Рішення № 34083159, 07.10.2013, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 1007/13758/2012

провадження № 2/361/511/13

07.10.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

07 жовтня 2013 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Телепенька А.Д., при секретарях: Срібній Ю.О., Смірновій І.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення матеріального збитку і зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання попереднього договору купівлі-продажу недійсним,

в с т а н о в и в :

У серпні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що 03 квітня 2012 року він маючи на меті придбати у власність земельну ділянку уклав з відповідачем ОСОБА_5, від імені та в інтересах якого діяв відповідач ОСОБА_6, попередній договір купівлі-продажу, за яким сторони зобов'язалися у строк не пізніше 30 квітня 2012 року укласти та нотаріально посвідчити основний договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0813 га, цільове призначення ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 160000 грн.

Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 2145.

За умовами даного договору він передав, а ОСОБА_6 отримав платіж за земельну ділянку у розмірі 160000 грн., що за середнім комерційним курсом на день укладення цього договору становить 20000 доларів США.

У п. 4.1 цього ж договору встановлено, що у разі відмови першої сторони ОСОБА_5, (продавця) від укладення основного договору, неподання нею документів, необхідних для нотаріального посвідчення основного договору, або інших документів, вказаних в п. 3.1 цього договору, неприбуття цієї сторони до нотаріуса для укладення основного договору та за наявності інших обставин, внаслідок яких основний договір укладений не буде з вини першої сторони, ця сторона, за виключенням виникнення перешкод з боку органів земельних ресурсів при виготовленні документів для відчуження вказаної земельної ділянки, має відшкодувати другій стороні, ОСОБА_4 матеріальні збитки у сумі 320000 грн.

Умовами вказаного попереднього договору купівлі-продажу передбачався обов'язок першої сторони, ОСОБА_5 (продавця) передбачався обов'язок:

- надати документи, що підтверджують право власності на земельну ділянку;

- надати акт про право власності на земельну ділянку для її відчуження, а також довідки про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, довідки про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) на земельну ділянку, звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки;

- надати довідки відповідного органу державної податкової адміністрації про присвоєння податкового номеру;

- попередити другу сторону ОСОБА_4 (покупця) про всі права третіх осіб на земельну ділянку ( права наймачів, право застави, право довічного утримання (догляду) тощо), а також про наявність інших обтяжень, що можуть перешкодити укладенню основного договору;

- попередити ОСОБА_4 про відомі недоліки земельної ділянки, особливо приховані недоліки, які покупець не міг побачити при огляді;

- передати земельну ділянку ОСОБА_4 (покупцю) не погіршуючи його технічний стан до моменту підписання основного договору;

- не змінювати в односторонньому порядку строк (термін) укладення та нотаріального посвідчення основного договору та умови продажу земельної ділянки (зокрема, ціну, обов'язки щодо строку передачі земельної ділянки ОСОБА_4);

- нести відповідальність за справжність всіх наданих ОСОБА_4 документів;

- прибути для укладення основного договору до нотаріуса, у день та час, визначений усною угодою сторін, але не пізніше останнього дня терміну, передбаченого в п. 2.1 цього договору (тобто 30 квітня 2012 року).

Укладений між сторонами попередній договір купівлі-продажу породжував його право на земельну ділянку площею 0,0813 га цільове призначення ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Під час укладення попереднього договору купівлі продажу відповідач ОСОБА_6 діяв в інтересах відповідача ОСОБА_5 на підставі довіреності від 11 грудня 2006 року посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованою в реєстрі за № 2605.

Цією довіреністю ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_9 і ОСОБА_6 розпоряджатися (продавати, обмінювати, передавати в найм, позичку, іпотеку, тощо) та вчиняти будь-які дії передбачені чинним законодавством України, щодо розпорядження земельною ділянкою площею 0,0813 га (кадастровий номер 3221282800:06:015:0007), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за ціною та на умовах за їх розсудом. Довіреність видана на безстроковий термін з правом передоручення.

12 квітня 2012 року уповноважений ОСОБА_5 представник ОСОБА_6 на виконання умов попереднього договору з позивачем ОСОБА_4 з'явилися до приватного нотаріуса для укладення основного договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки. Знаходячись безпосередньо у приватного нотаріуса вони дізналися, що дію довіреності видану на ім'я ОСОБА_9 і ОСОБА_6, відповідач ОСОБА_5 09 квітня 2012 року припинив, що унеможливило укладення вище вказаного основного договору.

Про припинення дії цієї довіреності відповідач ОСОБА_5 його не повідомив, також не повідомив його і про відмову укладати договір купівлі-продажу спірної земельної земельної ділянки, кошти в розмірі 160000 грн. сплачені ним, ОСОБА_4 за умовами попереднього договору від 03 квітня 2012 року не повернув, на зв'язок з ним не виходив.

Скасувавши довіреність, ОСОБА_5 обраним шляхом відмовився від укладення з ним основного договору купівлі-продажу земельної ділянки. Вказаний договір купівлі-продажу і на теперішній час не укладений з вини останнього.

Виходячи із змісту попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідач ОСОБА_5 необґрунтовано ухилився від укладення основного договору чим завдав йому, ОСОБА_4 матеріальних збитків у сумі 320000 грн. передбачених п. 4.1 умовами попереднього договору, тому цей збиток відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 повинні йому відшкодувати.

Факт отримання коштів в сумі 160000 грн. від ОСОБА_6 отриману останнім як платіж за земельну ділянку згідно умов попереднього договору купівлі-продажу від 03 квітня 2012 року, відповідач ОСОБА_5 не визнає.

Виходячи із викладених обставин, що відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 діяли спільно для досягнення спільної мети, а саме продажу земельної ділянки, та неповернення йому сплачених коштів за умовами попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки вважає, що і відповідальність відповідачі мають нести солідарно.

З урахуванням уточнення позовних вимог просив стягнути солідарно із ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на його користь матеріальні збитки у розмірі 320000 грн.

У квітні 2013 року відповідач ОСОБА_5 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4 і ОСОБА_6 про визнання попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, у якій зазначав, що дійсно 03 квітня 2012 року ОСОБА_6 діючи на підставі наданої ним довіреності від 11 грудня 2006 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, уклав із ОСОБА_4 попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0813 га, цільове призначення - ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 160000 грн.

Про укладення і зміст цього попереднього договору йому стало відомо із отриманої копії позовної заяви ОСОБА_4

Вважає, що даний договір вчинено внаслідок зловмисної домовленості його представника ОСОБА_6 і ОСОБА_4, оскільки всупереч його інтересів у п. 4.1 спірного попереднього договору встановлено невиправдану санкцію, а саме у випадку ухилення від укладення основного договору купівлі-продажу земельної ділянки та ненадання ним документів, необхідних для нотаріального посвідчення договору він, ОСОБА_5 має відшкодувати збитки ОСОБА_4 у розмірі 320000 грн., що є для нього великим фінансовим ризиком. Крім цього ОСОБА_6 маючи бажання настання цих наслідків не попередив його про укладення цього ж договору і тому він 09 квітня 2012 року не знаючи про ці наслідки скасував свою довіреність від 11 грудня 2006 року. Причиною скасування своєї вказаної довіреності стали дії ОСОБА_6 Будь-яких коштів виплачених за належну йому земельну ділянку ОСОБА_6 йому не передавав. Також йому відомо, що ОСОБА_4 на той час із-за відсутності в нього коштів взагалі не мав наміру купувати земельну ділянку, тому і зацікавлений у отриманні від нього штрафних санкцій передбачених п. 4.1 спірного попереднього договору.

Далі зазначив, що підставою для визнання попереднього договору купівлі-продажу недійсним на підставі ст. 232 ЦК України є також те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є пов'язаними особами, оскільки їх діти ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 є братом і сестрою, оскільки мають спільну матір ОСОБА_12, перший шлюб якої був зареєстрований із ОСОБА_4, а другий цивільний шлюб із ОСОБА_6

Просив визнати попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0813 га, цільове призначення ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 недійсним та стягнути судові витрати з відповідачів.

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_13 у судовому засіданні первісний позов підтримала, дала пояснення аналогічні викладеному вище та змісту позовної заяви і письмових заперечень на зустрічну позовну заяву, просила суд задовольнити позов в повному обсязі. У задоволенні зустрічної позовної заяви просила відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_14 зустрічний позов підтримав, просив задовольнити його з підстав викладених у зустрічному позові.

Первісний позов ОСОБА_4 визнав частково в частині стягнення шкоди на користь ОСОБА_4 із відповідача ОСОБА_6 В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_4 просив відмовити у зв'язку з його безпідставністю.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідка, роз'яснивши сторонам наслідки визнання позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

У ч. 1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду

за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України зазначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч. 1 ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ № 018431 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,0813 га цільове призначення для ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

11 грудня 2006 року ОСОБА_5 надав безстрокову довіреність з правом передоручення ОСОБА_9 та ОСОБА_6, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстровану в реєстрі за № 2605.

Цією довіреністю ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_9 і ОСОБА_6:

- розпоряджатися (продавати, обмінювати, передавати в найм (оренду) позичку, передавати в іпотеку за його, ОСОБА_5 зобов'язаннями та за зобов'язаннями третіх осіб, тощо, вчиняти будь-які дії, передбачені чинним законодавством України щодо розпорядження, але не обмежуючись вказаними);

- земельною ділянкою розміром 0,0813 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221282800:06:015:0007, що розташована на території СТ Зазим'є-17, Зазимської сільської ради, Броварського району Київської області, за ціною та на умовах за їх розсудом;

- бути його, ОСОБА_5 представником в будь-яких підприємствах, установах, організаціях, перед посадовими та фізичними особами з питань зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки.

Для цього ОСОБА_5 надав ОСОБА_9 і ОСОБА_6 такі права: подавати від його імені заяви, подавати та отримувати необхідні довідки та документи, в тому числі, але не обмежуючись вказаним, державний акт на право власності на земельну ділянку, документи щодо оцінки земельної ділянки, укладати та підписувати відповідні договори, в тому числі, але не обмежуючись вказаним, попередні договори та або договори завдатку, визначаючи при цьому на власний розсуд будь-які умови договорів, в тому числі, але необмежуватись вказаним, розмір завдатку та розмір штрафних санкцій, розписуватися за нього, вносити необхідні платежі, отримувати належні йому кошти та виконувати всі інші дії, пов'язані з цією довіреністю.

03 квітня 2012 року між відповідачем ОСОБА_5, від імені та в інтересах якого діяв відповідач ОСОБА_6 (далі - Перша сторона, Продавець) і ОСОБА_4 (далі - Друга сторона, Покупець) було укладено попередній договір купівлі-продажу, за умовами якого сторони зобов'язалися у строк не пізніше 30 квітня 2012 року укласти та нотаріально посвідчити основний договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0813 га, цільове призначення ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 160000 грн.

Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 2145.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору сторони домовились укласти та нотаріально посвідчити основний договір не пізніше 30 квітня 2012 року за ціну 160000 грн., що за середнім комерційним курсом на день укладення цього договору становить 20000 доларів США.

У п. 2.2 цього ж договору зазначено, що при підписанні цього договору друга сторона (ОСОБА_4) передав, а перша сторона (ОСОБА_6) отримав платіж за спірну земельну ділянку в розмірі 160000 грн., що за середнім комерційним курсом на день укладення договору становить 20000 доларів США.

Із змісту п. 3.1 попереднього договору вбачається, що Перша сторона (продавець) зобов'язалася:

- надати документи, що підтверджують право власності на земельну ділянку;

- надати акт про право власності на земельну ділянку для її відчуження, а також довідки про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, довідки про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) на земельну ділянку, звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки;

- надати довідки відповідного органу державної податкової адміністрації про присвоєння податкового номеру;

- попередити другу сторону ОСОБА_4 (покупця) про всі права третіх осіб на земельну ділянку (права наймачів, право застави, право довічного утримання (догляду) тощо), а також про наявність інших обтяжень, що можуть перешкодити укладенню основного договору;

- попередити ОСОБА_4 про відомі недоліки земельної ділянки, особливо приховані недоліки, які покупець не міг побачити при огляді;

- передати земельну ділянку ОСОБА_4 (покупцю) не погіршуючи його технічний стан до моменту підписання основного договору;

- не змінювати в односторонньому порядку строк (термін) укладення та нотаріального посвідчення основного договору та умови продажу земельної ділянки (зокрема, ціну, обов'язки щодо строку передачі земельної ділянки ОСОБА_4);

- нести відповідальність за справжність всіх наданих ОСОБА_4 документів;

- прибути для укладення основного договору до нотаріуса, у день та час, визначений усною угодою сторін, але не пізніше останнього дня терміну, передбаченого в п. 2.1 цього договору.

У п. 4.1 цього ж договору встановлено, що у разі відмови Першої сторони, ОСОБА_5, від імені якого та в інтересах якого діяв ОСОБА_6 (продавця) від укладення основного договору, неподання нею документів, необхідних для нотаріального посвідчення основного договору, або інших документів, вказаних в п. 3.1 цього договору, неприбуття цієї сторони до нотаріуса для укладення основного договору та за наявності інших обставин, внаслідок яких основний договір укладений не буде з вини Першої сторони, ця сторона, за виключенням виникнення перешкод з боку органів земельних ресурсів при виготовленні документів для відчуження вказаної земельної ділянки, має відшкодувати Другій стороні, ОСОБА_4 матеріальні збитки у сумі 320000 грн., що за середнім комерційним курсом на день укладення цього договору становить 40000 доларів США.

Із скороченого витягу з єдиного реєстру довіреностей № 21829661 від 17 травня 2012 року вбачається, що 09 квітня 2012 року дію довіреності виданої 11 грудня 2006 року на ім'я ОСОБА_9 і ОСОБА_6, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 відповідачем ОСОБА_5 припинено.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показав, що він на теперішній час і на час укладення спірного попереднього договору купівлі-продажу є головою СТ «Зазим'є-17».

11 грудня 2006 року ОСОБА_5 маючи намір продати спірну земельну ділянку з власної ініціативи надав йому і ОСОБА_6 нотаріально посвідчену безстрокову довіреність. Організаційними питаннями щодо продажу земельної ділянки ОСОБА_5 він не займався. Взнавши, що ОСОБА_6 організовує продаж земельної ділянки ОСОБА_5 він по телефону порадив останньому скасувати надану ним 11 грудня 2006 року довіреність, оскільки ОСОБА_6 цікавились правоохоронні органи. Про деталі укладення спірного попереднього договору йому нічого не відомо.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представником є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

У ч. 1 ст. 238 ЦК України визначено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Частинами 1, 3 ст. 244 ЦК України встановлено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреність є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем) безпосередньо третій особі.

Згідно із ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Із змісту даної статті слідує, що вчинення правочину представником є підставою виникнення відповідних правовідносин, юридичним фактом, на якому ґрунтуються договірні чи інші відносини, суб'єктом яких виступають той, кого представляють, та третя особа, з якою укладав правочин представник. Отже права і обов'язки продавця за таким договором виникають у того, кого представляють, а права і обов'язки покупця - у третьої особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 247 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала.

У ч. ч. 1, 2 ст. 249 ЦК України встановлено, що особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно відмовити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

У ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що внаслідок істотного порушення та неналежного виконання умов п. 2.1 попереднього договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами 03 квітня 2011 року, з боку відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 щодо набуття ОСОБА_4 права власності на спірну земельну ділянку площею, останній не отримав того, на що він розраховував при укладенні вказаного вище договору, а саме: земельної ділянки площею 0,0813 га, цільове призначення ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відсутня така можливість у позивача і на момент розгляду цієї справи судом, оскільки відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відмовились передати йому спірну земельну ділянку, шляхом укладення основного договору купівлі-продажу. Також позивачу ОСОБА_4 відповідачами не повернуті і кошти в розмірі 160000 сплачені ним за земельну ділянку під час укладення 03 квітня 2012 року попереднього договору купівлі-продажу.

За змістом ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Пленум Верховного Суду України у абз. 1, 2 п. 3 постанови № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснив, що шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяної нею (в порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_4 підлягає задоволенню, оскільки дії відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 при укладенні попереднього договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, отримання за неї коштів в розмірі 160000 грн. були спільні, а тому і відповідальність мають нести солідарно.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_14 не надали суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_6 не передавав ОСОБА_5 кошти в розмірі 160000 грн. сплачені ОСОБА_4 за спірну земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленності представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

За змістом зазначеної норми закону необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є:

- наявність умисної змови між представником потерпілої сторони правочину і другою стороною з метою отримання власної або спільної вигоди;

- виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками;

- здійснення дій представника в межах наданих йому повноважень.

Отже, правочин за позовом довірителя може бути визнано судом недійсним як такий, що вчинений в результаті зловмисної домовленості його представника з другою стороною правочину, в тому разі, коли такі дії представником здійснено з метою отримання власної або спільної з другою стороною вигоди, на шкоду довірителю, в межах наданих йому довірителем повноважень і довіритель після вчинення правочину не схвалив його.

Пленум Верховного Суду України у п. п. 26, 27 постанови № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснив, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної даності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (ст.ст. 58, 59 ЦПК України) в порядку, передбаченому ст. ст. 85, 187, 189 ЦПК України.

За змістом ч. 1 ст. 58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 ЦПК України ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

В ході розгляду цієї справи відповідачем ОСОБА_5 та його представником ОСОБА_14 будь-яких належних і допустимих доказів, що ОСОБА_6 укладаючи спірний попередній договір купівлі-продажу переслідував мету отримання власної вигоди, а також доказів умисної змови між останнім і позивачем ОСОБА_4, суду не надано та судом не здобуто.

Розглядаючи зустрічні позовні вимоги відповідача ОСОБА_5 про визнання попереднього договору купівлі-продажу, який укладений між сторонами 03 квітня 2012 року з підстав зловмисної домовленості його представника ОСОБА_6 із другою стороною ОСОБА_4, суд вважає, що даний позов є необґрунтованим і безпідставним, оскільки судом встановлено, що невиконання умов попереднього та укладення основного договору купівлі-продажу земельної ділянки не відбулося саме з вини відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_6, а не зловмисних дій позивача ОСОБА_4 із відповідачем ОСОБА_6

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із позовом ОСОБА_4 сплатив судовий збір у розмірі 3200 грн.

Згідно із зазначеною нормою на користь ОСОБА_4 із відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у рівних частках підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 58 - 61, 79, 88, 174, 212 - 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про стягнення матеріального збитку задовольнити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 матеріальні збитки за попереднім договором купівлі-продажу від 03 квітня 2012 року у сумі 320000 (триста двадцять тисяч) грн.

Стягнути із ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 судові витрати у розмірі по 1600 (одній тисячі шістсот) грн. з кожного.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_15 і ОСОБА_6 про визнання попереднього договору купівлі-продажу недійсним відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів

з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Телепенько А. Д.