Постанова № 34090326, 09.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року Справа № 926/507/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,суддівМачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної екологічної інспекції у Чернівецькій областіна постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід22.07.2013р.у справі№926/507/13Господарського судуЧернівецької областіза позовомЧернівецького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернівецькій областідоПриватного сільськогосподарського підприємства "Мамаївське"простягнення збитківза участю

- позивача:Горюк Т.В. (довіреність від 27.02.2013р.)- відповідача:Швед Я.А. (директор)- прокурора:Зузак І.О. (посвідчення № 018749), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд із даним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області (далі - позивач), Чернівецький міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері просив стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Мамаївське" (далі - відповідач) 168 526,70 грн. збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснював забір води з поверхневого водного об'єкту без відповідного дозволу.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 26.06.2013р. (суддя Швець М.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.07.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Малех І.Б., судді Желік М.Б., Костів Т.С.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 13 354,68 грн. збитків, в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані судові рішення в частині відмови в позові та прийняти нове, про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у справі рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11-14.12.2012 року позивачем проведено планову перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, за наслідками якої складено Акт та встановлено, що згідно договору оренди земельної ділянки водного фонду №136 від 12.12.2011 року укладеного між Кіцманською райдержадміністрацією та відповідачем, останнім на час перевірки для риборозведення використовувались ставки №1 та №2 загальними площами 16,0265 га та 25,4353 га, та 4 водойми для зимування риби і маточники, загальною площею 0,8673 га, 5,2212 га, 0,2556 га та 0,1201 га. Середня глибина ставків - 0,50 м. Поповнення водою ставків здійснюється за рахунок поверхневої води р. Совиця. При загальній площі водного дзеркала ставків 47,925га та середній глибині ставків 0,50 м, об'єм води, що використовується для риборозведення становить 239625 м куб. В період з 12.03.2012 року по 14.12.2012 року відповідачем здійснювався самовільний, без відповідного дозволу, забір води. Згідно з Довідкою відповідача від 09.01.13р. №7, за вказаний період забрано і використано 550,2 тис. м куб. поверхневої води.

Заявлена прокурором до стягнення сума збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування відповідачем, розрахована (Підрахунок збитків від 06.02.2013 року) відповідно до Довідки відповідача від 09.01.13р. №7 за період з 12.03.2012 року по 14.12.2012 року та складає 168526,26 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що при розрахунку розміру збитків позивачем був застосований показник об'єму використаної відповідачем води невірний, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог в тій частині, в якій в позові відмовлено.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Положеннями статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі зобов'язання підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушень. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Пунктом 9.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. №389, визначено, що фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Як встановлено судами, Довідка відповідача від 09.01.2013р. №7 про спожиту воду містить невірні дані щодо фактичної площі орендованих ставків, а зазначений в ній об'єм спожитої води не узгоджується з об'ємом води орендованих ставків, тобто перевищує його більше ніж в два рази, у зв'язку з чим зазначений у цій довідці об'єм водокористування не відповідає фактичним обставинам, а тому суди правильно визнали такі дані такими, що не підлягають застосуванню при визначенні розміру шкоди за формулою, визначеною у п.9.1. вказаної Методики: Зсам = 100 х W х Тар, де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м3; Тар - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення.

Суди при визначені реального об'єму спожитої відповідачем води застосували уточнену статистичну звітність відповідача по формі 2-ТП (водгосп) за 1-4 квартали 2012р., що відповідає приписам п. 9.2. Методики. Так, фактичний об'єм забраної і використаної води відповідачем без дозволу на спеціальне водокористування за березень - грудень 2012р. становив 43,6 тис. м3.

Відтак, суди, дослідивши фактичні дані та здійснивши розрахунок розміру збитків на підставі положень Методики, дійшли обґрунтованого висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Таким чином доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку судів попередніх інстанцій та не можуть бути підставою для скасування прийнятних рішень і задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.07.2013р. у справі Господарського суду Чернівецької області №926/507/13, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський