Ухвала суду № 34081077, 10.10.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: № 22-ц-/790/6608/13 Головуючий: 1 інстанції

Справа: № 629/3299/13-ц Горчакова О.І.

Категорія: спадкові Доповідач: Даниленко В.М

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

суддів: - Малінської С.М., Швецової Л.А.,

при секретарі: Каменській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про визнання спадкового договору недійсним та стягнення безпідставно отриманих коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року позивачка ОСОБА_4 звернулась до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом про визнання недійсним нотаріально посвідченого спадкового договору, укладеного 20 жовтня 2011 року між її батьком ОСОБА_7, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, та відповідачем ОСОБА_5, а також стягнення з відповідача на її користь грошових коштів, що належали спадкодавцю.

Ухвалою судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 серпня 2013 року у відкритті провадження у цивільній справі за вищевказаним позовом відмовлено.

Не погодившись із таким процесуальним рішенням судді міськрайонного суду, позивачка ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення та направити справу до того ж суду першої інстанції для її розгляду по суті заявлених позовних вимог.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на незаконність та безпідставність оскаржуваної ухвали, оскільки при вирішенні питання про відкриття провадження у цивільній справі судом першої інстанції були порушені вимоги цивільного процесуального законодавства щодо підсудності такої категорії цивільних справ.

Перевіривши законність і обгрунтованність ухвали судді районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Відмовляючи у відкритті провадження у цивільній справі за вищевказаним позовом ОСОБА_4, суддя міськрайонного суду виходила з того, що зазначене позивачкою місце реєстрації відповідача ОСОБА_5 на території Лозівського району Харківської області згідно з інформації, наданої Лозівським РВ ГУДМС України в Харківській області, не знайшло свого підтвердження.

Однак, із таким висновком судді міськрайонного суду судова колегія погодитися не може, оскільки цей висновок не ґрунтується на законі.

Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року).

Статтями 1, 2, 3 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 107 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в Главі 1 Розділу III ЦПК України.

Статтею 109 ЦПК України, якою визначається так звана загальна територіальна підсудність цивільних справ, передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Разом із тим, вищезазначені правила не є виключними та безумовними.

Так, статтею 110 ЦПК України встановлена альтернативна підсудність цивільних справ, яка визначається вказівкою законодавця про можливість розгляду і вирішення окремих цивільних справ конкретним судом за вибором позивача.

Встановлення альтернативної підсудності, яка на відміну від загальної, є додатковою процесуальною гарантією забезпечення інтересів окремих категорій позивачів, пов'язане з необхідністю створення позивачеві більш сприятливих умов для звернення за судовим захистом.

Зокрема, частиною 9 статті 110 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Наслідки порушення правил підсудності визначені законодавцем у ст. 115 ЦПК України.

Відповідно до вказаної правової норми в разі, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.

Такі ж наслідки порушення позивачем правил підсудності передбачені п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України.

У тому ж випадку, коли заяву було прийнято з порушенням правил підсудності і цей факт буде виявлено вже після відкриття провадження у справі, але до початку її розгляду, суд передає справу на розгляд іншому суду, до компетенції якого відноситься її розгляд (п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК України).

Процесуальний порядок відкриття провадження у цивільній справі судом регламентовано законодавцем у ст. 122 ЦПК України.

Згідно частини першої коментованої правової норми суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною третьою тієї ж правової норми передбачено, що в разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд повертає позовну заяву на підставі пункту 4 частини третьої статті 121 цього Кодексу.

У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення у пресі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_4 звернулась з вищезазначеним позовом до Лозівського міськрайонного суду Харківської області за місцем знаходження нерухомого майна відповідача ОСОБА_5, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1, набутого ним у власність за спірним спадковим договором, зазначивши вказану адресу як місце фактичного проживання останнього, тобто до належного, на її думку суду, до компетенції якого за територіальним принципом відноситься вирішення виниклого спору (а.с. 2-7).

На виконання приписів ч. 3 ст. 122 ЦПК України міськрайонним судом було направлено запит до Лозівського районного відділу ГУ ДМС України в Харківській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача ОСОБА_5 (а.с. 21).

Згідно отриманої судом інформації відповідач ОСОБА_5 за вказаною позивачкою ОСОБА_4 адресою зареєстрованим не значиться й дані про інше зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання останнього відсутні (а.с. 22).

Однак, суддя міськрайонного суду, приймаючи оскаржуване процесуальне судове рішення, на зазначені положення цивільного процесуального законодавства, що регулює підсудність цивільних справ, та порядок відкриття провадження у справі належної уваги не звернула, в зв'язку з чим безпідставно, усупереч вимогам ч. 3 ст. 122 ЦПК України відмовила у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4, пославшись на її непідсудність цьому суду, що цивільним процесуальним законодавством взагалі не передбачено, позаяк перелік підстав для відмови у відкритті провадження, який визначений у ч. 2 ст. 122 ЦПК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, ухвала судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 серпня 2013 року, якою позивачку ОСОБА_4 фактично позбавлено права на судовий захист її інтересів, не може бути визнана обґрунтованою й такою, що постановлена з додержанням вимог процесуального закону, а тому судова колегія вважає за необхідне на підставі п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України скасувати це судове рішення, а матеріали справи направити на новий розгляд до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у цивільній справі відповідно до вимог чинного процесуального законодавства.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Ухвалу судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 серпня 2013 року - скасувати.

Матеріали справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про визнання спадкового договору недійсним та стягнення безпідставно отриманих коштів направити на новий розгляд до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у цивільній справі відповідно до вимог чинного процесуального законодавства.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: