Ухвала суду № 34093542, 10.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1633/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

10 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Костюченко М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Субару Україна» до Київської регіональної митниці про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Субару Україна» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Київської регіональної митниці (далі - Відповідачі) у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 265 та № 266 від 27.11.2012р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2013 року вимоги адміністративного позову задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників позивача, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.09.2012 року по 18.10.2012 року, відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання ТОВ «Субару України», вимог законодавства України з питань митної справи за період діяльності з 01.10.2009р. по 31.08.2012р.,за результатами якої складено Акт від 23.10.2012р. №32/12/125000000/34294671.

Податкові зобов'язання ТОВ «Субару України», визначені за результатами перевірки, складають у загальній сумі 676 595,09 грн., в тому числі: ввізне мито - 248 361,59 грн, податок на додану вартість - 465 358,87 грн.

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 27.11.2012 р. №265 за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, на загальну суму 262 971,43 грн, з яких за основним платежем 210 377,14 грн., за штрафними санкціями 52 594,29 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.11.2012 р. № 266 за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, на загальну суму 578 537,14 грн., з яких за основним платежем 462 829,71 грн., за штрафними санкціями 115 707,43 грн.

Приймаючи рішення про задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що що проценти це платіж за користування чужими грошовими коштами, що не пов'язаний з оцінюваними товарами та не включається до митної вартості товарів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ТОВ «Субару України» 04.10.2006р. укладено контракт №SC-SU/06 з Соджицу Корпорейшн, Японія про придбання на умовах CIF-Копер, Словенія автомобілів «Субару».

Статтею 4 контракту визначено наступний порядок оплати за товар - 51% вартості не пізніше 120 днів з дати вказаної у коносаменті, 49% вартості у формі документального акредитиву, який підлягає сплаті у термін не пізніше 120 днів з дати, вказаної в коносаменті. В разі, якщо ТОВ «Субару України» не виконує будь-які платежі згідно встановленої дати, воно зобов'язується виплатити за поданням Соджицу Корпорейшн пеню у розмірі 9,325% річних за кожну прострочену суму починаючи з встановленої дати до дати отримання повної оплати.

Додатком від 04.10.2008р. про зміни терміну оплати до Контракту №SC- SU/06 встановлено, що Соджицу Корпорейшн та ТОВ «Субару України» можуть узгодити зміну терміну оплат, підписавши додаток чи будь-яку заяву за взаємною згодою. У випадку, якщо зміну терміну погоджено, Соджицу Корпорейшн має право поставити в процентне зобов'язання ТОВ «Субару України» на термін відстрочки оплат, що розраховуються за процентною ставкою 4% на рік основного балансу платежу.

Разом з тим, перевіркою відповідача рахунку 63223 «Розрахунки з іноземними постачальниками» встановлено факт нарахування та сплати відсотків за відстрочення оплати на користь Соджицу Корпорейшн в сумі 26 047 056,00 японських єн. Кошти у сумі 22 139 998,00 японських єн сплачено на підставі інвойсу (дебетового авізо) «DWT-1672 від 29.03.2012р. платіжними дорученнями №948 від 05.04.2012р. та утримано та сплачено на адресу ДПІ у Подільському районі м. Києва податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 379 219,83 грн. (еквівалент 3 907 058 японських єн - податок на репатріацію).

Відповідно до додатку від 04.10.08р. про зміни терміну оплати до Контракту №SC- SU/06, сторони змінили розмір проценту, який сплачувався за відстрочення платежу.

Пунктом 15 статті 1 Митного кодексу України, встановлено, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 42 Митного кодексу України, встановлено, що під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Згідно з ст. 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Таким чином, митні органі наділені виключною компетенцією щодо здійснення митної справи, в рамках якої вони, зокрема, здійснюють митне регулювання пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів та контроль за порушенням митних правил, та мають право самостійно визначати форму та обсяг такого контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. При цьому незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів митний контроль за ними, зокрема контроль щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТЗЕД, може здійснюватися на підставі письмового розпорядження керівника митного органу, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення чинного законодавства.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 267 Митного кодексу України від 11.07.2002, № 92-IV, що діяв в перевіряємий період, встановлено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів.

Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості.

Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до митної вартості товарів, яка визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відноситься договірна вартість таких товарів зазначена з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської регіональної митниці - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.