Рішення № 34106387, 14.10.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.10.2013 Справа № 901/2401/13за позовом Управління Північно - Кримського каналу

(вул. Героїв Сталінграду, 11, м. Таврійськ, Херсонська область, 74988)

до Комунального підприємства «Ленводканал»

(вул. Трудова, 8, смт. Леніне, АР Крим, 98200)

про стягнення 2 293,14 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: Балацька Алевтина Вікторівна, представник, довіреність № 18/587 від 11.06.2013, Управління Північно - Кримського каналу;

Від відповідача: не з'явився, КП «Ленводоканал»;

Суть спору: Управління Північно - Кримського каналу звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до комунального підприємства «Ленводканал» про стягнення суми боргу у розмірі 2 130.00 грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 8.36 грн., пені в сумі 41.80 грн., інфляційних втрат в сумі 9.03 грн., штраф 7% від суми основного боргу у сумі 103.95 грн., а всього 2 293.14 грн..

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем зобов'язань, взятих за договором № 6 про надання послуг з подачі води на комунальні потреби з Північно - Кримського каналу від 18 грудня 2012 року в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг.

Свої вимоги позивач обґрунтував посиланнями на статті 509, 525 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з відпусткою судді господарського суду АР Крим Лукачова С.О. згідно автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Радвановської Ю.А..

Ухвалою господарського суду АР Крим від 19 вересня 2013 року справу № 901/2401/13 було прийнято до провадження судді Радвановської Ю.А..

У судовому засіданні 01 жовтня 2013 року представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якій він просив суд стягнути з відповідача суму у розмірі 1365.91 грн., а саме - заборгованість у розмірі 1 230.00 грн., відсотки за користування коштами у розмірі 5.33 грн., пеню у розмірі 26.63 грн., 7% штрафу у розмірі 103.95 грн., яка ухвалою господарського суду АР Крим від 01 жовтня 2013 року була прийнята до розгляду (а.с. 61).

Представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача явку у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

При цьому, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, надіслане судом на адресу відповідача, повернулось із відміткою представника відповідача про отримання судової кореспонденції (а.с. 29).

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи та матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства - свободу у наданні сторонами своїх документів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вказані обставини, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

18 грудня 2012 року між Управлінням Північно - Кримського каналу (виконавець) та Комунальним підприємством «Ленводоканал» (замовник) було укладено договір № 6 про надання послуг з подачі води на комунальні потреби з Північно - Кримського каналу (а.с. 8-9), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язався надати послуги з подачі води на комунальні потреби замовнику, згідно його річного замовлення в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 3.1 договору оплату вартості наданих послуг з подачі води замовник здійснює за договірною ціною згідно з виписаним виконавцем рахунком, в якому зазначений фактичний об'єм води, поданий замовнику.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що підставою для розрахунку за надану послугу є двосторонній акт про подачу - приймання води, узгоджений відповідальними особами, і рахунок, який виписує виконавець в останній день звітного (поточного) місяця.

Відповідно до пункту 3.3 договору замовник зобов'язаний перерахувати суму, вказану в акті та рахунку, протягом 5-ти операційних днів з дня отримання рахунку, договірна вартість постачання 1000 куб.м. води складає 15.00 грн. (п'ятнадцять гривень) в тому числі ПДВ 20% - 2.50 гривень (пункт 3.4 договору).

Пунктом 4.2 договору визначено, що виконавець щомісячно готує і надсилає замовнику для підписання двосторонній акт подачі-приймання об'єму поставленої води. Виконавець та замовник у встановленому порядку призначають відповідальних осіб для підписання таких актів.

Відповідно до пункту 5.2.4 договору замовник зобов'язаний оплачувати послугу на умовах та в порядку, зазначеному в розділі 3 цього договору.

Пунктом 6.2 договору сторони визначили, що у разі невиконання замовником пункту 3.3 розділу 3 цього договору стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від несплаченої суми та інші штрафні санкції, передбачені законодавством.

Згідно з пунктом 10.1 договір набуває чинності з 01 січня 2013 року і діє до 31 грудня 2013 року.

Позивачем на виконання умов договору було надано відповідачу послуги на загальну суму 2 130.00 грн., що підтверджується підписаними та завіреними печаткою відповідача актами подачі - приймання води за період з 31 січня 2013 року по 31 березня 2013 року (а.с 10-12).

На виконання пункту 3.2 договору позивачем були виставлені відповідачу до сплати рахунки (а.с. 67-68).

Однак, відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим за ним створилася заборгованість в сумі 2130.00 грн..

Позивач претензією від 25 квітня 2013 року № 10/459 вимагав від відповідача сплати заборгованості, однак вона була залишена останнім поза увагою (а.с. 13).

Викладене з'явилося підставою для звернення Управління Північно - Кримського каналу до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, в частині їх своєчасної та повної оплати, вони регулюються положеннями глав 48, 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань.

Відповідно до статті 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вже зазначалось, 18 грудня 2012 року між Управлінням Північно - Кримського каналу (виконавець) та Комунальним підприємством «Ленводоканал» (замовник) було укладено договір № 6 про надання послуг з подачі води на комунальні потреби з Північно - Кримського каналу (а.с. 8-9), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язався надати послуги з подачі води на комунальні потреби замовнику, згідно його річної заявки в порядку та на умовах, визначених цим договором.

На виконання пункту 3.2 договору позивачем були виставлені відповідачу до сплати рахунки (а.с. 67-68).

У судовому засіданні 01 жовтня 2013 року представником позивача було надано суду заяву про зменшення суми позовних вимог у зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми заборгованості в розмірі 900.00 грн., остаточно позивач просив стягнути з відповідача 1 230.00 грн. заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 3.1 договору оплату вартості наданих послуг з подачі води замовник здійснює за договірною ціною згідно з виписаним виконавцем рахунком, в якому зазначений фактичний об'єм води, поданий замовнику.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Так, під час розгляду даної справи Комунальним підприємством «Ленводоканал» належними та допустимими доказами не доведено оплату наданих послуг в повному обсязі.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, з огляду на відсутність доказів належного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 1 230.00 грн. суд визнав такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 26.63 грн., 3% річних в сумі 5.33 грн. та штраф у розмірі 7 % від вартості послуг в розмірі 103.95 грн..

Так, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 5.33 грн., нарахованих на суму заборгованості окремо за кожним актом з 11 числа, наступного за місяцем його складання, та до 25 квітня 2013 року.

Вказаний період визначений позивачем з урахуванням умов пункту 3.2 договору, у якому сторони визначили, що підставою для розрахунку за надану послугу є двосторонній акт про надання послуг з подачі води, узгоджений відповідальними особами, і рахунок, який виписує виконавець в останній день звітного (поточного) місяця.

Так, з матеріалів справи вбачається, що акти подачі - приймання води містять дату їх складання (31.10.2013р., 28.02.2013р., 31.03.2013р.), а отже суд погоджується із доводами представників позивача про обізнаність відповідача про дані, викладені в них, оскільки вони узгоджені його уповноваженим представником та скріплені печатками підприємства.

Крім того, матеріали справи містять докази відправлення позивачем рахунків на адресу відповідача (а.с. 41, оборотна сторона), а також докази часткової оплати боргу відповідачем (а.с. 62).

Щодо доказів, які б підтверджували їх отримання, представник позивача надав пояснення суду, згідно з якими такі відомості відсутні у позивача через обмеженість фінансування та неможливість надсилання своєї кореспонденції із замовленням її повернення.

Також судом враховується пункт 4.1.4 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149, де зазначено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку: між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Враховуючи наведене, а також відомості, викладені в актах, складених сторонами, та умови пункту 3.3 договору, суд вважає правомірним нарахування відповідачем штрафних санкцій та неустойки, починаючи з 11 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, встановив, що розмір 3% річних за період, вказаний у позові, розраховано вірно, складає 5.33 грн., а отже саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 26.63 грн., нараховану на суму заборгованості окремо за кожним актом з 11 числа, наступного за місяцем його складання та до 25 квітня 2013 року.

Початок періоду нарахування пені позивачем визначено аналогічно до порядку нарахування 3% річних, із чим суд погодився.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 548 та статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, зокрема, неустойкою.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 6.2 договору № 6 від 18 грудня 2012 року у разі невиконання замовником пункту 3.3. розділу 3 стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки від несплаченої суми та інші штрафні санкції, передбачені законодавством.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, встановив, що розмір пені за період, вказаний у позові, розраховано вірно, складає 26.63 грн., а отже саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач, посилаючись на приписи статті 231 Господарського кодексу України, просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 7 % від вартості наданих послуг в розмірі 103.95 грн..

Відповідно до пункту 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Так, суд погоджується із доводами позивача про те, що зазначена норма закону поширює свою дію на Управління Північно - Кримського каналу, проте вважає за необхідне зазначити наступне.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає посилання позивача на наявність у відповідача обов'язку щодо сплати штрафу помилковими, оскільки у даному конкретному випадку сторонами такого виду відповідальності у договорі встановлено не було, що виключає можливість задоволення позовних вимог в цій частині.

При таких обставинах, вимоги позивача щодо стягнення штрафу в сумі 103.95 грн. задоволенню не підлягають, оскільки матеріали справи не містять доказів погодження сторонами даного виду забезпечення виконання зобов'язання, як того вимагає частина 1 статті 547 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 15 січня 2013 року у справі № 5002-21/5011.1-2011.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору у зв'язку із частковим задоволенням позову покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 15 жовтня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Ленводоканал» (вул. Трудова, 8, смт. Леніне, Ленінський район, АР Крим, 98200, р/р 26003300053258 в АТ «Ощадбанк» м. Сімферополь, МФО 324805, ОКПО 35903389) на користь Управління Північно - Кримського каналу (вул. Героїв Сталінграду, 11, м. Таврійськ, Херсонська область, 74988, р/р 35227001000509, ЄДРПОУ 01034656 ГУДКУ Херсонської області, МФО 852010, ІПН 010346521027) заборгованість в розмірі 1 230.00 грн., пеню в розмірі 26.63 грн., 3% річних в розмірі 5.33 грн..

3. Стягнути з Комунального підприємства «Ленводоканал» (вул. Трудова, 8, смт. Леніне, Ленінський район, АР Крим, 98200, р/р 26003300053258 в АТ «Ощадбанк» м. Сімферополь, МФО 324805, ОКПО 35903389) на користь Управління Північно - Кримського каналу (вул. Героїв Сталінграду, 11, м. Таврійськ, Херсонська область, 74988, р/р 35227001000509, ЄДРПОУ 01034656 ГУДКУ Херсонської області, МФО 852010, ІПН 010346521027) 1 589.56 грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В стягненні з Комунального підприємства «Ленводоканал» на користь Управління Північно - Кримського каналу 7 % штрафу в сумі 103.95 грн. - відмовити.

Суддя Ю.А. Радвановська