Рішення № 34086152, 07.10.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" жовтня 2013 р. Справа № 918/1220/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.

при секретарі судових засідань Шарапі О.В.

розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"

про стягнення в сумі 376 379 грн. 44 коп.

Сторони не забезпечили явки у судове засідання своїх повноважних представників.

Обставини справи: В серпні 2013 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (далі ПАТ "Рівнегаз") про стягнення в сумі 376 379 грн. 44 коп., з яких 116 357,38 грн. пені, 7% штрафу в розмірі 234 659,82 грн., сума на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів - 2 090,76 грн. та три відсотки річних у розмірі 23 271,48 грн., які нараховані відповідачу внаслідок неналежного виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №83/05-Б від 30.03.2012 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 14 серпня 2013 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 03 вересня 2013 року.

03.09.2013 року відповідачем через відділ канцелярії суду подано відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач позов не визнає, вважає його таким, що не підлягає до задоволення, оскільки несвоєчасна оплата відповідно до договору у ПАТ "Рівнегаз" виникла в зв'язку з простроченням оплати кінцевими споживачами за спожитий природний газ, а тому у останнього відсутня вина у простроченні оплати за поставлений природний газ. Крім того, відповідач просить застосувати строк позовної давності в частині стягнення пені та 7% штрафу.

27.09.2013 року відповідачем через відділ канцелярії суду подано доповнення до відзиву у відповідності до яких ПАТ "Рівнегаз" просить зменшити розмір 3% річних, прийняти розрахунок пені виконаний ПАТ "Рівнегаз" та зменшити розмір нарахованої пені та 7% штрафу на 90 %.

Крім того, 03.10.2013 року та 07.10.2013 року відповідачем через відділ канцелярії суду подані письмові пояснення відповідно до яких ПАТ "Рівнегаз" вважає, що індекс інфляції розрахований позивачем невірно, та позовна вимога в цій частині є безпідставною та повідомляє додаткові підстави з врахуванням яких підлягає зменшенню розмір пені на 90%.

В судових засіданнях 03 вересня 2013 року оголошувалась перерва до 01 жовтня 2013 року, 1 жовтня 2013 року до 7 жовтня 2013 року, про що сторони повідомлялись під розписку в протоколі судових засідань.

В судовому засіданні 01 жовтня 2013 року представник позивача підтримав позов в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві, та наполягав на його задоволенні. Представник відповідача заперечив проти позову з підстав зазначених у відзиві та доповненні до відзиву.

Сторони у судове засідання не з'явились. Суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, оскільки чергове відкладення розгляду справи призведе до виходу за межі граничного строку розгляду спору передбаченого ст. 69 ГПК України.

Вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2012 року між НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та ПАТ "Рівнегаз" (Покупець) був укладений договір на купівлю-продаж природного газу № 83/05-Б (далі Договір), за умовами якого, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець, у свою чергу, - прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору (а.с. 8-15).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відтисками печаток цих юридичних осіб.

Згідно з пунктом 1.2 Договору газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам та організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які є кінцевими споживачами газу.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.7 Договору)

Цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року включно, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1 Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного Договору позивачем протягом березня 2012 року - грудня 2012 року поставлено відповідачу природний газ в обсязі 11671,216 тис. м3 на загальну суму 49 145 156,34 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі: від 31 березня 2012 року на суму 11 692 351,54 грн., від 30 квітня 2012 року на суму 5 467 007,96 грн., від 31 травня 2012 року на суму 376 066,55 грн., від 30 червня 2012 року на суму 294 368,60 грн., від 31 липня 2012 року на суму 346 073,02 грн., від 31 серпня 2012 року на суму 307 291,55 грн., від 30 вересня 2012 року на суму 317 637,49 грн., від 31 жовтня 2012 року на суму 4 033 622,17 грн., від 30 листопада 2012 року на суму 9 866 536,02 грн., від 31 грудня 2012 року на суму 16 444 201,44 грн. Копії зазначених актів наявні у матеріалах справи (а.с. 16-25).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором щодо поставки газу також свідчить відсутність з боку ПАТ "Рівнегаз" претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 Договору.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу (п.6.2 Договору).

Однак судом встановлено, що ПАТ "Рівнегаз" взятий на себе обов'язок по оплаті вартості поставленого йому природного газу виконав несвоєчасно, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідкою про операції НАК "Нафтогаз України" (а.с. 34-40). Вказаний факт не заперечувався представником відповідача у судових засіданнях.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем газу, останній просив суд стягнути з ПАТ "Рівнегаз" 116 357 грн. 38 коп. пені, з яких 10 769,81 грн. пені нарахованої на суми боргу за поставлений природний газ у березні 2012 року; 62 092,00 грн. пені нарахованої на суми боргу за поставлений природний газ у квітні 2012 року; 15 856,99 грн. пені нарахованої на суму боргу за поставлений природний газ у травні 2012 року; 10 801,96 грн. пені нарахованої на суму боргу за поставлений природний газ у червні 2012 року; 9 485,99 грн. пені нарахованої на суму боргу за поставлений природний газ у липні 2012 року; 4 969,96 грн. пені нарахованої на суму боргу за поставлений природний газ у серпні 2012 року; 1 253,61 грн. пені нарахованої на суму боргу за поставлений природний газ у вересні 2012 року; 183,74 грн. пені нарахованої на суму боргу за поставлений природний газ у жовтні 2012 року; 813,15 грн. пені нарахованої на суму боргу за поставлений природний газ у грудні 2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1, 6.2 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу. При цьому, пунктом 9.2 сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Судом перевірено розрахунок пені наданий позивачем (а.с. 26-32), з якого вбачається, що останній був здійснений без урахування приписів чинного законодавства, а саме статей 251-255, 599 ЦК України.

Так, відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 1 статті 255 ЦК України встановлено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Однак, з наданого ПАТ НАК "Нафтогаз" розрахунку пені вбачається, що відповідні суми заявлених до стягнення грошових коштів за несвоєчасне виконання зобов'язання були обчислені позивачем без врахування днів, в яких фактично мало місце часткове погашення відповідачем суми основного боргу по кожному спірному періоду.

Відтак, здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку про те, що стягненню з ПАТ "Рівнегаз" підлягає сума пені, яка згідно з розрахунком суду складає 112 843,88 грн., тому позовна вимога ПАТ НАК "Нафтогаз" до відповідача про стягнення пені в сумі 116 357,38 грн. підлягає частковому задоволенню в вищезазначеному розмірі.

Крім того, на підставі пункту 7.2 Договору ПАТ НАК "Нафтогаз" нарахував відповідачу штраф у розмірі 234 659,82 грн. (а.с. 26-32).

Частинами 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору, у вигляді сплати штрафу.

Крім того, приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Згідно п.1 ч.1 ст.208 та ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, сторони у письмовій формі погоджують умови договору.

Судом перевірено нарахування позивачем штрафу, та оскільки нарахування є арифметично вірним, відповідає положенням законодавства та умовам Договору, вимога позивача про стягнення вказаної штрафної санкції з відповідача підлягає до задоволення в повному обсязі в сумі 234 659,82 грн.

Також на підставі статті 625 ЦК України позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 23 271 грн. 48 коп. нарахованих на відповідні суми заборгованості (з урахуванням часткового погашення відповідачем боргу), з яких: 2 153,96 грн. за період з 21.04.2012 року по 03.05.2012 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у березні 2012 року; 12 418,40 грн. за період з 21.05.2012 року по 19.09.2012 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у квітні 2012 року; 3 171,40 грн. за період з 21.06.2012 року по 10.10.2012 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у травні 2012 року; 2 160,39 грн. за період з 21.07.2012 року по 24.10.2012 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у червні 2012 року; 1 897,20 грн. за період з 21.08.2012 року по 29.10.2012 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у липні 2012 року; 993,99 грн. за період з 21.09.2012 року по 30.10.2012 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у серпні 2012 року; 276,76 грн. за період з 21.10.2012 року по 31.10.2012 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у вересні 2012 року; 36,75 грн. за період з 21.11.2012 року по 23.11.2012 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у жовтні 2012 року; 162,63 грн. за період з 21.01.2013 року по 29.01.2013 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у грудні 2012 року.

Водночас з наданого позивачем розрахунку 3% річних, який міститься у матеріалах справи (а.с. 26-32), вбачається, що останній також був здійснений без урахування приписів статей 251-255, 599 ЦК України, а саме, відповідні суми заявлених до стягнення грошових коштів за несвоєчасне виконання зобов'язання були обчислені позивачем без врахування днів, в яких фактично мало місце часткове погашення відповідачем суми основного боргу по кожному спірному періоду.

Разом з тим, суд не може погодитися з розрахунком трьох процентів річних, який був наданий представником відповідача (а.с. 106-110), в якому хоч і зазначені вірні періоди, однак цей розрахунок містить арифметичні помилки.

Відтак, здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку про те, що стягненню з ПАТ "Рівнегаз" підлягає сума 3% річних, яка за розрахунком суду складає 22 568,90 грн.

За таких обставин позовна вимога ПАТ НАК "Нафтогаз" до відповідача про стягнення 3% річних в сумі 23 271 грн. 48 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 22 568 грн. 90 коп.

Крім того, позивач, просив суд стягнути з відповідача втрати від інфляційних процесів у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків на відповідні суми основного боргу у розмірі 2 090,76 грн., з яких:235,54 грн. - інфляційні втрати, нараховані за зобов'язаннями квітня 2012 року; 376,07 грн. - інфляційні втрати, нараховані за зобов'язаннями травня 2012 року; 479,37 грн. - інфляційні втрати, нараховані за зобов'язаннями червня 2012 року; 692,49 грн. - інфляційні втрати, нараховані за зобов'язаннями липня 2012 року; 307,29 грн. - інфляційні втрати, нараховані за зобов'язаннями серпня 2012 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 3 квітня 1997 року № 62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Оскільки заявлений ПАТ НАК "Нафтогаз" до стягнення розмір вказаних компенсаційних виплат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача 2 090 грн. 76 коп. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

У поданих відповідачем 27.09.2013 року доповненнях до відзиву, останній в порядку статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України, просить зменшити розмір нарахованої пені та семи відсотків штрафу на 90%.

Судом встановлено, що ПАТ "Рівнегаз" виконало свої зобов'язання по договору №83/05-Б від 30.03.2012 року в повному обсязі, сплативши повністю вартість поставленого природного газу, але із порушенням строків. Порушення строків оплати відповідачем були незначними, що свідчить про добросовісне відношення ПАТ "Рівнегаз" до виконання своїх договірних зобов'язань. Оплата залежала від проведення оплати кінцевими споживачами, яким проводилась поставка природного газу відповідно до умов договору.

Постачання природного газу здійснюється населенню, а населення за поставлений природний газ проводить оплату на рахунок зі спеціальним режимом використання. Перерахування коштів з даного рахунку проводиться з врахуванням Алгоритму розподілу коштів затвердженого постановою НКРЕ.

Крім того, на підставі Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію" № 554-6 від 20 лютого 2003 року, населення, як кінцевий споживач, має право реструктуризовувати заборгованість строком до 60 місяців. Саме ця обставина, що мешканці (кінцеві споживачі) сплачують за поставлений газ впродовж року і мають реструктуризацію заборгованості, впливає на обов'язок відповідача виконувати свої договірні зобов'язання перед позивачем.

Суд враховує, що затримка в оплаті не могла завдати позивачу та іншим учасникам господарських відносин значних збитків, внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, а тому розмір нарахованих санкцій є непропорційно великим. Позивачем також не наведено обставин завдання йому збитків внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем коштів, за порушення зобов'язань крім пені, нарахованих інфляційних та річних, водночас, як вбачається з розрахунку заборгованості, ПАТ "Рівнегаз" вживало заходів до погашення боргу.

Крім того, несвоєчасне виконання свого обов'язку ПАТ "Рівнегаз" по оплаті за природний газ прямо пов'язане з затримкою у розрахунках ПАТ "НАК "Нафтогаз України" перед ПАТ "Рівнегаз" по Договору на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) № 14/2294/12 від 10.04.2012 року та №14/3134/12 від 10.05.2012 року, адже за рахунок даних коштів здійснювалось в основному погашення заборгованості по договору №83/05-Б на купівлю-продаж природного газу від 30.03.2012 року.

ПАТ "Рівнегаз" 28 листопада 2005 року внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

ПАТ "Рівнегаз" здійснює діяльність по розподіленню газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи, технічне обслуговування газових мереж, виконання робіт по ремонту об'єктів систем газопостачання та газифікації, має відповідну ліцензію на вказану діяльність на території Рівненської області, а отже постачання (розподілення) природного газу на території Рівненської області на даний час безпосередньо залежить від господарської діяльності ПАТ "Рівнегаз". Стягнення надмірно великої суми пені та штрафу які нараховані позивачем, зокрема в основному за один - два дні прострочки паралізує роботу підприємства, якраз перед початком опалювального періоду, що в свою чергу вплине на безперебійне та безаварійне надання послуг з газопостачання, утримання газових мереж, споруд на них, систем газопостачання та газифікації в належному стані.

За наявності підстав, передбачених частиною третьою статті 551 ЦК України, частиною першою статті 233 ГК України, розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду.

Положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Наявність даних підстав - повне погашення боргу, незначну прострочку в оплаті, надмірно велику суму нарахованої пені та штрафу, наявність заборгованості споживачів за поставлений природний газ є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України, що в свою чергу підтверджується оглядовим листом Вищого господарського суду України від 29 квітня 2013 року № 01-06/767/2013.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Приписами частини 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, суд відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України користується наданим йому чинним законодавством правом та зменшує розмір штрафних санкцій нарахованих позивачем відповідачу на 90% та задовільняє пеню в розмірі 11 284 грн. 39 коп. (112 843 грн. 88 коп. х 90% = 101 559 грн. 49 коп.), та штраф в розмірі 23 465 грн. 98 коп. (234 659 грн. 82 коп. х 90%= 211 193 грн. 84 коп.).

На підставі вищевикладеного задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 284 грн. 39 коп. пені, 23 465 грн. 98 коп. штрафу, 22 568 грн. 90 коп. 3% річних та 2 090 грн. 76 коп. інфляційних втрат. В задоволені решти позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, на підставі частини 1 статті 49 ГПК України, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 7 443,67 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (33027, місто Рівне, вулиця Білякова, будинок 4, ідентифікаційний код: 03366701) на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код: 20077720) 11 284 (одинадцять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 39 коп. пені, 23 465 (двадцять три тисячі чотириста шістдесят п'ять) грн. 98 коп. штрафу, 22 568 (двадцять дві тисячі п'ятсот шістдесят вісім) грн. 90 коп. 3% річних, 2 090 (дві тисячі дев'яносто) грн. 76 коп. інфляційних втрат та 7 443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн. 67 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "11" жовтня 2013 року.

Суддя Пашкевич І.О.