Рішення № 34088765, 09.10.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

09 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Прокопчук Н.О., Росік Т.В.,

при секретарі: Мурзі М.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Щербини Олега Юрійовича, який діє в інтересах Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»,

на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 липня 2013 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2013 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк», Банк) звернувся до ОСОБА_2 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не виконує взятих на себе зобов'язань у договірних відносинах, просив суд стягнути з відповідачки 5 638,26 доларів США - заборгованості по кредиту, 63,72 доларів США - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 39 875 грн. 32 коп. - пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості та 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості за невиконання грошових зобов'язань у розмірі 4 601 грн.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 липня 2013 року позов в частині стягнення 5 638,26 доларів США - заборгованості по кредиту та 63,72 доларів США - відсотків за користування кредитом задоволено. Позов в частині стягнення пені задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» пеню за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості в розмірі, що еквівалентна 536,82 доларів США. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості за невиконання грошових зобов'язань у розмірі 4 601 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду в частині зменшення розміру пені, що підлягала стягненню з відповідачки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості, та відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості за невиконання грошових зобов'язань у розмірі 4 601 грн., позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що рішення суду в цій частині ухвалене без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, з порушенням норм матеріального права. Судом неправомірно застосовано положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які, докази які могли бути підставою для застосування вказаної норми права та відсутня заява відповідача про зменшення розміру пені. Крім того, суд першої інстанції у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин, не взяв до уваги роз'яснення вищих органів судової влади, щодо застосування положень ст. 625 ЦК України.

Посилаючись на незаконність рішення суду, просив скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 липня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення повної суми пені та 3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» суму пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості в розмірі 39 875 грн. 32 коп. та суму 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості в розмірі 4 601 грн.

Представник Банку - Щербина О.Ю. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити, з підстав викладених в ній.

Відповідачка, належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилася, причину неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2005 року між ВАТ «Родовід Банк», що змінило назву на ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 28.4/АЄ-465.05.2 про відкриття позичальнику відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 15 992 долари США 00 центів терміном по 28 листопада 2010 включно. Процентна ставка за кредитами за цим договором встановлена в розмірі 13% річних.

Згідно з п.п. 3.1., 3.2., 3.3. кредитного договору, позичальник зобов'язався починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитами у розмірі 267 доларів США, повернути одержані кредити не пізніше 28 листопада 2010 року, а також сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитами в строки передбачені кредитним договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином.

Судом встановлено, що Банк виконав свої зобов'язання перед позичальником за кредитним договором, проте ОСОБА_2 в порушення умов кредитного договору не належним чином виконувала свої зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитними коштами.

Статтею 611 ЦК України передбачено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.9. кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, позичальник зобов'язаний сплачувати Банку пеню у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої у пункті 1.5. цього договору (13%), від суми простроченого платежу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що сума боргу повністю підтверджується розрахунками, наданими стороною позивача.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновками суду щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені та в частині відмови у стягненні 3% річних, виходячи з наступного.

Ухвалюючи судове рішення, суд керувався положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Крім того, згідно п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 11 своєї постанови «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК).

Зменшуючи розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що сума пені майже дорівнює розміру збитків.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження існування інших істотних обставин, за яких можливо застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України. При цьому, такі обставини не доводилися відповідачем в суді апеляційної інстанції. Також в матеріалах справи не міститься заяви про зменшення розміру неустойки.

З врахуванням викладеного суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин ч. 3 ст. 551 ЦК України.

З огляду на зазначене, відмова суду в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в повному обсязі є неправомірною, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення зазначеної позовної вимоги та стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача пені в розмірі 39 875 грн. 32 коп.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення 3% річних суд виходив з того, що відповідальність за порушення грошового зобов'язання встановлена в кредитному договорі, тому підстави для застосування ст. 625 ЦК України відсутні.

Такий висновок суду не ґрунтується на законі.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановлення в кредитному договорі обов'язку сплачувати проценти за користування кредитними коштами, наявність обов'язку у позичальника сплачувати банку неустойку (пеню) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у зв'язку з порушенням строку повернення кредиту не виключає сплату сум трьох процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, враховуючи, що проценти, встановлені в кредитному договорі, стосуються плати за користування кредитними коштами, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язань, а ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановлює проценти лише на випадок прострочення виконання грошового зобов'язання. Тобто є мірою відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Таким чином нарахування та стягнення з боржника на користь банку трьох процентів річних за весь період прострочення повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом ґрунтується на приписах законодавства.

З огляду на зазначене, відмова суду в задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача 3% річних в сумі 4 601 грн. є неправомірною, тому рішення суду в цій частині також підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення зазначеної позовної вимоги.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалося.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Щербини Олега Юрійовича, який діє в інтересах Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», - задовольнити.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 липня 2013 року в частині стягнення пені та 3% річних від простроченої суми з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (код ЄДРПОУ 14349442) пеню у розмірі 39 875 грн. 32 коп. та 3% річних від простроченої кредитної заборгованості в розмірі 4 601 грн., а всього 44 476 грн. 32 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 755/7453/13-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/13882/2013

Головуючий у суді першої інстанції: Гончарук В.П.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.