Рішення № 34086268, 10.10.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2013 р.Справа № 924/907/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Головуючий суддя Заярнюк І.В., суддя Смаровоз М.В., суддя Музика М.В. розглянувши матеріали справи

за позовом приватного підприємства "Банкір" м. Хмельницький

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватного підприємства "Добра справа плюс" м. Хмельницький

про стягнення заборгованості в сумі 35 198,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Романішин О.О. за довіреністю №Г-004/2013 від 01.08.2013р.

від відповідача: ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець

Кручініна Н.С. представник за договором від 19.08.2013р.

від третьої особи: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача (враховуючи заяву про уточнення позовних вимог) 35198,00 грн. заборгованості. В обґрунтування позовної заяви зазначає, що відповідач заборгував 35198 грн. перед ПП "Добра справа плюс", що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи. Однак, між позивачем та ПП "Добра справа плюс" укладено договір №001 про відступлення права вимоги від 18.02.2013 р. та додатку №1 до договору, відповідно до якого ПП "Добра справа плюс" передає належне йому право вимоги боргу згідно правовідносин, що виникли між ПП "Добра справа плюс" та ФОП ОСОБА_1, а ПП "Банкір" приймає право вимоги цієї заборгованості, що належне первісному кредитору. Зазначає, що відповідач товар на суму 35198 грн. не поставив, тому зобов'язаний повернути кошти ПП „Банкір".

Представник позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на те, що він не підтверджений поданими доказами. У письмовому відзиві на позов від 01.08.2013 р. зазначає, що ПП "Добра Справа Плюс" з 04.10.2010 року по 30.12.2010 року закуповувало у ФОП ОСОБА_1 матеріали загально-технічного призначення. Товарно-матеріальні цінності відвантажувались згідно отриманих заявок та тільки при 100% передоплаті згідно виставлених рахунків. За вище вказаний період було перераховано на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 35198,00 грн. та відпущено товарно-матеріальних цінностей на суму 35198,00 грн. Стверджує, що відповідачу не зрозуміло яким чином ПП "Добра Справа Плюс" передало право вимоги Приватному підприємству "Банкір" та згідно яких первинних документів вираховувалась сума боргу. Акцентує увагу на тому, що згідно бухгалтерського обліку ПП ОСОБА_1 за 2010 рік вся оплачена продукція від ПП "Добра Справа Плюс" була отримана в повному обсязі згідно довіреностей та накладних: довіреність серЯПЕ №617917 від 03.12.2010 року - Накладна №3/12 від 03.12.2010 на суму 7900,00 грн., довіреність серЯПЕ №617915 від 02.11.2010 року - Накладна №2/11 від 02.11.2010 на суму 18700,00 грн., довіреність серЯПЕ №617916 від 22.10.2010 року - Накладна №22/10 від 22.10.2010 на суму 1900,00 грн., довіреність серЯПЕ №617912 від 04.10.2010 року - Накладна №4/10 від 04.10.2010 на суму 6698,00 грн., на загальну суму 35198,00 грн. Зазначає, що доручення мають "мокру" печатку та особистий підпис Казака В.В. В квітні 2011 року Казак В.В. особисто приніс за адресою провул. 1 Мирний 20/3 претензію про неотримання товарно-матеріальних цінностей. На думку відповідача, Казак В.В. неналежним чином виконував свої обов'язки перед дебіторами та кредиторами, неналежним чином на його підприємстві ведеться бухгалтерський облік, все це призвело до фінансових проблем тому, що з лютого по квітень здаються всі річні звіти.

У відзиві на позов від 20.08.2013р. зазначає, що вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що позивачем ні в позовній заяві, ні в уточненні до неї не вказано про те, на підставі якого правочину виник борг фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 перед ПП "Добра справа плюс", жодний правочин між ПП "Добра справа плюс" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, не укладався. Стверджує, що будь-які договірні відносини між цими сторонами відсутні. Договір купівлі-продажу товарів, а також будь-який інший договір, який би передбачав обов'язок фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплатити кошти приватному підприємству "Банкір" між ними не укладався, а тому підстави для виникнення взаємних прав та обов'язків відсутні, зобов'язання по сплаті коштів боргу у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 перед приватним підприємством "Добра справа плюс" не виникло, а тому відповідно не могло бути переданим за договором відступлення права вимоги приватному підприємству "Банкір". Зазначає, що будь-які усні домовленості між приватним підприємцем ОСОБА_1 та приватним підприємством "Добра справа плюс" також відсутні. Такі домовленості могли існувати виключно між ОСОБА_5 - братом ОСОБА_1, який співпрацював на той час з ПП " Добра справа плюс" та директором цього Казаком Володимиром Володимировичем. На прохання брата ОСОБА_5 приватному підприємству "Добра справа плюс" був відпущений товар, який отриманий особисто його директором на підставі довіреностей Казаком В.В. Акцентує увагу на тому, що ОСОБА_5 повернув накладні ОСОБА_1, проте без підписів та відбитків печатки представника ПП "Добра справа плюс", пояснивши, що Казак В.В. відмовляється поставити свій підпис та відбитки печатки на накладних. Вказані обставини, на думку відповідача, підтверджуються нотаріально завіреною заявою ОСОБА_5 від 12.08.2013 р. Зазначає, що позивачем не надані докази того, що між приватним підприємством "Добра справа плюс" та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 була досягнута згода з усіх істотних умов договору. Оскільки приватним підприємством "Добра справа плюс" не був укладений договір з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, будь-які права в нього за неукладеним договором не виникли, а тому відповідно не могли бути передані за договором відступлення права вимоги приватному підприємству "Банкір". Робить висновок про те, що у приватного підприємства "Банкір" будь-яке право вимагати кошти в фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відсутнє, а тому воно не підлягає судовому захисту, у зв'язку з чим в позові ПП "Банкір" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 35 198 грн. слід відмовити.

У письмових поясненнях від 03.09.2013р. зазначає, під час судового засідання 20 серпня 2013 р. представник позивача зазначив, що з ОСОБА_1, необхідно стягнути заборгованість в сумі 35198 грн. як безпідставно набуті кошти, в той час як позов був поданий про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 зобов'язання за договором. Зазначає, що у позовній заяві позивач в обґрунтування позову посилається на ст.193 Господарського кодексу України, якою передбачене належне виконання господарського зобов'язання. Правовідносини щодо повернення безпідставно набутих коштів регулюються іншими нормами господарського та цивільного права, вимоги про повернення безпідставно набутих коштів у позовній заяві відсутні, жодні докази саме безпідставного набуття ОСОБА_1 коштів позивача в сумі 35198 грн. ним не надані, підстави позову до початку розгляду спору по суті не змінювались, письмова заява про це не подавалась, а тому вказані вимоги задоволенню не підлягають.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, витребуваних доказів суду не подав.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено.

ФОП ОСОБА_1 від приватного підприємства "Добра справа плюс" були отримані кошти в розмірі 35198 грн. відповідно до платіжних доручень, а саме: платіжне доручення №3103 від 04.10.2010 року на суму 1600, 00 грн., платіжне доручення №3102 від 04.10.2010 року на суму 940, 00 грн., платіжне доручення №3105 від 07.10.2010 року на суму 600, 00 грн., платіжне доручення №3106 від 11.10.2010 року на суму 200, 00 грн., платіжне доручення З109 від 14.10.2010 року на суму 438,00 грн., платіжне доручення №3110 від 14.10.2010 року на суму 1500, 00 грн., платіжне доручення №3112 від 15.10.2010 року на суму 300, 00 грн., платіжне доручення №3114 від 20.10.2010 року на суму 1120,00 грн., платіжне доручення №3115 від 22.10.2010 року на суму 1050, 00 грн., платіжне доручення №3116 від 25.10.2010 року на суму 550, 00 грн., платіжне доручення №3117 від 28.10.2010 року на суму 300, 00 грн., платіжне доручення №3118 від 02.11.2010 року на суму 1000, 00 грн., платіжне доручення №3122 від 04.11.2010 року на суму 5000, 00 грн., платіжне доручення №3125 від 08.11.2010 року на суму 3400, 00 грн., платіжне доручення №3127 від 11.11.2010 року на суму 5000, 00 грн., платіжне доручення №3128 від 15.11.2010 року на суму 3000, 00 грн., платіжне доручення №3138 від 30.11.2010 року на суму 200, 00 грн., платіжне доручення №3139 від 03.12.2010 року на суму 300, 00 грн., платіжне доручення №3142 від 07.12.2010 року на суму 3500, 00 грн., платіжне доручення №3147 від 20.12.2010 року на суму 1000, 00 грн., платіжне доручення №3149 від 27.12.2010 року на суму 200, 00 грн., платіжне доручення №3151 від 29.12.2010 року на суму 1450, 00 грн., платіжне доручення №3152 від 30.12.2010 року на суму 1450, 00 грн., платіжне доручення №3134 від 22.11.2010 року на суму 1100, 00 грн.

18.02.2013 р. між ПП "Банкір" та ПП "Добра справа плюс" укладено договір №001 про відступлення права вимоги , відповідно до якого ПП "Добра справа плюс" передає належне йому право вимоги боргу згідно правовідносин, що виникли між ПП "Добра справа плюс" та ФОП ОСОБА_1, а ПП "Банкір" приймає право вимоги цієї заборгованості, що належне первісному кредитору, згідно додатку №1 до договору. Згідно з п. 2.1 вартість прав вимоги складає 34098,00 грн. договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.

У додатку №1 до договору №001 про відступлення права вимоги сторони погодили перелік платіжних доручень на право вимоги.

Відповідно до акту прийому-передачі від 18.02.2013 р. ПП "Добра справа плюс" передало ПП "Банкір" платіжні доручення на загальну суму 34098,00 грн.

Про відступлення права вимоги ПП "Банкір" надіслало ФОП ОСОБА_1 відповідне повідомлення №000008 від 18.02.2013 р.

ФОП ОСОБА_1 28.02.2013 р. надіслав відповідь на повідомлення про відступлення права вимоги, у якому зазначив, що ПП "Добра справа плюс" з 04.10.2010 р. по 30.12.2010 р. закуповувало у ФОП ОСОБА_1 матеріали загально-технічного призначення згідно заявок та виставлених рахунків. Згідно бухгалтерського обліку ПП ОСОБА_1 за 2010 рік вся оплачена продукція ПП "Добра Справа Плюс" була отримана в повному обсязі згідно доручень та накладних: ЯПЕ 617917 від 03.12.2010 року на суму 7900,00 грн., накладна №3/12 від 03.12.2010 р., ЯПЕ 617915 від 02.11.2010 року на суму 18700,00 грн., накладна №2/11 від 02.11.2010 р., ЯПЕ 617916 від 22.10.2010 року на суму 1900,00 грн., накладна №22/10 від 22.10.2010 р., ЯПЕ 617912 від 04.10.2010 року на суму 6698,00 грн., накладна №4/10 від 04.10.2010 р., на загальну суму - 35198,00 грн. Всі доручення мають "мокру" печатку та особистий підпис Казака Володимира Володимировича. Всі доходи отримані ПП ОСОБА_1 задекларовані. Податки сплачені в повному обсязі. Ніяких кредиторських заборгованостей на даний період за ПП ОСОБА_1 перед ПП "Добра Справа Плюс" не існує. ПП "Добра Справа Плюс" зверталось з претензією за №4/8 від 04.08.2011р. до ПП ОСОБА_1 на яку тоді ж отримало відповідь. Вважає, що Казак Володимир Володимирович бажає за рахунок ПП ОСОБА_1 вирішити внутрішні питання ПП "Добра Справа Плюс".

05.03.2013 р. та 08.10.2013р. позивач надіслав відповідачу претензії з проханням перерахувати суму (на яку відповідачем не було поставлено продукцію) в розмірі 34098,00 грн. та 1100 грн. протягом 3х днів.

Згідно з додатком №2 від 01.08.2013р. до договору №001 про відступлення права вимоги від 18.02.2013 р. ПП "Добра справа плюс" передає належне йому право вимоги боргу по незаконно отриманих коштах за платіжним дорученням №3134 від 22.11.2010 р. на суму 1100,00 грн. Вартість прав вимоги складає 35198,00 грн.

Відповідно до додатку №3 від 01.08.2013р. до договору №001 від 18.02.2013 р. сторони виклали п. 2.1. договору в іншій редакції, а саме визначили вартість прав вимоги за даним договором в розмірі 35198,00 грн.

Згідно з актом прийому-передачі від 01.08.2013 р. ПП "Добра справа плюс" передало ПП "Банкір" додатково платіжне доручення №3134 від 22.11.2010 р. на суму 1100,00 грн.

В матеріалах справи відповідачем також надано нотаріально завірену заяву від 12.08.2013 р. ОСОБА_5 , у якій зазначено, що ПП "Добра Справа Плюс" в 2010 році дійсно закуповувало у фізичної особи-підприємця, ОСОБА_1, товарно-матеріальні цінності тільки при 100% передоплаті. Товарно-матеріальні цінності отримувались повністю згідно замовлень і сплачених рахунків. Так як машини на ПП "Добра Справа Плюс" не було, при отриманні товару використовувались таксі чи машини по домовленості. Також отримувались товари різних постачальників через перевізників, накладні необхідно було підписувати і висилати постачальникам по пошті, але ОСОБА_5 не мав права ставити підпис, а директор підприємства. Казак В.В., відмовлявся підписувати і відправляв всім тільки довіреності. З цього приводу постійно виникала суперечка. Крім того, ОСОБА_5 підтверджує, що дійсно працював на ПП "Добра Справа Плюс" з 01.05.2010р. по 01.06.2011р. на посаді комерційного директора.

Відповідно до довідки ПП "Добра Справа Плюс" від 10.10.2013р. приватне підприємство «Добра справа плюс» повідомляє, що рахунки, згідно яких проводилася попередня оплата товару, фізичною особою - підприємцем, ОСОБА_1 не виставлялись. ПП «Добра справа плюс» такі рахунки не отримувало.

Відомості про номер рахунку були занесені в платіжні доручення ОСОБА_5, за попередньою домовленістю із ФОП ОСОБА_1

Оскільки відповідач в добровільному порядку не повернув кошти та не поставив товар на загальну суму 35198 грн., позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 35198 грн.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, суд враховує таке.

Згідно з ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Положеннями ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із змісту договору про відступлення права вимоги №001 від 18.02.2013р. та додатку до нього від 01.08.2013р. ПП "Добра справа плюс" передає належне йому право вимоги боргу згідно правовідносин, що виникли між ПП "Добра справа плюс" та ФОП ОСОБА_1, а ПП "Банкір" приймає право вимоги цієї заборгованості, що належне первісному кредитору, згідно додатку №1 до договору. Вартість прав вимоги складає 35198,00 грн. договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.

Статтею ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ч.1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем перераховано як попередня оплата 35198 грн. відповідно до платіжних доручень, а саме: платіжне доручення №3103 від 04.10.2010 року на суму 1600, 00 грн., платіжне доручення №3102 від 04.10.2010 року на суму 940, 00 грн., платіжне доручення №3105 від 07.10.2010 року на суму 600, 00 грн., платіжне доручення №3106 від 11.10.2010 року на суму 200, 00 грн., платіжне доручення З109 від 14.10.2010 року на суму 438,00 грн., платіжне доручення №3110 від 14.10.2010 року на суму 1500, 00 грн., платіжне доручення №3112 від 15.10.2010 року на суму 300, 00 грн., платіжне доручення №3114 від 20.10.2010 року на суму 1120,00 грн., платіжне доручення №3115 від 22.10.2010 року на суму 1050, 00 грн., платіжне доручення №3116 від 25.10.2010 року на суму 550, 00 грн., платіжне доручення №3117 від 28.10.2010 року на суму 300, 00 грн., платіжне доручення №3118 від 02.11.2010 року на суму 1000, 00 грн., платіжне доручення №3122 від 04.11.2010 року на суму 5000, 00 грн., платіжне доручення №3125 від 08.11.2010 року на суму 3400, 00 грн., платіжне доручення №3127 від 11.11.2010 року на суму 5000, 00 грн., платіжне доручення №3128 від 15.11.2010 року на суму 3000, 00 грн., платіжне доручення №3138 від 30.11.2010 року на суму 200, 00 грн., платіжне доручення №3139 від 03.12.2010 року на суму 300, 00 грн., платіжне доручення №3142 від 07.12.2010 року на суму 3500, 00 грн., платіжне доручення №3147 від 20.12.2010 року на суму 1000, 00 грн., платіжне доручення №3149 від 27.12.2010 року на суму 200, 00 грн., платіжне доручення №3151 від 29.12.2010 року на суму 1450, 00 грн., платіжне доручення №3152 від 30.12.2010 року на суму 1450, 00 грн., платіжне доручення №3134 від 22.11.2010 року на суму 1100, 00 грн.

В зв'язку з неотриманням позивачем товару на суму 35198грн., позивачем були направлені відповідачу вимоги щодо повернення 35198 грн.

Доказів про поставку товару на 35198 грн. чи про повернення позивачу 35198 грн. суду не подано. Тому , з огляду на вищенаведене позовні вимоги про стягнення 35198 грн. сплачених як попередня оплата підлягають задоволенню.

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що згідно бухгалтерського обліку ПП ОСОБА_1 за 2010 рік вся оплачена продукція від ПП "Добра Справа Плюс" була отримана в повному обсязі згідно довіреностей та накладних, а саме: довіреність серЯПЕ №617917 від 03.12.2010 року - накладна №3/12 від 03.12.2010 на суму 7900,00 грн., довіреність серЯПЕ №617915 від 02.11.2010 року - накладна №2/11 від 02.11.2010 на суму 18700,00 грн., довіреність серЯПЕ №617916 від 22.10.2010 року - накладна №22/10 від 22.10.2010 на суму 1900,00 грн., довіреність серЯПЕ №617912 від 04.10.2010 року - накладна №4/10 від 04.10.2010 на суму 6698,00 грн., на загальну суму 35198,00 грн. зважаючи на таке.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що, зокрема повинні містити посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Як передбачено п.6 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 при виписування довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "найменування цінностей") у бланку довіреності наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

З наданих відповідачем накладних не вбачається, що та чи інша матеріально відповідальна особа отримувала матеріальні цінності. Таким чином, надані відповідачем накладні не є належними доказами передання позивачу товарно-матеріальних цінностей. Крім того, з наданих відповідачем в матеріали справи довіреностей не вбачається перелік цінностей, які належить отримати (графа "найменування цінностей") із зазначенням назви і кількості цінностей.

Безпідставними та необґрунтованими суд вважає твердження відповідача щодо відсутності договірних відносин між ПП "Добра справа плюс" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено попередню оплату товару на загальну суму 35198 грн., що також не заперечується відповідачем у відзиві на позов.

Положеннями ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, враховуючи приписи ст. 33 ГПК України, позовні вимоги заявлені правомірно, обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню. Доказів, які б спростовували позовні вимоги суду не подано.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладаються на відповідача в зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства "Банкір" м. Хмельницький до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватного підприємства "Добра справа плюс" м. Хмельницький про стягнення заборгованості в сумі 35198,00 грн. задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, код (НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "Банкір" м. Хмельницький , вул. Зарічанська, 6/6, кв. 1, код (23841015) 35198,00 грн. (тридцять п'ять тисяч сто дев'яносто вісім гривень 00 коп.) заборгованості, 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 11.10.2013р.

Головуючий суддя І.В. Заярнюк

Суддя М.В. Смаровоз

Суддя М.В. Музика

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 6/6, кв. 1),

3 - відповідачу (АДРЕСА_1),

4 - третій особі (м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 147/1, оф. 1) рекоменд.

.