Ухвала суду № 34087164, 21.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р.справа № 2а-8946/10/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Юхименка О.В. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Новоженін І.Є.,

за участю представників:

позивача: - Земляний О.Ю. дов. від 07.06.2012

відповідача: - Атрошенко В.М. дов від 17.01.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року

у справі № 2а-8946/10/0470

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Приват»

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Приват» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровську, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000282305/0/23116/10/23-519 від 18.12.06 про виявлення відсутності права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 4253037 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення вимог ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні стала відсутність факту надмірної сплати податку на додану вартість до державного бюджету по всьому ланцюгу придбання продукції, проте наведена обставина не визначена законодавством України як підстава відмови у бюджетному відшкодуванні. Підпункт 7.7.11 пункту 7.7. статті 7 вказаного Закону не містить правових норм, які ж можливо було застосувати по відношенню до позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.11 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000282305/0/23116/10/23-519 від 18 грудня 2006 року.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (т.4 а.с. 169), в якій, посилаючись на порушення судом матеріального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач, посилаючись на п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", зазначає, що обов'язковою підставою виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість і права на отримання бюджетного відшкодування є обов'язкова наявність сплати платником податку у зв'язному періоді відповідних сум податку до Державного бюджету України.

Крім того, відповідач вказує на те, що сума бюджетного відшкодування, яка була заявлена позивачем по декларації за жовтень 2006 року була одним з предметів дослідження під час проведення планової перевірки позивача (акт перевірки від 24.07.2007), в результаті якої податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 25.07.2007 № 0000282302/0 про завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2006 року в сумі 174738,90 грн. Також на розгляді суду знаходиться пов'язана справа № А23/210-07 про стягнення з Державного бюджету на користь ТОВ "Торговий дім "Приват" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2006 року в розмірі 4253037,00 грн. В ході розгляду цієї справи позивачем змінено позовні вимоги та зменшено суму позову в частині стягнення суми податку на додану вартість на суму, визначену податковим повідомленням-рішенням від 25.07.2007 № 0000282302/0, тобто позивач погодився з частиною суми, яка визначена в податковому повідомленні-рішенні № 0000282305/0/23116/10/23-519 від 18.12.06.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 20.11.2006 позивачем подано до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Дніпропетровська податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2006 року, згідно даних якої сума податку на додану вартість, належна до бюджетного відшкодування позивачу з Державного бюджету України, становить 4253037,00 грн.

Відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Торговий дім "Приват" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника за період жовтень 2006 року, про що складений акт від 18.12.2006 №02232/2305/33563700.

Податковий орган в акті перевірки, посилаючись на положення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також п.7.7. ст.7 цього Закону, зазначає, що наведені вище норми передбачають в якості обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість обов'язкову наявність сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до Державного бюджету України.

Відповідно до висновків акту перевірки за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування, що пов'язано з відсутністю підтвердженого факту надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету ТОВ "Торговий дім "Приват" по всьому ланцюгу придбання продукції.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000282305/0/23116/10/23-519 від 18.12.2006 про виявлення відсутності права позивача на бюджетне відшкодування та відмову в наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 4253037,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що законодавчо встановлені умови для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - сплата податку постачальникам товару у складі вартості товару позивачем виконані в повному обсязі.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про безпідставність висновків податкового органу.

Згідно з даними поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2006 року різниця між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту поточного звітного періоду (серпень) з податку на додану вартість має позитивне значення - 17848,00 грн.

В рядку 23 декларації позивачем зазначений залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, тобто вересня 2006 року, що включається до складу податкового кредиту жовтня 2006 року, - 5390071,00 грн.

Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного зв'язного періоду, - 5372223,00 грн.

Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 25 декларації), визначена позивачем - 4253037,00 грн.

До декларації доданий розрахунок суми бюджетного відшкодування, відповідно до рядка 3 якого позивачем зазначено суму податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично оплачену постачальникам в вересні 2006 року, в розмірі 4253037,00 грн.

Порушень при визначенні позивачем податкових зобов'язань, податкового кредиту за вересень 2006 року відповідачем під час перевірки, що не спростовано матеріалами справи, не виявлено. Правильність формування податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за вересень 2006 року підтверджено відповідачем в акті перевірки № 02232/2305/33563700 від 18.12.2006.

Сума, заявлена позивачем до бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року не перевищує суми податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді (вересень 2006 року) постачальникам таких товарів (послуг).

Фактична сплата позивачем податкового кредиту в вересні 2006 року постачальникам товарів (послуг) в розмірі 4253037,00 грн. встановлена відповідачем під час перевірки, відхилення між даними платника та даними перевірки податковим органом не виявлені.

Правильність заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість по декларації за жовтень 2006 року підтверджена також наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, які свідчать про перерахування позивачем коштів в вересні 2006 року постачальникам товарів (робіт, послуг), копіями виданих у вересні 2006 року постачальниками товару податкових накладних на кожну поставку товару.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пункт 5 Порядку заповнення податкової накладної визначає, коли податкова накладна вважається недійсною, а саме: у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Як зазначено в п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається в тому числі у випадку, коли зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Відповідачем доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію контрагентів позивача в якості платника податку на додану вартість, виключення їх з реєстру платників податку на додану вартість не надано. Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені постачальниками позивача з дотриманням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Пункт 1.3 цієї ж статті визначає платника податку як особу, яка згідно з цим Зако ном зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшко дуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податко вого періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. "а" пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередньому періоді постачальникам таких товарів.

Вказана норма закону, окрім умови сплати податку на додану вартість отримувачем (покупцем) товару саме постачальникові (продавцеві) товару, не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування від'ємного значення, зокрема, не передбачає таку умову, як сплата податку на додану вартість постачальником товару до бюджету.

Виходячи з положень пп.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки. При цьому на позивача обов'язок доведення факту сплати податку на додану вартість до бюджету нормами чинного законодавства не покладається.

Згідно з положеннями наведених вище правових норм в їх сукупності, вбачається, що сума податку на додану вартість, включена до складу ціни товару, послуги, є податковим зобов'язанням продавця товару (послуги), а отже саме він і несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету.

Законодавство, діюче на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлює зобов'язання покупця сплачувати податок на додану вартість і до бюджету, навіть якщо такий податок не був (не буде) сплачений продавцем, контрагентами продавця, не передбачає відповідальності платника податку за порушення його контрагентом податкового законодавства, або обов'язок здійснювати контроль за сплатою контрагентом податків та порядок коригування податкового кредиту у разі їх несплати контрагентом або визнання статутних та реєстраційних документів недійсними.

Тобто, невиконання постачальником товару, його контрагентами своїх зобов'язань перед бюджетом не передбачено законодавцем як підстава для втрати покупцем права на податковий кредит і, в подальшому, на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у встановлених Законом випадках.

В даному випадку, якщо контрагент позивача або особа, яка має (мала) договірні відносини з контрагентом позивача, і не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб і не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, і у відповідних випадках, права на бюджетне відшкодування.

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду України, викладеній в постанові від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції.

Також Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕСТ АД проти Болгарії» у своєму рішенні від 22.01.09 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. Такі вимоги на думку Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, який порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогам захисту пав власності.

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконані всі умови для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, здійснена оплата податку на додану вартість в складі вартості товару постачальникам товару в вересні 2006 року, в розмірі 4253037,00 грн., у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено в установленому порядку відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що заявлено у податковій декларації за жовтень 2006 року.

Посилання відповідача на прийняте ним податкове повідомлення-рішення від 25.07.2007 №0000282302/0/12720/10/23-519, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2006 року в сумі 174738,9 грн., та його узгодження у встановленому порядку колегія не приймає в якості доказів правомірності дій відповідача щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000282305/0/23116/10/23-519 від 18.12.06.

Встановлені відповідачем обставини під час виїзної планової перевірки підприємства за період з 01.04.2006 по 31.03.2007 (акт перевірки від 24.07.2007) не впливають на незаконність повідомлення-рішення № 0000282305/0/23116/10/23-519 від 18.12.2006, яке прийнято на підставі висновків іншої перевірки, оформленої іншим, самостійним, актом перевірки №02232/2305/33563700 від 18.12.2006.

Крім того, оскарження платником податку визначеного податковим органом податкового зобов'язання є правом, а не обов'язком платника. І факт не оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 25.07.2007 №0000282302/0/12720/10/23-519 ні в якому випадку не є свідченням порушення позивачем відповідних норм Закону України «Про податок на додану вартість» при визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2006 року.

Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, передбачені ст.202 КАС України для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року у справі № 2а-8946/10/0470 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Я.В. Семененко