Постанова № 3408936, 16.12.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа №2а-6924/08

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2008 року

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Катунова В.В.,

при секретарі - Скороходової - Серопян Е.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми,-

в с т а н о в и в :

Харківське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 в якому просить суд стягнути з відповідача на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 2834,70 грн. адміністративно - господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2007 році".

В обґрунтування позовних вимог Фонд соціального захисту інвалідів посилається на те, що ФОП ОСОБА_2 повинна була створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів. При середньообліковій чисельності штатних працівників облікового складу підприємства у 2007 році в кількості 9 осіб, фактична середньооблікова численність інвалідів складала 0 осіб.

На думку позивача, відповідач не виконав нормативи щодо створення 1 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів чим порушив вимоги ст. ст.18,19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в зв'язку з чим зобов'язаний сплатити штрафні санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2007 році в сумі 2834,70 грн., з урахуванням розміру середньорічної заробітної плати, як то передбачено ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у відповідності до п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами і організаціями суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невикористання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету України від 31.01.2007р. № 70.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги визнав, зазначив, що ФОП ОСОБА_2займається в своїй діяльності регулярними пасажирськими перевезеннями. Так основними її працівниками є водії, які не можуть бути інвалідами, а тому відсутні робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд приходить висновку про задоволення позову, як законного та обґрунтованого, зі слідуючих підстав.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Стаття 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок по перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

При цьому обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що ФОП ОСОБА_2, перебуває на обліку в Харківському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів та в своїй діяльності використовує найману працю.

Згідно форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2007 рік, що надавався відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,  середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2007 році становила 9 осіб, з них середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників у товаристві відсутня, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановлено ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” становить 1 особа, що відповідає вимогам законодавства.

Судом встановлено, що відповідач у 2007 році не інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на товаристві шляхом подання звітів за формою № 3-ПН, що підтверджується повідомленням Харківського обласного центру зайнятості № 2301 від 26.06.2008р.

Викладене свідчить про не виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”.

Згідно ч.1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, у ФОП ОСОБА_2утворилась заборгованість перед Харківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів у сумі 2834,70 грн., яка до теперішнього часу не сплачена та на думку суду підлягає стягненню, як законна та обґрунтована.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 ( юридична адреса: АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (юридична адреса: 61002, м. Харків, Держпром, 1 під'їзд, к. 16, код 24134567) адміністративно-господарські санкції у розмірі 2750,00 грн., пеню у розмірі 84,70 грн., а всього 2834,70 грн. на р/р 31219230700003 в ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складання у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 19.12.2008 року.

Суддя