Рішення № 34092048, 01.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р.Справа № 922/3346/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом КП "Харківські теплові мережі", м. Харків до СПД ФО ОСОБА_3, м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Яновська В.С., дов. № 38-1871 від 28.05.10 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить (з урахуванням уточнень від 03.09.13 р., які були прийняті судом) стягнути з відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованість з орендної плати в сумі 7255,22 грн., 379,83 грн. пені, 280,40 грн. відшкодування експлуатаційних витрат (комунальні послуги) та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором оренди № 2289/580680 від 07.07.05 р.

Представник позивача в судовому засіданні 01.10.13 р. підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 01.10.13 р. не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав.

На адресу суду повернулись копії всіх ухвал господарського суду Харківської області по справі, які були направлені на адресу відповідача, з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Вищезазначені ухвали були направлені на адресу: АДРЕСА_1, відповідно до відомостей, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між сторонами був укладений договір оренди нежитлового приміщення (далі - договір) № 2289/580680 від 07.07.2005 р. (а.с. 09-12), відповідно до умов якого, орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення (далі - майно) загальною площею 66,38 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 14-А та знаходиться на балансі КП "Харківські теплові мережі".

Відповідно до п. 3.1. договору (в редакції додаткової угоди від 01.01.12 р. а.с. 16-19), вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 92300,00 грн., станом на 06.06.2005 р.

Згідно з 3.2 договору (в редакції додаткової угоди від 01.01.12 р.), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.11 р. № 566/11 і складає за січень 2012 р. - 1722,66 грн. без урахування ПДВ. Ставка орендної становить 15% за рік.

Відповідно до п. 3.6 договору (в редакції додаткової угоди від 01.01.12 р.), розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування відповідачем орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з п. 3.5 договору (в редакції додаткової угоди від 01.01.12 р.), орендна плата сплачується орендарем щомісячно на протязі 15 календарних днів місяця, наступного за звітним.

Сторони домовились (п. 3.7 договору в редакції додаткової угоди від 01.01.12 р.), що 30% орендної плати перераховується на рахунок балансоутримувача (позивача), а 70% орендної плати перераховується до міського бюджету.

Відповідно до п. 4.4 договору оренди, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

В п. 3.3 договору сторони визанчили, що нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі.

Позивач виконуючи свої зобов'язання за вказаним договором, передав відповідачеві майно, що є предметом цього договору, а саме нежитлові приміщення загальною площею 66,38 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 14-А, що підтверджується двостороннім актом приймання-передачі орендованого майна 07.07.2005 р. (а.с. 13), який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печаткою позивача.

В пункті 10.1 договору (в редакції додаткової угоди від 01.01.12 р.) сторони визначили, що договір діє до 07.04.12 р.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах (п. 10.5 договору).

Внаслідок не виконання відповідачем зобов'язання по оплаті орендної плати за користування нерухомим майном, в розмірі та строки, передбачені договором оренди № № 2289/580680 від 07.07.2005 р., за період з квітня 2012 року по грудень 2012 року у нього утворилась заборгованість в сумі 7255,22 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, станом на 01.01.13 р. (а.с. 30), який був який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печаткою позивача.

Відповідач доказів оплати заборгованості або контррозрахунок орендної плати та заперечень щодо правильності її нарахування суду не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 7255,22 грн., хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 7255,22 грн. (сума основного боргу).

Щодо вимоги про стягнення з відповідача експлуатаційних витрат в сумі 280,40 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.10 договору (в редакції додаткової угоди від 01.01.12 р.), орендар зобов'язаний укласти в термін не більше шести місяців з дати підписання акту приймання-передачі з позивачем договір на відшкодування витрат позивача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг або, у разі необхідності, здійснити укладання окремих договорів на отримання комунальних послуг (газо-, водо-, тепло- постачання, послуги водовідведення та електрифікації), договорів на оплату експлуатаційних витрат та договору на пропорційну частину відшкодувань на утримання прилеглої до будівлі території у термін, визначений відповідними розпорядчими документами обслуговуючих підприємств.

З вищевикладеного випливає, що договором № 2289/580680 від 07.07.2005 р. зобов'язання зі сплати експлуатаційних витрат сторонами не встановлені.

Договір на оплату експлуатаційних витрат, який мав бути узгоджений сторонами, відповідно до п. 4.10 договору, між сторонами не укладався.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За таких підстав, вимоги позивача про стягнення з відповідача експлуатаційних витрат в сумі 280,40 грн. є позбавленими фактичного та правового обґрунтування, такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням доказів в підтвердження обставин, викладених у позові, що порушує умови ст. 33 ЦК України, згідно якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 379,83 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 3.10 договору № 714 від 07.09.2011 р., сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені в розмірі 50 відсотків від місячної орендної плати за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Відповідно до ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 379,83 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до приписів якої, при частковому задоволенні позову - витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 256, 258, 261, 267, 526, 530, 610-612 625, 785 ЦК України, ст. 193, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р 26009010013856 в АТ "Банк "Золоті ворота", МФО 351931) заборгованість з орендної плати в сумі 7255,22 грн., 379,83 грн. пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 1659,55 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.10.2013 р.

Суддя Інте Т.В.