Рішення № 34086012, 30.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2013 р. Справа № 914/2752/13

За позовом:Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів;до відповідача:Державного підприємства Міністерства оборони України «Готель Власта», м. Львів;про:стягнення 1 284 842,56 грн. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М.Представники сторін:від прокуратури:Гончар Б.С. - прокурор (посвідчення № 014659 від 18.01.2013р.);від позивача:Куцак В.Л. - представник (довіреність № 57 від 09.01.2013р.); Індичовська О.З. - інспектор ревізор паливної групи Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова (довіреність № 4290 від 13.09.2013р.);від відповідача:Гитик А.І. - представник (довіреність № 123 від 31.07.2013р.).

Прокурору та представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

16.07.2013 р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Львівського прокурора з нагляду за додержанням Законів у воєнній сфері Західного регіону України (надалі - Прокурор) в інтересах Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (надалі - Позивач) до Державного підприємства Міністерства оборони України «Готель Власта» (надалі - Відповідач) про стягнення 1 229 614, 82 грн.

Ухвалою суду від 17.07.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 01.08.2013р. В подальшому розгляд справи відкладено на 19.08.2013р.

15.08.2013р. прокурором у справі через канцелярію суду було подано Заяву про уточнення позовних вимог, яку суд розцінив, як заяву про збільшення позовних вимог, і відповідно до котрої, прокурор просить збільшити позовні вимоги і зазначити, що до стягнення з відповідача підлягає 1 284 842,56 грн.

Ухвалою суду від 19.08.2013р. вказану заяву про збільшення позовних вимог судом прийнято до розгляду і розгляд справи відкладено на 09.09.2013р.

09.09.2013р. ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 30.09.2013р., а сам її розгляд відкладено на 19.09.2013р.

В судовому засіданні 19.09.2013р. оголошено перерву до 30.09.2013р.

Прокурор в судове засідання 30.09.2013р. з'явився, заявлений ним позов в інтересах Міністерства оборони України в особі КЕВ м. Львова підтримав, просив його задоволити повністю з підстав, зазначених в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання з'явився, заявлений прокурором позов підтримав, просив його задоволити повністю.

Зокрема, заявлені позовні вимоги мотивує тим, що 01.10.2012р. між позивачем та відповідачем укладено Договір №41 про постачання теплової енергії в гарячій воді, згідно якого, позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді у потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.

Однак, відповідач свої зобов'язання за укладеним Договором щодо сплати коштів за постачання теплової енергії в гарячій воді не виконав та з позивачем не розрахувався. Так, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків відповідно до умов Договору №41 від 01.10.2012р. виникла заборгованість відповідача перед позивачем у період з 01.08.2011р. по 01.07.2013р. (з урахуванням збільшених позовних вимог) у розмірі 1 284 842,56 грн.

Крім цього, в судовому засіданні представник позивача пояснив, що в період з 01.08.2011р. по 30.09.2012р. заборгованість відповідача перед позивачем нараховувалася на підставі укладеного між сторонами Договору №41 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.08.2006р.

Представник відповідача в судове засідання 30.09.2013р. з'явився, проти позову заперечив, просить суд відмовити в позові повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, поясненнях до відзиву, письмових поясненнях по суті заперечень на позовні вимоги, а також додаткових письмових поясненнях по суті заперечень на позовні вимоги.

Заперечуючи проти заявленого позову, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що прокурор не уповноважений законом представляти інтереси КЕВ м. Львова і не вправі був звертатися з відповідним позовом в суд, оскільки прокурори та їх заступники подають в господарський суд позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Крім цього, заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначає, що ані прокурором, ані позивачем в даній справі не подано жодного первинного документу, який містить відомості про господарські операції та підтверджує їх здійснення, а також позивачем не подано жодного спільного акту зняття показників приладів обліку теплової енергії, який є підставою для виставлення рахунків. Також, на думку відповідача, позивачем не надано жодних рішень органів місцевого самоврядування про затвердження тарифів на теплову енергію, а наявні в матеріалах рішення не можуть братися судом до уваги, оскільки вони встановлюють тарифи для ЛМКП «Львівтеплоенерго», а не для позивача та відповідача.

Також відповідач звертає увагу суду на той факт, що послуги позивачем надавалися неналежно, що підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи листами Західного Територіального КЕУ про те, що теплові мережі КЕВ м. Львова знаходяться в аварійному стані, а тому відповідачу пропонується розглянути варіанти теплозабезпечення готелю від інших джерел.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2006р. між позивачем (по Договору - Енергопостачальна організація) та відповідачем (по Договору - Споживач) укладено Договір №41 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.08.2006р. (надалі - Договір від 01.08.2006р.) за умовами якого Енергопостачальна організація зобов'язується постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (Т.1 а.с.87-91).

Згідно умов цього Договору теплова енергія постачається відповідачу в обсягах передбачених додатком №1 до Договору, у вигляді гарячої води для опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, а гаряче водопостачання протягом року, згідно графіка, затвердженого органами місцевої влади (п.2.1 Договору).

Як встановлено судом, умови і порядок постачання теплової енергії передбачено Розділом 2, порядок обліку теплової енергії визначений у Розділі 4, а оплата та порядок розрахунків - у Розділі 5 Договору від 01.08.2006р.

Зокрема, пунктами 4.1 та 5.1 Договору від 01.08.2006р. передбачено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності розрахунковим способом. Вартість спожитої теплоенергії оплачується споживачем відповідно до показників приладів обліку (за їх наявності) згідно тарифів, вказаних у Додатку до Договору від 01.08.2006р.

Згідно п.3.3 Договору, позивач має право перевіряти стан роботи приладів обліку, теплоспоживального обладнання відповідача та знімати відповідні показники.

Опалювальною площею за Договором від 01.08.2006р. визначено приміщення площею 3075 кв.м. (п.4.2).

Пунктами 5.2, 5.3 та 5.4 Договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує Енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Відповідно до положень Розділу 12 Договору від 01.08.2006р. він набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.01.2009р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Як встановлено судом, та не заперечується жодною із сторін, Договір від 01.08.2006р. діяв до 30.09.2012р.

01.10.2012р. між позивачем (по Договору - Енергопостачальна організація) та відповідачем (по Договору - Споживач) укладено Договір №41 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2012р. (надалі - Договір від 01.10.2012р.) за умовами якого, Енергопостачальна організація зобов'язується постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (Т.1 а.с.12-19).

Згідно умов цього Договору, теплова енергія постачається відповідачу в обсягах передбачених додатком №1 до Договору у вигляді гарячої води для опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, а гаряче водопостачання протягом року, згідно графіка, затвердженого органами місцевої влади (п.2.1 Договору).

Додатком №1 до Договору від 01.10.2012р. встановлено, що загальна опалювальна площа будинку становить 3075 кв.м. (Т.1 а.с.17-18).

Як встановлено судом, умови і порядок постачання теплової енергії передбачено Розділом 2, порядок обліку теплової енергії визначений у Розділі 5, а оплата та порядок розрахунків - у Розділі 6 Договору від 01.10.2012р.

Зокрема, пунктами 5.1 та 5.3 Договору від 01.10.2012р. передбачено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності розрахунковим способом. Споживач, що має прилад обліку, щомісячно подає до Енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в термін до 25-го числа поточного місяця.

Згідно п.п. 4.1.2 Договору, позивач має право в будь-який час перевіряти стан роботи приладів обліку, теплоспоживального обладнання відповідача та знімати відповідні показники.

За умовами Розділу 6 Договору від 01.10.2012р. розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів, затверджених органами місцевої влади на підставі встановлених рахунків. Підставою для виставлення рахунків є спільний акт зняття показників приладів обліку теплової енергії та відповідного розрахунку. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує Енергопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Згідно п.10.1 Договору від 01.10.2012р. він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2013р.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається і встановлено судом, що в період з 01.08.2011р. по 01.07.2013р. (період за котрий відповідно до збільшених позовних вимог прокурор просить стягнути з відповідача борг) позивачем надавалися відповідачу послуги на підставі Договору №41 від 01.08.2006р. та Договору №41 від 01.10.2012р.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача, що при вирішенні спору не слід брати до уваги положення Договору №41 від 01.08.2006р., так як з позовної заяви прокурора вбачається, що підставою для нарахування боргу слугував Договір №41 від 01.10.2012р. Таким чином, оскільки прокурором було зроблено покликання на Договір №41 від 01.08.2006р. як на підставу позову після початку розгляду справи по суті, відтак не має правових підстав для стягнення боргу в період з 01.08.2011р. по 30.09.2012р.

На думку суду, покликання прокурора на Договір від 01.08.2006р. в заяві про уточнення позовних вимог (яку суд розцінив як заяву про збільшення позовних вимог) як на підставу, якою обґрунтовується позов, не суперечить нормам ч.4 ст.22 ГПК України, які передбачають, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зокрема, відповідно до положень п.3.12 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

А тому, доповнення прокурором в заяві про уточнення позовних вимог про Договір № 41 від 01.08.2006р., як підставу нарахування за надане відповідачу теплопостачання, не може розглядатися судом як зміна підстав позову, оскільки вказівка на згаданий Договір є доповненням нової обставини у справі, котра не змінює первісних підстав позову та посилань на норми матеріального чи процесуального права.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускаються, згідно ч. 7 ст. 193 ГК України.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, пунктом 4.1., 5.4. Договору № 41 від 01.08.2006р. передбачено, що вартість спожитої теплоенергії оплачується Споживачем відповідно до показань приладів обліку (за їх наявності) згідно тарифів, вказаних у Додатку до цього Договору.

Відповідно до положень п.п. 5.1., 5.3., 6.2., 6.4. Договору № 41 від 01.10.2012р. облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності - розрахунковим способом. Споживач, що має прилад обліку, щомісячно подає до Енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в термін до 25-го числа поточного місяця.

Частиною 6 ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання» встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

З матеріалів вбачається, що на виконання умов Договору та вимог законодавства, відповідач письмово повідомляв позивача про фактичні показники лічильників теплової енергії та ПГВ (підігрів гарячої води), що підтверджується відповідними довідками ДП МОУ «Готель Власта» (Т.1 а.с.178, 180, 182, 184, 186, 188, 190, 213). Крім цього, за період протягом якого відповідач не повідомляв позивача про показники лічильників, останній самостійно, в порядку реалізації права передбаченого п. 4.2.1 Договору № 41 від 01.10.2012р. та п. 3.3. Договору № 41 від 01.08.2006р., складав Акти про комісійне зняття показників лічильника обліку теплової енергії та лічильника ПГВ (підігрів гарячої води) ДП МОУ «Готель Власта» (Т.1 а.с.200, 203).

Як встановлено судом в матеріалах справи наявними є розрахунки за теплову енергію та підігрів води, які складалися позивачем, на підставі поданих відповідачем довідок про фактичні показники лічильників, а також актів про комісійне зняття показників (Т.1 а.с.34, 35, 37, 39, 41, 43, 46, 50, 52, 54, 56, 58, 61, 64, 67, 70, 73, 131-133). Перевіривши вказані розрахунки та обрахунок розміру всієї заборгованості (Т.1 а.с.174-175), суд відмічає, що вони здійснені відповідно до умов укладених договорів.

Крім цього, з Довідки Державної фінансової інспекції у Львівській обл. (Т.1 а.с.229-237) вбачається, що в ході ревізії фінансово-господарської діяльності ДП МОУ «Готель Власта», яка проводилася з 30.04.2013р. по 17.05.2013р., ДФІ у Львівській обл. було проведено зустрічну звірку щодо документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між КЕВ м. Львова та ДП МОУ «Готель Власта» за період з 01.01.2010р. по 28.02.2013р. Зустрічною звіркою встановлено, що розрахунки проводилися КЕВ м. Львова щодо нарахувань за фактично спожиту теплову енергію, приєднане теплове навантаження та підігрів води. Також, фактів нарахування плати за спожиту теплову енергію без відповідних підтверджуючих документів чи у завищених обсягах не виявлено.

Суд не бере до уваги покликання відповідача щодо неналежного надання позивачем послуг відповідачу через аварійність теплових мереж, у зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутні докази того, що протягом дії договорів відповідач як Споживач, безпосередньо звертався до позивача, як Енергопостачальної організації з претензіями щодо якості надання послуг за вищенаведеними Договорами. Натомість, факт звернення відповідача з претензією до органу, якому підпорядковане КЕВ м. Львова і яке не являється стороною Договору, не може розглядатися судом як визнання обома сторонами Договору факту неналежного виконання умов Договору, адже стороною Договору і водночас Енергопостачальною організацією виступає саме позивач, а не Західне територіальне КЕУ.

Окрім цього, суд зазначає, що наявні у відповідача лічильники обліку теплової енергії та підігріву гарячої води обліковувавали фактично надані об'єми теплової енергії та гарячої води, яка була спожита відповідачем.

З приводу тверджень відповідача щодо необґрунтованості тарифів на підставі яких позивачем проводилися розрахунки, то суд відмічає наступне.

Як встановлено судом, надання послуг з теплопостачання для відповідача проводилося за тарифами, затвердженими Львівською міською радою для ЛМКП «Львівтеплоенерго» на підтвердження чого в матеріалах справи наявними є ухвали Львівської міської ради про затвердження відповідних тарифів (Т.1 а.с.218-225). Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, відповідач був проінформований про тарифи, які використовуються позивачем під час нарахування плати за спожиті послуги, що підтверджується листом від 09.12.2010р. № 3124 (Т.1 а.с. 217). Однак, впродовж строку дії обох Договорів, відповідач не звертався до КЕВ м. Львова з позовом щодо врегулювання тарифу за послуги надані КЕВ м. Львова.

З матеріалів справи вбачається, а також підтверджується Довідкою Державної фінансової інспекції у Львівській області (Т.1 а.с. 229-237), що рахунки на сплату теплової енергії в гарячій воді виставлялися позивачем за двоставковим тарифом за наданими ДП МОУ «Готель Власта» показниками, згідно тарифів, затверджених рішенням виконкому Львівської міської ради на гаряче водопостачання та теплову енергію на опалення для споживачів, що фінансуються з бюджету будь - якого рівня.

Пунктом 12 ст. 10 ЗУ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» встановлено, що органу державного фінансового контролю надається право проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється.

Аналогічна правова норма міститься в п. 5 «Положення про Державну фінансову інспекцію України» затв. Указом Президента України 23.04.2011р. № 499/2011.

Суд, детально ознайомившись зі змістом Довідки ДФІ у Львівській обл. № 05-21/53 від 17.05.2013р., а також проаналізувавши наведені вище положення закону, вважає, що вказана Довідка є належним та допустимим доказом у справі, який спростовує доводи відповідача про те, що позивач безпідставно користується тарифами, затвердженими для іншого суб'єкта господарювання при нарахуванні плати за надані послуги. Це насамперед підтверджується тим, що під час проведення ДФІ у Львівській області зустрічної звірки не було встановлено факту неправомірності використання КЕВ м. Львова тарифів, ЛМКП «Львівтеплоенерго» для споживачів, що фінансуються з бюджету будь - якого рівня.

Суд, дослідивши та перерахувавши подані позивачем розрахунки за теплопостачання, підігрів води та теплове навантаження ДП МОУ «Готель Власта», співставивши їх з затвердженими та діючими на момент виникнення договірних відносин тарифами та проаналізувавши довідки відповідача про фактичне споживання теплової енергії та гарячої води, акти про комісійне зняття показників лічильника прийшов до висновку, що заборгованість у розмірі 1 284 842,56 грн. (з урахуванням заяви прокурора про уточнення позовних вимог) є обгрунтованою та підтвердженою належними та допустимими доказами у справі.

З приводу заперечень відповідача щодо подання позову прокурором, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до господарського суду в інтересах держави передбачено п. 6 ст. 20 ЗУ «Про прокуратуру».

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Водночас, відповідно до п.4 мотивувальної частини вказаного рішення КСУ інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Т.1 а.с.85-86) вбачається, що засновником КЕВ м. Львова виступає Міністерство оборони України. Відповідно до Положення КЕМ м. Львова (Т.1 а.с.79-84) позивач є державною установою, яка заснована на базі Львівської квартирно-експлуатаційної частини району згідно директиви Міністра оборони України №Д-115/1/04 від 14.03.2002р.

Згідно пунктів 4.2 та 4.3 Положення майно установи є державною власністю та закріплюється за нею на праві оперативного управління. Джерелом формування майна і фінансових ресурсів Установи є доходи, одержані від господарської діяльності.

Як вбачається з позовної заяви, прокурор зазначив, що держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, які вона закріпила в законах та інших нормативно-правових актах. Натомість, невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань призвело до недоотримання позивачем грошових коштів у розмірі 1 284 842,56 грн., відповідно, до зменшення дохідної частини бюджету, чим в даному випадку і порушено інтерес держави.

Оскільки, позов був заявлений прокурором в інтересах Міністерства оборони України в особі КЕВ м. Львова, судовий збір відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України слід стягнути з відповідача в дохід державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 2, 4-3, 29, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Готель Власта» (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 30; код ЄДРПОУ 31362413) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (79016, м. Львів, вул. Шевченка, 3А; код ЄДРПОУ 07638027) 1 284 842,56 грн. боргу.

3. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Готель Власта» (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 30; код ЄДРПОУ 31362413) 25 696,85 грн. судового збору в дохід державного бюджету.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2013 р.

Суддя Крупник Р.В.