Ухвала суду № 34103595, 10.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 р.Справа № 815/702/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів- Турецької І.О., Косцової І.П.

розглянувши в письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року по справі за позовом Приватного підприємства « ВС Сервіс» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач -Приватне підприємство "ВС-Сервіс" звернувся до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0000052201 від 09.01.2013року щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 55791,57 грн. та штрафної санкції у розмірі 27895,79 грн. ; та №0000042201 від 09.01.2013року року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 69 740,0 грн. та штрафної санкції у розмірі 34870,0 грн., посилаючись на те, що висновки ДПІ щодо нікчемності угод позивача з його контрагентами та завищення податкового кредиту та податку на прибуток не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року - позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: №0000052201 від 09.01.2013року щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 55791,57 грн. та штрафної санкції у розмірі 27895,79 грн. ; та №0000042201 від 09.01.2013року року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 69 740,0 грн. та штрафної санкції у розмірі 34870,0 грн.,

В апеляційній скарзі, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду від 12.04.2013 року -скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши

законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ та наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси "Про проведення позапланової невинної перевірки" №1288 від 05.12.2012 року, фахівцями ДПІ у Суворовському районі м. Одеси було проведено позапланову невиїзну перевірку ПП "ВС-Сервіс" по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПП "Одеська Технопромислова Група", за період з 01.08.2010 року по 31.10.2010 року

З акту перевірки вбачається, що Приватним підприємством "ВС-Сервіс" були порушені вимоги п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, аб.4 п.и.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, у ПП "Вс-Сервіс" відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів у ПП "Одеська Технопромислова Група" в розумінні ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами та доповненнями) всього у сумі 278958,0 грн., в тому числі: за 3 квартали 2010 року на суму 107458,0 грн., за 2010 рік на суму 278958,0 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 69740,0грн., в тому числі: за 3 квартали 2010 року на суму 26865,0 грн., за 2010 рік на суму 69740,0грн., та п.п.3.1.1 п.3.1 ст. З, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, у ПП "Вс-Сервіс" відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів у ПП"Одеська Технопромислова Група" в розумінні ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року всього на суму 55791,67 грн., в тому числі: за серпень 2010 року на суму 6891,67 грн., за вересень 2010 року на суму 14600,0 грн. за жовтень 2010 року на суму 34300,0 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 55791,57 гри., в тому числі: за серпень 2010 року на суму 6891,67 грн., за вересень 2010 року на суму 14600,0 грн., за жовтень 2010 року на суму 34300,0 грн.

До такого висновку перевіряючи дійшли, використовуючи лист ДПІ у Приморському районі м. Одеси №20714/7/23-5 від 07.04.2011 року, акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси №565/23-513/35769535 від 07.04.2011 року "Про неможливість проведення документальної перевірки ПП "Одеська Технопромислова Група" з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податковий кредит за березень-листопад 2010 року, установчі документи ПП"Вс-Сервіс", податкові декларації з ПДВ та податку на прибуток підприємств з додатками, реєстр отриманих податкових накладних, бази даних "ТАХ", АІС "Реєстр платників податків", "Автоматичне співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", договір, податкові накладні, акти виконаних робіт.

Судом встановлено, що на підставі вказаного акту перевірки, ДПІ в Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000052201 від 09.01.2013року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 55791,57 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 27895,79 грн. та №0000042201 від 09.01.2013року року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 69740,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 34870,0 грн. (а.с. 28, 30).

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Законом України "Про податок на додану вартість", які діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно зі статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктами 5.3 - 5.7 цього Закону визначено вичерпаний перелік витрат, які не відносяться до складу валових витрат, зокрема згідно з абз.4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 5.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Датою виникнення валових витрат, відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов вірного висновку, що податковим органом не доведено підстав недійсності укладених за перевіряємий період правочинів, оскільки подана до суду первинна документація підтверджує реальність зазначених правочинів, яка відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010року №984, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 6 розділу І Порядку). Акти, на які робиться посилання в акті перевірки підприємства позивача не є такими документами.

Тобто сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.

З огляду на наведене, суд дійшов правильного висновку, що податковим органом не доведено підстав недійсності відомостей, наведених у податкових накладних та не доведено, що позивачем при здійсненні цих господарських операцій з контрагентами було допущено навмисне фіктивне завищення своїх витрат, з метою уникнення сплати податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив всі обставини справи, прийняв постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 254 КАС

України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року по справі за позовом Приватного підприємства «ВС Сервіс» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: