Ухвала суду № 34089904, 26.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/40552/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 26.09.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012

у справі № 2а-18373/11/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства „Трест „Київміськбуд-2"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Трест „Київміськбуд-2" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень від 15.07.2011 року № 0002732308/0 від 15.07.2011; № 0002742308/0 від 15.07.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2012 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011 та складено акт №7600/23-08/04012661 від 30.06.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: №0002732308/0 від 15.07.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 9042295 грн., в тому числі за основним платежем 7233836,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1808459,00 грн.; №0002742308/0 від 15.07.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 11132094 грн., в тому числі за основним платежем 8905675,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2226419,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 8905675,00 грн., в тому числі за 2009 рік 8884842,00 грн., півріччя 2010 року 20833,00 грн.; пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 7233836 грн., в тому числі за жовтень 2009 року 1489621 грн., листопад 2009 року 1117124. грн., грудень 2009 року 4501128 грн., квітень 2010 року 16667 грн., вересень 2010 року 58000 грн., грудень 2010 року 51296 грн.

Порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" мотивовані наступним: за перевірений період ПАТ "Трест "Київміськбуд-2" мало взаємовідносини з ТОВ "Будівельна компанія "Геліос", ТОВ "Будівельна компанія "Євробілдінг", ТОВ"С.Дж.Р.Груп"; за даними податкової звітності у ТОВ "Будівельна компанія "Геліос" відсутні матеріальні та трудові ресурси для здійснення будівельно-монтажних робіт, в ході розслідування кримінальної справи №05-13293, порушеної СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві викрито злочинну тіньову схему, в якій задіяні ряд підприємств, зокрема, ТОВ „Будівельна компанія "Геліос"; підписи від імені директора ТОВ „Будівельна компанія „Геліос" в реєстраційних документах виконані іншою особою.

Правочини укладені між ПАТ „Трест "Київміськбуд-2" та ТОВ „Будівельна компанія "Євробілдінг", не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними, оскільки останнє не розрахувалось за виконані роботи з своїм субпідрядником. Відносно директора ТОВ „С.Дж.Р.Груп" порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбаченого частиною п'ятою ст. 191 та ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України; за даними податкової звітності ТОВ „С.Дж.Р.Груп" не має матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності, тому правочини, укладені між ПАТ „Трест „Київміськбуд-2" та ТОВ „С.Дж.Р.Груп", суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними.

Висновки Акта перевірки про порушення норм Закону України "Про податок на додану вартість" ґрунтуються на наступному: позивач неправомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ „Будівельна компанія „Геліос", ТОВ „Будівельна компанія „Євробілдінг", ТОВ „С.Дж.Р.Груп", а також неправомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ „БУД АМВ ГРУПП" та ТОВ ВП „Дакмас", оскільки: ТОВ "БУД АМВ ГРУПП" не подало податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року; свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 17 вересня 2010 року; в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств постачальників до ТОВ "БУД АМВ ГРУПП" та від останнього до підприємств-покупців, тому угоди укладені вказаним підприємством з підприємствами-покупцями, зокрема, ПАТ „Трест „Київміськбуд-2", здійснені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними.

За даним Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва встановлено нікчемність угод між ТОВ ВП „Дакмас" та його контрагентом-постачальником ТОВ „Екотех СМУ" у зв'язку з порушенням останнім моральних засад господарського та цивільного законодавства, відтак, подальші угоди ТОВВП „Дакмас", в тому числі з ПАТ „Трест „Київміськбуд-2", мають протиправний характер.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно пп. 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону визначено. що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості отриманих товарів (послуг) до валових витрат, а сум ПДВ у їх вартості на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України „про податок на додану вартість" суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

У розгляді цієї справи Державною податковою інспекцією не доведено наявності будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту, за наслідками якого Товариством заявлено до відшкодування оспорювану суму податку на додану вартість.

Відповідачем також не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої Товариством податкової вигоди - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності ПАТ "Трест "Київміськбуд-2" є будівництво будівель.

Контрагенти позивача ТОВ „Будівельна компанія „Євробілдінг", ТОВ „С.Дж.Р.Груп" та ТОВ „ВП "Дакмас" виконували підрядні будівельні роботи маючи відповідні ліцензії, копії яких долучено до матеріалів справи.

Реальності здійснених підрядних робіт та використання придбаних будівельних матеріалів підтверджуються договорами підряду із замовниками - Державною установою „Національний інститут раку" та Комунальним підприємством „Київпастранс"; актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, договірними цінами яки підписані замовниками; виписками банку, свідоцтвами про право власності; фотознімками збудованих об'єктів.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії довідок Контрольно-ревізійного управління в м. Києві за результатами зустрічної перевірки ПАТ „Трест „Київміськбуд-2" з питань документального підтвердження розрахунків з КП "Київпастранс" та Національним інститутом раку, в яких встановлено, що для виконання підрядних робіт позивач залучав субпідрядні організації, а обсяг робіт виконано в повному обсязі.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ „Будівельна компанія „Євробілдінг", ТОВ „С.Дж.Р.Груп", ТОВ „ВП „Дакмас", ТОВ „Будівельна компанія „Геліос" та ТОВ „БУД АМВ ГРУПП" зареєстровані як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Будівельна компанія "Євробілдінг", ТОВ"С.Дж.Р.Груп", ТОВ "ВП "Дакмас", ТОВ "Будівельна компанія "Геліос" та ТОВ "БУД АМВ ГРУПП" - були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку робіт (послуг).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що діяльність позивача здійснювалась в межах звичайної господарської діяльності підприємства, є реальною та відповідає дійсному економічному змісту, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами.

Також, станом на день прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідного судового рішення по кримінальній справі, яке б набрало законної сили, не було прийнято, отже, у Державної податкової інспекції не було передбачених підстав для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 у справі № 2а-18373/11/2670 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 у справі № 2а-18373/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко