Рішення № 34086102, 10.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17355/13 10.10.13

За позовом фізичної особи-підприємця Кузьменчука Андрія Павловича

до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1"

про стягнення 32 280,46 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - не з"явився

Від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору про надання транспортних послуг № 48 від 01.10.2012 у розмірі 32 280,46 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.09.2013 порушено провадження у справі №910/17355/13 та призначено до розгляду на 26.09.2013.

Представник відповідача в судове засідання 26.09.2013 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 26.09.2013 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено на 10.10.2013.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 10.10.2013 не з'явилися, відповідач витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Позивач через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд відмовив в задоволенні даного клопотання, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття рішення в даному судовому засіданні.

Ухвала суду від 26.09.2013 отримана відповідачем 02.10.2013, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 01602 0278933 9 (в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ № 1» (надалі - Відповідач) та Фізичною особою- підприємцем Кузьменчуком Андрієм Павловичем (надалі - Позивач) було укладено Договір №48 про надання транспортних послуг (надалі - Договір).

За умовами вказаного Договору (п. 1.1.), Позивач прийняв на себе зобов'язання щодо доставки ввіреному йому для перевезення вантажу (згідно транспортних накладних) до пункту призначення, а Відповідач, у свою чергу, зобов'язувався забезпечити своєчасні розрахунки за надані Позивачем послуги.

На виконання умов Договору, Позивач своєчасно та в повному об'ємі виконав взяті на себе зобов'язання з поставки транспортного засобу та транспортування товарно- матеріальних цінностей, що підтверджується відповідними підписами уповноважених представників Відповідача на Акті здачі приймання виконаних робіт (послуг).

Зокрема, в період з листопада по грудень 2012р. Позивачем надано послуги з перевезення Газоблоку Д400 100; Д400 300; Д500 100; Д500 200; Д500 300; а саме:

1. 12.11.2012 на суму 2600 грн.;

2. 15.11.2012 на суму 2600 грн.;

3. 26.11.2012 на суму 2600 грн.;

4. 30.11.2012 на суму 2600 грн.;

5. 17.12.2012 на суму 2600 грн.;

6. 18.12.2012 на суму 2600 грн.;

7. 21.12.2012 на суму 2600 грн.;

8. 26.12.2012 на суму 2600 грн.

Надання вказаних вище послуг Позивачем та отримання даних послуг Відповідачем в повному обсязі підтверджено підписами уповноважених представників сторін на відповідних Актах здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) (надалі-Акти), а саме:

1. від 12.11.2012 №КУ-0003956;

2. від 15.11.2012 №КУ-0003986;

3. від 26.11.2012 №КУ-0004113;

4. від 30.11.2012 №КУ-0004168;

5. від 17.12.2012 №КУ-0004407;

6. від 18.12.2012 №КУ-0004416;

7. від 21.12.2012 №КУ-0004453;

8. від 26.12.2012 №КУ-0004503.

Як свідчить вищевказані Акти, Позивачем послуги надано в повному об'ємі, якість і термін надання послуг відповідає умовам Договору, Відповідачем прийнято, а Сторони претензій одна до одної не мають.

Під час підписання Актів, Позивачем було надано Відповідачу відповідні рахунки- фактури на оплату вартості послуг, що засвідчено підписами сторін в Акті.

Натомість, Відповідач порушив свої зобов'язання щодо належного виконання умов Договору в частині здійснення розрахунків за отримані послуги, чим порушив права Позивача.

Відповідно до положень п.5.2. Договору, оплата здійснюється у гривнях шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача.

На виконання досягнутих домовленостей, в якості оплати за надання транспортних послуг. Відповідачем перераховано на розрахунковий рахунок Позивача 5 300 грн. 00 коп. (платіжне доручення №12234 від 11.02.2013), згідно рахунків від 12.11.2012 №КУ- 3956 та від 15.11.2012 за №3986.

Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків від 01.03.2013, складеного між Позивачем та Відповідачем, підписаного обома сторонами та скріпленого печатками, загальна заборгованість Відповідача, станом на дату підписання зазначеного Акту, становила: 15 600 грн. 00 коп.

Таким чином, факт надання послуг в повному обсязі та наявності заборгованості Відповідача за отримані послуги підтверджено обома сторонами Договору.

З метою вирішення спору в досудовому порядку, в порядку ст.222 Господарського кодексу України, Позивачем, на адресу Відповідача, було направлено відповідну Претензію про сплату заборгованості за №04-0443 від 04.04.2013 (отримано Відповідачем 09.04.2013, про що свідчать відповідні відмітки на корінцях квитанції).

Однак, відповіді на Претензію Позивачем не отримано.

Крім того, за №10-04\13 від 23.04.2013 Позивачем, на адресу Відповідача, було направлено Повторну претензію (отримано Відповідачем 29.04.2013, про що свідчать відповідні відмітки на корінцях квитанції).

Проте дану Претензію Позивача Відповідачем також було проігноровано.

Отже, станом на день звернення до суду розрахунки за надані послуги з перевезення вантажів відповідачем не здійснено та за боржником рахується заборгованість в розмірі 15 600,00 грн.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що між сторонами спору склалися правовідносини щодо надання послуг, зокрема перевезення, які регламентуються главами 63-64 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1. ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Цивільним кодексом України визначені загальні обв'язки сторін договору перевезення.

Так, згідно з ст. 917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 15 600,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором на транспортне обслуговування № 48 від 01.10.2012 в сумі 15 600,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка згідно розрахунку позивача становить 16 380,00 грн.

Відповідно до положень п.5.3. Договору, оплата здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту отримання Відповідачем рахунку-фактури та документів у підтвердження надання послуг.

Враховуючи зазначене вище, а також той факт, що 1 та 7 січня 2013р. (на які перепадає перебіг 10 банківських днів згідно п.5.3. Договору) були офіційними державними святами України, заборгованість мало бути погашено повністю до 8 січня 2013 р.

Згідно з п.6.10. Договору, за несвоєчасну оплату транспортних послуг Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Козлова Д.О. щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» вирішено «в аспекті конституційного звернення положення другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями статей 1,3 цього закону потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов'язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці)».

У зв'язку з наведеним суд вважає за необхідне здійснити перерахунок нарахованої пені у відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яка становить:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення1560009.01.2013 - 09.06.20131527.5000 %0.041 %974.471560010.06.2013 - 06.08.2013587.0000 %0.038 %347.05Таким чином, загальна сума пені за договором складає 1321,51 грн.

Отже, згідно з розрахунком суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 1321,51 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки та 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, три відсотки річних становлять 269,26 грн., інфляційні збитки становлять 31,20 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця Кузьменчука Андрія Павловича задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1" (01001, м. Київ, Шевченківський район, вул. Софіївська, буд. 10, прим. 4, код ЄДРПОУ 35115625) на користь фізичної особи-підприємця Кузьменчука Андрія Павловича (09115, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар 50-ти річчя Перемоги, буд. 60, кв. 14, ідентифікаційний номер 2813304195) основну заборгованість в розмірі 15 600 (п'ятнадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп., пеню в сумі 1 321(одна тисяча триста двадцять одна) грн. 51 коп., 3% річних в сумі 269(двісті шістдесят дев'ять) грн. 26 коп., інфляційні збитки в розмірі 31(тридцять одна) грн. 20 коп., судовий збір в сумі 917(дев'ятсот сімнадцять) грн. 89 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 14.10.2013