Постанова № 34079297, 09.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 жовтня 2013 року № 826/12541/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Солом'янського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві;

третя особа: Дочірнє підприємство «Автомобіліст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062»

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Солом'янського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві (надалі - відповідач), третя особа - Дочірнє підприємство «Автомобіліст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062» (надалі - підприємство) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання зареєструвати позивача в гуртожитку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2013 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, обґрунтовуючи його неправомірною бездіяльністю відповідача щодо відмови в реєстрації місця проживання в гуртожитку, який належить ДП «Автомобіліст», оскільки позивач фактично проживає там вже 10 років.

Представник відповідача в письмових запереченнях проти позову заперечив, вказуючи на правомірність дій державного реєстратора, так як передбачених законодавством документів, на підставі яких здійснюється реєстрація місця проживання позивачем до відповідної заяви долучено не було.

Представник третьої особи проти позову теж заперечив, зазначивши, що на даний момент позивач займає кімнату в гуртожитку самовільно, без згоди підприємства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, враховуючи заперечення відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 2003 року проживає в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своїм чоловіком та малолітньою дитиною.

В 2003-2004 роках правові підстави проживання у цьому гуртожитку посвідчувались відповідними договорами оренди, які в подальшому продовжені не були.

Як вказує позивач, протягом тривалого часу вона неодноразово зверталася до Дочірнього підприємства «Автомобіліст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062», як власника гуртожитку, але отримувала відмову, внаслідок чого змушена була звернутися із відповідним позовом до Солом'янського районного суду м. Києва, рішенням якого від 04.03.2013р. в задоволенні позову відмовлено.

Також, у січні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві із заявою реєстрації її місця постійного проживання у згаданому гуртожитку, проте отримала відмову від 07.02.2013р., внаслідок чого звернулася до суду із даною позовною заявою.

Відповідно до статті 2 Указу Президента України від 06 квітня 2011року № 405 "Питання Державної міграційної служби України", у зв'язку з належним станом формування територіальних органів і підрозділів ДМС та завершенням законодавчого врегулювання повноважень ДМС України щодо реалізації державної політики у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорії мігрантів та наказу МВС України від 17.07.2012 року № 626 п.1.1. «Про функціонування ДМС», здійснює своє функціонування Державна міграційна служба України з 01 серпня 2012 року.

Пунктом 2.2 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 року №1077 «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів» передбачено, що для реєстрації місця проживання до заяви необхідно надати документ, що підтверджує право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму або інші документи.

Також, відповідно до ст. 128 та ст. 129 Житлового кодексу України, житлова площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету. На підставі зазначеного рішення адміністрація видає громадянину спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану житлову площу.

Згідно з п.28 Постанови Ради Міністрів Української РСР від 03.06.1986 року №208 «Про затвердження примірного положення про гуртожитки», завідуючий (директор) гуртожитком зобов'язаний забезпечити: вселення громадян, яким надано житлову площу в гуртожитках, при наявності у них ордерів. Ордер на житлову площу в гуртожитку, відповідно до вказаного положення, видається громадянам із зазначенням номера, серії, ГЇЇБ, місця роботи та права зайняття з сім'єю в кількості осіб та квадратних метрів. Цей ордер є єдиною підставою для вселення на надану житлову площу.

Судом встановлено, що при зверненні до відповідача заявниця не надала жодного документа, що підтвердив би законність її проживання в житлі, у зв'язку з чим суд вважає, що відповідач вірно прийшов до висновку про необґрунтованість заяви позивача та про відмову в реєстрації місця проживання.

Крім того, відсутність правових підстав для проживання позивача у гуртожитку підтверджується постановою Апеляційного суду м. Києві від 22.06.2011р. по справі № 22-ц/2690/3182 по справі за позовом Дочірнього підприємства «Автомобіліст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062» до ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про виселення, у відповідності до якої позов задоволено та ухвалено виселити вищевказаних осіб та їх малолітню доньку з гуртожитку ДП «Автомобіліст».

Також, суд не бере до уваги доводи позивача, що підставами для реєстрації місця проживання є лише факт проживання без необхідності підтвердження правових підстав на те, оскільки такі доводи суперечать вимогам законодавства.

Таким чином, враховуючи відсутність правових підстав для проживання позивача в гуртожитку Дочірнього підприємства «Автомобіліст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для реєстрації місця проживання позивача за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, позивач не навів достатніх обґрунтованих доводів, не надав належних та допустимих доказів щодо неправомірності спірного рішення відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.