Рішення № 34085997, 11.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2013 р. Справа № 914/3243/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства «АФГ», с. Галичани, Львівська область;

до відповідача: Управління освіти департаменту Гуманітарної політики Львівської міської ради, м. Львів;

про: стягнення 135 149 грн. 55 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явився;

відповідача: Хуул О.У. - представник на підставі довіреності б/н від 09.10.2013 року;

Обставини розгляду справи. Ухвалою господарського суду від 21.08.2013 року порушено провадження у справі за позовом Приватного підприємства «АФГ» до Управління освіти департаменту Гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення 135 149 грн. 55 коп. Розгляд справи призначено на 18.09.2013 року.

У судовому засіданні 18.09.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав із підстав, наведених у позовній заяві. Судом оглянуто оригінали доказів, поданих у матеріали справи. Відповідач явки представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. З метою забезпечення можливості подати додаткові докази по справі та враховуючи неявку представника відповідача, судом відкладено розгляд справи на 11.10.2013 року.

У судове засідання 11.10.2013 року представник позивача не з'явився. Представник відповідача подав заяву про визнання позову та клопотав про зменшення розміру пені, інфляційних втрат і 3% річних.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник позивача відмовився.

Представникам сторін, що брали участь у судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

У судовому засіданні 11.10.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Приватне підприємство «АФГ» (надалі по тексту рішення - позивач, виконавець згідно з договором) звернулося до суду з позовом до Управління освіти департаменту Гуманітарної політики Львівської міської ради (надалі по тексту рішення - відповідач, замовник згідно з договором) про стягнення 135 149 грн. 55 коп., з яких 120 812 грн. 68 коп. основний борг, 5 150 грн. 36 коп. інфляційні втрати та 9 186 грн. 51 коп. 3 % річних за невиконання умов договору на розроблення проектної документації.

Згідно з договором позивач взяв на себе зобов'язання виготовити проектно-кошторисну документацію. Відповідач зобов'язався оплатити виконані роботи. На виконання умов договору позивач виконав свій обов'язок по виготовленню проектно-кошторисної документації, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт.

Станом на момент звернення до суду відповідач свого зобов'язання по оплаті виконаних робіт не виконав.

Відповідач проти позовних вимог не заперечив, позов щодо наявності кредиторської заборгованості в розмірі основного боргу перед позивачем визнав.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 11.10.2010 року між сторонами укладено договір на розроблення проектно-кошторисної документації. Замовник, згідно з п. п. 1.1-1.3 договору, доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виготовити проектно-кошторисну документацію з реконструкції приміщень ПШ № 40 з метою відновлення ДНЗ на вул. Кульпарківській, 182. Термін виконання робіт 78 днів з дня підписання угоди обома сторонами. У випадку дострокового або несвоєчасного виконання робіт виконавцем, сторони визначають порядок приймання та оплати виконаних робіт.

П. 2.1 договору передбачено, що за виконані роботи, передбачені п. 1 договору, замовник сплачує виконавцю суму 143 824 грн. 62 коп., в тому числі ПДВ - 23 970 грн. 77 коп.

Договором сторони визначили порядок здачі і приймання робіт. Так відповідно до п. 3.1 про закінчення виконання кожного етапу робіт, а також роботи в цілому, виконавець повинен повідомити замовника, після чого сторони складають двосторонній акт приймання та здачі у двох примірниках, по одному для кожної зі сторін. П. 3.2 передбачено, що при завершенні робіт виконавець подає замовнику звіт про виконану роботу та інші документи, обумовлені договором. У випадку, якщо у замовника виявляються зауваження або претензії по виконаній роботі, йому надається право заявити про них виконавцю протягом 10 днів після вручення йому документів.

Додатком № 1 до укладеного договору, Протоколом угоди про договірну ціну, підтверджується факт узгодження сторонами величини договірної ціни на робочий проект на суму 143 824 грн. 62 коп., в тому числі ПДВ - 23 970 грн. 77 коп. Вказана сума підтверджується Кошторисом, який є додатком № 2 до договору, підписаним сторонами.

Згідно з актом здачі-прийняття робіт № ОУ-0000030 від 31.12.2010 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи, сторони підтвердили виконання робіт за договором виконавцем і прийняття таких робіт замовником, загальна вартість яких становить 100 677 грн. 23 коп. і ПДВ 20 % - 20 135 грн. 45 коп. Сторони претензій одна до одної не мали.

Підписавши у квітні 2013 року акт звірки взаєморозрахунків за період 11.10.2010 року-31.03.2013 року, сторони ствердили, що заборгованість за договором перед Приватним підприємством «АФГ» становить 120 812 грн. 68 коп.

Наявність боргу представник відповідача визнав і в заяві вх. № 42405 від 11.10.2013 року.

Докази погашення боргу відповідачем у матеріалах справи відсутні.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що між сторонами виникли взаємні зобов'язання на підставі укладеного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 889 замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Договором сторони визначили правомірний порядок здачі і приймання робіт, який, як встановлено судом вище і підтверджено матеріалами справи, відповідач порушив і свого обов'язку не виконав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення зазначені в ст. 193 Господарського кодексу України.

У статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договором передбачено, що замовник повинен оплатити виконані роботи (п. 2.1), а підставою для розрахунку є акт здачі-прийняття робіт, як випливає з п. 3.1 договору.

Враховуючи складення зазначеного акту 31.12.2010 року, підписання акту звірки взаєморозрахунків у квітні 2013 року, заяву представника відповідача про визнання позову, суд приходить до висновку про достатність і достовірність підстав, що свідчать про наявність заборгованості у відповідача у розмірі 120 812 грн. 68 коп.

Стосовно суми інфляційних втрат і 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (абз. 5 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»). Розмір інфляційних втрат і 3 % річних перевірений судом на правомірність та правильність нарахування. Здійсненим перерахунком підтверджується доцільність стягнення 3 % річних у розмірі 9 175 грн. 52 коп. та інфляційних втрат у розмірі 5 150 грн. 36 коп.

З урахуванням досліджених обставин справи, суд вважає за необхідне визнати порушення прав позивача, передбачених законом і договором, та частково задоволити вимоги, наведені в позовній заяві.

Клопотання представника відповідача про можливість зменшення розміру інфляційних втрат і 3 % річних не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. У відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суми інфляційних втрат і 3 % річних відповідно до наведених положень не є штрафними санкціями, а тому не підлягають зменшенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Управління освіти департаменту Гуманітарної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 9, код ЄДРПОУ 02144743) на користь Приватного підприємства «АФГ» (81523, Львівська область, Городоцький район, с. Галичани, код ЄДРПОУ 19170259) 120 812 грн. 68 коп. основного боргу, 9 175 грн. 52 коп. 3 % річних, 5 150 грн. 36 коп. інфляційних втрат і 2 675 грн. 96 коп. у рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 10 грн. 99 коп. 3 % річних відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 14.10.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв