Рішення № 34094066, 07.10.2013, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 жовтня 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.

суддів : Куштана Б.П., Панька В.Ф.

з участю секретаря : Савариної Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Виноградівського районного суду від 22 травня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2012 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся в суд із вищезазначеним позовом, та як на підставу своїх вимог посилався на те, що 11.08.2006 року з ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № MKIWSE00001092 у відповідності до якого, остання отримала, кредит у сумі 12000 гривень на строк по 10.08.2009 року. У забезпечення виконання основного зобов'язання було укладено з ОСОБА_2 Договір поруки за № MKIWSE00001092 від 11.08.2006 року. У порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання перед банком не виконала, що призвело до утворення заборгованості за кредитним договором на загальну суму - 128955,27 гривень. Виходячи з умов договору поруки, боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Надіслані боржникам письмові вимоги про погашення заборгованості, залишено без виконання. Виходячи з наведеного, банк і просив задовольнити солідарно позовні вимоги.

Рішенням Виноградівського районного суду від 22 травня 2013 року в задоволенні позовних вимог, відмовлено.

ПАТ КБ "ПриватБанк" подав апеляційну скаргу в якій просить апеляційну інстанцію скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому посилається на те, що рішення суду є неправосудним, оскільки суд дійшов до таких висновків помилково та в супереч матеріалів справи. Такі дії суду призвели до неправильного застосування вимог норм матеріального права та порушення норм процесуального законодавства.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта в особі Гринихи Т.Ю., яка діє на підставі довіреності підтримала, вимоги скарги й просила задовольнити таку з наведених підстав.

Представник ОСОБА_1 в особі ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, заперечив, вимоги скарги, оскільки суд першої інстанції ухвалив законне рішення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, пояснення сторін, які беруть участь в справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального й процесуального права при винесенні оспорюваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню за наступних мотивів.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. А здійснюючи правосуддя, суд захищає, права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України, ст. 4 ЦПК України.

Згідно із правилом ст. 213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Проте з рішенням суду першої інстанції, не можна погодитись, а тому таке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог банку.

Відхиляючи позовні вимоги до відповідачів, суд першої інстанції виходив із того, що кредитний договір між сторонами не був укладений, а звідси, ОСОБА_1 не вчиняла, дії які б були спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У свою чергу, кредитний договір оформлено внаслідок шахрайських дій із боку ОСОБА_2 за сприяння в цьому працівників Іршавського відділення № 7 ПАТ КБ "ПриватБанк".

Такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах норм чинного законодавства, що вказує на його незаконність.

Як слідує зі змісту ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, 11.08.2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № MKIWSE00001092, згідно якого, остання отримала готівку через касу в сумі 12000 грн. на строк по 10.08.2009 року. З умовами цього договору, ОСОБА_1 погодилась, що підтверджується її підписом, який значиться в п. 7 цього договору, а.с. 9-10.

А згідно даних, що містяться в заяві на видачу готівки за № 60811В0002 від 11.08.2006 року, ОСОБА_1 через касу отримала 12000 грн. у зв'язку з укладенням кредитного договору. Та в графі "підпис отримувача" - значиться підпис ОСОБА_1, а.с. 11.

Службою безпеки ПАТ КБ "ПриватБанк" було проведено службове розслідування та згідно висновку від 11.07.2012 року слідує, що в ході перевірки була допитана ОСОБА_1, яка підтвердила, факт підписання особисто як кредитного договору, так і заяви на видачу готівки, а.с. 59-61-64. Виданий кредит визнано шахрайським, проте є дійсним.

ОСОБА_1 даний кредитний договір не оскаржувала з підстав недійсності, а в силу закону, нікчемним не являється. За цих обставин у сукупності з вимогами ст. 204 ЦК України, кредитний договір є правомірний та підлягає виконанню сторонами.

У відповідності до вимог підпункту 2.3.5. пункту 2.3. Кредитного договору за № 60811В0002 від 11.08.2006 року - Банк має право списувати кошти з поточних рахунків Позичальника, згідно п. 2.2.5. при настанні строків платежів, передбачених умовами цього Договору. У п. 2.2.5. цього Договору передбачено, що позичальник доручає Банку списувати кошти із всіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту або знімати наявні кошти із цих рахунків у валюті, відмінної від валюти кредиту, при наявності на них необхідної суми коштів не наданих у кредит, у межах сум, які підлягають сплаті Банку за цим договором, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання). Списання/зняття коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавства порядком.

Виходячи із цих вимог кредитного договору, ОСОБА_1 погодила, право банку на списання/зняття коштів у необхідній сумі для погашення своїх зобов'язань перед банком. Та додаткової згоди з боку ОСОБА_1 за цих обставин, банку не потрібно було отримувати від останньої.

Зміст заяви від 27.05.2010 року не містить окремої заборони по списанню/зняттю коштів із поточного рахунку, який відкрито у Виноградівському відділенні ЗРУ ПАТ КБ "ПриватБанк", а.с. 121.

Як слідує зі змісту Виписки з рахунку ОСОБА_1 за період з 01.01. по 31.12.2010 року - 11 жовтня 2010 року надійшла на рахунок останньої сума в розмірі 8750 гривень, яка була списана банком 12.10.2010 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, а.с. 79. ОСОБА_1 не оскаржувала дії банку по здійсненні даної банківської операції.

Оскільки 12.10.2010 року була здійснена операція по погашенню заборгованості ОСОБА_1 перед банком, а тому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 264 ЦК України мало місце переривання перебігу позовної давності.

Згідно п. 4.1. Кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, передбаченого підпунктами 2.2.2. (сплачувати відсотки), 2.2.3. (сплачувати винагороду й комісію) цього Договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки.

В кредитному договорі не визначено сторонами період за який сторонами стягується пеня, а звідси діє загальна норма п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, яка передбачає, що до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.

ПАТ КБ "ПриватБанк" заявив вимоги про стягнення пені за весь період, починаючи з 05.10.2006 року по 11.09.2012 року в сумі 78412,54 грн., тобто за період, який є більшим ніж один рік.

В суд із позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся 12.10.2012 року, а звідси, пеню слід стягнути за один рік до моменту звернення до суду, тобто, починаючи з 13.10.2011 року й по 12.10.2012 року.

Починаючи з 21.12.2010 року й по 11.09.2012 року нараховано пеню за 631 день в сумі 42603,05 гривень за не погашення ОСОБА_1 відсотків, винагороди й комісії, що убачається з розрахунку заборгованості по кредитному договору від 11.08.2006 року, а.с. 4-5. Та коли, 42603,05 грн. : на 631 день то отримаємо = 67,51 грн. щоденно. Які слід 67,51 грн. х на 360 днів (банківський фінансовий рік) то отримаємо = 24303,60 гривень пені, яка, і підлягає стягненню з відповідачів.

На виконання ОСОБА_1 перед ПАТ КБ "ПриватБанк" зобов'язань за кредитним договором із ОСОБА_2 укладено 11.08.2006 року договір поруки за № MKIWSE00001092. Та п. 2 Договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що й боржник. А згідно п. 4 Договору поруки в разі невиконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, а.с. 13. Порука за цим договором припиняється після закінчення 5-ти років із дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором, п. 12 цього Договору.

Приймаючи до уваги наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. А це у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачів слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 374,23 гривень.

Зважуючи на вищезазначене та керуючись вимогами статей 10, 11, 60, 212, 309, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд -,

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - задоволити частково.

Рішення Виноградівського районного суду від 22 травня 2013 року скасувати, та ухвалити нове про задоволення позову частково.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 74846,33 гривень, в тому числі : 3236,92 гривні заборгованості за кредитом; 40825,81 гривень заборгованості по процентам за користування кредитом; 6480 гривень заборгованості по комісії за користування кредитом; 24303,60 гривні пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору. А також 374,23 гривні судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.

Головуючий : ____ Судді : _____ _____