Рішення № 34081334, 14.10.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 22ц/790/6420/13 Головуючий 1 інстанції - Єрмоленко В.Б.

Справа № 2029/7889/12 Доповідач - Борова С.А.

Категорія - договірні

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Борової С.А.,

суддів: Пилипчук Н.П.,

Кірсанової Л.І.,

за участі секретаря: Курносової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_2 до Повного товариства «Ломбард «Капітал» Лапоног та Дороднова», про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А :

6 серпня 2012 року ОСОБА_4, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Повного товариства «Ломбард «Капітал» Лапоног та Дороднова» про стягнення коштів у сумі 220 (двісті двадцять) тисяч 350 ( триста п'ятдесят )гривень, обґрунтовуючи це тим що між сторонами 13.08.2007 року був укладений договір позики, відповідно до якого позивачі отримали 150 (сто п'ятдесят) тисяч гривень. На забезпечення виконання забов'язання, 13.08.2007 року був укладений договір іпотеки, згідно з яким позивачі передали в іпотеку належну їм на праві власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. В зв'язку з порушенням позивачем своїх забов'язань за вище вказаним договором через об'єктивні причини, наявна заборгованості у розмірі 181 (сто вісімдесят одна) тисяча 500 (п'ятсот) гривень, у свою чергу на час звернення до суду відповідач визнав заборгованість позивачів у розмірі 213000 (двохсот тринадцяти) тисяч гривень, та не врахував суми що були сплачені позивачами на погашення боргу, а саме проценти за два місяці в сумі 9000 (дев'яти) тисяч гривень, та штраф в сумі 22500 (двадцяти двох тисяч пятисот) гривень. Повне товариство «Ломбард «Капітал» Лапоног та Дороднова» звернулось до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. За рішенням суду за ним було визнано право власності на трикімнатну квартиру. Відповідно до проведеної позивачами ОСОБА_4, ОСОБА_2 оцінки, ринкова вартість квартири станом на 13.11.2009 рік складала 55838,30 доларів США, що еквівалентно 446500гр. Позивачі обґрунтовуючи свої вимоги посилаються на статтю 37 Закону України «Про іпотеку» просять стягнути з відповідача 90% вартості предмета іпотеки, а саме 220 тисяч 350 гривень, тобто суму яка перевищує розмір забезпечених вимог іпотекодержателя 181.500 гривень. В подальшому позивачі збільшили розмір позовних вимог до 331348.79 гривень, стверджуючи що розмір забезпечених вимог складає 177 тисяч,а сума яка перевищує 90% вартості предмета іпотеки становить 224.850 гривень. З урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, позивачі просили стягнути зазначену суму, а потім знову уточнили позовну суму стягнення, яка складала 295 тисяч 850 гривень 33 копійки.

Відповідач проти позову заперечував, стверджуючи, що Повне товариство «Ломбард «Капітал» Лапоног та Дороднова» набуло право власності на квартиру не за рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, а задовольнивши свої вимоги шляхом визнання права власності на квартиру, тому і не відбулася процедура продажу нерухомого майна через прилюдні торги, що позбавляє права споживачів вимагати відшкодування іпотекодавцю перевищення 90% відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2013 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_2 було відмовлено, в зв'язку з необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2- ОСОБА_3 просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2013 року, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Стягнути з відповідача на користь позивачів понесені судові витрати. Посилається на недотримання судом матеріальних та процесуальних норм права. Вважає, що висновки суду не відповідають обставнам справи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним та обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того,що на час передачі нерухомого майна іпотекодержателю у власність вартість майна не перевищувала розмір заборгованості. Вимоги ст. 37 Закону України «Про іпотеку» стосуються випадків позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На думку судової колегії, висновок суду не ґрунтується на повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, не відповідає положенням вище приведених норм права, та нормам матеріального права.

До такого висновку судова колегія прийшла виходячи з наступного:

Матеріалами справи встановлено, що 13.08.2007 р. між Повним товариством «Ломбард «Капітал» Лапоног та Дороднова» ( далі Товариство) та ОСОБА_4 і ОСОБА_2 укладений договір позики № 233, згідно з яким Товариство надало відповідачам грошові кошти у сумі 75 000 грн., зі сплатою 3% шомісячно, з кінцевим терміном розрахунку 13.08. 2008 р. Згідно з додатковою угодою від13.11.2007 р. відповідачі отримали ще 75 000 грн.

На забезпечення виконання зобов'язання сторонами укладений договір іпотеки від 13.08. 2007 р. Предметом іпотеки є нерухоме майно - належне ОСОБА_4 і ОСОБА_2 трикімнатна квартира АДРЕСА_1.

Договором іпотеки визначена вартість іпотечного майна 160 000 грн.

Товариство звернулося до суду з позовом про визнання права власності на предмет іпотеки, оскільки боржники своїх зобов'язань не виконували.

Судом неодноразово по справі ухвалювались судові рішення.: заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.12.2008 р., визнано за Товариством право власності на квартиру АДРЕСА_1.

На підставі цього рішення була проведена реєстрація права власності за Товариством 11.03.2009 р. ( а.с. 41)

За договором купівлі-продажу від 15.04.2009 р. Товариство продало вказану квартиру ОСОБА_6 за ціною 256000 грн. ( а.с.96-97) . 22.042009 р. проведена відповідна реєстрація власності ( а.с. 99).

На момент реєстрації права власності на квартиру Товариством, перед оформленням договору купівлі-продажу була проведена оцінка нерухомого майна, яка становила на березень 2009 р. в межах 250-280 тис. грн.. ( а.с. 85) при заборгованості на той час 213 000 грн.

В подальшому рішення від 16.12.2008 р. було скасоване.

08.04.2010 р. було ухвалене аналогічне рішення суду, а після його скасування рішенням суду від 08.04.2011 р. знов таки позовні вимоги Товариства були задоволені та за ним визнано право власності на іпотечне нерухоме майно.

Ухвалою апеляційного суду та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення суду від 08.04.2011 р. залишено в силі.

Як зазначено у рішенні суду, яке відповідно до ст. 61 ЦПК України має преюдиційне значення, заборгованість станом на 13.08.2008 р. ( день закінчення строку повернення позики) складала 213 000 грн.

Інші обставини ні апеляційним судом, ні Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ не встановлені.

Ухвалою апеляційного суду оцінка довідці наданої Товариством, якою заборгованість станом на 20.06.2011 р. визначена у 364000 грн., не давалась.

Під час розгляду справи боржники вартість іпотечного майна не оспорювали.

Відповідно до ст. 37 ч. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателю на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотеко держателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Разом з тим, ч. 3 ст.33 вказаного Закону передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: 1) рішення суду, 2) виконавчого напису нотаріуса або 3) згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя (тобто шляхом позасудового врегулювання. При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотеко держателя ( або застереження в іпотечному договорі).

Отже, наведеними вище нормами законодавства ( насамперед статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку») виключається можливість звернення стягнення в такий спосіб і набуття іпотекодаржателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосуванню його судом.

Таким чином, аналізуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що ст. 37 Закону України «Про іпотеку» розповсюджується і при зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на іпотечне майно судовим рішенням.

Тому посилання суду першої інстанції , що до даних правовідносин не застосовується ст. 37 безпідставне.

Сума заборгованості на час ухвалення судового рішення становила 213 000 грн, Товариство отримало на задоволення своїх вимог по зобов'язанню 256000 грн.

Перевищення 90 % вартості предмета іпотеки становить:

256000-213000=43000 грн. 43000 грн. х 90% =38 700 грн.

Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів.

За таких обставин ухвалене у справі судове рішення не може вважатись законним й обґрунтованим, тому відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з частковим задоволенням позову .

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2- ОСОБА_3 - задовольнити .

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкові від 27 серпня 2013 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Повного товариства «Ломбард «Капітал» Лапоног та Дороднова» ( 61007, м. Харків, вул Миру 22, код ЄДРПОУ 30880975) на користь ОСОБА_4, ОСОБА_2 38 700 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді: