Постанова № 34085098, 09.10.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2013 року Справа № 812/7784/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.,

при секретарі судового засідання Разіній Н.В.,

за участю:

представника позивача: Щавинської Л.М. (довіреність № 03/5-682 від 28.12.2012),

представника відповідача: Аніканова І.В. (довіреність від 23.09.2013 № 5044/07-13),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу шахтоуправління «Луганське» до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про визнання недійсним рішення № 1446 від 18.06.2013,-

ВСТАНОВИВ:

06 вересня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу шахтоуправління «Луганське» до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про визнання недійсним рішення № 1446 від 18.06.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 18.06.2013 УПФУ в Артемівському районі м. Луганська було винесено рішення № 1446 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 28.03.2013 по 31.05.2013 у розмірі: штраф - 800 325,88 грн., пеня - 392 595,90 грн.

Не погодившись з даним рішенням, ВП шахтоуправління «Луганське» ДП «Луганськвугілля» оскаржило його до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яке рішенням від 18.07.2013 №4752/09-10 про результати розгляду скарги залишило скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Не погодившись з рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, позивач направив скаргу до Пенсійного фонду України. Рішенням від 05.08.2013 № 20449/09-10 Пенсійний фонд України залишив скаргу ВП шахтоуправління «Луганське» ДП «Луганськвугілля» без задоволення, рішення - без змін. Вказане рішення отримано позивачем 09.08.2013.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до ч. 3 якої протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Тобто, на підставі зазначених вище правових норм протягом дії мораторію не повинна нараховуватися неустойка (штраф, пеня) та не можуть застосовуватися інші штрафні санкції невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.03.2013 у справі №913/206/13-г порушено провадження по справі про банкрутство ДП «Луганськвугілля» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Мораторій на вимоги кредиторів діяв в період з 11.03.2013 по 06.06.2013. Тобто, оскаржуване рішення було прийнято за період дії мораторію.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову, надав письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що позивач перераховував єдиний внесок з порушенням строку, встановленого законом.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі, коли платник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) єдиний внесок, накладається штраф у розмірі 10 % своєчасно не сплачених сум.

Згідно ч. 10 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Згідно Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №994/18289, розрахунок зазначеної фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

На підставі викладеного, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державне підприємство «Луганськвугілля» (далі - ДП «Луганськвугілля») зареєстровано як юридична особа 09.03.2003, ідентифікаційний код 32473323.

ДП «Луганськвугілля» має у своєму складі відокремлений підрозділ «Шахтоуправління «Луганське» (ідентифікаційний код 26410557) без права юридичної особи.

18.06.2013 УПФУ в Артемівському районі м. Луганська було винесено рішення №1446 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 28.03.2013 по 31.05.2013 у розмірі: штраф - 800 325,88 грн., пеня - 392 595,90 грн.

Не погодившись з даним рішенням, ВП «Шахтоуправління «Луганське» ДП «Луганськвугілля» оскаржило його до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яке рішенням від 18.07.2013 №4752/09-10 про результати розгляду скарги залишило скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Не погодившись з рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, позивач направив скаргу до Пенсійного фонду України. Рішенням від 05.08.2013 № 20449/09-10 Пенсійний фонд України залишив скаргу ВП «Шахтоуправління «Луганське» ДП «Луганськвугілля» без задоволення, рішення - без змін. Вказане рішення отримано позивачем 09.08.2013.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.03.2013 порушено провадження у справі про банкрутство щодо ДП «Луганськвугілля» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 06.06.2013 скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів ДП «Луганськвугілля».

Судом встановлено, що рішенням № 1446 від 18.06.2013 позивачу нараховано штраф у розмірі 800 352,88 грн. та нараховано пеню у розмірі 392 595,90 грн. за період з 28.03.2013 по 31.05.2013, термін сплати яких настав в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, тобто зобов'язань, на які поширюється дія мораторію.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI)

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Однією з обов'язків Платника єдиного внеску, згідно Закону, являється своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до положень частини першої статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-ХІІ (далі - Закон № 2343) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо (частина третя статті 19 Закону № 2343).

Згідно ст. 1 Закону № 2343 грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Статтею 115 Господарсько-процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

З огляду на положення ст. 19 Закону України від 14.05.1992 № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з урахуванням ухвали Господарського суду Луганської області від 11.03.2013 про порушення провадження у справі про банкрутство щодо ДП «Луганськвугілля» та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, суд приходить до висновку, що у відповідача не було законних підстав для прийняття рішення № 1446 від 18.06.2013 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, а відтак, таке рішення підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Незважаючи на те, що позивач просив тільки визнати недійсним № 1446 від 18.06.2013 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог для повного захисту прав позивача, та, з урахуванням положень п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнати протиправним та скасувати рішення № 1446 від 18.06.2013 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2 294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 895 від 05.09.2013.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено, що постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано 14.10.2013.

На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу шахтоуправління «Луганське» до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про визнання недійсним рішення № 1446 від 18.06.2013 задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.06.2013 № 1446.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу шахтоуправління «Луганське» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.), сплачені згідно платіжного доручення № 895 від 05.09.2013.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14.10.2013.

Суддя Т.С. Ушаков