Рішення № 34089706, 02.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/5998-2012 02.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЯЖ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКІО БАНК ЛІЗИНГ»

про повернення безпідставно одержаних грошей в розмірі 141 385,56 грн.

Головуючий суддя Нечай О.В.

Суддя Цюкало Ю.В.

Суддя Марченко О.В.

Представники сторін:

від позивача: Юдін І.В., за довіреністю.

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЯЖ» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКІО БАНК ЛІЗИНГ» (далі - відповідач) про повернення безпідставно одержаних грошей в розмірі 141 385,56 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.05.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/5998-2012, розгляд справи призначено на 30.05.2012 р.

23.05.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали від 10.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5998-2012.

24.05.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано документи для долучення до матеріалів справи.

29.05.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 30.05.2012 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали від 10.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5998-2012 позивач виконав частково.

Представник відповідача у судове засідання 30.05.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 10.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5998-2012 відповідач не виконав. Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом задоволено.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 30.05.2012 р. не з'явився, у зв'язку з невиконанням відповідачем та частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 10.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5998-2012, а також задоволенням судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи розгляд справи відкладено на 21.06.2012 р.

18.06.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано документи на виконання вимог ухвали від 10.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5998-2012.

21.06.2012 р. до господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання (телеграма) про відкладення розгляду справи. Клопотання судом задоволено.

У судове засідання 21.06.2012 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали від 10.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5998-2012 позивач виконав частково.

Представник відповідача у судове засідання 21.06.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 10.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5998-2012 відповідач виконав.

У судовому засіданні 21.06.2012 р. представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні 21.06.2012 р. клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, враховуючи особливості розгляду спору, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду спору.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 21.06.2012 р. не з'явився, у зв'язку з частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 10.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5998-2012 та задоволенням судом клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, а також клопотання відповідача про відкладення розгляду справи розгляд справи відкладено на 18.07.2012 р.

04.07.2012 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи та пояснення позивача на відзив відповідача.

У судове засідання 18.07.2012 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав свої пояснення по суті спору, проти позовних вимог заперечував.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2012 р. було призначено судову бухгалтерську експертизу, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, у зв'язку з чим провадження у справі було зупинено.

18.03.2013 р. до господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшла справа № 5011-71/5998-2012 разом з висновком експерта.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2013 р. провадження у справі № 5011-71/5998-2012 було поновлено та призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 26.03.2013 р., за заявою судді Нечая О.В. від 26.03.2013 р. про визначення складу колегії суду, розгляд справи № 5011-71/5998-2012 доручено здійснювати колегії суддів у складі: головуючий суддя Нечай О.В., суддя Цюкало Ю.В., суддя Марченко О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2013 р. справа № 5011-71/5998-2012 прийнята колегією суддів до свого провадження, розгляд справи призначено на 17.04.2013 р.

09.04.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

10.04.2013 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

13.04.2013 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані додаткові письмові пояснення.

У судове засідання 17.04.2013 р. представник позивача з'явився, надав суду клопотання про призначення повторної судової експертизи та додаткові письмові пояснення.

Представник відповідача у судове засідання 17.04.2013 р. з'явився, проти задоволення клопотання позивача про призначення повторної судової експертизи заперечував та надав суду письмові пояснення для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.04.2013 р. судом було відкладено розгляд клопотання позивача про призначення повторної судової експертизи до наступного судового засідання.

У судовому засіданні 17.04.2013 р. судом, в порядку ст. 77 ГПК України та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 24.04.2013 р.

23.04.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані документи для долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 24.04.2013 р. представники позивача з'явились, просили суд задовольнити клопотання про призначення повторної судової експертизи.

Представник відповідача у судове засідання 24.04.2013 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2013 р. було призначено повторну судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2013 р. було зупинено провадження у справі № 5011-71/5998-2012 до проведення повторної експертизи та отримання висновку експерта.

28.08.2013 р. до господарського суду міста Києва з Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру надійшла справа № 5011-71/5998-2012 разом з висновком експерта.

Ухвалою господарського суду міста Києві від 04.09.2013 р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 25.09.2013 р.

18.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

20.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача була подана заява про ознайомлення з матеріалами справи.

25.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 25.09.2013 р. представник позивача з'явився та подав заяву про збільшення розміру позовних вимог.

У судове засідання 25.09.2013 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 04.09.2013 р. відповідач не виконав. У задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом відмовлено у зв'язку з його необґрунтованістю.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 25.09.2013 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 04.09.2013 р. розгляд справи було відкладено на 02.10.2013 р.

У судове засідання 02.10.2013 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, підтримав.

У судове засідання 02.10.2013 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укіо банк лізинг» (далі - відповідач, лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вояж» (далі - позивач, лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № KL 080225 (далі - Договір - 1), предметом якого є напівпричіп-рефрижератор марки «Кроне».

В подальшому між сторонами було укладено низку Додаткових угод до Договору - 1.

14.03.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір фінансового лізингу № KL 080364 (далі - Договір - 2), предметом якого є напівпричіп-рефрижератор марки «Шмітц».

В подальшому між сторонами було укладено низку Додаткових угод до Договору - 2.

14.03.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір фінансового лізингу № KL 080363 (далі - Договір - 3), предметом якого є сідловий тягач марки «Даф».

В подальшому між сторонами було укладено низку Додаткових угод до Договору - 3.

14.02.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір фінансового лізингу № KL 080228 (далі - Договір - 4), предметом якого є сідельний тягач марки «Даф».

В подальшому між сторонами було укладено низку Додаткових угод до Договору - 4.

14.02.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір фінансового лізингу № KL 080227 (далі - Договір - 5), предметом якого є сідельний тягач марки «Даф».

В подальшому між сторонами було укладено низку Додаткових угод до Договору - 5.

14.02.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір фінансового лізингу № KL 080226 (далі - Договір - 6), предметом якого є напівпричіп-рефрижератор марки «Кроне».

В подальшому між сторонами було укладено низку Додаткових угод до Договору - 6.

Таким чином, між сторонами було укладено шість Договорів фінансового лізингу, за умовами яких лізингодавець відповідно до заявки лізингоодержувача, набуває (купує) у продавця майно, вказане лізингоодержувачем, і надає право на час строку лізингу володіти і користуватись ним в порядку вищезазначених договорів та на умовах фінансового лізингу, а лізингоодержувач зобов'язується оплачувати лізингові платежі, встановлені в графіку платежів. Після завершення строку лізингу, при виконанні лізингоодержувачем всіх умов цього Договору майно передається у власність лізингоодержувача.

Відповідно до доводів позивача, позивачем, на підставі рахунку-фактури № 2521 від 11.05.2011 р., виставленого відповідачем, було сплачено суму в розмірі 138 416,31 грн., в тому числі ПДВ, в розмірі 23 069,38 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 848 від 19.05.2011 р.

Проте, в подальшому, при проведенні звірки по платежах сторін, позивачем виявлено, що ним на користь відповідача було сплачено зайві кошти в розмірі 138 416,31 грн.

З метою підтвердження факту сплати позивачем відповідачу зайвих коштів та їх суму позивачем 24.10.2011 р. було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю Межрегіональна аудиторська фірма «Експертиза» договір № 8 на проведення експертного економічного дослідження. За результатами проведення дослідження було складено висновок, відповідно до якого позивачем було фактично сплачено за вищезазначеними договорами фінансового лізингу додаткову суму в розмірі 138 416,31 грн., що не відповідає умовам договірних відносин та відрізняється від суми зобов'язань по цим договорам.

Враховуючи дану обставину, представником позивача 02.12.2011 р. було направлено на адресу відповідача претензію вих. № 01/12 від 02.12.2011 р.

Оскільки відповідачем не було добровільно повернуто вищезазначену суму, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідач, заперечуючи проти позову, у своєму відзиві зазначає, зокрема, що не існує жодної переплати за вищезазначеними договорами фінансового лізингу.

Суд не погоджується з даною позицією відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

В даному випадку, предметом Договорів 1,2,3,4,5 та 6 є рухоме майно, яке визначено умовами кожного окремого договору.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є:

- предмет лізингу;

- строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

- розмір лізингових платежів;

- інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

З огляду на вищенаведене, у Договорах 1,2,3,4,5 та 6 визначено предмет лізингу, ціну майна по кожному окремому договору, основні умови і порядок придбання майна у продавця, порядок розрахунків тощо.

Позивачем додано до позовної заяви Висновок експертного економічного дослідження № 8 від 22.11.2011 р. Товариства з обмеженою відповідальністю Межрегіональна аудиторська фірма «Експертиза».

Зазначеною експертизою було встановлено, що позивачем було сплачено на користь відповідача 138 416,31 грн., що не відповідає умовам, встановленим у Договорах 1,2,3,4,5 та 6.

Відповідач у своєму письмовому відзиві заперечує проти того факту, що вищезазначений висновок експерта є доказом у дані справі з огляду на те, що він є неповним, не містив достатньої кількості первинних документів, а саме платежів, не враховано курс валюти на дату, що зазначена в уточнюючому графіку платежів, що є додатком до кожного Договору лізингу.

З метою роз'яснення питань, що потребують спеціальних знань, та повного та всебічного з'ясування обставин справи, ухвалою суду від 18.07.2012 р. було призначено судову бухгалтерську експертизу, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

29.11.2012 р. до господарського суду м. Києва повернулися матеріали справи № 5011-71/5998-2012 разом з висновком судового експерта. В результаті дослідження зазначеного висновку судом було встановлено, що судовий експерт не надав відповіді на ключові питання, поставлені судом в ухвалі про призначення експертизи.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою суду від 24.04.2013 р. було призначено повторну судову бухгалтерську експертизу у даній справі, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві.

28.08.2013 р. до господарського суду міста Києва з Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві надійшли матеріали справи № 5011-71/5998-2012 з висновком експерта, з якого вбачається наступне.

Відповідно до умов шести Договорів та у відповідності до Уточнених графіків платежів до цих Договорів, позивач був зобов'язаний сплатити на користь відповідача лізингові платежі (внесок за частину майна та винагорода лізингодавцю) на загальну суму - 366 148,36 доларів США, що становить 1 849 049,22 грн.

На дослідження експерта були надані копії банківських виписок за період з 27.02.2008р. по 14.03.2011 р. про рух грошових коштів на особових рахунках позивача, в яких відображено списання (перерахування) грошових коштів на користь відповідача згідно Договорів 1,2,3,4,5 та 6 та у відповідності до Уточнених графіків платежів до Договорів 1,2,3,4,5 та 6 на загальну суму 366 148,36 доларів США, що становить 2 633 285,67 грн., які відповідно до вищезазначених Договорів сплачені в гривнях.

Відповідно до банківських роздруківок за період з 27.02.2008 р. по 14.03.2011 р. 19.05.2011 р. про рух грошових коштів на особових рахунках позивача також відображено списання (перерахування) грошових коштів на користь відповідача на загальну суму 149 351,34 грн.

Судовим експертом встановлено, що фактично сплачена позивачем на користь відповідача сума (149 351,34 грн.) відрізняється від суми зобов'язань за вказаними Договорами.

Крім того, експертом встановлено, що відповідно до умов Договорів 1,2,3,4,5 та 6 та чинного законодавства України з боку позивача існувало зобов'язання по сплаті ПДВ, яке позивачем було фактично сплачено у складі лізингових платежів, а саме внесок за частину майна (предмет лізингу) - 303 502,07 доларів США, що становить 2 213 569,47 грн., куди входить безпосередньо податок на додану вартість в сумі 50 583,68 доларів США, що становить 368 928,25 грн.

Інших зобов'язань позивача перед відповідачем, зокрема, по сплаті 138 416,31 грн. умовами Договорів 1,2,3,4,5 та 6 та чинним законодавством України не передбачено.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Крім того, позивачем було подано суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, якою позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно сплачені позивачем відповідачу грошові кошти в сумі 149 351,34 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 3 203,83 грн.

Таким чином, судовою експертизою (Висновок експерта від 23.08.2013 р. № 12се) встановлено, що ані умовами вищезазначених договорів фінансового лізингу, ані чинним законодавством України не передбачена сума, сплачена позивачем в якості лізингових платежів, в розмірі 149 351,34 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів в розмірі 149 351,34 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь проценти за користування безпідставно набутими коштами в розмірі 3 203,83 грн. на підставі статей 8, 536, 625 та 1214 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Згідно з ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проаналізувавши нормативне обґрунтування позивача підстав та розмірів для нарахування процентів за користування чужими коштами, суд дійшов висновку щодо невірного застосування позивачем за аналогією закону ст. 625 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.

Ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Дослідивши правову природу відносин між позивачем та відповідачем, а також предмет, на підставі якого між сторонами виник спір, суд дійшов висновку про те, що, в даному випадку, розмір процентів за користування безпідставно набутими коштами, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, має регулюватись положенням ст. 1048 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.01.2006 р.14/130 та у постанові Вищого господарського суду України від 10.06.2008 р. у справі № 22/249.

Таким чином, до даних правовідносин необхідно застосовувати за аналогією закону положення ст. 1048 Цивільного кодексу України та визначати розмір процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.

Судом здійснено перерахунок суми процентів із застосуванням положень ст. 1048 Цивільного кодексу України та встановлено, що розмір процентів, визначений судом, значно перевищує розмір процентів, нарахованих позивачем. З огляду на те, що суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, якщо про це немає клопотання заінтересованої сторони (п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України), а позивачем не подавалось суду відповідного клопотання, задоволенню підлягає сума процентів, нарахованих позивачем (3 203,83 грн.).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З огляду на вищезазначене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пов'язані з наданням послуг адвоката, в розмірі 7 000,00 грн., так як позивачем належним чином доведений факт звернення до адвоката за юридичною допомогою з метою захисту своїх порушених прав, а саме надано суду належним чином засвідчені копії Договору щодо надання адвокатських послуг № 01/11 від 30.11.2011 р. та платіжного доручення (призначення платежу: оплата за адвокатські послуги згідно акту виконаних робіт по Договору № 01/11 від 30.11.2011 р. в суму 7 000,00 грн.).

Також позивачем було оплачено проведення двох судових експертиз у даній справі на загальну суму 18 438,40 грн. (10 000,00 грн. за експертизу, проведену судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, що підтверджується платіжним дорученням № 2770 від 03.12.2012 р., та 8 438,40 грн. за експертизу, проведену судовим експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, що підтверджується платіжним дорученням № 2433 від 27.09.2013 р.). Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто вартість проведених вищезазначених судових експертиз в розмірі 18 438,40 грн.

Проте, у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 8 100,00 грн. вартості позасудової експертизи, проведеної Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна аудиторська фірма «Експертиза», так як позивачем було замовлено та оплачено зазначену експертизу за власною ініціативою для надання відповідачу в позасудовому порядку та суду в якості доказу переплати позивачем відповідачу лізингових платежів відповідно до вищезазначених договорів фінансового лізингу. Крім того, жодним з шести договорів фінансового лізингу не передбачено обов'язковість проведення такого експертного дослідження, а тому до складу судових витрат не відносяться витрати, понесені позивачем на оплату експертного економічного дослідження, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю Межрегіональна аудиторська фірма «Експертиза».

Питання щодо розподілу судових витрат не є складовою частиною позовних вимог, а обов'язком суду вирішити зазначене питання при винесенні рішення у справі. Тому, незважаючи на ту обставину, що суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат за проведення позасудової експертизи, проведеної Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна аудиторська фірма «Експертиза» в розмірі 8 100,00 грн., позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, дослідивши наявні у матеріалах справи документи суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу зайво сплаченої суми судового збору, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як вбачається з п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

При розрахунку суми судового збору за подання позовної заяви до господарського суду м. Києва з урахуванням додаткової сплати судового збору у зв'язку зі збільшенням позовних вимог позивачем було надмірно сплачено 11,19 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на вищенаведені положення закону, зайво сплачена сума судового збору в розмірі 11,19 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укіо банк лізинг» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 5, ідентифікаційний код: 34003114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж» (04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58, ідентифікаційний код: 30603719) грошові кошти в розмірі 149 351 (сто сорок дев'ять тисяч триста п'ятдесят одна) грн. 34 коп., проценти за користування безпідставно набутими коштами в розмірі 3 203 (три тисячі двісті три) грн. 83 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укіо банк лізинг» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 5, ідентифікаційний код: 34003114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж» (04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58, ідентифікаційний код: 30603719) судові витрати, а саме: витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, в розмірі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп., витрати по оплаті судових експертиз в розмірі 18 438 (вісімнадцять тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 40 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 051 (три тисячі п'ятдесят одна) грн. 40 коп.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Вояж» (04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58, ідентифікаційний код: 30603719) з Державного бюджету України зайво сплачені кошти по оплаті судового збору в розмірі 11 (одинадцять) грн. 19 коп.

Повне рішення складено 10.10.2013 р.

Головуючий суддя О.В. Нечай

Суддя Ю.В. Цюкало

Суддя О.В. Марченко