Постанова № 34093048, 11.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2013 р. Справа № 805/14017/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції про визнання бездіяльності державного службовця неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області звернулось до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції про визнання бездіяльності державного службовця неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що у провадженні відповідача знаходяться на примусовому виконанні вимога про сплату недоїмки від 17.05.2013 року №Ф-501у на загальну суму 1194,03 грн. та вимога про сплату недоїмки від 08.08.2013 року №Ф-626у на загальну суму 3890,22 грн., які 16.09.2013 року об'єднані у зведене виконавче провадження, для стягнення боргу в примусовому порядку з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на користь управління ПФУ в м. Димитрові.

При ознайомленні зі станом реалізації виконавчого провадження по ОСОБА_1 виявлені порушення, а саме: державним виконавцем у порушення ст. ст. 11, 57 Закону України «Про виконавче провадження», не приймались заходи примусового виконання вищевказаного виконавчого документа.

Таким чином, державним виконавцем у порушення ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» не приймаються заходи з примусового виконання вищевказаних вимог про сплату недоїмки, не вчиняються у повному обсязі виконавчі дії.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання, відповідно до якого просить суд розглянути справу у письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, через канцелярію суду надав письмові заперечення, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та розглянути справу без участі представника відділу.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України. Органом державної виконавчої служби, зокрема, є районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 606) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно ч. 3 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Тобто, з урахуванням приписів вищезазначеної норми відповідачем у даній адміністративній справі є саме Відділ державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 07.06.2013 року відповідачем було відкрито виконавче провадження ВП № 38373710 з примусового виконання вимоги № Ф-501у від 17.05.2013 року виданої Управлінням Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави борг у розмірі 1194,03 грн. (а.с. 6).

06.09.2013 року відповідачем було відкрито виконавче провадження ВП № 39685517 з примусового виконання вимоги № Ф-626у від 08.08.2013 року виданої Управлінням Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави борг у розмірі 3890,22 грн.

16.09.2013 року виконавчі провадження з виконання вимог № Ф-501у від 17.05.2013 року та № Ф-626у від 08.08.2013 року, об'єднані у зведене виконавче провадження.

13.06.2013 року державним виконавцем був надісланий запит до Державної податкової служби про джерела отримання доходів боржника та на номери рахунків, відкритих у банківських установах.

Як вбачається з відповіді від 14.06.2013 року № 1000989142 ОСОБА_1 ніде не працює та відкритих рахунків в банківських установах не має.

13.06.2013 року державним виконавцем був надісланий запит до ВРЕР м. Красноармійськ про наявність рухомого майна, які належать на праві власності ОСОБА_1

Як вбачається з відповіді ВРЕР м. Красноармійськ на запит державного виконавця, за ОСОБА_1 рухомого майна не зареєстровано.

З матеріалів справи вбачається, що 11.09.2013 року та 16.09.2013 року державним виконавцем здійснено вихід за місцем мешкання боржника, за результатами яких встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 боржник не мешкає, а за адресою АДРЕСА_2 двері державному службовцю не відчинили, про що посадовою особою складено відповідні акти.

19.09.2013 року державним виконавцем зроблено запит до Реєстраційної служби Димитровського МУЮ про наявність нерухомого майна за боржником.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №27071161 вбачається, що боржнику належала квартира за адресою АДРЕСА_1, яка була продана 29.03.2013 року.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 606).

Відповідно до ст. 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч.1 ст.11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 статті 6 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст. 32 Закону № 606 заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

У відповідності до статті 52 Закону № 606, якою визначений порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, містить, в тому числі, наступні приписи: 1) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації; 2) стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів; 3) готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються; 4) на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту; 5) у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Аналізуючи вищезазначену норму, та враховуючи те, що на момент вчинення дій покладених на погашення боргу на користь УПФУ в м. Димитрові Донецької області з ОСОБА_1 коштів на рахунках та якого-небудь майна за боржником не значиться, у зв'язку з чим, державним виконавцем не було накладено арешт.

З урахуванням встановлених у справі обставин суд зазначає, що нормою ч. 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, враховуючи наведені приписи Закону, суд дійшов висновку, що відповідачем вжиті достатні заходи для стягнення з боржника боргу.

Стосовно дотримання відповідачем строку здійснення виконавчого провадження суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 30 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Тому, враховуючи наявність у межах зведеного виконавчого провадження виконавчих документів про стягнення з боржника заборгованості на користь УПФУ в м. Димитрові, судом не встановлено порушення строків виконання вимог про стягнення боргу на користь позивача.

Згідно ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що докази, надані відповідачем у якості заперечень проти позову, є належними доказами у справі, адже вони містять вичерпну інформацію, яка об'єктивно спростовує обґрунтованість позовних вимог.

Позивачем не доведено неналежне здійснення відповідачем своїх обов'язків, з наданих суду відомостей не вбачається, що виконавчий документ не виконаний протягом встановленого законом строку з вини відповідача.

З огляду на досліджені у судовому засіданні матеріали виконавчого провадження вбачається, що невиконання виконавчого документу на користь позивача пов'язано не з будь-якими протиправними діями чи бездіяльністю відповідача, а з недостатністю грошових коштів та майна в боржника.

Таким чином, з урахуванням викладеного, позовні вимоги про визнання неправомірними дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції є безпідставними.

Також, є необґрунтованими позовні вимоги Управління в частині зобов'язання державного виконавця в повному обсязі вчинити виконавчі дії направлені на стягнення з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 11 Закону № 606 визначені права державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження. Отже, реалізацію таких прав державний виконавець здійснює за власним розсудом відповідно до вимог закону та згідно змісту виконавчого документу.

За таких умов судовий захист прав стягувача у виконавчому провадженні не може полягати у визначенні судом та зобов'язанні судовим рішенням державного виконавця здійснювати певні виконавчі дії, які він повинен здійснювати відповідно до вимог закону.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог.

З огляду на те, що судом не встановлено обставин, які б свідчили про незаконність дій ВДВС та порушення прав чи інтересів Управління при примусовому виконанні вимог про сплату недоїмки, підстави для задоволення даного позову відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції про визнання бездіяльності державного службовця неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову Донецького окружного адміністративного суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Тарасенко І.М.