Рішення № 34085387, 08.10.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 жовтня 2013 р. Справа № 902/1343/13

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П.,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (код ЄДРПОУ 03338649, 21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24)

до: Управління освіти та спорту Козятинської міської ради (код ЄДРПОУ 26031191, 22100, м. Козятин, вул. Грушевського, 28, Вінницька область)

про стягнення 28 260,47 грн. заборгованості

представники сторін :

від позивача : Бобко Т.Є. - за довіреність

від відповідача : не з'явився

присутня : Фесюк Р.Л., - головний бухгалтер Управління освіти та спорту Козятинської міської ради

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" 25.09.2013 року звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом до Управління освіти та спорту Козятинської міської ради про стягнення 28 260,47 грн. заборгованості з яких : 26 703,41 грн. - основного боргу, 270,60 грн. - 3 % річних та 1286,46 грн. - пені.

Ухвалою суду від 26.09.2013 року порушено провадження за даним позовом у справі № 902/1343/13 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 08.10.2013 року.

07.10.2013 року від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог № 07-15-3047 від 03.10.2013 року, яка по своїй суті є заявою про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 270,60 грн. - 3 % річних та 1267,96 грн. - пені.

Вказана заява оглянута судом та долучена до матеріалів справи.

На визначену дату 08.10.2013 року з'явився представник позивача та головний бухгалтер відповідача без довіреності.

В судовому засіданні судом встановлено, що від позивача надійшла заява № 07-15-3071 від 07.10.2013 року в якій повідомляється про сплату відповідачем основного боргу у розмірі 26 703,41 грн., в зв'язку з чим, позивач просить припинити провадження у справі в цій частині та стягнути 3 % річних в сумі 270,60 грн., пеню в розмірі 1 267,96 грн. та витрати на судовий збір.

Суд оглянувши подану заяви вирішив долучити її до справи та припинити провадження в частині стягнення суми основного боргу.

В ході розгляду справи по суті, представник позивача підтримала позовні вимоги із врахуванням поданих заяв з підстав та за обставин, вказаних в позові та просила стягнути з відповідача три відсотки річних та пеню. Головний бухгалтер відповідача, позов визнала та просила не стягувати три відсотки річних та пеню, оскільки відповідач є бюджетною організацією.

Суд, заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, з'ясував наступне.

25.01.2013 року між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" в особі директора Козятинського міжрайонного управління газового господарства (постачальник) та Управлінням освіти та спорту Козятинської міської ради (споживач) укладено договір № 2013/ТП-Б-К-050240 на постачання природного газу за регульованим тарифом на таких умовах.

Постачальник постачає природний газ (далі - газ) споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п. 1.1).

Договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в Додатку 2 до договору (п. 2.1).

Послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору (п. 2.6).

Постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника (п. 2.7).

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (п. 2.8).

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п. 2.9).

Облік обсягів газу, що постачається на умовах договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 за № 67/11941 (п. 3.2).

Розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюється за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики (п. 4.1).

Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 509,000 грн. без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання.

До ціни на природний газ додаються :

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ у розмірі 2 % - 70,180 грн.;

- тариф на постачання природного газу - 38,500 грн.;

- тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами - 249,000 грн.;

- тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 56,600 грн.;

- податок на додану вартість - 20 %.

Всього до сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 923,280 грн., крім того ПДВ - 784,656 грн., всього з ПДВ - 4 707,936 грн. (п. 4.2).

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 договору, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами договору (п. 4.4).

Розрахунковий період за договором становить один місяць - з 8.00 години першого дня місяця до 8.00 години першого дня наступного місяця включно.

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 Договору (п. 4.5).

Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем 100 % авансовим платежем, який має бути здійснений споживачем не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку місяця поставки газу.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.6).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє в частині постачання природного газу з 01.01.2013 року до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх здійснення (п. 10.1).

Згідно додатку 1 до вказаного вище договору, сторони узгодили перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживчого обладнання.

Додатком 2 до даного договору сторони визначили договірні обсяги постачання природного газу на 2013 рік, а саме : постачальник здійснює протягом 2013 року постачання природного газу споживачу для власного споживання в обсязі 140,0 тис. куб., у тому числі по місяцях та кварталах : січень - 27,0, лютий - 35,0, березень - 18,0, квітень - 10,0, жовтень - 12, листопад - 18, грудень - 20.

Додатком 3 до договору постачальник та споживач погодили перелік внутрішніх газопроводів та споруд на них, які знаходяться на балансі споживача від межі балансової належності до комерційного вузла обліку для розрахунку втрат газу.

На виконання умов вказаного договору, позивач поставив відповідачу природний газ загальним обсягом 5 672 куб.м. на загальну суму 26 703,41 грн., що підтверджується актами подачі-прийому та реалізації газу, а саме :

1) № Коз-001484 від 17.04.2013 року обсягом 1 535 м. куб. на суму 7 226,69 грн.;

2) № Коз-001485 від 17.04.2013 року обсягом 2 066 м. куб. на суму 9 726,60 грн.;

3) № Коз-001508 від 18.04.2013 року обсягом 2 071 м. куб. на суму 9 750,14 грн..

Вказані вище акти підписані представниками постачальника та споживача та скріплені печатками. Також у даних актах зазначено договір № 2013/ТП-Б-К-050240.

17.06.2013 року позивач звернувся до відповідача із вимогою № 07-15-1626 сплатити суму боргу у розмірі 26 703,41 грн., який виник за вказаним вище договором.

В підтвердження направлення даної вимоги відповідачу, позивачем надано фіскальний чек № 3195 від 18.06.2013 року.

Відповіді на вказану вимогу відповідачем суду не надано.

Крім того, сума боргу у розмірі 26 703,41 грн. підтверджується обопільно підписаним між позивачем та відповідачем актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2013 року.

Водночас, відповідно до банківської виписки станом на 03.10.2013 року, яка надана суду позивачем, відповідачем сплачено кошти у сумі 26 703,41 грн. із призначенням платежу : оплата за природний газ за договором № 2013/ТП-Б-К-050240 від 25.01.2013 року.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов таких висновків.

В силу п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини щодо поставки природного газу та його оплати.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 629 Цивільного кодексу України вказує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Як встановлено судом, 25.01.2013 року між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" в особі директора Козятинського міжрайонного управління газового господарства та Управлінням освіти та спорту Козятинської міської ради укладено договір № 2013/ТП-Б-К-050240 на постачання природного газу за регульованим тарифом.

Відповідно до даного договору позивач поставив відповідачу природний газ напротязі квітня 2013 року загальним обсягом 5 672 куб.м. на загальну суму 26 703,41 грн., що підтверджується вказаними вище актами подачі-прийому та реалізації газу.

Станом на 25.09.2013 року (день звернення з позовом до суду) основний борг становив 26 703,41 грн..

Водночас, судом встановлено, що після звернення з позовом до суду, відповідачем сплачено позивачу суму основного боргу у розмірі 26 703,41 грн., що підтверджується банківською випискою станом на 03.10.2013 року.

За таких обставин провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 26 703,41 грн., підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Також згідно наданого письмового розрахунку позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 270,60 грн. - 3% річних за період з 07.05. по 06.09.2013 р., 373,32 грн. - пені за період з 07.05. по 09.06.2013 року, 656,64 грн. - пені за період з 10.06. року по 12.08.2013 року та 238,00 грн. - пені за період з 13.08. по 06.09.2013 року на суму боргу 26703,41 грн..

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що 3 % річних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Окрім того, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Згідно проведеного судом підрахунку (порядок проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій затверджений листом Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97) загальний розмір 3 % річних за вказаний вище період становить 269,96 грн., тоді як у розрахунку зазначено 270,60 грн.. В зв'язку з цим в частині позовних вимог стосовно стягнення 3 % річних в сумі 0,64 грн. слід відмовити.

Оскільки відповідач не провів розрахунок за договором у встановлений п. 4.6 (100 % авансовим платежем, який має бути здійснений споживачем не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку місяця поставки газу) термін, то він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому наявні підстави для задоволення вимоги про стягнення з нього на користь позивача 3 % річних у сумі 269,96 грн. за період з 07.05. по 06.09.2013 року.

При вирішенні вимоги про стягнення пені суд виходив з наступного.

Пунктом 6.2.2 договору сторони визначили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем проведено нарахування із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України. Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до якого: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1); розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3).

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно проведеного судом підрахунку (порядок проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій затверджений листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97) розмір пені за період з 07.05. року по 09.06.2013 року становить 373,12 грн., за період з 10.06. року по 12.08.2013 року становить 655,51 грн. та за період з 13.08. по 06.09.2013 року складає 237,77 грн., що підлягає задоволенню.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 1 267,96 грн. підлягає частковому задоволенню у сумі 1 266,40 грн.. В частині стягнення пені в сумі 1,56 грн. слід відмовити як невірно нарахована.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-4, 32 - 34, 43, 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління освіти та спорту Козятинської міської ради (код ЄДРПОУ 26031191, 22100, м. Козятин, вул. Грушевського, 28, Вінницька область, р/р 35412002002060 в ГУ УДК у Вінницькій області, МФО 802015) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (код ЄДРПОУ 03338649, 21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24, р/р 26002070357002 в ПАТ КБ "Надра" у м. Києві, МФО 380764) 269,96 грн. - 3 % річних, 1266,40 грн. - пені, 1720,37 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 26 703,41 грн. - основного боргу на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмета спору.

4. Відмовити в частині позовних вимог щодо стягнення 3 % річних в сумі 0,64 грн. та пені в сумі 1,56 грн..

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14 жовтня 2013 р.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (22100, м. Козятин, вул. Грушевського, 28, Вінницька область)