Постанова № 34078585, 02.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 р. Справа № 804/8013/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняТроценко О.О.за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Базанова Р.М. Петрашку О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МБФ «Негоціант ЛТД» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання дій відповідача протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.02.2013р. №0000021510, №0000041520,-

ВСТАНОВИВ:

14.06.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю МБФ «Негоціант ЛТД» звернулося з позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області та просить:

-визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача в результаті якої був складений акт перевірки від 31.01.2013р. № 104/150/24434513 «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю МБФ «Негоціант ЛТД» з питань взаємовідносин з ПП «Славутич-Сігма Н», з ПП «Спецпромтехніка» за період з 01.04.2009р. по 30.09.2010р.;

-визнати дії відповідача зі складання акту перевірки від 31.01.2013р. №104/150/24434513«Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю МБФ «Негоціант ЛТД» з питань взаємовідносин з ПП «Славутич-Сігма Н», з ПП «Спецпромтехніка» за період з 01.04.2009р. по 30.09.2010р.»;

-визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013р. №0000021510 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 13 170,00 грн. (основний платіж -10536,00 грн., штрафна санкція - 2634,00 грн.), податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013р. №0000041520 про визначення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 10536,25 грн. ( основний платіж -8429,00 грн., штрафна санкція -2107,25 грн.).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що дії відповідача з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача в результаті яких складено акт перевірки від 31.01.2013р.№104/150/24434513, а також прийняті на підставі вказаного акту перевірки податкові повідомлення-рішення від 22.02.2013р. №0000021510,№0000041520 про збільшення позивачеві сум грошових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток є протиправними з огляду на недоведеність податковою інспекцією виявлених порушень підприємством чинного законодавства, необґрунтованість висновків акту перевірки, оскільки факт виконання договорів із ПП «Славутич Сігма Н», ПП «Спецпромтехніка» підтверджуються актами виконаних робіт, податковими накладними, розрахунками за придбані послуги, які надавались перевіряючим під час перевірки. Також позивач вважає, що є безпідставним висновок податкової інспекції про нікчемність правочинів, який ґрунтується на постанові Самарського районного суду від 05.08.2011р. по справі № 1-301/11 за якою ОСОБА_1 (директора ПП «Спецпромтехніка») визнано винним у організації мережі фіктивних підприємств з метою формування податкового кредиту, тоді як у вказаній постанові не мітиться жодного факту, що стосується господарських операцій ПП «Славутич-Сігма Н», ПП «Спецпромтехніка» з підприємством позивача, а тому, на думку позивача, зазначена постанова не є обов'язковою для адміністративного суду згідно ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивач вказує на те, що, не дивлячись на надання документів, перевірка здійснювалась всупереч закону, в тому числі не лише за 2009р., а й за 2008 рік, які згідно п.44.3 ст.44 ПКУ повинні зберігатися підприємством лише 1095 днів з дня надання податкової звітності. Окрім того, позивач вважає, що відповідачем були здійснені неправомірні дії під час складання акту перевірки та заходи з метою її проведення, недотримання вимог щодо змісту та обсягу перевіряємих даних, фіксації висновків про нереальність здійснених господарських операцій, що позбавляє проведену перевірку та здійснені донарахування статусу законних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що дії відповідача з проведення перевірки та складання акту перевірки та оспорюваних податкових повідомлень-рішень є законними, оскільки у ході перевірки позивачем не було доведено реальність здійснення господарської операції з ПП «Спецпромтехніка» відповідними первинними бухгалтерськими документами, до перевірки позивачем не було надано банківських виписок, журналів ордерів та обігово-сальдових відомостей, які б дали змогу визначити яким чином зазначені товари (послуги) були оприбутковані та яким чином здійснювалися розрахунки за отримані послуги, окрім того, було встановлено, що у період з 1 кварталі 2005р. по Ш квартал 2010р. штат ПП «Спецпромтехніка» склав 1 особа, а також за постановою Самарського районного суду від 05.08.2011р. у справі № 1-301/11 ОСОБА_1 ( директора ПП «Спецпромтехніка») було визнано винним у організації мережі фіктивних підприємств з метою формування податкового кредиту та конвертації грошових коштів. Представник відповідача зазначив про те, що по правовідносинах з ПП «Славутич-Сігма Н», які відбулися у 2008р. була проведена перевірка, однак жодного податкового повідомлення-рішення по цих відносинах не приймалося у зв'язку зі спливом 1095 днів. З огляду на викладене, податковий орган вважає, що проведеною перевіркою не виявлено, а підприємством не надано будь-якого іншого документального підтвердження місць виконання зобов'язань підприємства.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 02.10.2013р.

У ході судового розгляду справи судом були встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю МБФ «Негоціант ЛТД» зареєстровано Дніпропетровською районною державної адміністрації Дніпропетровської області 10.10.1996р. як юридична особа за адресою:52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт.Ювілейне, вул.Теплична, буд. 32, кв.197, перебуває на обліку як платник податку та є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією довідки з ЄДРПОУ від 20.09.2012р., копією статуту позивача та копією свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ. (а.с. 13-20).

У період з 18.01.2013р. по 24.01.2013р. Дніпропетровською МДПІ Дніпропетровської області ДПС було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ПП «Славутич-Сігма Н», з ПП «Спецпромтехніка» за період з 01.04.2009р. по 30.09.2010р. за результатами якої складено акт від 31.01.2013р. № 104/150/24434513 та встановлено наступні порушення позивачем, а саме:

- ст.234 ЦК України, п.7.4.1,7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого ТОВ МБФ «Негоціант ЛТД» завищено суму податкового кредиту всього у сумі 99059 грн.;

- ст.234 ЦК України, п.5.1,п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого ТОВ МБФ «Негоціант ЛТД» занижено податок на прибуток всього у сумі 123 824 грн. (а.с.24-54).

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом 22.02.2013р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р» :

- № 0000041520 за яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 10036,25 грн., в тому числі за основним платежем - 8429,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 2107,25 грн. (а.с.67);

- №0000021510 за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 13170,00 грн., в тому числі за основним платежем - 10536,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2634,00 грн. (а.с.68).

Позивач не погоджується з діями відповідача щодо проведення вищевказаної позапланової невиїзної перевірки, складання акту перевірки та прийнятими за її результатами вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями з огляду на недоведеність податковою інспекцією порушень підприємством чинного законодавства, необґрунтованість та протиправність висновків акту перевірки у зв'язку з наявністю усіх первинних бухгалтерських документів, що підтверджують факт виконання позивачем договорів з ПП «Славутич-Сігма Н» та ПП «Спецпромтехніка».

Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 19-1, 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, при цьому, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, в порядку встановленому цим Кодексом.

Як видно із матеріалів справи, податковим органом на виконання своїх функцій та повноважень було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань взаємовідносин позивача з ПП «Славутич-Сігма Н», ПП «Спецпромтехніка» за період з 01.04.2009р. по 30.09.2010р. за результатами якої складено акт від 31.01.2013р. №104/150/24434513 яким було встановлено завищення позивачем ПДВ на суму 99059 грн. та заниження податку на прибуток на суму 123824 грн. (а.с.54).

Зазначені висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що в ході перевірки підприємством не було надано до перевірки банківські виписки, журнали, ордери та обігово-сальдові відомості, які б давали змогу визначити яким чином товари (послуги) були оприбутковані та яким чином здійснювалися розрахунки за отримані послуги; згідно актів перевірок відносно контрагентів позивача - ТОВ МБФ «Негоціант ЛТД», ПП «Спецпромтехніка» було встановлено, що у штаті вказаних підприємств у 2010р. працювало по одній особі, окрім того, до податкової інспекції надійшла постанова Самарського районного суду від 05.08.2011р. якою ОСОБА_1 (директора ПП «Спецпромтехніка») визнано винним у організації мережі фіктивних підприємств з метою формування податкового кредиту та конвертації грошових коштів, а тому проведеною перевіркою не виявлено, а підприємством не надано будь-якого іншого підтвердження місць виконання зобов'язань підприємства; також вказаною постановою суду встановлено вчинення (документальне оформлення) ОСОБА_1 від імені ПП «Славутич-Сігма Н» удаваних правочинів щодо постачання (придбання) відповідних ТМЦ без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами у зв'язку з чим зроблено висновок про те, що операції між позивачем та ПП «Славутич Сігма Н», ПП «Спецпромтехніка» не пов'язані з господарською діяльністю позивача, є безтоварними, тобто товари, роботи (послуги) фактично не продавались, не виконувались та не здійснювались (а.с.31-32,39, 45, 52).

Згідно з п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999р. ( далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Згідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення правовідносин) - валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів ( робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт ( послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт ( послуг) - підпункт 11.2.1 п.1.2 ст.11 вказаного вище Закону.

Водночас, відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість ( чинного на момент виникнення правовідносин) - датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

-або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення правовідносин) - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановлено п.6.1 статті та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання з оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість суду необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Так, як вбачається із акту перевірки, позивачем було надано до податкової інспекції завірені копії наступних документів: податкова накладна №91517 від 15.09.2010р., довідка про вартість будівельних робіт за вересень 2010р., акт № 1 приймання виконаних робіт за вересень 2010р., податкова накладна №053001 від 30.05.2010р., рахунок №350, акт приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг від 30.05.2010р.), податкова накладна № 033001 від 30.03.2010р., рахунок № 330, акт приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг від 30.03.2010р.), договір №2 від 15.02.2010р., додаток до договору №2 від 15.02.2010р. ( а.с.26).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Славутич-Сігма Н» позивачем не надано жодного документу, в той час коли по взаємовідносинах з ПП «Спецпромтехніка» суду надані копії договору про надання послуг №2 від 15.02.2010р., укладеного позивачем та ПП «Спецпромтехніка», додатку до договору № 2 від 15.02.2010р., копія акту здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), копію податковою накладної від 30.03.2010р., копію рахунку № 330, копію акту № 1 прийомки виконаних будівельних робіт за вересень 2010р. за договором № 2 від 28.10.2010р., копію довідки про вартість виконаних робіт та затрат за вересень 2010р. за договором №2 від 28.10.2010р., копію податкової накладної від 15.09.2010р., від 30.05.2010р., копію рахунку № 350, копію трудової угоди від 28.08.2010р. до договору підряду № 62 від 27.08.2010р., копію переліку робіт до трудової угоди від 28.08.2010р., копію заяви гр.ОСОБА_7 від 10.09.2010р.(а.с.69-79,85-92,152-157).

Вивчивши вищенаведені первинні бухгалтерські документи, які оформлені позивачем, суд приходить до висновку, що вони не можуть бути прийняті судом на підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з вищевказаними контрагентами з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, під час перевірок контрагентів позивача - ТОВ «Славутич-Сігма Н», ПП «Спецпромтехніка» встановлено, що згідно звітів даних підприємств у їх штаті перебувало по одній особі, що виключає можливість надання ТОВ «Славутич-Сігма Н» та ПП «Спецпромтехніка» позивачеві послуг, зазначених у договорі №2 від 15.02.2010р. з огляду на відсутність у штаті підприємств працівників відповідного фаху, а також і виключає можливість надання позивачеві послуг з виконання будівельних робіт ПП «Спецпромтехніка» у вересні 2010р. за договором № 2 від 28.10.2010р.

При цьому, будь-яких доказів, які б свідчили про те, де здійснювався ремонт двигунів ПП «Спецпромтехніка» для позивача за договором про надання послуг № 2 від 15.02.2010р., докази придбання позивачем електродвигунів та передачу їх працівникам ПП «Спецпромтехніка» не надано, доказів його транспортування від позивача з смт. Ювілейне до м. Новомосковська, де знаходиться дане підприємство, позивачем ні до перевірки, ні суду не надано.

Також не можуть бути прийняті як належні докази виконання ПП «Спецпромтехніка» будівельних робіт для позивача щодо проведення капітального ремонту житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у вдови інваліда війни ОСОБА_7 за договором субпідряду укладеного між позивачем та ПП «Спецпромтехніка», оскільки ні до перевірки, ні суду відповідного договору позивачем не було надано, а наданий акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010р. не може служити належним доказом виконання робіт за договором, який було укладено пізніше, а саме: акт містить посилання на договір № 2 від 28.10.2010р.(а.с.75-78).

Суд критично ставиться до наданої на підтвердження реальності виконання будівельних робіт саме ПП «Спецпромтехніка» трудової угоди до договору підряду № 62 від 27.08.2010р. укладеної між ПП «Спецпромтехніка» та бригадою будівельників під керівництвом бригадира ОСОБА_8 від 28.08.2010р., оскільки зазначена трудова угода містить посилання на договір підряду № 62 від 27.08.2010р., тоді як акт прийомки виконаних робіт за вересень 2010р. містить посилання на договір №2 від 28.10.2010р.(а.с.75).

Водночас, судом у судовому засіданні також були допитані свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Так, свідок ОСОБА_8 пояснив, що виконував будівельні роботи у АДРЕСА_1 по АДРЕСА_1, будинку та номеру його назвати не може, оскільки пройшло багато часу, замовником будівництва був чоловік на імя «ОСОБА_11», ні кошторису, ні актів виконаних робіт ним не складалося, до місця проведення робіт його привозили, у АДРЕСА_1, його бригада проживала на квартирі, адреси назвати не може, за виконані роботи з ним розраховувалися готівковими коштами.

Свідок ОСОБА_9 пояснила що є працівником соцслужби, їй відомо, що будівельні роботи по АДРЕСА_1 по капітальному ремонту будинку ОСОБА_7 виконувала фірма «Негоціант ЛТД», хто саме виконував роботи їй не відомо і чи були залучені до участі у виконанні робіт субпідрядники їй також невідомо, чи передбачав договір підряду залучення до проведення будівельних робіт субпідрядних організацій свідок також не зміг пояснити.

З огляду на викладене, судом зазначені вище свідчення свідків не можуть бути покладені в основу даного рішення на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ПП «Спецпромтехніка», оскільки вказані свідки не змогли нічого пояснити щодо взаємовідносин позивача та ПП «Спецпромтехніка» у ході виконання будівельних робіт.

Суд критично ставиться до пояснень свідка ОСОБА_8, оскільки останній не зміг навіть назвати прізвища та імені особи, з яким він укладав трудову угоду, посилався у своїх поясненнях на чоловіка на ім'я «ОСОБА_11», тоді як трудова угода ним була укладена з ОСОБА_1 (а.с.152).

В той же час, судом приймається до уваги свідчення самого ОСОБА_1 ( директора ПП «Спецпромтехніка»), які відображені у постанові Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 05.08.2011р. у справі № 1-301/11 про те, що з 17.10.2005р. по 01.03.2011р., маючи під особистим контролем ПП «Спецпромтехніка» у розпорядженні статутні документи, печатки, поточні банківські рахунки СПД, використовував дане підприємство для здійснення незаконної діяльності по переведенню грошових коштів із безготівкової форми у готівкову чим скоїв фіктивне підприємництво, а саме: створив суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ПП «Спецпромтехніка» з метою використання підприємства для прикриття незаконної діяльності. ОСОБА_1 визнав свою вину повністю, погодився з усіма обставинами по справі, які були встановлені на досудовому розслідуванні. Зазначена постанова суду набрала законної сили 16.08.2011р.(а.с.141-147).

До того ж судом враховується також і віддаленість контрагентів один від одного, що виключає можливість здійснення вказаних вище господарських операцій у вищевказаних об'ємах виконаних робіт з урахуванням наявності у кожного з контрагентів позивача по одному працівнику у штаті.

Позивачем будь-якими належними доказами не доведено того, що саме працівниками ПП «Спецпромтехніка» надавалися відповідні послуги.

Не є належними доказами підтвердження виконання робіт саме ПП «Спецпромтехніка» і надана заява ні би то складена гр. ОСОБА_7 10.09.2010р.(а.с.157), оскільки зазначена копія заяви не завірена нотаріусом у встановленому законодавством порядку, а завірена лише позивачем, що визиває у суду сумніви у її достовірності з огляду на те, що позивачеві чинним законодавством України не надано повноважень засвідчувати дані заяви громадян. Окрім того, зазначена заява гр.ОСОБА_7 не підтверджує виконання робіт також і позивачем.

З урахуванням наведеного, враховуючи віддаленість позивача від ПП «Спецпромтехніка», яке знаходиться у м. Новомосковську(згідно матеріалів справи), об'єми виконаних за актом приймання виконаних робіт, наявність у штаті даного контрагента однієї особи, суд приходить до висновку про неможливість проведення таких підрядних робіт однією особою у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про не підтвердження позивачем реальності здійснення вказаної господарської операції.

За приписами п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Як видно зі змісту акту перевірки, позивачем не було надано також і доказів руху активів, оплати коштів за придбані товари та виконані роботи на користь ПП «Спецпромтехніка».

Відповідні документи не були надані позивачем і на вимогу суду.

Водночас, суд не вбачає доцільності в укладенні вказаного договору субпідряду з ПП «Спейпромтехніка» з метою отримання прибутку згідно до вимог п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України з огляду на те, що одним із видів діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель, інші спеціалізовані будівельні роботи (а.с.13), а отже, суд приходить до висновку, що позивач фактично мав можливість виконати вказані роботи по капітальному ремонту житлового будинку по АДРЕСА_1 власними силами.

Судом також враховується і те, що позивачем не було у ході судового розгляду справи доведено належними та допустимими доказами і отримання прибутку від здійснення вказаних вище господарських операцій та використання даних робіт і послуг у своїй господарській діяльності.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про те, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операціях по правовідносинах з вищевказаними контрагентами, а сам факт складання між сторонами податкових накладних не може свідчити про реальність здійснення господарської операції за вказаними договорами з урахуванням вимог ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які наведені вище.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової перевірки та складання акту перевірки від 31.01.2013р. за № 104/150/24434513, виходячи з наступного.

Завдання, функції та повноваження органів податкової служби, визначені нормами Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р.

Так, згідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби - п.п.41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України.

Так, як вбачається зі змісту позовних вимог та змісту самого позову, позивач фактично оспорює дії відповідача щодо складання акту від 31.01.2013р. №104/150/24434513 (а.с.4-11).

У відповідності до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Акти ненормативного характеру (індивідуальний акт), в свою чергу, породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта ( чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Однак, висновки, викладені в акті перевірки, а також дії відповідача по його складанню та оскаржуваний акт перевірки не є нормативним актом, оскільки не встановлює, не змінює і не скасовує норми права, не носить загальний чи локальний характер та не застосовується неодноразово.

Також цей акт не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не породжує права і обов'язки у позивача. Тобто, в акті перевірки не містяться вимоги та приписи відповідача, які обов'язкові для виконання позивачем.

Таким чином, зазначений акт та висновки, викладені в ньому, не можуть розглядатися як нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії у розумінні п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що дії по складанню вказаного акту та викладені у ньому висновки стали підставами для виникнення у позивача будь-яких прав та обов'язків, які є обов'язковими для виконання.

Враховуючи наведене та те, що дії за актом перевірки та висновки викладені в акті від 31.01.2013р. не породжують будь-яких правових наслідків для позивача, не містять приписів та вимог відповідача, які є обов'язковими для виконання позивачем, а тому не можуть бути предметом судового розгляду, що виключає можливість задоволення таких позовних вимог.

В той же час, досліджуючи питання щодо закриття провадження в частині вищевказаних позовних вимог на підставі ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що неможливо застосувати дану норму, оскільки вона передбачає роз'яснення позивачеві до якої юрисдикції належить розгляд даних позовних вимог, тоді як, в даному випадку, обраний позивачем для захисту порушеного права спосіб захисту не може бути предметом судового розгляду взагалі, у зв'язку з чим слід відмовити позивачеві в частині позовних вимог щодо визнання дій відповідачеві протиправними щодо проведення позапланової перевірки та складання акту перевірки від 31.01.2013р.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, ч. 1 ст. 71 вказаного Кодексу покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги ї заперечення.

Представником позивача у ході судового розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснення ним вищенаведених господарських операцій.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши надані суду документи та дії відповідача щодо прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням ч. 3 ст. 2 вищевказаного Кодексу, суд приходить до висновку про те, що зазначені рішення прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому у адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення даного позову.

За нормами ст.ст. 7,8,9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, принципом законності відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.

Приймаючи рішення у даній справі судом також враховується правова позиції Вищого адміністративний Суд України, яка викладена в ухвалі від 29.04.2010р. № К-38733/06, а також в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., в якому зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,72, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю МБФ «Негоціант ЛТД» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання дій відповідача протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.02.2013р. №0000021510, №0000041520 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 07.10.2013р.

Суддя С.О. Конєва