Рішення № 34078168, 10.10.2013, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2505/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої - судді Висоцької Г.А.

при секретарі - Радєвій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вознесенська цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

06.06.2013 року Публічне акціонерне товариство "Акцент Банк" (далі ПАТ "Акцент Банк"), інтереси якого представляє Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (ПАТ КБ "Приватбанк") в особі представника Феняк П.Р. звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 102956.93 грн.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначав, що між ПАТ "Акцент Банк" та відповідачем був укладений кредитний договір № ABLXRC24930038 від 13.08.2008 року, за яким ОСОБА_1. було надано кредит в сумі 11427,45 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 13.08.2010 року.

Посилаючись на те, що відповідачем умови вказаного договору не були виконані належним чином, що призвело до утворення заборгованості за кредитним договором станом на 22.03.2013 року в сумі 102956,93 гривень, представник позивача просив позов задовольнити.

В судове засідання представник позивача не з»явився, в своїй заяві зазначив, що підтримує позовні вимоги просить задовольнити позов, розглянувши справу у його відсутність.

Відповідачка ОСОБА_1 в останнє судове засідання не з»явилася, судом належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомила.

В судовому засіданні 31.07.2013 року позов визнала частково, заперечувала проти задоволення позову в частині стягнення пені та штрафів, зазначила, що в неї склалося тяжке матеріальне становище, тому просила позов задовольнити частково.

Оцінивши та дослідивши письмові докази по цивільній справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.08.2008 року між банком та відповідачем був укладений кредитно-заставний договір № ABLXRC24930038, за яким позивач надав позичальнику кредит у розмірі 11427,45 грн. строком до 13.08.2010 року, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановлених кредитним договором.

Відповідно до Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, ( п. 5.1) при порушені Позичальником будь-якого із зобов'язань, Банк має право нарахувати, а Позичальник зобов'язується сплатити пеню в розмірі 1,25 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки платежу.

При порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов"язнь, передбачених Договором більш ніж на 30 днів, Позичальник зобов"язний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн.+5% від суми заборгованості .

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов»язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вимог закону, договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів обумовлено в анкеті, заяві позичальника та умовах надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") ( Стандарт).

Положення ст.ст. 546, 548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобов'язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов'язання забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в законі або договорі.

Відповідно до ст. 611, ч. 2 ст. 612, ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення) боржник не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен сплатити суму боргу в розмірі, передбаченому договором, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

З матеріалів справи вбачається те, що позичальник дійсно порушила умови договору в частині вчасного повернення кредиту, а також сплати відсотків за користування ним та комісії.

В зв'язку з цим станом на 22.03.2013 року виникла заборгованість по кредитному договору, а саме :

- заборгованість за кредитом - 10175,03 грн.;

- заборгованість по процентах - 995,49 грн.;

- заборгованість по комісії - 2194,08 грн., що повністю підтверджується наданим розрахунком боргу, а тому вказана сума на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню з відповідачки в повному обсязі.

Відносно стягнення з відповідача неустойки, суд приймає до уваги положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, в тому числі загальний розмір заборгованості по кредиту, ступінь виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, ступінь негативних наслідків для позивача внаслідок порушення іншою стороною взятих на себе зобов`язань, та вважає за необхідне зменшити розмір пені до обґрунтованого розміру, що буде в межах загального розміру боргу, а саме до 13000 грн.

Конституційний суд в Рішенні у справі № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року зазначено, що положеннями частин першої, другої статті 18 Закону про захист прав споживачів встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачами умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. В частинах третій, четвертій статті 18 Закону про захист прав споживачів наведено окремі несправедливі умови договору, перелік яких не є вичерпним.

Пунктом 4 частини першої статті 21 Закону про захист прав споживачів встановлено, що для цілей застосування цього захисту та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь - якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Конституційний Суд України виходив з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементом загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Крім цього пеня та штраф є різновидами неустойки, як юридичної відповідальності, одночасне стягнення за одне й те ж порушення позичальником умов договору одночасно штрафу та пені вказує на застосування кредитодавцем подвійної відповідальності за одне й те ж порушення, що не допускається законом, зокрема вимогами ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Також стягнення судом штрафу за умови стягнення пені призведе до збільшення загального розміру неустойки понад загальний розмір заборгованості по кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду, а саме 263.64 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 10,11, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-банк» код ЄДРПОУ 14360080, МФО № 307770, р/р 29090829000010, заборгованість по договору ABLXRC24930038 від 13.08.2008 року, станом на 22.03.2013 року , а саме:

- заборгованість за кредитом - 10175,03 грн.;

- заборгованість по процентах - 995,49 грн.;

- заборгованість по комісії - 2194,08 грн

- пеню - 13000 грн., а всього 26364 ( двадцять шість тисяч триста шістдесят чотири) гривні 51 коп.

В задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення штрафів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-банк» код ЄДРПОУ 14360080, МФО № 307770, р/р 64994919400001 судові витрати : судовий збір у розмірі 263 (двісті шістдесят три) гривні 64 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через місьскрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Висоцька Г.А.