Ухвала суду № 34087182, 11.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. справа № 2а-0870/8337/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

за участю представників:

позивача: - Тягушев Д. О. (дов. від 04.03.2013 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.12

у справі № 2а-0870/8337/11

за позовом відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

про визнання протиправними дій по розподілу коштів та зміни призначення платежів,-

встановила:

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернулося з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними дії відповідача по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених позивачем в платіжних дорученнях:

платіжне доручення №2516 від 21.02.2011 р. на суму 1200000,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за січень 2011 р.»; платіжне доручення №2634 від 22.02.2011 р. на суму 1700000,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за січень 2011 р.»; платіжне доручення №2735 від 23.02.2011 р. на суму 805,00 грн. з призначенням платежу - «штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень»; платіжне доручення №2734 від 23.02.2011 р. на суму 24912,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість, перерахований у зв'язку із проведенням уточнень»; платіжне доручення №2751 від 23.02.2011 р. на суму 400000,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за січень 2011 р.»; платіжне доручення №2759 від 24.02.2011 р. на суму 1274469,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за січень 2011 р.»; платіжне доручення №2772 від 24.02.2011 р. на суму 173,00 грн. з призначенням платежу - «штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень»; платіжне доручення №2771 від 24.02.2011 р. на суму 5739,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість, перерахований у зв'язку із проведенням уточнень»; платіжне доручення №4205 від 22.03.2011 р. на суму 1300000,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за лютий 2011 р.»; платіжне дорученням №4296 від 23.03.2011 р. на суму 1100000,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за лютий 2011 р.»; платіжне доручення №4295 від 23.03.2011 р. на суму 163,00 грн. з призначенням платежу - «штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень»; платіжне доручення №4294 від 23.03.2011 р. на суму 5421,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість, перерахований у зв'язку із проведенням уточнень»; платіжне доручення №4306 від 23.03.2011 р. на суму 1 000 000,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за лютий 2011 р.»; платіжне доручення №4327 від 24.03.2011 р. на суму 1150000,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за лютий 2011 р.»; платіжне доручення №4375 від 25.03.2011 р. на суму 1 000 000,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за лютий 2011 р.»; платіжне доручення №4409 від 28.03.2011 р. на суму 1 980 000,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за лютий 2011 р.».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у повному обсязі та у встановлені законом строки виконав свої зобов'язання щодо розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість за червень-серпень 2010 року. Відповідач змінив призначення платежів, які були самостійно визначені позивачем у платіжних дорученнях під час виконання ним свого обов'язку при сплаті сум поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень, липень та серпень 2010 року, а також частково за січень та лютий 2011 року, виходячи з чого відповідачем зроблений хибний висновок про несвоєчасність сплати позивачем самостійно визначених платником податку податкових зобов'язань з ПДВ за червень-серпень 2010 року, не звертаючи при цьому уваги на фактичні обставини, які є беззаперечним підтвердженням того, що позивач у повному обсязі та у встановлені законом строки виконав свої зобов'язання щодо розрахунків з бюджетом по ПДВ за відповідні податкові періоди.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2012 адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.130), в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в постанові, фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову суду, в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що контролюючий орган жодним чином не змінює призначення платежу в платіжному дорученні платника податку, а лише здійснює проведення операцій в особових рахунках платників податків в хронологічному порядку, як того вимагає Інструкція про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, діє при цьому виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та Законами України. Дії відповідача є законними, оскільки спрямовані на погашення податкового боргу позивача, що виник в результаті узгодження сум податкових зобов'язань внаслідок прийняття Верховним судом України відповідного судового рішеня, шляхом проведення операцій в особових рахунках платників податків в хронологічному порядку, через зарахування самостійно сплаченої платником суми податку на додану вартість в рахунок погашення податкового боргу, попередньо погашенню поточних податкових зобов'язань.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, в поданих суду письмових запереченнях просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, постановлено законне та обґрунтоване рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, 79 Податкового кодексу України відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання своєчасності сплати до бюджету податків та зборів за період з 30.07.2010 по 28.03.2011, а саме: по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), за результатами якої складений акт від 26.04.2011 № 105/08-05/00130926.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем пп. 5.3.1 п. 5.3 ст.5, п.17.2 ст.17 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.57.1 ст.57, п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно сплачено узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість по податковій декларації за червень 2010 року №3212 від 20.07.2010 в сумі 5348802,00 грн., по податковій декларації за липень 2010 року №9003510553 від 20.08.2010 в сумі 1964235,00 грн., по податковій декларації за серпень 2010 року №9003869328 від 17.09.2010 в сумі 2929322,00 грн. та уточнюючі розрахунки №9003600050 на суму 3,00 грн., №9003600099 на суму 127,00 грн., №9003600266 на суму 140,00 грн., №9003600519 на суму 3,00 грн., №9003600688 на суму 3,00 грн., №9003600821 на суму 111,00 грн., №9003600393 на суму 1365,00 грн., №9003600489 на суму 7,00 грн., №9003600550 на суму 1,00 грн., №9003600744 на суму 2,00 грн., №9003600900 на суму 816,00 грн., подані 30.08.2010, №9004640171 на суму 5022,00 грн., №9004640172 на суму 5420,00 грн., №9004640173 на суму 3631,00 грн., №9004640327 на суму 228,00 грн., №9004640413 на суму 6980,00 грн., №9004640430 на суму 6439,00 грн., №9004640478 на суму 4527,00 грн., №9004640484 на суму 4721,00 грн., №9004640432 на суму 6194,00 грн., №9004639905 на суму 44,00 грн., №9004639904 на суму 312,00 грн., №9004639916 на суму 199,00 грн., №9004639915 на суму 218,00 грн., №9004639913 на суму 276,00 грн., №9004639921 на суму 227,00 грн., №9004639923 на суму 232,00 грн., №9004639922 на суму 230,00 грн., №9004639925 на суму 220,00 грн., №9004639924 на суму 219,00 грн., №9004640044 на суму 243,00 грн., №9004640043 на суму 226,00 грн., №9004640401 на суму 154,00 грн., №9004640610 на суму 225,00 грн., подані 26.10.2010, з затримкою більше 30 календарних днів.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, який, задовольняючи позовні вимоги, встановив, що зміна призначення платежу відповідачем є неправомірною, такою, що не відповідає чинному законодавству.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до пп.5.3.1. п.5.3. Закону №2181-ІІІ, який діяв до 01.01.2011, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Вказане кореспондується з нормами Податкового кодексу України, якими зазначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України). Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем у повному обсязі та у встановлені Законом №2181-ІІІ строки виконано зобов'язання щодо розрахунків з бюджетом по сплаті податку на додану вартість за період червень-серпень 2010 року.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, яка отримана відповідачем 20.07.2010 за №3212, позивачем задекларовано суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 5348802,00 грн.

Вказана сума сплачена позивачем у передбачені законодавством строки, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №9047 від 12.07.2010 з призначенням платежу «авансовий платіж по податку на додану вартість за червень 2010 р.» на суму 4000000,00 грн.; №9779 від 19.07.2010 з призначенням платежу «авансовий платіж по податку на додану вартість за червень 2010 р.» на суму 1300000,00 грн.; №10097 від 22.07.2010 з призначенням платежу «податок на додану вартість за червень 2010 р.» на суму 48802,00 грн.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, яка отримана відповідачем 20.08.2010, позивачем задекларовано суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 1964235,00 грн.

Вказана сума сплачена позивачем у передбачені законодавством строки, що підтверджується платіжним дорученням №11422 від 20.08.2010 з призначенням платежу «податок на додану вартість за липень 2010 р.» на суму 1 964 235,00 грн.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року, яка отримана відповідачем 17.09.2010, позивачем задекларовано суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 2929322,00 грн.

Вказана сума сплачена позивачем у передбачені законодавством строки, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №13270 від 28.09.2010 з призначенням платежу «податок на додану вартість за серпень 2010 р.» на суму 1870000,00 грн.; №13312 від 29.09.2010 з призначенням платежу «податок на додану вартість за серпень 2010 р.» на суму 1059322,00 грн.

Отже, позивач сплатив узгоджені податкові зобов'язання по податку на додану вартість за вказані вище податкові (звітні) періоди в сумі та у строки, передбачені законодавством.

Втім, як вбачається з акту перевірки, відповідач здійснював частково погашення податкових зобов'язань позивача по сплаті податку на додану вартість за період червень-серпень 2010 року за рахунок наступних платіжних доручень: №2516 від 21.02.2011 на суму 1200000,00 грн. (в частині 78 730,34 грн) з призначенням платежу «податок на додану вартість за січень 2011 р.»; №2634 від 22.02.2011 на суму 1 700 000,00 грн. з призначенням платежу «податок на додану вартість за січень 2011 р.»; №2735 від 23.02.2011 на суму 805,00 грн. з призначенням платежу «штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень»; №2734 від 23.02.2011 на суму 24 912,00 грн. з призначенням платежу «податок на додану вартість, перерахований у зв'язку із проведенням уточнень»; №2751 від 23.02.2011 на суму 400 000,00 грн. з призначенням платежу «податок на додану вартість за січень 2011 р.»; №2759 від 24.02.2011 на суму 1 274 469,00 грн. з призначення платежу - «податок на додану вартість за січень 2011 р.»; №2772 від 24.02.2011 на суму 173,00 грн. з призначенням платежу «штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень»; №2771 від 24.02.2011 на суму 5 739,00 грн. з призначенням платежу «податок на додану вартість, перерахований у зв'язку із проведенням уточнень»; №4205 від 22.03.2011 на суму 1 300 000,00 грн. з призначенням платежу «податок на додану вартість за лютий 2011 р.»; №4296 від 23.03.2011 р. на суму 1 100 000,00 грн. (в частині 562 058,66 грн.) з призначенням платежу «податок на додану вартість за лютий 2011 р.»; №4296 від 23.03.2011 на суму 1 100 000,00 грн. (в частині 447241,22 грн.) з призначенням платежу - «податок на додану вартість за лютий 2011 р.»; №4295 від 23.03.2011 на суму 163,00 грн. з призначенням платежу «штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень»; №4294 від 23.03.2011 на суму 5 421,00 грн. з призначенням платежу «податок на додану вартість, перерахований у зв'язку із проведенням уточнень»; №4306 від 23.03.2011 на суму 1000 000,00 грн. з призначенням платежу «податок на додану вартість за лютий 2011 р.»; №4327 від 24.03.2011 на суму 1 150 000,00 грн. (в частині 511 409,78 грн.) з призначенням платежу «податок на додану вартість за лютий 2011 р.»; № 4327 від 24.03.2011 на суму 1 150 000,00 грн. (в частині 461 970,02 грн.) з призначення платежу - «податок на додану вартість за лютий 2011 р.»; №4375 від 25.03.2011 на суму 1 000 000,00 грн. з призначенням платежу «податок на додану вартість за лютий 2011 р.»; №4409 від 28.03.2011 на суму 1 980 000,00 грн. (в частині 1 467 351,98 грн.) з призначенням платежу «податок на додану вартість за лютий 2011 р.»

Таким чином, зважаючи на той факт, що суми узгоджених грошових (податкових) зобов'язань позивача, які були задекларовані (самостійно визначені) ним в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень-серпень 2010 року, сплачені у встановлений законом строк та не є податковим боргом у розумінні діючого законодавства, дії відповідача щодо часткового погашення податкових зобов'язань позивача по сплаті податку на додану вартість за період червень-серпень 2010 року за рахунок платіжних доручень за період січень-лютий 2010 року є неправомірними, оскільки у позивача не було податкового боргу зі сплати узгоджених податкових зобов'язань у період червень-серпень 2010 року.

Також судом встановлено, що позивачем до податкового органу подано податкові декларації з податку на додану вартість:

від 21.02.2011 за січень 2011 року, відповідно до якої сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду становить 5 574 469,00 грн.

від 21.03.2011 за лютий 2011 року, відповідно до якої сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду становить 8 190 423,00 грн.

30.08.2010 позивачем надані відповідачу одинадцять «Уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок» на загальну суму 2578,00 грн., якими виправлялись помилки в податкових деклараціях з ПДВ, які подавались позивачем за різні податкові періоди (місяці) 2009-2010 років.

У зв'язку з виправленням «Уточнюючими розрахунками» самостійно виявлених помилок в деклараціях за вказані податкові періоди, а також враховуючи зміст всіх, а не лише зазначених в акті перевірки від 26.04.2011 «Уточнюючих розрахунків», які були надані позивачем до податкового органу 30.08.2010 (тобто і тих, відповідно до яких суми, які підлягали сплаті до бюджету, були зменшені), у позивача взагалі не виникли податкові зобов'язання перед бюджетом.

Штрафні санкції, відповідно до п. 17.2. Закону №2181-ІІІ, сплачені позивачем до бюджету за уточнюючими розрахунками від 30.08.2010 платіжним дорученням № 11886 від 30.08.2010 на суму 128,00 грн. з призначенням платежу - «штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень».

Проте, як випливає зі змісту акту перевірки, відповідач вважає, що сплату податкових зобов'язань за «Уточнюючими розрахунками» від 30.08.2010 на загальну суму 2578,00 грн. позивач здійснював наступним чином: платіжним дорученням №4327 від 24.03.2011 на суму 1 150 000,00 грн. (в частині), в якому позивачем було вказано призначення платежу - «податок на додану вартість за лютий 2011 р.».

Отже, як правильно вказано судом першої інстанції, платіжне доручення № 4327 від 24.03.2011 не має жодного відношення до зазначених «Уточнюючих розрахунків».

26.10.2010 позивачем надані відповідачу двадцять три «Уточнюючих розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок» на загальну суму 45919,00 грн., якими виправлялись помилки в податкових деклараціях з ПДВ, які подавались позивачем за різні податкові періоди (місяці) 2008-2010 років.

У зв'язку з виправленням «Уточнюючими розрахунками» самостійно виявлених помилок в деклараціях за вказані податкові періоди, а також враховуючи зміст всіх, а не лише зазначених в акті перевірки від 26.04.2011 «Уточнюючих розрахунків», які були надані позивачем до податкового органу 26.10.2010 (тобто і тих, відповідно до яких суми, які підлягали сплаті до бюджету, були зменшені), у позивача виникли податкові зобов'язання перед бюджетом в сумі 24003,00 грн.

Зазначена сума сплачена позивачем до бюджету платіжним дорученням № 14472 від 25.10.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість, перерахований у зв'язку із проведенням уточнень».

Штрафні санкції, відповідно до п. 17.2. Закону № 2181-ІІІ, сплачені позивачем до бюджету за уточнюючими розрахунками від 26.10.2010 платіжним дорученням № 14471 від 25.10.2010 на суму 2309,00 грн. з призначенням платежу - «штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень».

Проте, як випливає зі змісту акту перевірки, відповідач вважає, що сплату податкових зобов'язань за «Уточнюючими розрахунками» від 26.10.2010 на загальну суму 45919,00 грн. позивач здійснював наступним чином: платіжним дорученням № 4409 від 28.03.2011 на суму 1 980 000,00 грн. (в частині), в якому позивачем було вказано призначення платежу - «податок на додану вартість за лютий 2011 р.».

Таким чином, платіжне доручення № 4409 від 28.03.2011 також не має жодного відношення до зазначених «Уточнюючих розрахунків».

Неправомірність дій відповідача по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених позивачем у платіжних дорученнях по сплаті податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2010 року та штрафних санкцій з податку на додану вартість, нарахованих самостійно у зв'язку з проведенням уточнень за вищевказані періоди, встановлено постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2010 справі № 2а-7181/10/0870, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011, та постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.12.2010 у справі № 2а-9413/10/0870, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2011.

Вищезазначеними судовими рішеннями визнані протиправними дії відповідача по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених позивачем в платіжних дорученнях, якими позивач сплатив податкові зобов'язання за червень, липень та серпень 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач фактично здійснював проведення операцій в особових рахунках позивача в хронологічному порядку, що полягало в перерозподілі грошових коштів за платіжними дорученнями з призначенням платежу «податок на додану вартість за січень 2011 р.», «податок на додану вартість за лютий 2011 р.», «податок на додану вартість, перерахований у зв'язку із проведенням уточнень», що і призвело до зміни призначень платежів, які були самостійно визначені позивачем у платіжних дорученнях під час виконання ним свого обов'язку при сплаті сум поточних податкових зобов'язань з ПДВ за червень-серпень 2010 року, а також частково за січень та лютий 2011 року.

Такі дії відповідача призводять до порушення прав позивача.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181-ІІІ, на який посилається відповідач, встановлена рівність бюджетних інтересів та зазначено, що податковий борг погашається попередньо податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, цим же Законом, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, і який діяв до 01.01.2011, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону №2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» до функцій Національного банку України належить визначення системи, порядку і форм платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведених правових норм випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України належить виключно платнику.

Недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в будь-якому випадку не надає права податковому органу змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Такий висновок також підтверджується п. 3.1 ст.3 Закону України №2181-ІІІ, яка визначаючи підстави для примусового стягнення активів платника податків, вказує, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

З урахуванням положень пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону №2181-ІІІ суми податкових зобов'язань або податкового боргу вважаються сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа.

Таким чином, позивач, перерахувавши відповідними платіжними дорученнями суми податку на додану вартість за червень-серпень 2010 року, виконав свої зобов'язання зі сплати податку за відповідні, визначені платником податку у платіжних дорученнях.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Проте, як встановлено вище, суми узгоджених грошових (податкових) зобов'язань позивача, які були задекларовані ним в податкових деклараціях з ПДВ за червень-серпень 2010 року, а також за січень та лютий 2011 року не є податковим боргом, так як були сплачені позивачем у встановлений законом строк, у зв'язку з чим підстави для застосування відповідачем приписів п.87.9 ст.87 ПК України відсутні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про безпідставність зміни призначень платежів відповідачем.

Також, слід зазначити, що відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України №276 від 18.07.2005, метою відкриття податковим органом на кожний поточний рік особових рахунків за кожним платником та кожним видом платежу - облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету.

З правового аналізу наведених положень вбачається, що облік платежів у картках особового рахунку не породжують для позивача будь-яких правових наслідків, а отже, самі по собі операції в особових рахунках позивача у картці особового рахунку відповідних даних не повинні впливати на його права і обов'язки.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2012 року у справі № 2а-0870/8337/11 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко