Постанова № 34086590, 11.10.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.10.2013 р. справа №905/2346/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЗубченко І.В. Марченко О. А., Радіонової О.О.за участю представників: від позивача: від відповідача:Шпортко В.А. за довіреністю б/н від 07.08.2013р. та договором №20 про надання правової допомоги від 07.08.2013р.; не з'явився;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-польського підприємства «Регалс», м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від30.07.2013р. (повний текст підписано 05.08.2013р.) у справі№905/2346/13 (головуючий суддя Колесник Р.М., судді Говорун О.В., Харакоза К.С.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спецторгобладнання», м. Маріуполь, Донецька областьдоТовариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-польського підприємства «Регалс», м. Маріуполь, Донецька область простягнення заборгованості у сумі 176800грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецторгобладнання», м. Маріуполь, Донецька область, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-польського підприємства «Регалс», м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором фінансової допомоги у розмірі 176800грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.07.2013р. (повний текст підписано 05.08.2013р.) у справ №905/2346/13 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором фінансової допомоги б/н від 20.04.2012р. у розмірі 176800грн., судовий збір у розмірі 3536грн.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи доведено надання відповідачу фінансової допомоги за договором б/н від 20.04.2012р. у загальній сумі 209500грн. Відповідач свої зобов'язання з повернення суми фінансової допомоги не виконав в повному обсязі, у зв'язку з чим його заборгованість склала 176800грн. Доказів перерахування позивачу боргу у цій сумі відповідач не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості визнані судом доведеними і обґрунтованими, через що задоволені.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2013р. у справі №905/2346/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки листу №372/1 від 27.12.2013р. (арк. спр. 104), який спростовує наявність заборгованості за договором, натомість відповідно до змісту останнього позивач просив розрахунки, здійснені відповідачем зі свого поточного рахунку на користь позивача, зарахувати в якості повернення наданої фінансової допомоги за договором від 20.04.2013р., а отже підстави для задоволення позову були відсутні.

Розпорядженням В. о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2013р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2013р. прийнято апеляційну скаргу до провадження у справі №905/2346/13, призначено розгляд скарги на 18.09.2013р., явку сторін не визнано обов'язковою. Вказана ухвала була отримана представниками сторін завчасно, про що свідчить штамп на зворотній сторінці ухвали про відправлення поштової кореспонденції 16.08.2013р., заповнений відповідно до п.2.6.12. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. №28.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що оспорюване рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги, заявлені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2013р. було відкладено судовий розгляд на 09.10.2013р. у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів та зобов'язано позивача надати: оригінал договору про надання фінансової допомоги від 20.04.2012р. для огляду в судовому засіданні; належним чином засвідчену копію довіреності на особу, яка підписала договір про надання фінансової допомоги від 20.04.2012р., та оригінал для огляду в судовому засіданні; належним чином засвідчену копію контракту (договору, угоди) з особою, яка займала посаду директора 20.04.2012р.; оригінал журналу реєстрації вихідної кореспонденції ТОВ «Спецторгобладнання», розпочатого 19.10.2011р., для огляду в судовому засіданні; письмові пояснення щодо змісту листа вих. №372/1 від 27.12.2012р.; письмові пояснення щодо наявності на примірнику позивача в листі вих. №155/1/1 від 19.06.2012р. внутрішньої вхідної резолюції відповідача; письмові пояснення щодо здійснення оплат за період з січня 2012р. по квітень 2012р. на рахунок відповідача з призначенням платежів «оплата за сырье…» з роз'ясненням суті відносин, що відбувались за цими платежами; письмові пояснення щодо можливості здійснення відповідачем закупівлі матеріалів для позивача. В свою чергу відповідача було зобов'язано надати суду: оригінал отриманого від позивача листа вих. №372/1 від 27.12.2012р. для огляду в судовому засіданні; письмові пояснення щодо суті взаємовідносин між сторонами із закупівлі відповідачем матеріалів для господарської діяльності позивача з наданням документів, що це підтверджують; письмові пояснення щодо узгодження сторонами зміни в призначеннях платежів дати договору з 23.04.2012р. на 20.04.2012р.

Позивач вказану ухвалу суду виконав, надав письмові пояснення по справі, що були одержані Донецьким апеляційним господарським судом 09.10.2013р., та надав копії документів, що підтвердили повноваження особи, яка підписала з боку позивача договір, з якого виникла спірна заборгованість.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2013р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Радіонова О.О.

Представник позивача у судовому засіданні 09.10.2012р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін.

Представник скаржника у судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав клопотання, яким просив відкласти судове засідання на іншу дату у зв'язку з участю в іншому судовому засіданні в Приморському районному суді міста Маріуполя. Документів, що були витребувані ухвалою апеляційного суду від 18.09.2013р., не надав.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення ст.ст.22, 28, 77 ГПК України та п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено належне повідомлення сторін про час та місце судового розгляду, явка сторін не була визнана обов'язковою та те, що апеляційна інстанція, відповідно до ст.101 ГПК України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не зв'язана доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

20 квітня 2012 року між ТОВ «Спецторгобладнання» та ТОВ українсько-польським підприємством «Регалс» був укладений договір про надання фінансової допомоги б/н, відповідно до п.1.1. якого позивач надає відповідачу поворотну безпроцентну фінансову допомогу грошовими коштами в розмірі 209500грн.

Згідно розділу 2 договору фінансова допомога надається відповідачу для поповнення оборотних засобів останнього протягом трьох місяців з моменту підписання цього договору. Фінансова допомога підлягає поверненню до 31.01.2013р. Отримання грошових коштів та їх повернення позивачу здійснюється відповідачем самостійно.

Також умовами договору була передбачена відповідальність за порушення зобов'язань, що виникають з договору, порядок розгляду спорів. Пунктами 5.2. та 5.3. встановлено, що договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами, діє до 31.01.2013р.

Договір підписаний представниками сторін, скріплений печатками.

Зі сторони позивача договір був підписаний представником за довіреністю, його повноваження на підписання договору, з якого виникла спірна заборгованість, судом апеляційної інстанції перевірено.

Суд першої інстанції правильно визначив правову природу договору, укладеного між сторонами, зазначивши, що даний договір є договором позики, правовідносини за яким регулюються параграфом 1 глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1046, ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позивач в якості підтвердження виконання зобов'язань за договором та перерахування грошових коштів скаржникові надав суду банківські виписки, з яких вбачається перерахування позивачем платіжними дорученнями від 23.04.2012р., 07.05.2012р., 28.05.2013р., 30.05.2013р. та 12.06.2012р. фінансової допомоги відповідачу за договором б/н від 23.04.2012р. загалом на суму 209500грн. Також надав лист №155/1/1 від 19.06.2012р., яким позивач просив платежі, по яких в призначенні містилося посилання на договір від 23.04.2012р., вважати оплатою за договором про надання фінансової допомоги від 20.04.2012р. (арк. спр. 123). Крім цього, в матеріалах справи містяться пояснення директора позивача Жильцова Д.Є. про відсутність в цей період між сторонами іншого договору про надання фінансової допомоги. В свою чергу відповідачем факт надання фінансової допомоги за договором від 20.04.2012р. ані в суді першої, ані в апеляційній інстанції не спростовувався. До того ж, як вбачається з наданих сторонами банківських виписок, скаржником 30.01.2013р. було повернуто частину грошових коштів за договором, стягнення заборгованості за яким є предметом спору, у розмірі 32700грн.

Колегія судів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду про доведеність факту виконання позивачем свого обов'язку з перерахування грошових коштів у розмірі 176800грн. саме за договором від 20.04.2012р. на основі сукупності фактів, що були встановлені місцевим господарським судом, та додаткових пояснень, які були надані позивачем апеляційному суду.

Відповідно до положень ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідачем в якості підтвердження виконання зобов'язань за договором була надана копія банківської виписки, з якої вбачається перерахування позивачу 31.01.2013р. лише частини грошових коштів, наданих в якості фінансової допомоги за договором позики б/н від 20.04.2013р., в розмірі 32700грн. Крім цього відповідач надав копію листа №372/1 від 27.12.2013р. (арк. спр. 104), яким позивач просив зарахувати надану ним фінансову допомогу у розмірі 209500грн. в рахунок компенсації оплати рахунків, сплачених відповідачем з придбання матеріалів та послуг, що використовувалися позивачем.

В той же час позивач заперечив складання листа з такими реквізитами за таким змістом, надав для огляду суду оригінал листа №372/1 від 27.12.2013р. та журнал вихідної кореспонденції, які підтвердили розбіжність у змісті між наданими сторонами листами за однаковими реквізитами. Враховуючи той факт, що скаржником на численні ухвали місцевого та апеляційного господарських судів так і не було надано для огляду оригіналу листа, на якому ґрунтується його правова позиція зі спростування заборгованості, керуючись ч.ч.2,3 ст.36 Господарського процесуального кодексу України, п.2.2 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», колегія судів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про неможливість прийняття наданої скаржником копії листа у якості належного та допустимого доказу припинення зобов'язань відповідача з повернення суми позики.

Вищенаведене також узгоджується з наданими поясненнями позивача про відсутність між сторонами будь-яких відносин щодо закупівлі відповідачем для позивача сировини, відсутністю відповідних договорів між сторонами, що також апелянтом не було документально спростовано.

Скаржник при посиланні на залік однорідних вимог не довів суду наявності таких однорідних вимог. Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Як вбачається з вищенаведених положень закону, норма щодо повернення грошових коштів, як позики, саме на банківський рахунок позикодавця є імперативною, а отже зобов'язання з повернення позики вважається виконаним тільки за умови перерахування грошових коштів на банківський рахунок, належний позикодавцеві.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Отже, враховуючи вищевикладене, підстав вважати виконаними зобов'язання відповідача за договором про надання фінансової допомоги б/н від 20.04.2012р. в частині повернення суми фінансової допомоги з матеріалів справи не вбачається.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 176800грн.

Оскільки господарський суд Донецької області надав належну юридичну оцінку встановленим обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, підстави для скасування рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2013р. у справі №905/2346/13 відсутні.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-польського підприємства «Регалс», м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2013р. (повний текст підписано 05.08.2013р.) у справі №905/2346/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2013р. (повний текст підписано 05.08.2013р.) у справі №905/2346/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.А. Марченко

О.О. Радіонова

Надрук 5 прим: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС