Постанова № 34092927, 23.09.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2013 р. Справа № 804/9118/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяБукіна Л. Є., при секретарі судового засідання за участю:Червяченко Д.В., представників позивача представника відповідачаГолубенко Н.Л., Колоколов О.І., Тургунова М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біонафта Термінал Україна» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біонафта Термінал Україна» (далі - позивач, ТОВ «Біонафта Термінал Україна») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, правонаступником якого є Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Західно-Донбаська ОДПІ), в якій просило визнати не чинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ від 09.04.2013 року №000020225 та від 09.04.2013 року №000019225.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податковим органом безпідставно зроблені в акті перевірки висновки про відсутність господарських операцій із контрагентом, оскільки до перевірки надано всі документи щодо господарських взаємовідносин із ТОВ «Ривс», які підтверджують факт вчинення господарських операцій, зокрема, надано товарно-транспортні накладні.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні доводам позовної заяви. Додатково пояснили, що під час перевірки податковий орган не дослідив всю первинну документацію підприємства щодо взаємовідносин із ТОВ «Ривс», в акті перевірки не зазначено про відсутність будь-яких первинних документів.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Ривс», оскільки не надано всі первинні документи, які мають бути у наявності у позивача, зокрема, журнал обліку вантажів, журнал реєстрації довіреностей, прибутковий ордер, картка складського обліку матеріалів, матеріальний ярлик, реєстр приймання-здачі документів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки посадових осіб податкової служби під час здійснення податкового контролю, врегульовано положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно зі ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом:

ведення обліку платників податків, в порядку, визначеному в главі 6 ПК України;

інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в порядку, визначеному в главі 7 ПК України;

перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу (згідно глави 8 ПК України), а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок платників податків.

Згідно п.п. 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п.79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Судом встановлено, що позивач - ТОВ «Біонафта Термінал Україна» перебуває на податковому обліку в Західно-Донбаській ОДПІ.

Відповідно до наказу Західно-Донбаської ОДПІ від 14.03.2013 року №184 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Біонафта Термінал Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні податку на додану вартість, податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс» за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року, про що складено акт перевірки від 27.03.2013 року №92/22/5-34196106.

Позивачем до акту перевірки направлено письмові заперечення, на які податковим органом надано відповідь від 05.04.2013 року за №10182/10/22/5-883, згідно якої підтверджено висновки акту перевірки від 27.03.2013 року №92/22/5-34196106.

За результатами перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення: від 09.04.2013 року №000019225, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 281565 грн., за фінансовими санкціями у розмірі 70391,25 грн.; від 09.04.2013 року №000020225, яким зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 223 464,0 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 року №452/10/10-25 податкові повідомлення-рішення від 09.04.2013 року №000020225, від 09.04.2013 року №000019225 залишено без змін.

Відповідно до акту документальної позапланової виїзної перевірки від 27.03.2013 року №92/22/5-34196106 встановлено здійснення господарських операцій ТОВ «Біонафта Термінал Україна» з ТОВ «Ривс», які не направлені на реальне настання правових наслідків, що призвело до наступних порушень:

1) пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ по податковій декларації з ПДВ за січень 2013 року (реєстраційний № 9008308275 від 20.02.13) у сумі 223 464,0 грн. за рахунок завищення податку на додану вартість, віднесеного до складу податкового кредиту на загальну суму 223 464,33 грн., у тому числі за червень 2012 року - 19 333,33 грн., липень 2012 року - 75 046,17 грн., серпень 2012 року - 28 084,83 грн., вересень 2012 року - 56 166,67 грн., жовтень 2012 року - 44 833,33 грн.

2) підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що, в свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток у сумі 281 565 грн., у тому числі за III квартал 2012 року на 200 715,0 грн., IV квартал 2012 року на суму 80 850,0 грн. за рахунок:

- заниження доходу на загальну суму 1 340 786,0 грн., у тому числі за III квартал 2012 року - 955 786,0 грн., IV квартал 2012 року - 385 000,0 грн. (безоплатно отримані товари від невстановлених осіб);

- завищення витрат на загальну суму 1 117 322,0 грн., у тому числі за III квартал 2012 року - 796 488,0 грн., IV квартал 2012 року - 320 834,0 грн. за рахунок здійснення господарських операцій з ТОВ «Ривс», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Судом встановлено, що ТОВ «Біонафта Термінал Україна» у червні- жовтні 2012 року здійснювало операції з придбання товару (олії рослинної використаної) за договором від 12 червня 2012 року № 1206, укладеним з ТОВ «Ривс».

На підтвердження виконання умов вказаного договору ТОВ «Біонафта Термінал Україна» до перевірки надані видаткові, податкові накладні, товарно-транспортні накладні (перелік вказаних документів наведено в акті перевірки). Відповідно до наданих документів, за період з червня по жовтень 2012 року, підприємством отримано від ТОВ «Ривс» олії рослинної використаної на суму 1 340 786,0 грн. (у тому числі ПДВ 223 464,0 грн.).

По взаємовідносинам з вказаним контрагентом платником віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у загальній сумі 223 464,0 грн., до складу витрат вартість отриманої продукції на суму 1 117 322,0 грн.

Під час проведення перевірки податковим органом враховані висновки Акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про результати документальної позапланової невиїзної перевірки контрагенту позивача - ТОВ «Ривс» від 21.12.2012 року №7211/224/34914473, відповідно до якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємства-покупцям у 2011-2012 році.

Слід зазначити, що межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальних характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що були вчинені іншими особами, згідно з законом неможливе.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків і відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Крім того, згідно постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 року визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ривс», за результатами якої був складений акт від 21 грудня 2012 року №7211/224/34914473.

Разом з цим, з метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість для з'ясування, зокрема, таких обставин як рух активів у процесі здійснення господарської операції, судом витребувано від позивача всі документи первинного обліку, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Ривс».

Позивачем надано суду копію договору, видаткові, податкові накладні, товарно-транспортні накладні. Щодо інших первинних документів представником позивача зазначено, із посиланням на Програму реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.98 року №1706, нормативно-правовими актами не передбачене обов'язкове застосування типових форм первинних документів. Представником позивача зазначено, що на підприємстві використовується програма ведення бухгалтерського обліку «Акцент 6.0», а тому первинна бухгалтерська документація на підприємстві не ведеться.

Суд не погоджується з такими доводами представника позивача, виходячи із наступного.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. за № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозоли адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з цією нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно ст.4 Закону № 996-ХІV одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік є принцип превалювання сутності над формою, а саме: операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з п.п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Абзац 2 п.198.6 ст.198 ПК України визначає, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Перелік та типові форми первинних документів, які підтверджують оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на склад, встановлено наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 року №193 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку сировини та матеріалів». Такими документами є: Журнал обліку вантажів, що надійшли (форма №М-1), Журнал реєстрації довіреностей (форма №М-3), Прибутковий ордер (форма №М-4), Картка складського обліку матеріалів (форма №М-12), Матеріальний ярлик (форма №М-16), Реєстр приймання-здачі документів (Форма № М-13).

Податковому органу під час проведення перевірки, а також суду під час розгляду справи такі документи не надано.

Окремі недоліки у порядку проведення перевірки, зокрема, невручення представнику позивача податковим органом перед початком проведення перевірки запиту про надання інформації та їх документального підтвердження, у якому зазначається які саме документ необхідно надати до перевірки, не є підставою для скасування податкових повідомлень рішень, оскільки позивач не скористався правом допустити представників податкового органу до перевірки. Крім того, порядок надання платниками податків документів врегульовано статтею 85 ПК України.

Згідно п.85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

З огляду на вищевикладене, відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем п.п. 135.5.4 п. 135 ст. 135, п.137.10 статті 137, п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України, у результаті чого підприємством безпідставно занижено податок на прибуток на суму 281565 грн. та порушення п. 198.1, 198.2, 198.3 ст.198 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 223464 грн.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Тобто за наявності вищезазначених порушень правомірним є застосування за ці порушення до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 70391,25 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, у суду відсутні правові підстави для скасування податкових повідомлень-рішень Західно-Донбаської ОДПІ від 09.04.2013 року №000020225 та від 09.04.2013 року №000019225, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Біонафта Термінал Україна» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 30.09.2013 року.

Головуючий суддя Л.Є. Букіна