Рішення № 34086232, 10.10.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2013 р.Справа № 921/780/13-г/17Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Конекс", м. Вінниця

до відповідача Комунальної організації "Тернопільська обласна аптека №134", м. Тернопіль

про стягнення 38462,54 грн.

Представник від:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася у зв'язку з відсутністю сторін.

Позивач - Приватне підприємство "Конекс", м. Вінниця, звернувся 23.07.2013р. (згідно штампу на поштовому конверті) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Комунальної організації "Тернопільська обласна аптека №134", м. Тернопіль, про стягнення 38462,54 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки №481-БП від 24.12.2010р., з яких 13 355,12 грн. основного боргу, 22436,40 грн. - плати за користування чужими грошовими коштами, 2671,02 грн. - штрафу, нарахованого у розмірі 20% від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару.

Позов обґрунтовується копією договору поставки №481-БП від 24.12.2012р.; копією додатку №1 від 24.12.2010р. до договору поставки №481-БП від 24.12.2012р.; копією додаткової угоди №1 від 19.12.2011р. до договору поставки №481-БП від 24.12.2012р.; довідкою про поступлення коштів на рахунок позивача; копіями видаткових накладних №208008 від 16.11.2012р., №212983 від 23.11.2012р., №232986 від 21.12.2012р., №5988 від 11.01.2013р., №227915 від 14.12.2012р., №237787 від 28.12.2012р., №87158 від 18.05.2012р., №96482 від 01.06.2012р., №109990 від 22.06.2012р., №140680 від 10.08.2012р. та №173760 від 28.09.2012р.; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 01.08.2013р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 13.08.2013р. Судове засідання в порядку ст. 77 ГПК України відкладалося на 01.10.2013р., пізніше на 10.10.2013р., з урахуванням заявленого позивачем клопотання та по причині неподання сторонами усіх витребуваних судом документів.

Представник позивача в судове засідання 10.10.2013р. не з'явився. Разом з тим, 09.10.2013р. від позивача факсограмою надійшли витребувані судом документи (лист №02-079 від 09.10.2013р.).

Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про розгляд справи без його участі не заявив, а витребуваних судом документів - не подав. Разом з тим, процесуальні документи, які надсилалися судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №362744 від 07.10.2013р., а саме: м. Тернопіль, просп. Злуки, 41, повернуті відділенням поштового зв'язку м. Тернополя без вручення відповідачу із зазначенням причини "За закінченням терміну зберігання".

Враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, процесуальні документи надсилалися судом за юридичною адресою відповідача, вказаною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №362744 від 07.10.2013р. та у позовній заяві, тому з урахуванням приписів ч. 1 ст. 64 ГПК України, п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/140 від 15.03.2010р. "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві" господарський суд вважає, що відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відтак, справа розглядається за наявними у ній документами згідно ст. 75 ГПК України.

На підставі поданого позивачем клопотання строк вирішення спору продовжено в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України до 14.10.2013р.

Розглянувши матеріали справи та додатково подані докази, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

24 грудня 2010 року між Приватним підприємством "Конекс", як Постачальником та Комунальною організацією "Тернопільська обласна аптека №134", як Покупцем, укладено договір №481-БП (далі Договір), згідно якого Постачальник зобов'язався на умовах та в визначеному договором порядку поставити у власність покупцю товар, а Покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар та оплатити його (п. 1.1. Договору).

У відповідності до п. 1.2. Договору партією товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невід'ємною частиною договору.

Кількість і асортимент кожної партії товару визначається у замовленнях Покупця, прийнятих до виконання Постачальником, та визначається в супроводжуючих документах (накладних), які є невід'ємною частиною договору та підписаних уповноваженими представниками сторін (п. 1.3. Договору).

Згідно п. 3.1. Договору поставка товару Покупцю проводиться силами, засобами та за рахунок Постачальника у місце, визначене Покупцем, протягом 2 робочих днів з моменту отримання заявки. У відповідності до п. 3.2. Договору Постачальник зобов'язується одночасно з поставкою товару надати видаткову та податкову накладні. Датою отримання товару вважається дата підписання товарно-транспортної накладної (п. 3.5. Договору).

Приймання товару по кількості та якості здійснюється уповноваженими представниками Покупця в пункті поставки та здійснюється на підставі даних, зазначених в супроводжуючих документах. Факт приймання товару по кількості засвідчується підписом уповноваженого представника Покупця на супроводжуючих документах (п.п. 5.1., 5.2. Договору).

Відповідно до п. 5.5. Договору прийняття, поставка та рекламація по кількості та якості товару здійснюється в порядку Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання" по кількості - №П-6 від 15.06.1965р. та по якості - №П-7 від 25.04.1966р.

Згідно п. 1. Додатку №1 до Договору сторонами погоджено використання в подальших господарських відносинах положення п. 3 ст. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних доручень на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99.

У відповідності до п. 7.1. Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 19.12.2011р.) договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2012р., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку.

Як стверджує позивач і це випливає з матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору Товариством згідно видаткових накладних №208008 від 16.11.2012р., №212983 від 23.11.2012р., №232986 від 21.12.2012р., №5988 від 11.01.2013р., №227915 від 14.12.2012р., №237787 від 28.12.2012р., №87158 від 18.05.2012р., №96482 від 01.06.2012р., №109990 від 22.06.2012р., №140680 від 10.08.2012р., №173760 від 28.09.2012р. передано, а відповідачем отримано зазначений в накладних товар (медикаменти) на загальну суму 15905,07 грн. Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами відповідальних осіб аптеки на накладних, які скріплено відтиском печатки юридичної особи.

Розділом 2 договору визначено ціну товару та порядок проведення розрахунків за отриманий товар. Розрахунок за поставлений товар здійснюється на умовах продажу у кредит з відстроченням платежу на 14 календарних днів з моменту поставки (п. 2.2. Договору).

Згідно п. 2.3. Договору, моментом виконання Покупцем своїх зобов'язань по здійсненню розрахунків за товар вважається дата надходження відповідної суми на розрахунковий рахунок або до каси Постачальника.

Господарський суд вважає, що викладені умови договору, права та обов'язки сторін, порядок виконання договору, дають підстави дійти висновку, що фактично між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини з договору поставки, які регулюються нормами ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, в силу яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Частиною 1 статті 694 ЦК України передбачено можливість купівлі-продажу товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

В силу приписів ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як стверджує позивач і це не заперечено відповідачем у справі, Приватне підприємство "Конекс" свої зобов'язання по договору виконало належним чином - поставивши товар, однак відповідач порушив договірні зобов'язання, не провівши його оплати у строк, передбачений п. 2.2 договору в повному обсязі, внаслідок чого станом на 23.07.2013р. (дата оформлення позовної заяви) заборгованість відповідача згідно Договору №481-БП від 24.12.2010р. становить 13355,12 грн. (з урахуванням здійснення відповідачем часткової оплати за товар згідно банківської виписки по рахунку позивача за період з 24.12.2010р. по 11.07.2013р. та наявності заборгованості за поставлений раніше товар).

Вказане додатково підтверджується довідкою позивача №02-062 від 23.07.2013р. та надісланими на адресу відповідача актами звірки взаєморозрахунків за період з 24.12.2010р. по 23.07.2013р. та за період з 24.12.2010р. по 30.09.2013р., які відповідачем не підписані, як і не на надано будь-якого спростування наведених позивачем розрахунків.

Згідно вимог ст.ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язків.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати купленого товару в повній мірі та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 13355,12 грн. основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Приватного підприємства "Конекс" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 13355,12 грн. боргу.

Згідно п. 5 ст. 694 ЦК України передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Частиною 1 статті 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 ЦК України).

Пунктом 6.3. Договору сторони встановили обов'язок Покупця у разі прострочки виконання зобов'язань по сплаті вартості товару сплатити Постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки, а також 1% від суми боргу за кожний день прострочки, що є оплатою за користування чужими грошовими коштами (в порядку ст.ст. 536, 625 ЦК України).

Даючи оцінку доводам позивача в частині позовних вимог про стягнення 22436,40 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за весь період прострочки, починаючи з дати останньої поставки (накладна №5988 від 11.01.2013р.), з урахуванням строк оплати по ній - 25.01.2013р. до 12.07.2013р. та дослідивши подані позивачем розрахунки позову в цій частині, суд дійшов висновку, що дані вимоги є обґрунтованими, відповідають наведеним вище нормам закону, положенням укладеного між сторонами договору, відтак, підлягають до задоволення (13355,12 грн. х 1% х 168 днів).

При цьому, суд враховує роз'яснення, надані господарським судам згідно листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.07.2013р. "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно п. 8 яких зазначено, зокрема, що проценти за користування чужими коштами є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, тому зменшення їх розміру неможливе (постанова Вищого господарського суду України від 25.09.2012 N 32/5005/3471/2012).

Враховуючи чинність даної умови договору та виходячи з принципу свободи договору, встановленого ст. 627 ЦК України, суд вважає дану вимогу правомірною.

Окрім того, належне виконання грошових зобов'язань покупцем забезпечено сторонами у п. 6.4. Договору у вигляді сплати штрафу у розмірі 20% вартості товару, за яким допущено прострочення платежу понад тридцять календарних днів.

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованого штрафу, що становить 2671,02 грн. (13355,12 грн. х 20%), суд, дослідивши поданий підприємством розрахунок штрафу та провівши власні арифметичні підрахунки дійшов висновку, що розрахунок є вірним, а дані вимоги як правомірні та документально підтверджені підлягають до задоволення.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги підлягають до задоволення в заявленому розмірі як обґрунтовані, документально підтверджені та не заперечені відповідачем належними та допустимими доказами.

В силу вимог ст. 49 ГПК України сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача у справі.

З огляду на наведене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525-526, 530, 536, 627, 655, 691, 692, 693, 694, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42-47, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 811, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунальної організації "Тернопільська обласна аптека №134", м. Тернопіль, просп. Злуки, 41, ідентифікаційний код 21156700, - 13355,12 грн. основного боргу, 22436,40 грн. нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами, 2671,02 грн. - штрафу та 1720,50 грн. в повернення сплаченого судового збору на користь Приватного підприємства "Конекс", м. Вінниця, Ленінський район, вул. Хмельницьке шосе, 23, ідентифікаційний код 23060192.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя Н.О. Андрусик