Ухвала суду № 34090276, 10.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 року м. Київ К/800/39061/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2013 року

у справі №805/5443/13-а

за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до державного підприємства «Шахтарськантрацит»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2013 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту Фонд соціального захисту інвалідів) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до державного підприємства «Шахтарськантрацит» (далі по тексту ДП «Шахтарськантрацит»), яким просило стягнути з відповідача адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2012 рік в розмірі 3 188 915,59 грн. та пеню в розмірі 637,78 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року у справі №805/5443/13-а позовні вимоги задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2013 року у справі №805/5443/13-а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року у зазначеній справі скасовано, прийнято нове рішення, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи постанову окружного адміністративного суду, апеляційній суд виходив з того, що заявлені позивачем вимоги не обґрунтовані, оскільки позивачем не вчинено правопорушення у сфері господарювання.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Фонд соціального захисту інвалідів звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року у справі №805/5443/13-а.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права та наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «Шахтарськантрацит» у поданому до Фонду соціального захисту інвалідів звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік відобразило, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 5421 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 168 осіб, тоді як повинні працювати 217 осіб.

Позивачем визначена сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, яка становить 3188915,59 грн. На суму заборгованості за період з 16.04.2012 року по 16.04.2013 року нараховано пеню в розмірі 637,78 грн. Зазначені суми штрафу та пені є предметом розгляду у справі.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно частині 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Адміністративно-господарська санкція за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно частині 2 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судова колегія касаційного суду наголошує, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

В процесі розгляду справи судами встановлено, що ДП «Шахтарськантрацит» вживало заходи по утворенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, а отже відповідач не може бути притягнений до відповідальності. Фактів відмови у працевлаштуванні інвалідів не допущено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11 та постанові від 02 квітня 2013 року у справі №21-95а13.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні суду апеляційної інстанції, зазначене судове рішення ґрунтується на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - відхилити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2013 року у справі №805/5443/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: