Ухвала суду № 34095727, 08.10.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3251/13 08.10.2013 08.10.2013 08.10.2013

Провадження №22-ц/784/2637/13 Головуючий першої інстанції Гаврасієнко В.О.

Доповідач апеляційної інстанції Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

08 жовтня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої Шолох З.Л.,

суддів: Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.

із секретарем судового засідання - Яценко Л.В.,

за участю:

- представника заявника ОСОБА_2,

- представника стягувача Мотельчук Ю.І.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2012 року, постановлену за скаргою ОСОБА_4 про скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Шийка Дениса Михайловича (далі - державний виконавець) та зобов'язання вчинення певних дій,

встановила:

01 листопада 2012 року ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії та рішення державного виконавця, про які дізнався лише 03 жовтня 2012 року, яку обґрунтував наступним.

20 вересня 2012 року державним виконавцем винесені окремо три постанови про відкриття виконавчих проваджень на підставі виданих Заводським районним судом м. Миколаєва 03 травня 2012 року виконавчих листів, на виконання заочного рішення того ж суду від 12 лютого 2012 року, про звернення стягнення на предмет іпотеки - належний йому житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок дострокового погашення заборгованості за кредитним договором шляхом проведення публічних торгів, а також про стягнення з нього на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - Банк) 2 892 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Скаржник вказував, що ним, за вказаною вище адресою, добудовані навіс, гараж з оглядовою ямою та літня кухня, чим збільшені кількісні та якісні показники предмета іпотеки.

На підставі розпорядження адміністрації Заводського району виконкому Миколаївської міської ради від 20 квітня 2010 року № 209р внесені відповідні зміни до технічної документації житлового будинку.

Посилаючись на викладене та порушення його майнових прав щодо цих будівель у разі звернення стягнення на передане ним в іпотеку іпотечне майно, уточнюючи вимоги, ОСОБА_4 просив поновити строк звернення до суду, скасувати винесені державним виконавцем постанови про відкриття виконавчих проваджень та зобов'язати відділ ДВС закрити виконавчі провадження, у зв'язку з неможливістю виконання рішення суду.

Представник відділу ДВС заперечував проти скарги, посилаючись на відповідність рішень державного виконавця вимогам закону.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2012 року задоволено скаргу ОСОБА_4

Постановлено скасувати винесені державним виконавцем постанови про відкриття виконавчих проваджень та зобов'язано відділ ДВС закрити виконавчі провадження, відкриті на підставі рішення суду по справі № 2/1412/1369/12 про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором за неможливістю виконання.

В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на те, що він не був залучений до участі у справі, а звернення скаржника його безпосередньо стосується, як стягувача, щодо виконання судового рішення та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_4, суд першої інстанції обґрунтовано вважав поважними причини пропуску ним строку на оскарження постанов державного виконавця.

Між тим, скасовуючи оскаржувані постанови та покладаючи на відділ ДВС зобов'язання закрити виконавчі провадження, суд безпідставно виходив з того, що реалізація предмета іпотеки за рішенням суду неможлива, оскільки збільшення боржником кількісних та якісних показників предмета іпотеки призведе до порушення майнових прав та законних інтересів останнього.

Положеннями ст. 383 ЦПК України передбачено право сторони виконавчого провадження звернутися до суду зі скаргою, якщо на їх думку, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до визначених ст. 11, п. 1 ч. 1 ст. 19, ч.1,2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закону) обов'язків і прав державних виконавців, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Підстави повернення виконавчого документу стягувачу та закінчення виконавчого провадження передбачені ст.ст. 47- 49 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі заяви стягувача - Банку, державним виконавцем 20 вересня 2012 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №34306084 на виконання виконавчого листа № 2/1412/1369/2012, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 03 травня 2012 року, про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок та на належні до нього відповідні надвірні будівлі, за адресою: АДРЕСА_1, шляхом проведення публічних торгів.

Також, того ж числа, на підставі заяв Банку, державним виконавцем винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень № 34306336 та № 34306469 на виконання виконавчих листів № 2/1412/1369/2012 виданих Заводським районним судом м. Миколаєва 03 травня 2012 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь Банку відповідно судового збору в сумі 2 892 грн. та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду - 120 грн.

В обґрунтування скарги ОСОБА_4 вказував, що ним, за вказаною вище адресою, добудовані навіс, гараж з оглядовою ямою та літня кухня, чим збільшені кількісні та якісні показники предмета іпотеки.

На підставі розпорядження адміністрації Заводського району виконкому Миколаївської міської ради від 20 квітня 2010 року № 209р внесені відповідні зміни до технічної документації житлового будинку.

Між тим, здійснені ОСОБА_4 добудови до предмета іпотеки не впливали на прийняття державним виконавцем до виконання виконавчих документів і відкриття по ним виконавчих проваджень.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини та наведені правові норми, державний виконавець на стадії відкриття виконавчих проваджень діяв в межах наданих Законом повноважень, виконав всі дії, передбачені Законом на цій стадії виконавчого провадження та обґрунтовано виніс постанови про відкриття виконавчих проваджень.

Тому відсутні підстави для скасування цих постанов державного виконавця.

Крім того, сама по собі добудова щодо предмета іпотеки не тягне за собою наслідків завершення виконавчого провадження, передбачених ст. 47 - 50 Закону, тому висновок суду про те, що рішення суду неможливо виконати, а права та інтереси боржника порушені на стадії виконання судового рішення, є помилковим.

Більш того, покладаючи на відділ ДВС зобов'язання закрити виконавчі провадження за неможливістю виконання, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Законом взагалі не передбачено таких підстав та повноважень державних виконавців, як закриття виконавчого провадження.

До того ж, в скарзі ОСОБА_4 не вказав підстав неможливості виконання рішення суду в частині стягнення з боржника на користь Банку судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Суд першої інстанції вказані обставини не з'ясував, та в ухвалі не мотивував свого рішення щодо неможливості виконання рішення суду в цій частині.

Отже, як встановлено, рішеннями державного виконавця під час виконання судового рішення не порушено прав та інтересів ОСОБА_4, тому у задоволенні його скарги слід відмовити у повному обсязі.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням судом апеляційної інстанції нової ухвали.

Керуючись ст.ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2012 року скасувати та постановити нову ухвалу.

Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні скарги про скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень від 20 вересня 2012 року про стягнення з нього на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судового збору в сумі 2 892 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн., звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок та належні до нього відповідні надвірні будівлі, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та покладання зобов'язання на Заводський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції закрити виконавчі провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча Судді: