Вирок № 34100653, 14.10.2013, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.10.2013 Справа №607/13675/13-к Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Ломакіна В.Є.

за участю секретаря Репетівської В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі матеріали кримінального провадження № 12013210180000326 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. В.Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, непрацюючого, проживаючого АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 30 квітня 2013 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді арешту на строк 3 місяці;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Горохівського Б.Т. та обвинуваченого ОСОБА_1,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1, в період з 10 по 25 травня 2013 року, за проханням ОСОБА_2, жительки: АДРЕСА_2, допомагав останній по господарству, а саме прокопував рівець для прокладання труб водопостачання. 25 травня 2013 року, близько обіду, ОСОБА_2 розрахувалась з ним за виконану роботу, а гроші, що у неї залишились поклала в скляну банку та заховала у ванній кімнаті свого будинку, що бачив ОСОБА_1 25 травня 2013 року, близько 16 години у ОСОБА_1, раніше судимого за корисливі злочини, під час перебування у будинку ОСОБА_2, що по АДРЕСА_2, виник злочинний умисел на вчинення крадіжки грошей, що заховала у своєму будинку ОСОБА_2 Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1, 25 травня 2013 року, о 16 год. 00 хв., перебуваючи у приміщенні ванної кімнати у житловому будинку ОСОБА_2, куди він пройшов з дозволу останньої під приводом миття рук, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, та його дії не будуть помічені сторонніми особами, з ящика для одягу витяг скляну банку, в якій знаходились гроші. В подальшому знявши з вказаної банки металеву кришку, ОСОБА_1 витяг звідти гроші в сумі 400 гривень, а банку поклав назад в ящик, після чого з місця вчинення злочину втік, чим спричинив ОСОБА_2 матеріальних збитків на суму 400 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та показав, що у травні 2013 року, до нього звернулась його сусідка ОСОБА_2 та запитала чи він не міг би їй допомогти викопати канал на трубу водопостачання, на що він погодився. В подальшому він разом зі своїм знайомим ОСОБА_3 прокладали трубу на водопостачання до будинку ОСОБА_2, що по АДРЕСА_2 і коли вони закінчили з проведенням водопроводу то ОСОБА_2 розрахувалась з ними за виконану роботу і вони пішли по домам. Коли ОСОБА_2 з ними розраховувалась то він побачив, що гроші, що у неї залишились вона заховала у ванній кімнаті свого будинку у ящику для одягу. 25 травня 2013 року, о 16 год. 00 хв., коли він знаходився на своєму господарстві по АДРЕСА_1, то вирішив зайти до будинку ОСОБА_2, для того щоб помити руки. Після цього він вийшов з дому та прийшов на господарство ОСОБА_2, де попросив дозволу помити руки, на що власниця сказала, щоб він йшов у ванну та помив собі руки. Коли він зайшов у приміщення ванної кімнати то у нього виник намір вчинити крадіжку грошей з ящика для одягу, що в приміщенні ванної кімнати будинку ОСОБА_2, оскільки він знав, де вони знаходяться. Після цього, він закрив за собою двері та переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає - відкрив ящик для одягу та витяг звідти скляну банку в якій знаходились гроші. Тоді він витягнув з вказаної банки дві купюри номіналом по 200 гривень та заховав собі у кишеню, а банку поставив на те саме місце звідки взяв і вийшов з ванної кімнати та пішов додому. В подальшому викрадені гроші він потратив на власні потреби.

У вчиненому він щиро розкаюється, просить його суворо не карати, обіцяє в подальшому злочинів не вчиняти.

Крім власного визнання вини, обвинувачений ОСОБА_1 повністю погодився зі всіма доказами по справі, що були зібрані під час досудового розслідування і підтверджували його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, згідно повідомлення про підозру та обвинувального акта, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

З'ясувавши думку учасників судового провадження про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильність розуміння обвинуваченим зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд, приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та вважає, що органами досудового розслідування його дії кваліфіковано вірно за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, зокрема те, що він раніше судимий за вчинення умисного корисливого злочину, негативно характеризується за місцем проживання, його вік, конкретні обставини справи, те що проживає у багатодітній сім'ї, обставини, які пом'якшують покарання, а саме: визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину.

Також, суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_1, 30 квітня 2013 року засуджений Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за вчинення умисного злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та вчинив новий умисний злочин, передбачений ч.2 ст. 185 КК України, за який притягується до кримінальної відповідальності, що визнається судом як рецидив злочинів.

Обставини, які обтяжують покарання, суд вбачає - вчинення злочину щодо особи похилого віку (потерпіла ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5). Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому, суд не вбачає.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства є неможливим, а тому йому слід призначити покарання в межах санкцій статті обвинувачення у виді позбавлення волі.

Також, суд враховує те що ОСОБА_1 30 квітня 2013 року засуджений Тернопільсььким міськрайонним судом Тернопільської області за ч.2 ст. 185 КК України до 3 місяців арешту.

Оскільки, обвинувачений ОСОБА_1 після постановленя вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 квітня 2013 року, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, за який притягується до кримінальної відповідальності до покарання призначеного за новим вироком слід частково приєднати невідбуте покарання за попереднім втроком в порядку ст.ст. 71, 72 КК України із розрахунку, що одному дню арештувідповідає один день позбавлення волі.

Суд вважає, що дане покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 - тримання під вартою, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання рахувати з часу затримання - 25 липня 2013 року, зарахувавши у строк покарання за даним вироком, невідбуту частину за попереднім вироком від 30 квітня 2013 року.

По справі є процесуальні витрати за проведення судово-дактилоскопічної експертизи №1-671/13 від 25 червня 2013 року в розмірі 489 грн. 44 коп. (чотириста вісімдесят дев'ять гривень 44 копійки), які суд вважає, що слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України, суд вважає за необхідне речові докази, а саме:

- МР-3 плеєр, навушники, кабель для ПК, які згідно квитанції №004673 від 25 липня 2013 року знаходиться в камері зберігання речових доказів Тернопільського РВ УМВС України в Тернопільській області - передати в дохід держави, після набрання вироком законної сили.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання за цією статтею у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Згідно ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 квітня 2013 року у виді 5 днів арешту беручи до уваги, те що, відповідно до ч.1 ст. 72 КК України одному дню арешту відповідає один день позбавлення волі і остаточне покарання ОСОБА_1 визначити 1 (один) рік 6 (шість) місяців 5 днів позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 - тримання під вартою, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 25 липня 2013 року, зарахувавши у строк покарання за даним вироком, невідбуту частину за попереднім вироком від 30 квітня 2013 року.

Стягнути із ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення судово-дактилоскопічної експертизи №1-671/13 від 25 червня 2013 року в розмірі 489 грн. 44 коп. (чотириста вісімдесят дев'ять гривень 44 копійки) в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Речові докази:

- МР-3 плеєр, навушники, кабель для ПК, які згідно квитанції №004673 від 25 липня 2013 року знаходиться в камері зберігання речових доказів Тернопільського РВ УМВС України в Тернопільській області - передати в дохід держави, після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий Ломакін В.Є.