Рішення № 34086066, 08.10.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2013 р. Справа № 909/843/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт"

вул. Юності, 62-А, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача:Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш"

вул. Автоливмашівська, 1, м. Івано-Франківськ, 76495

про стягнення 581412 грн. 29 коп., з яких:

400000 грн. 00 коп. - основний борг, штраф в розмірі 10 %

- 40 000 грн. 00 коп., 30914 грн. 52 коп. - пеня,

75036, 44 грн. - проценти на рівні облікової ставки НБУ

5520 грн. 00 коп. - інфляційні втрати, 29941 грн. 33 коп. - 3% річних

за зустрічним позовом: Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт"

про визнання недійсними договорів: №02/02 від 23.02.11 та №01/04 від 14.04.11, укладених

між ТзОВ "Фірма "Хімтехнопласт" та ВАТ «Пресмаш»

За участю представників сторін:

від позивача: представники не з"явилися;

від відповідача: Соболик О.В. - представник, (довіреність № 216/06 від 12.06.13 );

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" про стягнення 460 000 грн. 00 коп., з яких: основний борг - 400 000 грн. 00 коп., штраф в розмірі 10 % - 40 000 грн. 00 коп., 8 961 грн. 94 коп. - інфляційних втрат та 11 038 грн. 06 коп. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.13 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 08.08.13.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 08.08.13 розгляд справи відкладено на 19.09.13, в порядку ст. 77 ГПК України.

19.09.13 через канцелярію суду надійшла заява про збільшення позовних вимог (вих. №282/09 від 18.09.13; вх.№ 14724/13); позивач просить суд стягнути з відповідача 581 412 грн. 29 коп., з яких: основний борг - 400 000 грн. 00 коп., штраф в розмірі 10 % - 40 000 грн. 00 коп., пеня - 30 914 грн. 52 коп., проценти на рівні облікової ставки НБУ - 75 036 грн. 44 коп., 5520 грн. 00 коп. - інфляційні втрати та 29 941 грн. 33 коп. - 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача про збільшення позовних вимог (вих. №282/09 від 18.09.13; вх.№ 14724/13) прийнята судом до розгляду по суті.

Відкритим акціонерним товариством "Пресмаш" подано зустрічний позов (№ 647/08 від 06.08.13; вх. № 8810/13 від 11.09.13) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" про визнання недійсними договорів №02/02 від 23.02.11 та №01/04 від 14.04.11 укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" та Відкритим акціонерним товариством "Пресмаш".

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.13 вищевказану заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у даній справі; продовжено строк розгляду справи, в порядку ст. 69 ГПК України по 08.10.13; розгляд справи відкладено на 03.10.13.

03.10.13, за участі представників сторін, в судовому засіданні оголошено перерву до 08.10.2013.

08.10.2013 представник позивача в судове засідання не з»явився, хоча належним чином повідомлений під розписку про час і місце розгляду справи повідомленням про оголошення перерви в судовому засіданні .

03.10.2013 присутнім в судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених у позові; в зустрічному позові просить відмовити.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договорів: № 02/02 від 23.02.2011 року, № 01/04 від 14.04.2011 року, в частині оплати за товар, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 400000 грн. З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано штраф в розмірі 10 % - 40 000 грн. 00 коп., 30914 грн. 52 коп. пені, 75036, 44 грн. процентів на рівні облікової ставки НБУ, 5520 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 29941 грн. 33 коп.

Представник відповідача проти первісного позову заперечує, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Підтвердила в судовому засіданні, що між сторонами було укладено договори: № 02/02 від 23.02.2011 року, № 01/04 від 14.04.2011 року та отримання ВАТ «Пресмаш», згідно умов укладених договорів товару на суму 280000 грн. (накладна № 20) та на суму 120000 грн. (накладна № 34) Позовні вимоги щодо зустрічного позову представник ВАТ «Пресмаш» підтримує з підстав викладених у зустрічному позові та просить суд їх задовольнити.

Згідно вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог по первісному позову з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем (надалі - продавець) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договори: № 02/02 від 23.02.2011 року, № 01/04 від 14.04.2011 року.

Пунктом 1.1 Договору № 02/02 від 23.02.2011 продавець зобов»язався передати покупцю, а покупець прийняти і оплатити на умовах договору вузли і деталі преса КС 2134, надалі товар, в кількості та по ціні згідно погодженого переліку.

Загальна сума договору складає 280000 грн. (пункт 2.1. Договору).

У відповідності до умов Договору позивач (продавець) передав відповідачу (покупцю) товар на загальну суму 280000 грн.

Виконання позивачем договірних зобов»язань підтверджується наявною в матеріалах справи накладною № 20 від 4 березня 2011 року.

Пунктом 1.1 Договору № 01/04 від 14.04.2011 продавець зобов»язався передати покупцю, а покупець прийняти і оплатити на умовах договору вузли і деталі преса КС 2134, надалі товар, в кількості та по ціні згідно погодженого переліку.

Загальна сума договору складає 120000 грн. (пункт 2.1. Договору).

У відповідності до умов Договору позивач (продавець) передав відповідачу (покупцю) товар на загальну суму 120000 грн. Виконання позивачем договірних зобов»язань підтверджується наявною в матеріалах справи накладною № 34 від 21 квітня 2011 року.

Також, в якості доказу отримання товару відповідачем, до матеріалів справи додані податкові накладні, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість, згідно наявних в матеріалах справи накладних.

У відповідності до норми Закону України «Про податок на додану вартість», продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що отримання відповідачем товару відбулося в рамках договорів: № 02/02 від 23.02.2011 року, № 01/04 від 14.04.2011 року.

Порядок розрахунків визначений в розділі 4 Договорів.

Пунктом 4.1. Договорів сторони погодили, що покупець проводить оплату за товар перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 3-ох днів з отримання товару (накладної).

В порушення умов договорів: № 02/02 від 23.02.2011 року, № 01/04 від 14.04.2011 року, покупець прийняті на себе договірні зобов»язання не виконав.

13.06.12 з метою досудового врегулювання спору, позивачем вручено відповідачу вимогу (повторно) вих. 26/03 від 01.06.2012 р. з вимогою сплатити заборгованість згідно акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2011 по 31.03.2012 в сумі 1736766 грн. 82 коп.

В листі (вих.. № 269/07 від 09 липня 2012 року) ВАТ «Пресмаш» заборгованість перед ТзОВ «Хімтехнопласт» визнав та просив відтермінувати сплату боргу на три місяці.

Проте, станом на час розгляду справи заборгованість за договорами: № 02/02 від 23.02.2011 року, № 01/04 від 14.04.2011 року в сумі 400000 грн. відповідачем не сплачена.

Згідно приписів ст.ст. 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При дослідженні договорів: № 02/02 від 23.02.2011 року, № 01/04 від 14.04.2011 року встановлено, що вони укладені у письмовій формі, підписані повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України.

Згідно приписів ст. 204 ЦК України, укладені сторонами договори є правомірними правочинами, так як іншого (розірвання, припинення, скасування цих договорів) сторонами суду не представлено.

Сторонами погоджено всі умови договорів та досягнуто згоди щодо виконання умов останніх, дотримання положень таких Договорів є обов'язковими як для позивача, так і для відповідача.

Згідно приписів ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Свобода договору полягає у визнанні за суб"єктом цивільного права можливості укладати договори (або утримуватися від укладання договорів) і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Крім того, в матеріалах справи наявні протоколи: № 08 засідання Правління відкритого акціонерного товариства «Пресмаш» від 07 грудня 2010р. про виконання договірних зобов»язань щодо виготовлення пресів у першому кварталі 2011 року, засідання Наглядової ради відкритого акціонерного товариства «Пресмаш» від 23 лютого 2011 року, яким погоджено договір № 02/02 від 23.02.2011р. з ТзОВ «Хімтехнопласт» щодо закупівлі вузлів та комплектуючого преса КС 2134, засідання Наглядової ради відкритого акціонерного товариства «Пресмаш» від 14 квітня 2011 року, яким погоджено договір № 01/04 від 14.04.2011р. з ТзОВ «Хімтехнопласт» щодо закупівлі вузлів та комплектуючого преса КГ 2132.

З огляду на вищевикладене, укладені договори відповідають вимогам ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства».

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідач в судовому засіданні підтвердив отримання товару в сумі 400000 грн. згідно договорів: № 02/02 від 23.02.2011 року, № 01/04 від 14.04.2011 року, документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо оплати відповідачем отриманого товару суду не надав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на час прийняття рішення, не оплачений товар в сумі 400000 грн., розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується документальними доказами.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 400000 грн. обгрунтована та підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення штраф в розмірі 10 % - 40 000 грн. 00 коп., пеня в розмірі 30 914 грн. 52 коп., а саме: за період 09.03.11 - 07.09.11 по договору № 02/02 від 23.02.11 в сумі 21639 грн. 80 коп., за період 25.04.11-24.10.11 по договору № 01/04 від 14 квітня 2011 року в сумі 9274 грн. 72 коп., проценти на рівні облікової ставки НБУ - 75 036 грн. 44 коп., 5520 грн. 00 коп. - інфляційні втрати та 29 941 грн. 33 коп. - 3% річних.

Відповідачем ні усно, ні письмово не заявлялося клопотання щодо застосування позовної давності. Згідно присів частини 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За наведених обставин та правових норм, спеціальна позовна давність в один рік (п.1 ч.2 ст. 258 ЦК ) судом не застосовується.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договорами: № 02/02 від 23.02.2011 року, № 01/04 від 14.04.2011 року підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Пунктом 5.1. укладених договорів сторони погодили, у випадку порушення умов даного договору, покупець виплачує продавцю штраф у розмірі 10% від загальної суми договору та пеню в розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожен день прострочки платежу.

Господарським судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку штрафу. З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданого розрахунку, позовна вимога про стягнення штрафу в розмірі 40000 грн. (10 % від загальної суми договору) обгрунтована та підлягає задоволенню.

За правилами ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як передбачено ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, пунктом 49 Листа ВГСУ від 07.04.08 №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм цивільного та господарського кодексів України" передбачено, що відповідно до частини першої статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Згідно з частиною другою статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Така ж правова позиція викладена і в листі ВГСУ від 27.02.12 №01-06/224/2012, а саме: договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови Верховного суду України від 24.10.2011 №25/187, від 07.11.2011 №5002-2/5109-2010).

Тобто, сторонами в договорі може бути визначено будь-який розмір пені, однак, при стягненні в судовому порядку він не може перевищувати розмір, який встановлений законодавством як граничний (подвійна облікова ставка Національного банку України).

З огляду на вищевикладене, нарахування пені здійснено позивачем у відповідності до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань» у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено розрахунок належної до стягнення пені та встановлено, що згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом за допомогою калькулятора ІПС «Законодавство» з відповідача підлягає стягненню сума, яка перевищує заявлену до стягнення позивачем, тому суд задовольняє пеню в сумі 30914 грн. 52 коп, в межах заявлених позовних вимог.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України). Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договорами: № 02/02 від 23.02.2011 року, № 01/04 від 14.04.2011 року підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Проте, при перевірці нарахування позивачем 3% річних, судом встановлено, що в розрахунку допущено помилку.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом за допомогою калькулятора ІПС «Законодавство», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 29914 грн. 52 коп.

Суд дійшов висновку, що позивач помилився в розрахунку щодо нарахування 3% річних, тому в частині стягнення 3% в сумі 26 грн. 81 коп. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Господарським судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат. З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданого розрахунку, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат в сумі 5520 грн. 00 коп. обгрунтована та підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача проценти на рівні облікової ставки НБУ в сумі 75036, 44 грн. Проте, розглянувши зазначену вимогу позивача, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно з ч. 3 цієї ж статті, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Відповідно до ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. З поданих суду договорів: № 02/02 від 23.02.2011 року, № 01/04 від 14.04.2011 року вбачається, що при їх укладенні сторонами не досягнуто згоди щодо відповідальності сторін у вигляді сплати процентів за користування чужими грошовими коштами із зазначенням розміру таких процентів; позивач здійснив нарахування цих процентів із застосуванням аналогії закону (частина 1 статті 8 ЦК України) на підставі приписів частини 1 статті 1048 ЦК України, якою передбачено, що у разі не встановлення договором позики розміру процентів їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Відповідно до частини 1 ст.8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відтак аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих відносин.

Договір купівлі-продажу і договір позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, а тому застосування до договору купівлі-продажу положень про договір позики (зокрема статті 1048 ЦК України) є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України: від 2 липня 2013 року у справі № 18/1372/12, від 20 серпня 2013 року у справі № 5016/1355/2012 (4/44).

За наведених обставин відсутні правові підстави для стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, відповідно судові витрати підлягають до відшкодування за рахунок відповідача в частині задоволених позовних вимог, судовий збір у сумі 10127 грн. 03 коп. слід покласти на відповідача.

Щодо вимог зустрічної позовної заяви Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" про визнання недійсними договорів: №02/02 від 23.02.11 та №01/04 від 14.04.11, укладених між ТзОВ "Фірма "Хімтехнопласт" та ВАТ «Пресмаш»судом встановлено наступне.

Згідно приписів частини 2 ст. 60 ГПК України, подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником.

Як вбачається з поданих матеріалів, зустрічна позовна заява підписана першим заступником голови правління технічним директором ВАТ «Пресмаш» - Бурак М.М., однак, до позовної заяви не додано документальних доказів, що підтверджують його повноваження.

При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні документальні докази, які підтверджували право Бурак М.М. вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи - ВАТ «Пресмаш» без довіреності.

В ході розгляду справи судом встановлено, що представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) є неналежним, оскільки довіреність на право представляти інтереси ВАТ "Пресмаш" підписана особою без належних на те повноважень.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо: позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно приписів ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.13, статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.

Згідно приписів п.4 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про необхідність повернення Відкритому акціонерному товариству "Пресмаш" з Державного бюджету України судового збору в розмірі 2294 грн. 00 коп., в зв'язку із залишенням позову без розгляду.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 173, 175, 193, 230-232, 343 ГК України, ст.ст.3, 204, 509, 526, 536, 546, 549, 551, 612, 625, 629, 655, 692 ЦК України, керуючись 4-3, 33, 43, 49, 54, 60, п.1 .ч.1 ст. 81, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" до Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" про стягнення 581412 грн. 29 коп., з яких: 400000 грн. 00 коп. - основний борг, штраф в розмірі 10 % - 40 000 грн. 00 коп., 30914 грн. 52 коп. - пеня, 75036, 44 грн. - проценти на рівні облікової ставки НБУ 5520 грн. 00 коп. - інфляційні втрати, 29941 грн. 33 коп. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" (вул. Автоливмашівська, 1, м. Івано-Франківськ, 76495; код 13643567) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" (вул. Юності, 62А, м. Івано-Франківськ, с. Микитинці, 76018; код 13642846) - основний борг в сумі 400000(чотириста тисяч) грн., 40000 (сорок тисяч)грн. 00 коп. штрафу, пеню в сумі 30914(тридцять тисяч дев»ятсот чотирнадцять) грн. 52 коп., інфляційні втрати в сумі 5520(п»ять тисяч п»ятсот двадцять) грн. 00 коп. , 3% річних в сумі 29914(двадцять дев"ять тисяч дев"ятсот чотирнадцять) грн. 52 коп. та 10127(десять тисяч сто двадцять сім) грн. 03 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" до Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" про стягнення 3% річних в сумі 26(двадцять шість) грн. 81 коп., 75036(сімдесят п»ять тисяч тридцять шість)грн. 44 грн. процентів на рівні облікової ставки НБУ.

Зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" про визнання недійсними договорів: №02/02 від 23.02.11 та №01/04 від 14.04.11, укладених між ТзОВ "Фірма "Хімтехнопласт" та ВАТ «Пресмаш» залишити без розгляду на підставі п.1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Повернути Відкритому акціонерному товариству "Пресмаш" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2294(дві тисячі двісті дев"яносто чотири) грн. 00 коп., про що винести ухвалу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.10.13

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кавлак І. П. 14.10.13