Постанова № 34086582, 11.10.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.10.2013 р. справа №913/1158/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Чернота Л.Ф. Бойченка К.І., Шевкової Т.А. не з"явився не з"явивсяРозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Донбаснафтопродукт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаснафтопродукт" м.Луганськна рішення господарського суду Луганської областівід30.07.2013 рокуу справі№913/1158/13 (суддя Голенко І.П.)за позовом:Дочірнього підприємства "Донбаснафтопродукт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаснафтопродукт" м.Луганськдо відповідача: Державного підприємства "Луганськвугілля" м.Луганськпростягнення 17 253,33 грн. ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Дочірнє підприємство "Донбаснафтопродукт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаснафтопродукт" м.Луганськ звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Державного підприємства "Луганськвугілля" м.Луганськ про стягнення інфляційних та 3% річних у сумі 17 253,33 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 30.07.2013р. збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.12.2011 по 30.07.2013 у розмірі 16 699 грн. 20 коп. та інфляційні витрати за період з 01.11.2011 по 31.03.2012 у розмірі 3360 грн. 26 коп. на загальну суму 20 059 грн. 46 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 30.07.2013р. позовні вимоги Дочірнього підприємства "Донбаснафтопродукт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаснафтопродукт" м.Луганськ задоволені частково. Стягнуто з Державного підприємства "Луганськвугілля" м.Луганськ на користь Дочірнього підприємства "Донбаснафтопродукт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаснафтопродукт" м.Луганськ, 3% річних у розмірі 14278 грн. 23 коп., інфляційні нарахування у розмірі 3360 грн. 26 коп., судовий збір у розмірі 1512 грн. 85 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач, Дочірнє підприємство "Донбаснафтопродукт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаснафтопродукт" м.Луганськ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 30.07.13р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник позивача у судове засідання не з"явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача, Державного підприємства "Луганськвугілля" м.Луганськ, до судового засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Луганської області від 28.02.2007р. по справі №2/450 стягнуто з Державного підприємства "Луганськвугілля" м.Луганськ на користь Дочірнього підприємства "Донбаснафтопродукт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаснафтопродукт" м.Луганськ заборгованість у сумі 334717 грн. 62 коп., пеню у сумі 31885 грн. 29 коп., інфляційні нарахування у сумі 23391 грн. 50 коп. та річні у сумі 9312 грн. 17 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 6736 грн. 88 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 98 грн. 58 коп.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення №2/450 набрало законної сили.

Рішення суду відповідачем не виконано, заборгованість у розмірі 334717 грн. 62 коп. не була погашена, позивач неодноразово звертався до господарського суду з позовами про стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

Рішенням господарського суду Луганської області у справі №27/203/2011 від 13.12.2011р. стягнуто з Державного підприємства "Луганськвугілля" на користь Дочірнього підприємства "Донбаснафтопродукт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаснафтопродукт" 3% річних у розмірі 3686 грн. 48 коп. за період з 20.07.2011 по 01.12.2011, інфляційні витрати у розмірі 334 грн. 72 коп. за вересень 2011 року та судові витрати.

Рішення №27/203/2011 у встановленому законом порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.

Відповідач свої грошові зобов'язання перед позивачем не виконав до теперішнього часу, тому позивач знов звернувся до суду з позовом про стягнення 3% річних за період з 01.12.2011 по 30.07.2013 у розмірі 16 699 грн. 20 коп. та інфляційні витрати за період з 01.11.2011 по 31.03.2012 у розмірі 3360 грн. 26 коп. Господарським судом позов задоволено частково.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 598-609 Цивільного кодексу України не встановлена в якості підстави припинення грошового зобов»язання прийняття судом рішення про стягнення боргу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про право позивача, відповідно до ст. ст. 15, 16, 625 Цивільного кодексу України вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

З матеріалів справи вбачається, 11.03.2013р. ухвалою господарського суду Луганської області було порушено провадження у справі №913/206/13-г про банкрутство Державного підприємства "Луганськвугілля" та введено мораторій на задоволення вимог кредитора боржника. 06.06.2013р. Ухвалою господарського суду Луганської області провадження у справі поновлено та припинено на підставі п. 12 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI, який набрав чинності з 19.01.2013), а також скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Господарським судом відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення річних і інфляційних за період з 11.03.2013 по 06.06.2013р. оскільки у зазначений період діяв мораторій на задоволення вимог кредитора і відповідно протягом дії мораторію (з 11.03.2013 по 06.06.2013) не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми.

Колегія суддів не погоджується з цим висновком суду з огляду на таке.

Як вже зазначено вище, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, а не санкціями за невиконання зобов'язання. Відтак, суми інфляційних нарахувань та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, як його визначено у статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство). Отже, з огляду на приписи абз. 4 ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство на такі нарахування не розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного у справі про банкрутство відповідача.

Таким чином, порушення справи про банкрутство не припиняє нарахування інфляційних втрат та відсотків річних на суму невиконаних зобов'язань боржника. Відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство такі нарахування припиняються тільки після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, а тому рішення господарського суду Луганської області від 30.07.2013р. у справі №913/1158/13 підлягає частковому скасуванню.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому колегія суддів дійшла висновку про прийняття нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Відтак, апеляційна скарга Дочірнього підприємства "Донбаснафтопродукт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаснафтопродукт" м.Луганськ, підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Донбаснафтопродукт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаснафтопродукт" м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 30.07.2013 року у справі №913/1158/13 - задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 30.07.2013 року у справі №913/1158/13 - скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 3% річних у сумі 2 420,97 грн.

В інший частині рішення господарського суду Луганської області від 30.07.2013 року у справі №913/1158/13 - залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства "Луганськвугілля" (91055, м.Луганськ, вул.Лермонтова, 1-в, код 32473323) на користь Дочірнього підприємства "Донбаснафтопродукт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаснафтопродукт" (91047, м. Луганськ, вул.Фабрична, буд. 1, код 31288775) 3% річних у розмірі 16 699,20 грн., інфляційних нарахувань у сумі 3 360,26 грн., судовий збір у розмірі 2 580,75 грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді К.І.Бойченко

Т.А. Шевкова

Надр.5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГСЛО