Рішення № 34088780, 09.10.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

09 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Прокопчук Н.О., Росік Т.В.,

при секретарі: Мурзі М.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилаючись на те, що відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань у договірних відносинах, просив суд з підстав, передбачених ст. 1054 ЦК України стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 22 676 грн. 87 коп., з яких: 3 118,45 грн. - заборгованість за кредитом; 129,73 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 382,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 17 490,65 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до пункту 1.5.20. Умов та правил надання банківських послуг; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1056,04 грн. - штраф (процентна складова).

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач через свого представника Шуліку А.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої зазначив, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не повно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як на підставу скасування рішення суду, зазначив, що ухвалюючи рішення, судом не взято до уваги визначений умовами кредитного договору п'ятирічний строк позовної давності та помилково застосовано загальну позовну давність до правовідносин, що склалися між сторонами.

Посилаючись на те, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, у зв'язку з чим рішення не відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості, просив заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.

Представник позивача - Саповський А.В. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, з підстав наведених в ній та просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача - Саповського А.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 06 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», Банк) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № k3xrRX04820012, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику строковий кредит у сумі 3118 грн. 45 коп. на строк шість місяців з 06 лютого 2008 року по 06 серпня 2008 року включно на наступні цілі придбання товару, а також у розмірі 119,65 грн. на сплату страхового платежу зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,0% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 499,8 грн. та щомісячної винагороди за надання комісії в зазначені в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТАНДАРТ) (далі - Умови) строки.

Сторони погодили, що погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з «20» по «25» число кожного місця позичальника повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 614,74 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків винагороди, комісії, а також інших витрат згідно Умовами.

Пунктом 5.1. Умов передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 1,25% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні. При цьому, відсотки за користування кредитом на суму простроченої заборгованості додатково до вищезазначеної пені Банком не нараховується.

Пунктом 5.3. Умов визначено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено, що Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі.

ОСОБА_1 в свою чергу своїх зобов'язань за кредитним договором не виконував, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 05 квітня 2013 року становила 22 676 грн. 87 коп., з яких: заборгованість по кредиту 3 118 грн. 45 коп.; заборгованість по процентам в сумі 129 грн. 73 коп.; заборгованість по комісії в сумі 382 грн. 00 коп.; заборгованість по пені за несвоєчасність виконання зобов'язань в сумі 17 490 грн. 65 коп.; а також штрафи - 500 грн. 00 коп. та 1056 грн. 04 коп.

За встановлених обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду, що ОСОБА_1 у встановлений договором строк кредит не повернув, у зв'язку з чим у Банка виникло право вимоги повернення кредиту у судовому порядку.

Так, ч. 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з положень п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 257 ЦК України та дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з позовом за захистом цивільного права з пропуском загального строку позовної давності встановленого законодавством.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктами 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 214 ЦПК України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджується; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи та не звернув уваги на те, що кредитний договір складається з заяви позичальника, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та Тарифів, які діяли на момент укладення договору кредиту 06 лютого 2008 року та є невід'ємною частиною кредитного договору.

Пунктом 5.5. вказаних Умов встановлено, що термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлено сторонами тривалістю у 5 років.

Суд першої інстанції правильно встановивши, що позивач звернувся до суду з позовом через 4 роки 9 місяців, тобто в межах строків позовної давності, встановленої за домовленістю сторін, дійшов помилкового висновку про пропущення позивачем строку позовної давності та безпідставно відмовив у задоволенні позову з цих підстав.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, належним чином не перевірив доводи позивача та не врахував того, що у заяві на отримання кредиту вказано, що боржник ознайомився та згодний із умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які були надані йому у письмовій формі, своїм підписом підтвердив факт про надану йому повну інформацію про умови кредитування.

Отже, враховуючи те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку статті 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року - скасувати та ухвалити нове наступного змісту.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) 22 676 (двадцять дві тисячі шістсот сімдесят шість) грн. 87 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 753/7335/13-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/13820/2013

Головуючий у суді першої інстанції: Трусова Т.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.