також вартість на погодження технічної документації в міському управлінні архітектури та міському управлінні земельних ресурсів, проведення державних землевпорядних та геодезичних експертиз в обласному управлінні земельних ресурсів.

Оплата вартості робіт станом на момент проведення ревізії проведена повністю, що сторонами не заперечується.

Підставою для зазначення у вимозі відповідача № 08-13м/3301 від 30.04.2013 року необхідності відображення в обліку дебіторської заборгованості за фактично неотримані послуги Львівської регіональної філії Центру ДЗК в сумі 12130,00 грн. стала нібито відсутність на момент проведення ревізії технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельних ділянок в натурі по вул. К.Левицького, 72 та пл. Ринок, 1, що, на думку ДФІ у Львівській області, є порушенням ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України.

Суд зазначає, що завірені належним чином копії технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по пл. Ринок, 1 та по вул. К.Левицького, 72 у м. Львові долучені представником позивача до матеріалів справи.

Крім того, копією долученого до матеріалів справи журналу інвентаризаційних номерів технічних документацій стверджується, що технічній документації щодо землекористувача виконавчого комітету Львівської міської ради на земельні ділянки по пл. Ринок, 1 та по вул. К.Левицького, 72 у м. Львові присвоєно інвентаризаційні номери 25 та 26 відповідно 05.02.2013 року, тобто, ще до закінчення ревізії ДФІ у Львівській області.

Також слід зазначити, що відповідач, проводячи зустрічну звірку у Львівській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру", оформлену актом № 08-22/13 від 14.02.2013 року, встановив, що другий примірник технічної документації із землеустрою разом з додатками переданий ВК ЛМР та відображений останнім в журналі інвентарних номерів.

Згідно ст. 1 Бюджетного кодексу України ним регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Частиною 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Відповідно до Положення про Державну фінансову інспекцію України, затв. Указом Президента України від 23.04.2011 року № 499/2011, 4. Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань:

- здійснює державний фінансовий контроль за:

використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи;

- здійснює контроль за:

виконанням функцій з управління об'єктами державної власності;

цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів;

цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії;

складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету;

станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів;

усуненням виявлених недоліків і порушень;

- вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме:

вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства;

звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів;

проводить аналіз стану додержання фінансової дисципліни та про його результати повідомляє органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування;

готує і подає до відповідних державних органів пропозиції щодо усунення та запобігання причинам і умовам, які призвели до допущення недоліків і порушень;

здійснює контроль за виконанням вимог і пропозицій, поданих Держфінінспекцією України та її територіальними органами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування за результатами державного фінансового контролю, та інформує про це Кабінет Міністрів України і Мінфін України;

застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає стягнення, санкції до осіб, винних у порушенні законодавства;

передає правоохоронним органам матеріали ревізій у разі встановлення порушень законодавства, що передбачають кримінальну відповідальність або містять ознаки корупційних діянь; інформує правоохоронні органи про факти інших виявлених порушень законодавства.

Суд зазначає, що зважаючи на фактичну наявність технічної документації із землеустрою, її реєстрацію в журналі інвентарних номерів 05.02.2013 року, належність цільового використання коштів, сплачених за її виготовлення, вимога ДФІ у Львівській області щодо відображення в обліку дебіторської заборгованості за фактично неотримані послуги Львівської регіональної філії Центру ДЗК в сумі 12130,00 грн. є неправомірною та підлягає скасуванню.

Факту нецільового використання коштів в ході ревізії не встановлено, заперечень щодо завищення вартості оплачених послуг не надходило.

Судом не беруться до уваги твердження представника відповідача щодо невірного відображення по журналу вхідної кореспонденції технічної документації із землеустрою, оскільки таке не спростовує факту наявності такої документації, присвоєння їй інвентарного номера ВК ЛМР, що для вирішення питання про фактичність отримання послуг є більш вирішальним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч.1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши правомірність оскаржуваних позивачем вимог ДФІ у Львівській області, суд зазначає, що лише одна знайшла своє підтвердження в ході розгляду справи належними і допустимими доказами, а саме, щодо стягнення шляхом проведення претензійно-позовної роботи з колишнього начальника відділу кадрів ВК ЛМР ОСОБА_3 та до 18.01.2012 року його заступника, а з 19.01.2012 року - начальника відділу кадрів ВК ЛМР Бордун Г.В. зайво нарахованих та виплачених коштів на загальну суму 45568,81 грн. Інша, щодо відображення в обліку дебіторської заборгованості за фактично неотримані послуги Львівської регіональної філії Центру ДЗК в сумі 12130,00 грн., спростована матеріалами справи.

Звідси, позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, з Державного бюджету України в користь позивача слід стягнути сплачений при подачі позову до суду судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, в сумі 17,21 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Державної фінансової інспекції у Львівській області № 08-13м/3301 від 30.04.2013 року "Про усунення недоліків та порушень за наслідками ревізії" в частині відображення в обліку дебіторської заборгованості за фактично неотримані послуги Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру в сумі 12130,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в користь виконавчого комітету Львівської міської ради (м. Львів, пл. Ринок, 1, ЄДРПОУ 26256622) 17,21 грн. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 08.10.2013 року.

Суддя Потабенко В.А.