Ухвала суду № 34089179, 10.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. справа № 804/1753/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженін І.Є.

за участю представників:

позивача: - Рудницька Ю. О. (дов. від 15.02.2013 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.13

у справі № 804/1753/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РАФФ»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РАФФ» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 №0000072305, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1862388,70 грн. (основний платіж - 1586861,00 грн., штрафні санкції - 275527,75 грн.), податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 №0000062305, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 6077412,20 грн. (основний платіж - 5834632,00 грн., штрафні санкції - 242780,25 грн.), податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 №0000082305, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 200660,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків відповідача про порушення податкового законодавства при відображенні господарських операцій з ТОВ «Амвако Енерджи», ТОВ «Шакті Д», ТОВ «Єва-Дніпро», ДП ЦАС ТОВ «Єва-Дніпро». Відповідачем не доведено заниження валового доходу через невключення до його складу суми вартості «безоплатно» отриманих товарів та не доведено завищення валових витрат через відсутність у позивача документів, що підтверджують факт передачі товару. В рамках проведеної перевірки відповідачем фактично не досліджувались реальність господарських операцій, а підставою для донарахування податкових зобов'язань є висновки відповідача про нікчемність укладених договорів, які зроблено лише з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача. Постачальники в період реалізації товару були зареєстровані як платники ПДВ, їх свідоцтва платника ПДВ не анульовані, а тому вказані контрагенти мали повне право виписувати податкові накладні, а позивач формувати податковий кредит.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (т.2 а.с.50), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в ході проведення перевірки позивачем на вимогу відповідача не надано документів, які підтверджують якість та транспортування товарів (не встановлено фактів передачі товару від покупця до продавця), отриманих від контрагентів позивача - ТОВ «Амвако Енерджи», ТОВ «Шакті Д», ТОВ «Єва-Дніпро», ДП ЦАС ТОВ «Єва-Дніпро», а також документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій. У вказаних вище контрагентів встановлено відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, що унеможливлює здійснення господарських операцій.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, в поданих суду письмових запереченнях просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, постановлено законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000082305 від 16.01.2013, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 200660,00 грн.;

№0000062305 від 16.01.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 6 077412,25 грн., у тому числі за основним платежем 5834632,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 242780,25 грн.;

№0000072305 від 16.01.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 862 388,75 грн., у тому числі за основним платежем 1586861,00 грн., за штрафними санкціями 275527,75 грн.

Підставою прийняття означених податкових повідомлень-рішень є висновки, зроблені відповідачем в ході проведеної планової документальної виїзної перевірки ТОВ "РАФФ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.06.2012 (акт перевірки №7264/221/32888887 від 29.12.2012 - т.1 а.с.67).

Перевіркою встановлено порушення підприємством:

1) пп.4.1.1, пп.4.1.6, п.4.1 ст.4, п.5.1, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3. ст.5, пп. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 за №334/94-ВР, п.135.1 пп.135.5.4. п.135.5 ст.135, п.137.10 ст. 137, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 5834632,00 грн., в т.ч. за ІV квартал 2010 року на суму 971117,00 грн.; за І квартал 2011 року на суму 1670402,00 грн.; за ІІ квартал 2011 року на суму 765029,00 грн.; за ІІІ квартал 2011 року на суму 1007046,00 грн.; за ІV квартал 2011 року на суму 1421038 грн.;

2) пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, п.187 ст.187, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на додану вартість на суму 1586861,00 грн., в т.ч.: за листопад 2010 року на суму 315 997,00 грн., за грудень 2010 року на суму 81 700,00 грн., за лютий 2011 року на суму 263 410,00 грн., за квітень 2011 року на суму 198 852,00 грн., за травень 2011 року на суму 22 500,00 грн., за липень 2011 року на суму 181 830,00 грн., за серпень 2011 року на суму 216 212,00 грн., за вересень 2011 року на суму 306 360,00 грн.;

3) завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, що зараховувалось у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (рядок 22.1 Декларації) за лютий 2011 року на суму 200 660,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов з огляду на наступні обставини.

В період, що перевірявся, позивач мав взаємовідносин з ТОВ «Амвако Енерджи», ТОВ «Шакті Д», ТОВ «Єва-Дніпро», ДП ЦАС ТОВ «Єва-Дніпро».

Відповідно до укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ «Амвако Енерджи» (постачальник) договору від 19.01.2011 №191-11 постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар (металеві труби, клапани, круги стальні), а покупець - прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Фактичне виконання цього договору підтверджено позивачем видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними. Розрахунки між підприємствами проведено у безготівковій формі. Станом на 30.06.2012 заборгованість по взаєморозрахунках з ТОВ «Амвако Енерджи» відсутня.

Як зазначено податковим органом, станом на дату складення акту позивачем не надано будь-якого документу, обумовленого п.4.1 договору, який підтверджує якість товару та документів, що підтверджують транспортування товару, отриманого від постачальника, у зв'язку з чим неможливо встановити походження товару.

Також в ході перевірки не встановлено факт постачання товару від ТОВ «Амвако Енерджи» у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, шляхових листів тощо, внаслідок чого неможливо встановити, яким чином здійснювалось транспортування товару, неможливо місце приймання-передачі товару, місце завантаження товару та його розвантаження, відсутня інформація про транспортні засоби та яким чином взагалі здійснена поставка товару.

Під час перевірки відповідачем використана інформація, отримана від податкових органів стосовно взаємовідносин ТОВ «Амвако Енерджи» з його контрагентами ТОВ «Шакті Д», ТОВ «Єва-Дніпро», відповідно до якої у ТОВ «Шакті Д» та ТОВ «Єва-Дніпро» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, що свідчить про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Виходячи з наведених обставин, податковим органом в акті перевірки вказано про не встановлення фактичного придбання товару контрагентом позивача ТОВ «Амвако Енерджи» у постачальників ТОВ «Шакті Д» та ТОВ «Єва-Дніпро» та подальша реалізація товару покупцю. Податковий орган дійшов висновку, що угоди поставки є нікчемними, внаслідок чого відсутня як база, так і об'єкт оподаткування.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що позивач частково не є кінцевим споживачем продукції, придбаної у ТОВ «Амвако Енерджи». Придбаний товар на суму 6534170,00 грн., в т.ч. ПДВ - 108861,66 грн. позивачем реалізований ТОВ «Реммонтаженерго» відповідно до складених прибуткових та податкових накладних.

Податковим органом зазначено, що у зв'язку з використанням товару не у господарській діяльності, позивач не мав підстав для збільшення валового доходу на суму реалізації товару у розмірі 544308 грн. та податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 108861,67 грн.

Тобто позивачем в порушення пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено валових доход за І квартал 2011 року на суму 544308 грн. у зв'язку з включенням до його складу доходу, отриманого від реалізації товару за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину, в порушення п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 108862 грн. за лютий 2011 року.

Посилаючись на встановлені вище обставини щодо ТОВ «Шакті Д» та ТОВ «Єва-Дніпро» податковим органом в акті перевірки зазначено, що в ході перевірки не підтверджено факти придбання позивачем товару, робіт (послуг) у вказаних підприємств. У позивача відсутні первинні документи прибуткові накладні, акти прийому-передачі, товарно-транспортні накладні, інші документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, факт передачі товару від продавця до покупця.

В ході перевірки також не підтверджено факт придбання товару позивачем у ДП ЦАС ТОВ «Єва-Дніпро». При цьому відповідач посилається на результати проведеної податковим органом перевірки ДП ЦАС ТОВ «Єва-Дніпро», а саме: встановлена відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, що унеможливлює здійснення господарської діяльності ДП ЦАС ТОВ «Єва-Дніпро» та свідчить про нікчемність укладених ним угод. Також перевіркою не підтверджено факт придбання товару позивачем у ДП ЦАС ТОВ «Єва-Дніпро» з огляду на те, що у позивача відсутні документи, які підтверджують реальність здійснення господарської операції, факт передачі товару від продавця до покупця, неможливо встановити місце приймання-передачі товару, місце завантаження товару на транспортний засіб, місце його розвантаження.

Таким чином, за даними, викладеними в акті перевірки, податковим органом не встановлено фактичного отримання товарів від ТОВ «Амвако Енерджи», ТОВ «Шакті Д», ТОВ «Єва-Дніпро», ДП ЦАС ТОВ «Єва-Дніпро», що свідчить про нереальність здійснення господарських відносин з вищезазначеними контрагентами.

За висновком відповідача в порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994 «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем занижений валовий доход на суму 5328495 грн. у т.ч. за ІV квартал 2010 року - 1895982 грн., за І квартал 2011 року - 3432513 грн. у зв'язку з не включенням до його складу валового доходу, отриманого від безоплатно отриманих товарів, які були поставлені позадоговірними відносинами невизначеним колом осіб, а не ТОВ «Амвако Енерджи», ТОВ «Шакті Д», ТОВ «Єва-Дніпро».

В порушення пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України позивачем занижено дохід на суму 7572600 грн. за періоди ІІ - ІV квартали 2011 року у зв'язку з не включенням до його складу доходу, отриманого від безоплатно отриманих товарів, які були поставлені позадоговірними відносинами невизначеним колом осіб, а не ДП ЦАС ТОВ «Єва-Дніпро».

Виходячи з наведених обставин, відповідачем зроблений також висновок про завищення валових витрат з операцій придбання товарів, робіт (послуг) у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства через відсутність документального підтвердження факту придбання товарів, робіт (послуг) за ІV квартал 2010 року, І квартал 2011 року на загальну суму 5792706 грн., в порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994 «Про оподаткування прибутку підприємств»; за ІІ - ІV квартали 2011 року - на загальну суму 6310500 грн. в порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

Відповідно, позивачем безпідставно віднесено суми податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару, робіт (послуг) у загальній сумі 1896383 грн. в порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції про протиправність означених податкових повідомлень-рішень, зважаючи на наступне.

Згідно з п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994 «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Згідно з п.1.23 Закону №334/94-ВР безоплатно надані товари (роботи, послуги), це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Аналогічна норма міститься в пп.14.1.13 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом (п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем у періоді що перевірявся, придбавались товари, роботи (послуги) у вказаних вище контрагентів у відповідності з укладеними відповідними договорами поставки та договорами на виконання робіт (договори між позивачем та ТОВ «Шакті Д» (виконавець) №020107 від 01.02.2011 на виконання робіт з механічної обробки злитку титанового ВТЗ-1; № №1215/01 від 15.12.2010 - на виконання робіт з механічної обробки заготовки, термообробки деталей).

Всі укладені між позивачем та його контрагентами договори передбачають грошову компенсацію, розрахунки за цими договорами проведено в повному обсязі, що, як наслідок, виключає їх класифікацію як безоплатних.

Також встановлено, що факт поставки товарів, виконання робіт підтверджений позивачем наданими видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт, податковими накладними.

Виходячи із змісту поданих позивачем первинних документів на підтвердження поставки товару, виконання робіт, ці документи мають всі законодавчо передбачені реквізити, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до первинних документів, є такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Ні підставі означених первинних документів вартість отриманого позивачем товару та виконаних робіт віднесена позивачем до складу валових витрат, сума податку на додану вартість у складі ціни цих товарів, робіт на підставі податкових накладних, виписаних зазначеними підприємствами, - до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Отримані товари в установленому порядку оприбутковані позивачем, використані ним у власній господарській діяльності, в тому числі, шляхом подальшої реалізації, що підтверджено відповідними договорами, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

При цьому позивач зазначає, що всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, оборотно-сальдові відомості подавались відповідачу для перевірки.

Відповідно до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», діючого на час здійснення спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Стосовно права платника на податковий кредит відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно абз.1 п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 цього Порядку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені переліченими вище підприємствами у відповідності до вимог ст.7 Закону №168/97-ВР, ст. 201 Податкового кодексу України.

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередні контрагенти позивача були зареєстровані уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, у встановленому порядку цивільної дієздатності не позбавлені, перебували на обліку в податковому органі як платники податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товарів, виконання робіт не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товарів, виконання робіт відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та його контрагентів, вчинені на виконання відповідних договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладені позивачем договори не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Виявлені відповідачем обставини щодо контрагентів, в тому числі по ланцюгу постачання, ґрунтуються лише на відомостях, отриманих від податкових органів. При цьому жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти щодо порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача та був обов'язковим для застосування на всій території України, відповідачем не наведений, в матеріалах справи відсутній.

Крім того, зазначені відповідачем обставини щодо контрагентів позивача не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит та формування валових витрат з операцій отримання товарів, робіт.

Посилання податкового органу на відсутність у позивача та його контрагентів необхідних ресурсів в даному випадку не впливають на реальність здійснених господарських операцій з поставки товарів, виконання робіт; вказані обставини не знаходяться в прямому зв'язку між собою. Крім того, наведені податковим органом обставини щодо відсутності реальної можливості поставити товар та виконати обумовлені договорами роботи в установленому порядку, як того вимагає ст.ст.70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведені.

Судом встановлено, що позивачем як отримувачем товару, робіт виконані всі законодавчо передбачені умови для віднесення вартості товару, робіт до валових витрат, сум податку на додану вартість - до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах.

Отже у відповідача відсутні правові підстави для зменшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Виходячи з наведених вище норм, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 у справі № 804/1753/13-а - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко