Постанова № 34086659, 26.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р. Справа№ 910/1461/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Мальченко А.О.

Остапенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Британчук М.В. - дов. № 165 від 21.05.2013р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3» на рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2013р. (повний текст підписано 31.05.2013р.)

у справі № 910/1461/13 (суддя Івченко А.М.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних

заготовок»

до Публічного акціонерного товариства «Домобудівний

комбінат № 3»

про стягнення 67 069, 75 грн.

В судовому засіданні 26.09.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В січні 2013р. Відкрите акціонерне товариство «Завод сантехнічних заготовок» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3» про стягнення 67 069, 75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання Публічним акціонерним товариством «Домобудівний комбінат № 3» зобов'язань згідно усної домовленості між сторонами, а саме щодо проведення в повному обсязі оплати за поставлений згідно видаткових накладних товар, а тому просив суд стягнути з відповідача 58 791, 43 грн. основного боргу, 4 568, 82 грн. пені, 587, 91 грн. інфляційних втрат та 3 121, 58 грн. 3% річних, а всього 67 069, 75 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2013р. у справі № 910/1461/13 позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3» на користь Відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок» 58 791, 43 грн. основного боргу, 176, 37 грн. інфляційних втрат, 391, 41 грн. 3% річних, 1 522, 64 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.

10.07.2013р. розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №3» передано на розгляд головуючому судді Скрипці І.М.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013р. для розгляду справи № 910/1461/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Мальченко А.О., Остапенко О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 05.09.2013р.

02.09.2013р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу вих. № 253 від 02.09.2013р. (вх. № 09-11/13460), в якому останній заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, та просив суд оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2013р. у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 26.09.2013р., продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Одночасно зобов'язано позивача надати належним чином завірені копії рахунків-фактур, виставлених позивачем для здійснення відповідачем предоплати за товар; копії замовлень відповідача на поставку товару у спірний період; належні докази отримання відповідачем претензії вих. № 1022 від 24.10.2012р.; докази часткової оплати відповідачем товару на суму 213 287, 97 грн.; належним чином завірені копії довіреностей відповідача на отримання товару, а саме: № 7 від 31.01.2011р., № 24 від 09.02.2011р., № 24 від 23.02.2011р., № 24 від 21.02.2011р., № 71 від 30.03.2011р., № 122 від 15.04.2011р., у разі їх відсутності - письмові пояснення щодо передачі відповідачеві товару згідно даних довіреностей.

23.09.2013р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли додаткові документи по справі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 26.09.2013р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2013р. залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 26.09.2013р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 157), про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Відкрите акціонерне товариство «Завод сантехнічних заготовок» (позивач) та Публічне акціонерне товариство «Домобудівний комбінат № 3» (відповідач) досягли усної домовленості щодо поставки товару.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Згідно ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю на настання відповідних правових наслідків.

В силу вимог ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що вимоги позивача про стягнення 58 791, 43 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені - частковому задоволенню за розрахунком суду.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

Звертаючись із вказаним позовом до суду, позивач зазначив, що у період з 31.01.2011р. по 19.05.2011р. ним на підставі усної домовленості між сторонами було передано у власність відповідача продукцію власного виробництва на загальну суму 272 079, 40 грн.

На підтвердження даного факту позивачем до позовної заяви долучено копії видаткових накладних:

- № СТ-0000104 від 31.01.2011р. на суму 7 352, 00 грн.;

- № СТ-0000105 від 31.01.2011р. на суму 5 355, 50 грн.;

- № СТ-0000106 від 31.01.2011р. на суму 16 770, 66 грн.;

- № СТ-0000120 від 02.02.2011р. на суму 10 300, 19 грн.;

- № СТ-0000121 від 02.02.2011р. на суму 7 118, 29 грн.;

- № СТ-0000126 від 03.02.2011р. на суму 11 575, 31 грн.;

- № СТ-0000127 від 03.02.2011р. на суму 22 016, 52 грн.;

- № СТ-0000149 від 09.02.2011р. на суму 668, 80 грн.;

- № СТ-0000201 від 23.02.2011р. на суму 63 669, 55 грн.;

- № СТ-0000226 від 03.03.2011р. на суму 8 616, 58 грн.;

- № СТ-0000192 від 21.02.2011р. на суму 73 270, 51 грн.;

- № СТ-0000293 від 30.03.2011р. на суму 5 254,81 грн.;

- № СТ-0000291 від 30.03.2011р. на суму 11 579, 59 грн.;

- № СТ-0000329 від 06.04.2011р. на суму 9 486, 48 грн.;

- № СТ-0000328 від 06.04.2011р. на суму 11 423, 02 грн.;

- № СТ-0000363 від 15.04.2011р. на суму 1 056, 67 грн.;

- № СТ-0000364 від 15.04.2011р. на суму 6 564, 92 грн.

та довіреностей № 24 від 02.02.2011р., № 71 від 03.03.2011р. та № 97 від 29.03.2011р.

З матеріалів справи, а саме даних, що містяться у видаткових накладних вбачається, що товар згідно видаткових накладних № СТ-0000104 від 31.01.2011р., № СТ-0000105 від 31.01.2011р., № СТ-0000106 від 31.01.2011р. був переданий відповідачу на підставі довіреності № 7 від 31.01.2011р., згідно видаткової накладної № СТ-0000149 від 09.02.2011р. на підставі довіреності № 24 від 09.02.2011р., згідно видаткової накладної № СТ-0000201 від 23.02.2011р. на підставі довіреності № 24 від 23.02.2011р., згідно видаткової накладної № СТ-0000192 від 21.02.2011р. на підставі довіреності № 24 від 21.02.2011р., згідно видаткових накладних № СТ-0000293 від 30.03.2011р., № СТ-0000291 від 30.03.2011р. на підставі довіреності № 71 від 30.03.2011р. та згідно видаткових накладних № СТ-0000363 від 15.04.2011р., № СТ-0000364 від 15.04.2011р. на підставі довіреності № 122 від 15.04.2011р.

Однак, довіреності № 7 від 31.01.2011р., № 24 від 09.02.2011р., № 24 від 23.02.2011р., № 24 від 21.02.2011р., № 71 від 30.03.2011р. та № 122 від 15.04.2011р. позивачем ні до позовної заяви, ні на вимогу суду апеляційної інстанції не надані, жодних пояснень щодо їх наявності або відсутності та передачі товару згідно даних довіреностей позивачем не надано.

Надані позивачем суду апеляційної інстанції рахунки-фактури (а.с. 163-196) не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки датовані 2010-2011рр., однак за їх змістом вбачається, що вони були роздруковані датою після 21.04.2012р., оскільки містять застереження щодо зміни розрахункового рахунку позивача з 21.04.2012р., при цьому не містять підпису уповноваженої особи та печатки підприємства, а тому податкові накладні до вищезазначених рахунків-фактур не свідчать про поставку позивачем товару відповідачу в 2010-2011рр. з підстав викладених вище.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що матеріалами справи, а саме видатковими накладними № СТ-0000120 від 02.02.2011р., № СТ-0000121 від 02.02.2011р., № СТ-0000126 від 03.02.2011р., № СТ-0000127 від 03.02.2011р., № СТ-0000226 від 03.03.2011р., № СТ-0000329 від 06.04.2011р., № СТ-0000328 від 06.04.2011р., та довіреностями № 24 від 02.02.2011р., № 71 від 03.03.2011р., № 97 від 29.03.2011р. підтверджується передача позивачем відповідачеві товару на суму 80 536, 39 грн.

Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 212 698, 69 грн., що підтверджується банківською випискою, належним чином завірена копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 95).

Колегія суддів вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі відповідачу товару на загальну суму 272 079, 40 грн., як підстави виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати товару на зазначену суму, станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом його права відповідачем порушені не були, оскільки з наявних матеріалів справи не вбачається наявність у відповідача заборгованості за поставлений товар на суму 58 791, 43 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 58 791, 43 грн. недоведені належними та допустимими доказами, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевий господарський суд не звернув уваги на вказані обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині стягнення 58 791, 43 грн. боргу.

З огляду на вищевикладені обставини, а саме те, що матеріалами справи не підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення 4 568, 82 грн. пені, 587, 91 грн. інфляційних втрат та 3 121, 58 грн. 3% річних, які є похідними та обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати товару.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга, з підстав викладених в ній, підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2013р. у справі № 910/1461/13 прийняте з порушенням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням усіх обставин справи, підлягає частковому скасуванню в частині стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

Відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із повним задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 860, 25 грн. судового збору, сплачених за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3» на рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2013р. у справі № 910/1461/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2013р. у справі № 910/1461/13 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«1. У задоволенні позову відмовити повністю.»

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок» (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 24; ідентифікаційний код 05503272) на користь Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3» (03061, м. Київ, пр-т Відрадний, буд. 103; код ЄДРПОУ 04012773) 860, 25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Матеріали справи № 910/1461/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 01.10.2013р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Мальченко А.О.

Остапенко О.М.