Рішення № 34085735, 07.10.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" жовтня 2013 р. Справа № 906/1232/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Сидоров П.В. - довіреність №1 від 01.10.2012р.;

від відповідача: не з'явився (ОСОБА_2 - довіреність від 16.09.13р., був присутній в

судовому засіданні 17.09.13)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олійно-жирова компанія" (с. Вінницькі хутори Вінницька область)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м. Бердичів Житомирська область)

про стягнення 41078,41 грн.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 17.09.13 до 07.10.13 о 10:30.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 41078,41грн., з яких: 24000,00грн. - основний борг, 14756,00грн. - пеня, 1300,00грн. - 5% штрафу, 606,41грн. - 3% річних, 416,00грн. - інфляційних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні, що відбувалось 17.09.2013р., представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог в зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу в розмірі 2500,00грн., відповідно до якої просить стягнути з відповідача 21500,00грн. - основного боргу, 1933,97грн. - пені, 1300,00грн. - 5% штрафу, 658,85грн. - 3% річних, 416,00грн. - інфляційних, всього 25808,82грн. З врахуванням приписів ст.22 ГПК України дана заява прийнята судом до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач після оголошеної перерви в судове засідання не з'явився, відзиву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить розписка представників сторін про явку в судове засідання від 17.09.2013р. (а.с.38).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олійно-жирова компанія" (постачальник/позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (покупець/відповідач) було укладено договір №071112 (а.с.10-12), за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти у зумовлені даним договором строки олійно-жирову та маргаринову продукцію (надалі за текстом - Товар), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього грошову суму за умовами цього договору (п.1.1 договору).

Кількість товару, що поставляється за даним Договором складає орієнтовно 100 (сто) тонн за вибором постачальника (п.1.2 договору).

Сума даного Договору орієнтовно складає - 1300000,00 (один мільйон триста тисяч) гривень, у тому числі ПДВ 216666 грн. 67 коп. (п.1.3 договору).

Вид, асортимент, ціна за одиницю товару, кількість, загальна вартість товару, узгоджуються в заявках покупця, які надаються в письмовому вигляді шляхом їх передачі за допомогою засобів електронного зв'язку або поштою, чи в усній формі, а також зазначаються у видатковій накладній на кожну партію товару. Видаткові накладні будуть являтись невід'ємними частинами даного Договору. Підтвердженням прийняття замовлення до виконання сторони домовилися вважати факт відпуску Товару згідно накладної (п.1.4 договору).

Відповідно до п.1.5 договору загальна ціна договору складається з суми вартості товару, що поставляється згідно із видатковими накладними до договору протягом терміну його дії. Будь які накладні, в яких зазначений товар, який є предметом даного договору, поставляється виключно в рамках даного договору.

Поставка Товару здійснюється партіями в кількості й у терміни, погоджені сторонами (п.4.1 договору).

Умови поставки: FСА: м. Вінниця, Немирівське шосе, 26 (ИНКОТЕРМС-2000); м.Вінниця, вул. К. Маркса, 42; м. Вінниця, вул. Чехова, 56 (п.4.2 договору).

Датою переходу права власності на товар від постачальника до покупця вважається зазначена у видатковій накладній на відповідну партію товару, яка підписується сторонами в день завантаження товару в транспорт, наданий покупцем (п.4.3 договору).

Згідно п.5.1 договору розрахунок за кожну партію товару здійснюється покупцем у термін 5 (п'ять) календарних днів від дати поставки шляхом перерахуванням коштів у безготівковій формі на поточний рахунок постачальника.

Датою оплати товару сторони визнають дату зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п.5.3 договору).

На виконання умов договору від 07.11.2012р. позивач поставив відповідачу товар на суму 26000,00грн., що підтверджується видатковою накладною №0000918 від 07.11.2012р., рахунком-фактурою №ОЖ-0000827 від 07.11.2012р., товарно-транспортною накладною №9 від 07.11.2012р., довіреністю №3 від 07.11.2012р. (а.с.13-18).

Натомість, відповідач здійснив частковий розрахунок з позивачем на суму 2000,00грн., тоді як заборгованість у сумі 24000,00грн. залишилась непогашеною.

За даними позивача, після подачі позову до суду (27.08.13) відповідач 12.09.2013р. частково сплатив борг в сумі 2500,00грн.

Таким чином, на момент розгляду справи заборгованість відповідача за одержаний товар складає 21500,00грн., що підтверджується розрахунком суми боргу та довідкою позивача станом на 16.09.2013р.

Не проведення відповідачем розрахунків за отриманий товар стало приводом звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів погашення боргу в сумі 21500,00грн. на день розгляду справи відповідач не надав, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними, а отже підлягають задоволенню. В частині стягнення 2500,00грн. боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутності предмету спору в зв'язку зі сплатою.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1933,97грн. - пені, 1300,00грн. - 5% штрафу, 658,85грн. - 3% річних, 416,00грн. - інфляційних господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.1 договору за невиконання чи неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до діючого матеріального права України.

За порушення термінів поставки/оплати товару, сторона, що порушила зобов'язання сплачує іншій стороні неустойку у розмірі 0,2% за кожен день прострочення виконання зобов'язань, від вартості своєчасно не переданого/оплаченого товару, в разі прострочення оплати більш ніж на 5 днів, крім пені покупець сплачує штраф в розмірі 5% вартості неоплаченого товару.

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені та штрафу (а.с.35), суд прийшов до висновку, що вони нараховані правильно, відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних було вказано початковий період нарахування з 07.11.10р., при цьому не враховано 5-ти денний календарний термін для оплати товару, судом було здійснено перерахунок річних за період з 13.11.2012р. по 12.09.2013р. з врахуванням часткових оплат.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, з урахуванням встановлених судом обставин щодо строків оплати поставленого товару, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування 3% в сумі 645,75грн., зокрема, нарахованих:

- в сумі 536,10грн. за період з 13.11.12р. по 22.07.13р. на суму заборгованості 26000,00грн.;

- в сумі 102,58грн. за період з 23.07.13р. по 12.09.13р. на суму заборгованості 24000,00грн.;

- в сумі 7,07грн. за період з 13.09.13р. по 16.09.13р. на суму заборгованості 21500,00грн.;

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 645,75грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 13,10грн. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Що стосується інфляційних, то слід зазначити, що позивачем також невірно було визначено період їх нарахування та не враховано дефляційні процеси.

Так, при застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань за період з листопада 2012 року по травень 2013 рік, суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявлена до стягнення сума інфляційних становить 77,97грн. У стягненні 338,03грн. інфляційних слід відмовити, оскільки їх заявлено до стягнення безпідставно.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 21500,00грн. - основного боргу, 1933,97грн. - пені, 1300,00грн. - 5% штрафу, 645,75грн. - 3% річних, 77,97грн. - інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В частині стягнення 2500,00грн. боргу суд провадження у справі припиняє на підставі п.1-1.ч.1ст.80 ГПК України за відсутності предмету спору в зв'язку зі сплатою. В іншій частині позову відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.43,44,49,75,77,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_1)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олійно-жирова компанія" (23219, Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. П.Тичини, 3, код 31983539) - 25 457,69 грн., з яких 21500,00грн. - основний борг, 1933,97грн. - пеня, 1300,00грн.- 5% штрафу, 645,75грн. - 3% річних, 77,97грн. - інфляційні, а також 1697,09грн. сплаченого судового збору.

3. В частині стягнення основного боргу в сумі 2500,00грн. провадження у справі припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14 жовтня 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)