Ухвала суду № 34090003, 26.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2013 р. м. Київ К/800/29610/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої: суддів:Блажівської Н.Є., Пилипчук Н.Г., Усенко Є.А.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 1 лютого 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року

у справі № 2а-8238.1/12/0170/25

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Санаторій для батьків з дітьми

«Чорноморець»

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної

Республіки Крим Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Відкрите акціонерне товариство «Санаторій для батьків з дітьми «Чорноморець» (далі - Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2012 року № 0000551502 про сплату 145000 грн. 00 коп. податку на додану вартість та штрафних санкцій у розмірі 1 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 1 лютого 2013 року позов Відкритого акціонерного товариства «Санаторій для батьків з дітьми «Чорноморець» задоволено: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000551502 від 21 травня 2012 року, винесене Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі АР Крим ДПС, яким Відкритому акціонерному товариству «Санаторій для батьків з дітьми «Чорноморець» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 145 000,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 1 лютого 2013 року у справі № 2а-8238.1/12/0170/25 - без змін.

Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуально права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 1 лютого 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року і в задоволенні позову відмовити.

Позивач не скористався процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Акон Технік» у частині формування податкового кредиту з ПДВ за період з 1 березня 2011 року по 31 березня 2011 року, за наслідками якої встановлено, що Відкритим акціонерним товариством «Санаторій для батьків з дітьми «Чорноморець» допущено порушення вимог пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за березень 2011 року в сумі 145 000,00 грн.

За наслідками перевірки податковим органом складено Акт перевірки від 6 лютого 2012 року № 44/40/15-02/05532351 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 лютого 2012 року № 0000061502 про сплату 145 000,00 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій на суму 36 250,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження та розгляду первинної карги позивача рішенням Державної податкової служби в Автономній Республіці Крим від 10 травня 2012 року № 1323/10/10-0223 скасоване податкове повідомлення-рішення від 23 лютого 2012 року № 0000061502 в частині застосованих штрафних санкцій, а в іншій частині залишено без змін. На підставі вказаного рішення ДПІ у Бахчисарайському районі ДПС прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2012 року № 0000551502, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 145000 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 грн.

Рішенням Державної податкової служби України від 13 червня 2012 року № 9900/6/10-2115, яке прийняте за результатами розгляду повторної скарги позивача податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, фактичною підставою для нарахування позивачу сум податкового зобов'язання за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням стали висновки відповідача про завищення підприємством суми податкового кредиту за рахунок включення сум податку на додану вартість за податковими накладними, що виписані ТОВ «Акон технік», який є посередником у ланцюгу постачання товарів, кінцевим покупцем яких є позивач, тоді як господарська діяльність постачальників не спричиняє реального настання правових наслідків.

Так, згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту наведених правових норм слідує, що у платника податку виникає право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за умови підтвердження відповідними первинними документами здійснення господарських операцій, на підставі яких платником податків було сформовано податковий кредит.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством «Санаторій для батьків з дітьми «Чорноморець» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акон Технік» 29 березня 2011 року укладено договір купівлі-продажу обладнання ДКП-ЧМР 03/2011, згідно умов якого Продавець (ТОВ «Акон Технік») зобов'язане продати Покупцеві (ВАТ «Санаторій для батьків з дітьми «Чорноморець») комплект технологічного обладнання станції очищення стічних вод контейнерного типу СОN-800 продуктивністю 200 м3/доба, а Покупець зобов'язаний сплатити за нього певну грошову суму та прийняти комплект.

На виконання укладеного між сторонами договору, відповідно до видаткової накладної від 31 березня 2011 року № РН-0000004 на суму 870 000,00 грн. позивачем отримано комплект технологічного обладнання станції очищення стічних вод від ТОВ «Акон Технік».

Оплату за отриманий товар здійснено позивачем 30 березня 2011 року у розмірі 870000, 00 грн., що підтверджується виписками по банківському рахунку (том 2, а.с.111).

Отримання позивачем комплекту технологічного обладнання станції очищення стічних вод підтверджується також податковою накладною, виписаною ТОВ «Акон Технік», на загальну суму 870 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 145 000,00 грн.

Наведені документи були повно та всебічно оцінені судами як докази належного документального підтвердження реальності виконання операцій купівлі-продажу за вказаним договором.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, необхідність придбання товару за договором мало на меті усунення порушень, що були виявлені санітарно-епідеміологічною станцією Бахчисарайського району під час перевірки каналізаційно-очисних споруд Відкритого акціонерного товариства «Санаторій для батьків з дітьми «Чорноморець», за наслідками якої позивача зобов'язано установити комплект технологічного обладнання станції очищення стічних вод контейнерного типу СОN-800.

Щодо посилань податкового органу на допущені порушення вимог податкового законодавства постачальниками у ланцюгу постачання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що платник податку на додану вартість на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Крім того, слід зазначити, що неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку неправомірних дій іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Здійснивши аналіз встановлених судами попередніх інстанцій обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України також акцентує увагу на тому, що допущені порушення податкового законодавства постачальником у ланцюгу постачання товару (послуг) тягнуть негативні наслідки саме для такого постачальника та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого в ціні товару податку на додану вартість. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди.

Водночас, слід зазначити, що відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування порушення відповідачем вимог податкового законодавства покладається саме на суб'єкта владних повноважень.

Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, в той же час, наведені у касаційній скарзі аргументи відповідача є такими, що не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Санаторій для батьків з дітьми «Чорноморець».

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 1 лютого 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року у справі № 2а-8238.1/12/0170/25 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: Н.Г. Пилипчук

Є.А. Усенко