Постанова № 34078799, 07.10.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2013 року

(12 год. 10 хв.)

Справа № 2а-6270/09/0870

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання Я.М.Муха

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітон»

до: Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000932305/0 від 18.06.2009

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітон» (далі – позивач) до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000932305/0 від 18.06.2009.

Представник позивача до судового засідання надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, адміністративний позов задовольнити в повному обсязі, визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000932305/0 від 18.06.2009.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Заяв про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, з’ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 06.04.2009 року по 21.05.2009 року Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 р. по 31.12.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 17.2006 р. по 31.12.2008 р. За підсумками перевірки було складено акт від 04.06.2009 року 3289/2305/23853490, у висновках якого встановлено порушення позивачем приписів чинного законодавства, а саме: пп. 7.4.1, пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7, п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 250 191,00 грн.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки 18.06.2009 Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000392305/0 яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 375 286,50 гривень, в тому числі 250 191,00 грн. основний платіж, 125 095,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням – рішенням, позивач оскаржив його до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя, але рішенням про результати розгляду первинних скарг від 04.09.2009 р. скарги ТОВ „Юнітон” залишені без задоволення, а податкове повідомлення – рішення № 0000392305/0 від 18.06.2009 року – без змін.

Причиною нарахування податкового зобов'язання податковим повідомленням - рішенням, яке оскаржується, послугували висновки, викладені в п. 3.2.1 „Податкові зобов'язання" акту перевірки, а саме на аркушах 52 - 54, з якими позивач не згоден повністю з огляду на наступне.

Згідно п. 1.3 Р. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005 N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за N 925/11205 (надалі - Порядок № 327), акт перевірки є носієм доказової інформації про виявленні порушення вимог податкового законодавства.

Висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 213 575 грн. зроблений ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя на підставі того, що на думку перевіряючих суми встановлених нестач товарів є такими, що не використовуються у господарській діяльності підприємства, і ці товари вважаються проданими за звичайною ціною, але не нижче ціни їх придбання у звітному перероді, коли вони відображаються в обліку. Вказаний висновок зроблений з посиланням на детальний опис порушення у п. 3.1.2 акту перевірки та нормативне обгрунтування згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Проте, вказані висновки ґрунтуються на неправильній оцінці податковим органом фактичних обставин господарської діяльності позивача і, як наслідок, неправильне застосування норм Закону України „Про податок на додану вартість".

Діюче законодавство України не містить нормативного визначення поняття „нестача". На нашу думку, під нестачею можна розуміти перевищення кількісних показників обсягу товарно - матеріальних цінностей за даними облікових документів над даними про його фактичну наявність, установленими під час інвентаризації. У спірному ж випадку виявлені нестачі по суті не є встановленням відсутності фактично отриманого товару, витрати на придбання якого понесені підприємством, а пересортицею, що виникає внаслідок помилок при відпуску товару.

Так, як встановлено під час перевірки, позивачем протягом перевіряємого періоду щомісяця виявлялися лишки та нестачі товарів, які виникли внаслідок пересортиці. Зважаючи на особливості господарської діяльності у галузі торгівлі чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них, виключити появи лишків та нестач неможливо. Проте, вказані лишки та нестачі не є результатом безоплатного отримання або надання товарів, а наслідком помилок при відпуску товарів (пересортиця). Діюче законодавство дозволяє підприємству при виявленні в обліку лишків при одночасній наявності нестач проводити їх взаємний залік внаслідок пересортиці, а саме згідно п. 11.12

Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно - матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. № 69, зареєстрованого в Мін'юсті 26.08.1994 р. за № 202/412 (надалі - Інструкція № 69). Вимоги Інструкції № 69 для взаємного заліку лишків та нестач пересортицею позивачем були виконані. Обставини визначені актом перевірки, як такі, що усувають можливість взаємного заліку лишків та нестач, спростовуються документами, наявними на підприємстві (інвентаризаційні описи, звіряльні відомості, пояснення матеріально - відповідальних осіб, протоколи інвентаризаційних комісій, затверджені керівником) та не є такими, що за нормами Інструкції № 69 усувають можливість взаємного заліку лишків та нестач внаслідок пересортиці. Абзацом другим та третім пп. б) п. 11.12 Інструкції № 69 передбачено, що якщо конкретні винуватці пересортиці не встановлені, то сумові різниці розглядаються як нестачі цінностей понад норми природного убутку з віднесенням їх до складу інших витрат операційної діяльності; перевищення вартості цінностей, що виявились у надлишку, проти вартості цінностей, що виявились у нестачі при пересортиці, відноситься на збільшення даних обліку відповідних . матеріальних цінностей та інших операційних доходів. Тобто, вищевказаним спростовується висновок акту перевірки, що відображення у обліку лише результату заліку лишків та нестач товарів суперечить діючому законодавству.

За вказаних обставин висновок податкового органу, що на списану нестачу товарів у відповідних періодах її виникнення слід нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ, оскільки вони є такими, що не використовуються у господарській діяльності підприємства, є безпідставним. Вказане твердження може застосовуватися позивачем стосовно нестач після заліку лишків та нестач внаслідок пересортиці, а не до всієї вартості, як пропонується актом перевірки.

Оподаткування операцій по встановленню лишків та нестач внаслідок пересортиці у спосіб, вказаний в акті перевірки, (включення лишків у валовий дохід та нарахування на суму нестачі податкових зобов'язань з ПДВ), не передбачений нормами діючого податкового законодавства.

Крім того, вищевказані обставини свідчать про наявність конфлікту інтересів по спірному питанню. Згідно пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181 - III (з змінами та доповненнями) у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Безпідставне твердження податкового органу про наявність на підприємстві протягом періоду, що перевірявся, реальних лишків та нестач товару, а не пересортиці, зроблено внаслідок вивчення лише даних електронної програми 1 С-Бухгалтерія, яка не завжди дає можливість коректно відображати фактично здійснювані господарські операції у відповідності до їх реального змісту. Реальні нестачі на підприємстві позивача відсутні, відповідно, немає фактичних та правових підстав для нарахування сум податку на додану вартість на суму встановлених нестач товарів у звітному періоді, коли вони відображаються в обліку, як вказується в акті перевірки.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що висновки відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" такими, що суперечать фактичним обставинам та положенням законодавства України. Відтак, є неправомірним нарахування податковим повідомленням - рішенням, суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 320 362,50,00 грн. в тому числі 213 575,00 грн. основний платіж, 106 787,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Як вбачається із доказів, наданих позивачем, ТОВ „Юнітон” було подано скаргу на спірне податкове повідомлення – рішення, яка вручена ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя 06.06.2009 р. 17.07.2009 р. відповідачем на адресу позивача було направлене рішення за № 5578/10/23-118 від 17.06.2009 р. про продовження строку розгляду первинної скарги позивача до 04 вересня 2009 року включно. 04 вересня 2009 року ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя було прийнято рішення про результати розгляду первинних скарг. Згідно рішення податкове повідомлення - рішення ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя залишила без змін. На підставі акту перевірки та рішення про результати розгляду первинної скарги ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя на адресу ТОВ «Юнітон» було надіслано повідомлення -рішення № 0000392305/1 від 04.09.2009р.

З вказаного суд вбачає, що ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя порушила строк, встановлений пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки рішення про результати розгляду первинних скарг було відправлено позивачу на 61 день, що підтверджується матеріалами справи. Внаслідок викладеного суд приходить до висновку про задоволення первинної скарги ТОВ „Юнітон” щодо повного скасування податкового повідомлення - рішення № 0000392305/0 від 18.06.2009 р.

Крім того, Запорізьким окружним адміністративним судом розглядалася інша справа №2а-6269/09/0870 про визнання протиправним та скасуванню податкового повідомлення- рішення, якими позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток, підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень були висновку акту перевірки позивача від 04.06.2009 №3289/2305/23853490, саме цей акт перевірки і став підставою для прийняття оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення якими позивачу було нараховано суму податкового зобов’язання за платежем по податку на додану вартість. За результатами розгляду справи №2а-6269/09/0870 позовні вимоги були задоволенні у повному обсязі та скасоване оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2010 по справі №2а-6269/09/0870 набрала законної сили 12.07.2012.

Відповідно до п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, відповідачем не доведено правомірність прийняття спірного рішення, внаслідок чого суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідності до п. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З урахуванням викладеного, на користь позивача з державного бюджету підлягають до стягнення судові витрати сплачені ним при подачі позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158, 160- 164 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000932305/0 від 18.06.2009

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітон» судовий збір у розмірі 3 грн.40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Конишева