Постанова № 34085589, 14.10.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 жовтня 2013 р. № 820/9027/13-а

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Гладкої А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Олія" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

ТОВ "Наша Олія" звернувся до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 21.06.2013 р. № 0002202210, № 0002192210, прийняті відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Воловельська Т.В. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Лук'янцев С.О. проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до приписів останнього позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ "Наша Олія" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам та їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ "АПК-ГРУП УКРАЇНА" за жовтень та листопад 2012 р., за результатами якої 30.05.2013 року було складено акт перевірки № 2053/2210/32868834, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п. 14.1.27, 14.1.36, ст.14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 246050,00 грн. у тому числі за 4-й квартал 2012 року в сумі 246050 грн.;

- ст. 185, ст. 189, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п. 201.1, 201.4 ст. 201, Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 234334,00 грн., у т.ч.: за листопад 2012 р. заниження на 182283,00 грн., за лютий 2013 р. заниження на 52051,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.06.2013 р. № 0002202210 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання по податку додану вартість на загальну суму 292917,50 грн. та № 0002192210 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 307562,50 грн.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, в зазначеному вище акті перевірки, посадові особи ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова зазначають, що ТОВ "Наша Олія" безпідставно включила до складу витрат суми з придбання товару у контрагента-постачальника ТОВ "АПК-ГРУП УКРАЇНА" (246050 грн. 00 коп. без ПДВ), що враховується при визначені об'єкту оподаткування 4-го кварталу 2012 року.

Зі змісту акту перевірки також вбачається, що фактичною підставою для не відображення ТОВ "Наша Олія" у податковому обліку з податку на прибуток (у складі витрат) господарських операції з придбання товару (соняшника) у контрагента - постачальника ТОВ "АПК-ГРУП УКРАЇНА", посадові особи ДПІ вважають наявність акту перевірки ТОВ "АПК-ГРУП УКРАЇНА" (акт від 24.01.13 р. № 59/2220/38278611 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "АПК-ГРУП УКРАЇНА" (податковий номер 38278611) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображень в обліку за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2012 р.", яким визнано наявні ознаки нереальності здійснення господарської діяльності суб'єктів господарювання за період 4 кв. 2012 р. та як наслідок у ТОВ "Наша Олія" відсутній факт реального вчинення господарських операцій із вказаним платником податків і зборів та відсутній факт реального вчинення господарських операцій.

Окрім того, посадові особи ДПІ Дзержинського району м. Харкова ґрунтуючись на акті перевірки ТОВ "АПК-ГРУП УКРАЇНА" від 24.01.13 р. № 59/2220/38278611, складеного ДПІ у Московському районі м. Харкова щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "АПК-ГРУП УКРАЇНА", дійшли висновку, що ТОВ "АПК-ГРУП Україна" не мало права виписувати податкові накладні в адресу покупців-контрагентів, зокрема, ТОВ "Наша Олія".

Однак, наведене спростовується наступним.

Так, на виконання умов договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ "АПК-ГРУП УКРАЇНА" №1010/12 від 10.10.2012 р., останнє поставило сировину ТОВ "Наша Олія" на загальну суму 1 406 000,98 грн. (у тому числі ПДВ), на підтвердження чого ТОВ "АПК-ГРУП УКРАЇНА" були виписані видаткові накладні та податкові накладні, які були досліджені фахівцями податкового органу при проведені даної перервірки.

До цих документів позивачем також були надані інші первинні документи, які були оформлені згідно чинного законодавства, разом із супровідним листом від 14.05.2013 р. № 558 у відповідь на запит від 19.04.2013 р. №7146/10/22.3-10.

Як вбачається із письмових доказів у справі, зазначені первині документи не мають недоліків, оформлені належним чином за формою та змістом, виписані реально існуючими суб'єктами господарювання та підписані уповноважені на те особами.

Судом встановлено, що розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювались в безготівковій формі, а саме: шляхом перерахування грошових коштів ТОВ "Наша Олія" на розрахункових рахунок постачальника, про що свідчать виписки з банку.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що в акті перевірки не викладено жодних доказів відсутності факту отримання сировини ТОВ "Наша Олія" від ТОВ "АПК-ГРУП УКРАЇНА", використання ТОВ "Наша Олія" придбаної сировини не за призначенням, несумісності сировини з напрямом господарської діяльності позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначену сировину ТОВ "Наша Олія" переробляла в готову продукцію, яка була реалізована покупцям. При цьому доходи від реалізації були враховані при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток в складі доходів, а витрати з придбання сировини для виробництва продукції при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток були включені до витрат у складі собівартості реалізованої готової продукції. Усі первинні документи підтверджують реальність господарських операцій у правовідносинах між ТОВ "Наша Олія" та ТОВ "АПК-ГРУП УКРАЇНА", а перерахування ТОВ "Наша Олія" безготівкових коштів на поточний банківський рахунок постачальника в оплату вартості придбаної сировини свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

З приводу викладених в акті висновків ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо нікчемності правовідносин між ТОВ "Наша Олія" та ТОВ "АПК-ГРУП Україна" згідно з актом перевірки, згадані висновки податкового органу мотивовані виключно з посиланням на відомості зазначені в акті перевірки, проведеної іншим органом податкової служби, які є безпідставними, ґрунтуються на припущеннях та спростовуються документами наявними у ТОВ "Наша Олія".

Окрім того, при вирішенні даного спору суд враховує наступні нормативні положення.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, де передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту, яке виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Також, суд звертає увагу, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність платника податків за недобросовістність ведення господарської діяльності іншого платника податків - свого контрагента, за що той несе особисту відповідальність, а тому посилання податкового органу на акт щодо перевірки останнього, як на підставу для висновку про порушення позивачем приписів ПКУ, є безпідставними.

Таким чином, суд приходить висновку, що правочин між позивачем та його контрагентом ТОВ "АПК-ГРУП Україна", вчинений був у відповідності до положень чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, ні ким не оскаржений та не визнаний в судовому порядку нечинним, а від так, позивач мав право на формування податкового кредиту в періоді, що перевірявся.

Щодо порушень п.п. 14.1.27, 14.1.36, ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, встановлених податковим органом під час вищевказаної перевірки позивача, то вони також є необгрунтованими та спростовуються обставинами викладеними вище.

Виходячи з положень ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 42,41 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 21.06.2013 р. № 0002202210, № 0002192210, прийняті щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Олія".

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі м. Харкова, код: 3799628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Олія" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 42,41 (сорок дві) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 14.10.2013 року.

Суддя Самойлова В.В.