Постанова № 34079194, 07.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 жовтня 2013 року № 826/12556/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Акко Інтернешнл»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002352290, 0002362290 від 23.07.2013 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05 серпня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Акко Інтернешнл» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002352290, 0002362290 від 23.07.2013.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відомості, які містяться в акті перевірки №272/22-90/19257351 від 08.07.2013, на підставі якого винесені оскаржувані повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам та нормам чинного законодавства України.

Представник відповідача адміністративний позов заперечував.

В судовому засіданні 26.09.2013, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби у період з 01.07.2013 по 05.07.2013 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Акко Інтернешнл» щодо правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів по взаємовідносинах з ПП «Бі Енд Пі Адвертайсінг» за період з 01.07.2012 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт № 272/22-90/19257351 від 08.07.2013 (далі - Акт).

Відповідно до висновків вказаного Акту, за позивачем перевірко встановлено порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 1, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у результаті чого занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2012 року на суму 66 939 грн.; пп. 139.1.9, п. 139.1, ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податку на прибуток за три квартали 2012 року у розмірі 70 286 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0002352290 від 23.07.2013 року щодо донарахування ПДВ на суму 66 939 грн. та штрафних санкцій на суму 33 469 грн. 50 коп., всього грн. 100 408 грн. 50 коп.; №0002362290 від 23.07.2013 року щодо донарахування податку на прибуток підприємств на суму 70 286 грн. та штрафних санкцій на суму 17 571 грн. 50 коп., всього 87 857 грн. 50 коп.

Не погоджуюючись із висновками, викладеними в Акті перевірки позивачем до відповідача подано заперечення вх.№5748/10 від 12.07.2013, за результатами розгляду якого відповідачем прийнято рішення від 19.07.2013 №1676/10/22-90, яким оскаржувані повідомлення-рішення залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

Товариство не погоджується з висновками Акту перевірки та винесеними на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями. В обгрунтування своєї позиції позивач зазначає, що господарські операції ТОВ «Акко Інтернешнл» та ПП «Бі Енд Пі Адвертайсінг» були реальними, а отже Товариство правомірно включило витрати по взаємовідносинам з даним контрагентом до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Підпунктом 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи зі сказаного, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи, за перевіряємий період між позивачем та ПП «Бі Енд Пі Адвертайсінг» укладені наступні договори: №23.07.12-РА/01 від 27.07.2012 року на загальну суму - 46 780 грн.; №23.07.12-РА/02 від 27.07.2012 року на загальну суму - 44 860 грн.; №23.07.12-РА/03 від 27.07.2012 року на загальну суму - 48 340 грн.; №23.07.12-РА/04 від 27.07.2012 року на загальну суму - 38 697 грн.; №23.07.12-РА/05 від 27.07.2012 року на загальну суму - 32 600 грн.; №23.07.12-РА/06 від 27.07.2012 року на загальну суму - 28 940 грн.; №23.07.12-РА/07 від 27.07.2012 року на загальну суму - 56 420 грн.; №23.07.12-РА/08 від 27.07.2012 року на загальну суму - 46 220 грн.; №23.07.12-РА/09 від 27.07.2012 року на загальну суму - 58 777 грн.;

Відповідно до умов вказаних договорів позивач (замовник) доручив ПП «Бі Енд Пі Адвертайсінг» (виконавець) провести рекламні кампанії на спеціальних конструкціях у період, зазначений у договорах.

У підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по усіх укладених договорах на загальну суму - 401 634 грн. (чотириста одна тисяча шістсот тридцять чотири гривні), в т. ч. ПДВ 20 % - 66 939 грн. (шістдесят шість тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять гривень), зокрема: №ОУ-0000030 від 31.08.2012; №ОУ-0000031 від 31.08.2012; №ОУ-0000032 від 31.08.2012; №ОУ-0000033 від 31.08.2012; №ОУ-0000034 від 31.08.2012; №ОУ-0000035 від 31.08.2012; №ОУ-0000036 від 31.08.2012; №ОУ-0000037 від 31.08.2012; №ОУ-0000038 від 31.08.2012.

Також позивачем, відповідно до вище згаданих договорів надано податкові накладні, зокрема: №17 від 21.08.2012; №19 від 21.08.2012; №13 від 21.08.2012; №18 від 21.08.2012; №16 від 21.08.2012; №14 від 21.08.2012; №20 від 21.08.2012; №21 від 21.08.2012; №23 від 21.08.2012.

В матеріалах справи також містяться копії платіжних дорученнь, зокрема: №806 від 21.08.2012; №807 від 21.08.2012 року; №808 від 21.08.2012 року; №809 від 21.08.2012 року; №812 від 21.08.2012 року, виписки АТ «ОТП БАНК» за 21.08.2012 та за 22.08.2012, виписки АТ «РОДОВІД БАНК» за 20.08.2012 та за 21.08.2012 року, відповідно до яких Товариство оплатило ПП «Бі Енд Пі Адвертайсінг» виконані, згідно з вище згаданими договорами, роботи та надані послуги у повному обсязі.

Позивачем також надана копія фотозвіту ПП «Бі Енд Пі Адвертайсінг» про проведення рекламної кампанії, відповідно до згаданих договорів.

Відповідач у свою чергу посилається на акт ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС №634/2260/31281937 від 20.12.2012 про результати позапланової перевірки ПП «Бі Енд Пі Адвертайсінг» з питань взаємовідносин з ТОВ «Лезир» за період з 01.08.2012, відповідно до якого у ТОВ «Лезир» відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, також зазначено, що в ході перевірки вбачається відсутність реальної можливості поставок товарів, придбаних у ПП «Бі Енд Пі Адвертайсінг» контрагентом-покупцем ТОВ «Акко Інтернешнл», а тому договори, відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі сказаного, відповідачем зроблено висновок, що укладені між позивачем та ПП «Бі Енд Пі Адвертайсінг» договори носять фіктивний характер з огляду на відсутність наміру останнього на створення правових наслідків та виконання взятих на себе зобов'язань.

Однак, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) існує презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (стаття 228 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (стаття 234 ЦК України).

Наявність наміру позивача на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, відповідачем не доведено.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність такої мети у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду.

Згідно з частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ччастини 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зважаючи на вищевикладене та на відсутність на момент розгляду справи обвинувального вироку суду або рішення щодо визнання правочинів позивача недійсними, суд приходить до висновку про безпідставність позиції відповідача щодо визначення спірних правочинів як таких, що укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства або таких, що є фіктивними.

Підсумовуючи вище сказане суд вважає за необхідне додати, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені обставини у своїй сукупності, суд робить висновок, що господарські операції між ПП «Бі Енд Пі Адвертайсінг» та ТОВ «Акко Інтернешнл» були реальними та спрямованими на реальне настання відповідних наслідків, позивачем виконані всі передбачені податковим законодавством умови для віднесення відповідних сум по взаємовідносинам з ПП «Бі Енд Пі Адвертайсінг» до складу податкового кредиту та валових витрат підприємства.

Відтак, висновок відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що не відповідає фактичним обставинам, а тому податкові повідомленя-рішеня №0002352290 та 0002362290 від 23.07.2013 є протиправними й підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов зодовольнити;

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби №0002352290 від 23.07.2013 та 0002362290 від 23.07.2013;

Судові витрати у розмірі 1 882 грн. 66 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акко Інтернешнл» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук