Рішення № 34086057, 08.10.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2013 р. Справа № 5010/348/2012-2/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківська МСПМК-1" вул. Ботанічна, 6, м. Івано-Франківськ, 76000

про стягнення коштів у сумі 79749,82 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - фізична особа- підприємець, (Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, СеріяНОМЕР_2 )

від відповідача: не з"явилися

встановлено:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківська МСПМК-1" коштів у сумі 54 052,50 грн.

В судовому засіданні 24.04.12 позивачем подано заяву за Вх.№2800/12 свх від 24.04.12, якою збільшив позовні вимоги та просив стягнути 79749,82 грн., з яких 69628,53 грн. інфляційні за період з 02.03.04 по 01.04.12 та 10121,29 грн. 3% річних за період з 02.03.04 по 24.04.12.

Враховуючи закріплений ст.129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, які визначено ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Суд прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, оскільки ці дії не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Ухвалою суду від 07.06.12 зупинено провадження у справі №5010/348/2012-2/23 до розгляду скарги про визнання неправомірними дій керуючого санацією у справі №Б-14/33-13/96-21/49-23/65-21/62-23/21.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.2012р. скаргу кредитора ФОП ОСОБА_1 на дії керуючого санацією ПАТ "Івано-Франківська МСПМК-1" було задоволено частково. Зобов'язано керуючого санацією ПАТ "Івано-Франківська МСПМК-1" Мартинюка В.М. включити поточні вимоги кредитора ОСОБА_1 в розмірі 49774 грн. 24 коп. до переліку поточних вимог ПАТ "Івано-Франківська МСПМК-1". В решті заявлених вимог було відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.12 ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.2012р. у справі №Б-14/33-13/96-21/49-23/65-21/62-23/21 скасовано, постановлено нове рішення, яким в скарзі кредитора ОСОБА_1 на дії керуючого санацією відмовлено повністю.

Ухвалою суду від 01.10.13 поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 08.10.13.

Позивач в засіданні суду позовні вимоги підтримав. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 02.03.04 по справі №Б-14/33 про порушення провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Івано-Франківська МСПМК-1" та від 03.03.06 по справі №Б-14/33-13/96, якою визнані грошові вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (позивача по даній справі) в сумі 43069,32 грн. та включено в 4 чергу.

Відповідач по справі свої зобов"язання виконав частково, а саме сплатив борг у сумі 7178,17 грн. - 30.06.2011р., 7178,17 грн. - 28.09.2011р. та 7178,17 грн. - 28.03.2012р., в зв"язку з чим позивач нарахував йому за весь час прострочення (з врахуванням проплачених сум) інфляційні та 3% річних.

Відповідач в засідання суду не з"явився, хоча про дату час та місце слухання справи повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 01.10.13, в попередніх судових засіданнях позов не визнавав з підстав, викладених у відзиві на позов (Вх.№2674/2012 свх від 19.04.12), а також подав заперечення (Вх.№2774/2012 свх від 24.04.12), в якому просив застосувати строки позовної давності визначені ст. 257 ЦК України і відмовити в позові в цій частині через її пропуск позивачем.

Позивач подав письмове клопотання від 18.04.12 про поновлення пропущеного строку позовної давності в зв'язку з тим, що він був позбавлений можливості до закінчення перегляду ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.06 за нововиявленими обставинами звернутись з позовом про стягнення індексу інфляції та 3 % річних.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.03.04 по справі №Б-14/33 порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Івано-Франківська МСПМК-1". Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.06 по справі №Б-14/33-13/96 визнані грошові вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в сумі 43069,32 грн. та включено в 4 чергу.

Як вбачається з предмету позову, інтерес позивача полягає у стягненні з відповідача 3% річних та інфляційних нарахуваннях за порушення грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобовязання.

Водночас, приписи статті 625 ЦК України не забороняють звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобовязанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобовязання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 17 лютого 2011 року зі справи № 10/25).

Згідно п. 50 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" на передбачені статтями 536 та 625 ЦК проценти та індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання не поширюється заборона на їх нарахування в період провадження справи про банкрутство, а тому кредитор не позбавлений права подавати додаткові вимоги щодо стягнення процентів та інфляційних втрат відповідно до порядку, встановленого Законом.

Оскільки грошові вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в сумі 43069,32 грн. на день пред"явлення даного позову є виконаними частково - сплачено борг у сумі 7178,17 грн. - 30.06.2011р., 7178,17 грн. - 28.09.2011р., а також 7178,17 грн. - 28.03.12, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних обгрунтованими частково, виходячи з наступного.

Відповідачем було подано заперечення (Вх.№2774/2012 свх від 24.04.12), в якому просив застосувати строки позовної давності визначені ст. 257 ЦК України і відмовити в позові в цій частині через її пропуск позивачем.

Відповідно до ст. ст. 256-257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Письмове клопотання представника позивача викладене в заяві від 18.04.12 про поновлення пропущеного строку позовної давності в зв'язку з тим, що позивач був позбавлений можливості до закінчення перегляду ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.06 за нововиявленими обставинами звернутись з позовом про стягнення індексу інфляції та 3 % річних, суд не задовольняє, так як не вважає наведену причину поважною, з огляду на кількість календарних років, що сплили.

Суд задовольняє клопотання відповідача і застосовує до правовідносин сторін позовну давність.

Таким чином розмір інфляційних втрат та 3 % річних підлягає до стягнення з відповідача (з врахуванням часткових проплат 7178,17 грн. - 30.06.11, 7178,17 грн. - 28.09.11 та 7178,17 грн. - 28.03.12) в межах трирічного терміну, який передував зверненню до суду, а саме інфляційних за період з 01.04.09 по 31.03.12, а 3% річних за період з 27.03.09 по 24.04.12 (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Щодо правильності нарахування, суд зазначає наступне:

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим"методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

В порушення вищевказаного позивачем проведено нарахування шляхом виключення періодів, в яких мала місце дефляція, що призвело до невірного розрахунку розміру інфляційних.

Згідно самостійно здійснених судом розрахунків, обгрунтований розмір інфляційних за період з 01.04.09 по 31.03.12 становитиме 9433,09 грн., а 3 % річних за період з 27.03.09 по 24.04.12 становитиме відповідно 3655,11 грн. (розрахунки здійснені судом додаються). В решті стягнення інфляційних та 3% річних слід відмовити через пропуск позовної давності та невірне нарахування, що потягнуло за собою завищення суми інфляційних втрат.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на те, що діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення, а також враховуючи, що відповідач належним чином не виконав своє зобов"язання щодо оплати заборгованості, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 9433,09 грн. інфляційних та 3655,11 грн. - 3% річних обгрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 30.03.2012 року відстрочено сплату судового збору за подання позовної заяви до закінчення розгляду справи.

Зважаючи на те, що 08.10.13 року судом прийнято рішення у справі, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в доход Державного бюджету судовий збір в сумі 1720,50 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: судовий збір в сумі 282,36 грн.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. 193 ГК України, ст.ст.15-16, 256, 257, 267, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 35, 34, 43, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківська МСПМК-1" про стягнення 79749,82 грн. заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківська МСПМК-1" (вул. Ботанічна,6, м.Івано-Франківськ, 76000, код 03578099) на користь фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 9433 (дев"ять тисяч чотириста тридцять три) грн. 09 коп. інфляційних, 3655 (три тисячі шістсот п"ятдесят п"ять) грн. 11 коп. - 3% річних та 282 грн. (двісті вісімдесят дві) грн. 36 коп. - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1,) в доход Державного бюджету України (номер рахунку 31219206783002, одержувач: УДКСУ у м. Івано-Франківську, МФО одержувача: 836014, ЄДРПОУ одержувача: 37952250, код класифікації доходів: 22030001, назва коду класифікації доходів: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), назва суду: господарський суд Івано-Франківської області) - 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 14.10.13

Суддя Круглова О.М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______помічник судді Шунтов О.М. 14.10.13