Постанова № 34096086, 03.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 р. Справа №805/11492/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:50

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., при секретарі судового засідання Перовій В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз»

до

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2013 року № 00000021517/1630/10/39-00, -

за участю представників сторін:

від позивача - Шаров В.В. - за довіреністю,

від відповідача - Радченко А.В. - за довіреністю,

Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2013 року № 00000021517/1630/10/39-00.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2013 року № 00000021517/1630/10/39-00 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 457 173,00 грн., в т.ч. 304 782,00 грн. за основним платежем та у сумі 152 391,00 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки від 15.07.2013 року № 19/39-00-03361075, яким встановлено порушення п. 185.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету по декларації за квітень 2013 року, на загальну суму 304 782 грн.

Вказане порушення відповідач обґрунтовує тим, що договори та господарські операції з придбання товару у контрагента постачальника - ТОВ «ІВІТЕК ТТК» протягом квітня, травня та липня 2012 року не мали реального товарного характеру, єдиною метою проведення яких було документування реально не здійснених господарських операцій, несплати податків, отримання податкової вигоди та заволодіння державним майном, що є підставою визнати такі правочини нікчемними. Позивач з такими висновками відповідача не погоджується, вважає їх необґрунтованими та, посилаючись на приписи Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що висновки акту перевірки, що стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються на матеріалах перевірок контрагента позивача, здійсненої ДПІ у Київському районі м. Харків ДПС від 10.08.2012 № 572/22-4/36626532 та від 26.02.2013 р. № 90/22.4-07/36626532 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «ІВІТЕК ТТК». В ході перевірки встановлено, що наявність у ПАТ «Донецькоблгаз» неналежно оформлених документів по ланці постачання від ТОВ «ІВІТЕК ТТК», які відповідно до кодексу необхідні для віднесення сум до витрат не є безумовною підставою для податкового кредиту ПАТ «Донецькоблгаз», так як наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» зареєстровано в якості юридичної особи 22.05.2002 року Виконавчим комітетом Донецької міської ради, ідентифікаційний номер 03361075, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (арк. справи 57-59, 62 том 1).

Позивач зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом № 100340549 від 14.04.2011 року (арк. справи 61 том 1).

З 21.06.2013 по 08.07.2013 Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку міжрегіонального головного управління Міндоходів проводилась документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВІТЕК ТТК» за період: квітень, травень, липень 2012 року, за наслідками якої складено акт від 15.07.2013 р. № 19/39-00-03361075.

Відповідно до висновку вказаного акту, встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету по декларації за квітень 2013 року, на загальну суму 304 782 грн. (арк. справи 14-38 том 1).

Не погоджуючись з висновками Акту, позивачем 17.07.2012 року на адресу Відповідача було надано заперечення на акт (арк. справи 39-42 том 1).

Листом СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку міжрегіонального головного управління Міндоходів від 24.07.2013 року № 16869/10/39-00 повідомило, що висновок щодо встановлених порушень податкового законодавства залишається без змін (арк. справи43-45 том 1).

На підставі вказаних висновків акту перевірки, 29.07.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000021517/1630/10/39-00, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 457173,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 304 782,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 152 391,00 грн.(арк. справи 46 том 1).

Позивач не погоджується із прийнятим податковим повідомленням-рішенням та просить його скасувати.

Отже, в межах даної справи суд досліджує обставини правомірності спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до акту перевірки, порушення п. 185.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України виразилось в тому, що операції ТОВ «ІВІТЕК ТТК» та ПАТ «Донецькоблгаз» не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей .

З матеріалів справи вбачається, 29.03.2012 року ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (Покупець) укладено з ТОВ «ІВІТЕК ТТК» (Продавець) договір № 7, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити Замовнику товари - комплектуючі вироби до газошукача Variotek-480 ЕХ. Загальна вартість товару, відповідно до специфікації, яка є додатком № 1 до договору, складає 95390,04 грн.(в т.ч. 15898,34 грн.) (арк. справи 99-102 том 1).

04.04.2012 року між ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» як Замовником та ТОВ «ІВІТЕК ТТК» як Учасником укладено договір № 32, відповідно до якого Учасник зобов'язується до 31 січня 2013 року поставити Замовнику товари - прилади для вимірювання фізичних та хімічних величин відповідно до Специфікації на загальну суму 3479750,04 грн. (в тому числі ПДВ 579 958,34 грн.) (арк. справи 91-94 том 1).

12.04.2012 року між ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» як Замовником та ТОВ «ІВІТЕК ТТК» як Учасником укладено договір № 33 про поставку зварювальних апаратів. Відповідно до Специфікації, яка є додатком № 1 до Договору загальна вартість товару складає 818 100,10 грн.(в т.ч ПДВ 136 350,02 грн) (арк. справи 95-98 том 1).

Факт придбання (імпорту) товарів ТОВ «ІВІТЕК ТТК», які в подальшому були реалізовані ПАТ «Донецькоблгаз» підтверджується:

- договором комісії № 5/к від 27.02.2012 р. (арк. справи 103-104 том 2)

вантажно-митними деклараціями (арк. справи 64-69 том 1): ВМД № 807100000/2012/410807 від 29.03.12 (Харківська обласна митниця), щодо придбання аналізаторів газу Variotek - 480ЕХ - 10 шт. (у комплекті) та Детекторів газу Snopper mini - 60 шт. (у комплекті); ВМД № 807100000/2012/416041 від 27.04.2012 (Харківська обласна митниця), щодо придбання зварювальна апарату FRIAMAT III prime - 11 шт.; ВМД № 807100000/2012/605982 від 06.07.2012 (Київська регіональна митниця), щодо придбання шукача пошкоджень ізоляції ИПИТ-3М- 2 шт.

- додатками до договору комісії та відповідними актами приймання передачі від 05.04.2012р., 17.05.2012р.,11.07.2012р. (арк. справи 105-111 том 2).

- платіжними дорученнями про сплату мита ТОВ «ІВІТЕК ТТК» № 156 від 10.04.2012 р., № 159 від 11.04.2012 р., № 212 від 27.04.2012р., № 111 від 29.03.2012 р. (арк. справи 121-124 том 2).

Виконання договорів між ТОВ «ІВІТЕК ТТК» та ПАТ «Донецькоблгаз» підтверджується наступними документами:

- рахунками-фактурами № СФ-0406 від 06.04.2012 р. на суму 1394000,04 грн., у т.ч. ПДВ 232333,34 грн.; № СФ-0416 від 16.03.2012р. на суму 95390,04 грн., у т.ч. ПДВ 15898,04 грн.; № СФ-0711 від 11.07.2012р. на суму 50300,00 грн., у т.ч. ПДВ 8383,33 грн.; № СФ-0517 від 17.05.12р. на суму 289000,02 грн., у т.ч. 48166,67 грн. (арк. справи 110-111,114,116 том 1);

- банківськими виписками за 28.04.2012 р., 08.6.2012 р., 08.08.2012 р. (арк. справи 107-109, 112-113, 115 том 1);

- видатковими накладними № 06041 від 06.04.2012 р. на суму 1394000,04 грн., у т.ч. ПДВ 232333,34 грн.; № 10041 від 10.04.2012 р. на суму 95390,04 грн., у т.ч. 15898,34 грн.; № 18051 від 18.05.2012 р. на суму 289000,02 грн., у т.ч. ПДВ 48166,67 грн.; № РН-11071 від 11.07.2012 р. на суму 50300,00 грн., у т.ч. 8383,33 грн.(арк. справи 117-120 том 1);

- товарно-транспортними накладними № ХА 2045080 від 09.04.2012р., № 56998004253288 від 23.05.2013 р. (арк. справи 89-90 том 1);

За наслідками господарських операцій ТОВ «ІВІТЕК ТТК» виписало позивачу податкові накладні від 06.04.2012 р № 50 на суму 1394000,04 грн., у т.ч. ПДВ 232333,34 грн.; від 18.05.2012 р. № 165 на суму 289000,02 грн., у т.ч. ПДВ 48166,67 грн.; від 11.07.2012 р. № 107 на суму 50300,00 грн., у т.ч. ПДВ 8383,33 грн.; від 10.04.2012 р. № 68 на суму 95390,04 грн., у т.ч. ПДВ 15898,34 грн.(арк. справи 124-128 том 1).

Вказані податкові накладні позивач включив до Реєстру отриманих податкових накладних за квітень-липень 2012 року (127-139 том 1).

Крім того, як вбачаться з витягу з Єдиного реєстру податкових накладних № 16080707, ТОВ «ІВІТЕК ТТК» також внесло зазначені податкові накладні до Єдиного реєстру (арк. справи 120-121 додатків том 1).

Використання придбаних товарів у господарській діяльності Позивачем підтверджується заявами та пояснювальними записками про використання детекторів газу, терморезисторних зварювальних апаратів, комбінованих газошукачів, килимкових зондів та шукачів пошкоджень ізоляції на Артемівському, Амвросіївському, Горлівському, Дружківському, Дебальцевському, Єнакіївському, Краматорському, Константинівському, Красноармійському, Мар'їнському, Угледарському, Старобешівському (Комсомольському та Тельманівському участках), Краснолиманському, Слов'янському, Харцизькому, Шахтарському, Сніжнянському, Торезському, Ясиноватському управліннях по газифікації та газопостачанню (арк. справи 140-203 том 1) та протоколами інвентаризаційної комісій, до складу якої входив ревізор-інспектор СДПІ Зеленевич В,С, та інвентаризаційними описами, які проведені на управліннях по газифікації та газопостачанню відповідно до Наказу голови правління ПАТ «Донецькоблгаз» № 83 від 19.04.2013 року (а.с. 204-250 том 1, арк. справи 1-80 том 2).

Суми ПДВ згідно податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту, що відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Водночас, ч.ч. 1, 2 ст. 9 цього Закону встановлюються вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарських операцій за договорами з ТОВ «ІВІТЕК ТТК» відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договорів № 7 від 29.03.2012р., № 32 від 04.04.2012 р. та № 33 від 12.04.2012 р, укладених позивачем із ТОВ «ІВІТЕК ТТК». Також, вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку.

В акті перевірки відповідач посилається на такі документи - акт від 10.08.2012 року № 572/22-4/36626532 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «ІВІТЕК ТТК» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень 2011-січень 2012р., березень 2012- червень 2012р.» (арк. справи 130-137 том 2).

- акт від 26.02.2013 р № 90/22.4-07/36626532 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «ІВІТЕК ТТК» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий, липень, серпень, вересень 2012 р.» (арк. справи 138-144 том 2).

Згідно вказаних актів встановлено відсутність у ТОВ «ІВІТЕК ТТК» основних виробничих фондів, складських приміщень та транспортних засобів, недостатність трудових ресурсів, а також відсутність підприємства за юридичною адресою. Крім того, в акті від 26.02.2013 р № 90/22.4-07/36626532 міститься посилання на анулювання свідоцтва платника ПДВ з 12.09.2012 р.

На переконання суду, акти перевірок контрагента позивача не можуть вважатися доказом нікчемності укладеного договору з огляду на приведені вище положення законодавства. Крім того, у судовому засіданні представники відповідача не підтвердили документально обставин, викладених у цих актах.

Суд також звертає увагу, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів у контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених з ними договорів на підставі ч.ч 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Обґрунтовуючи порушення ДПІ вказує на відсутність контрагента за юридичною адресою, ненадання документів, що на думку ДПІ дає їм можливість стверджувати, що підприємством перераховувались кошти без мети реального настання передбачених наслідків, а з метою заниження об'єкту оподаткування, проведення документування фактично не здійснених господарських операцій. Однак, при цьому факту не здійснення господарських операцій ДПІ не підтверджує належними та допустимими доказами.

Відсутність офісного приміщення та найманих працівників не може вважатись відсутністю необхідних умов для ведення господарської діяльності, та, як слідство, відсутністю мети реального настання наслідків, оскільки підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПКУ зазначено - господарська діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і провадиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому, суд звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням практики європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у своєму рішенні у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява 3991/03) від 22.01.2009 року, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів - договорів № 7 від 29.03.2012р., № 32 від 04.04.2012 р. та № 33 від 12.04.2012 р, укладених позивачем із ТОВ «ІВІТЕК ТТК». Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню товару за вказаними договором з його господарською діяльністю та фактичне використання отриманого товару у власній господарській діяльності.

Відповідно до положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виникнення у ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» права на формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій по договорам з ТОВ «ІВІТЕК ТТК» підтверджено зазначеними вище податковими накладними. Податкові накладні позивач включив до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних відповідних податкових періодів. Станом на час вчинення спірних операцій ТОВ «ІВІТЕК ТТК» було платником ПДВ, оскільки відповідно до акту перевірки, свідоцтво платника ПДВ було анульоване 12.09.2012.

Відповідно до положень пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Оскільки суд прийшов до висновку про правомірність включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту квітня 2013 року, то, відповідно, є правильним обчислення ним податку на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету у ці періоди.

Таким чином, з урахуванням наведених правових норм та наданих до матеріалів письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку донарахування податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням на суму 304782,00 гривень.

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування податковим органом податкових зобов'язань позивачу, то, відповідно, є неправомірним застосування до неї штрафних (фінансових) санкцій. Відповідно до наданого відповідачем розрахунку фінансових санкцій, по вказаним порушенням вони визначені у розмірі 152 391,00 грн.

Разом із тим, обираючи спосіб захисту порушеного права як визнання зазначеного вище податкового повідомлення-рішення протиправним позивачем не було враховано, що статтею 55 Податкового кодексу України передбачено лише можливість скасування податкового повідомлення-рішення. Таким чином, суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 29.07.2013 № 00000021517/1630/10/39-00 належить скасувати.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги частково.

На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2013 року № 00000021517/1630/10/39-00 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 457 173,00 грн., в т.ч. 304 782,00 грн. за основним платежем та у сумі 152 391,00 грн. за штрафними санкціями - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів, № 00000021517/1630/10/39-00 від 29 липня 2013 року про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 457 173,00 грн., в т.ч. 304 782,00 грн. за основним платежем та у сумі 152 391,00 грн. за штрафними санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 294,00 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 3 жовтня 2013 року.

Повний текст постанови складений 8 жовтня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.