Постанова № 34073473, 30.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 р. Справа № 816/1571/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Калитки О.М.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Жданюк А.О., Фоміної Л.О.

представника позивача Портянка Є.В.

представника відповідача Біленко Н.О., Вербицької І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясні Зорі - Полтавщина" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2013р. по справі № 816/1571/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясні Зорі - Полтавщина"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ясні Зорі - Полтавщина", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області ), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000011555/22 від 13 лютого 2013 року, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 24 607 115 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на порушення відповідачем прав та інтересів ТОВ "Ясні Зорі - Полтавщина" у сфері публічно-правових відносин через безпідставну відмову у наданні бюджетного відшкодування ПДВ. Вказував на те, що правомірність декларування до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суми податку на додану вартість в розмірі 24 607 115 грн. підтверджується належним чином оформленими податковими накладними та первинними документами бухгалтерського обліку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2013 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ясні Зорі - Полтавщина" у задоволенні адміністративного позову.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05. 2013р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі та письмових поясненнях до неї.

Представники відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представників відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ясні Зорі - Полтавщина" у встановленому законодавством порядку зареєстрований як юридична особа, код ЄДРПОУ 38237046; перебуває на обліку як платник податків в Кобеляцькому відділенні Кременчуцької ОДПІ з 09 серпня 2012 року та зареєстрований платником податку на додану вартість з 20 серпня 2012 року (т. 1, а.с. 60 - 61, 63).

Видами діяльності ТОВ "Ясні Зорі - Полтавщина" за КВЕД-2010 є: виробництво м'яса (10.11), виробництво м'ясних продуктів (10.13), оптова торгівля живими тваринами (46.23), оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами (46.32), роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами в спеціалізованих магазинах (47.22), розведення свиней (01.46) (т. 1, а.с. 62).

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ у період з 04 січня 2013 року по 15 січня 2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясні Зорі - Полтавщина" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджету на рахунок платника у банку за жовтень 2012 року, що виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, яке декларувалось у вересні 2012 року.

За результатами перевірки 22 січня 2013 року складено акт №482/15.3-08/38237046, згідно висновків якого встановлено, зокрема, порушення ТОВ "Ясні Зорі - Полтавщина" вимог пункту 200.5 статті 200, пунктів 3, 4 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, внаслідок чого сума бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2012 року підлягає зменшенню на 24 607 115 грн. (т. 1, а.с. 8-18).

На підставі даного висновку акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 13 лютого 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000011555/22 , яким ТОВ "Ясні Зорі - Полтавщина" відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 24 607 115 грн. (т. 1, а.с. 36-37).

Також встановлено, що 20 листопада 2012 року ТОВ "Ясні Зорі - Полтавщина" до Кобеляцького відділення Кременчуцької ОДПІ подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2012 року разом з додатками, в якій у рядку 23 та у рядку 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з ПДВ) позивачем заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суму податку в розмірі 24 607 115 грн. (т. 2, а.с. 159, 161).

За змістом Довідки про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з ПДВ) залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (р. 22 податкової декларації) складається з сум, що декларувалися платником податків у вересні 2012 року в розмірі 24 607 115 грн. (т. 2, а.с. 160).

Причиною виникнення від'ємного значення суми ПДВ у вересні 2012 року є придбання ТОВ "Ясні Зорі - Полтавщина" основних засобів у ТОВ "Українська виробнича компанія "Полагросервіс" (код ЄДРПОУ 32317005) відповідно до умов договору купівлі-продажу від 10 вересня 2012 року загальною вартістю 147 630 570 грн., в т.ч. ПДВ - 24 605 095 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ТОВ "Ясні Зорі - Полтавщина" протягом вересня - жовтня 2012 року обсяги оподаткованих операцій відсутні, іншої господарської діяльності, окрім придбання основних засобів, платником податків не задекларовано (т. 2, а.с. 152-168).

Таким чином, враховуючи приписи підпункту 4 пункту 1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, всі суми податку на додану вартість, сплачені позивачем при придбанні основних засобів, мають бути відображені у податковій декларації з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції (переробного підприємства).

Відповідно, у даному випадку право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ в позивача не виникає.

Суд першої інстанції вважав обґрунтованим посилання відповідача про те, що в звітних періодах, у яких платник податку почне здійснювати діяльність, що повинна відображатись в бюджетній декларації, та використовувати раніше придбані основні фонди частково в такій діяльності, сума податку на додану вартість, яка припадає на частку їх використання, має бути виключена із податкової декларації з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції (переробного підприємства) та перенесена до податкового кредиту (якщо здійснює оподатковані операції), або на збільшення вартості основних фондів (якщо здійснює операції, що не є об'єктом оподаткування, або звільняється від оподаткування) до декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки позивача про безпідставне декларування ТОВ "Ясні Зорі - Полтавщина" суми податку до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку.

Даний висновок мотивовано тим, що ТОВ "Ясні Зорі - Полтавщина" є переробним підприємством. А відтак, в силу приписів пунктів 3, 4 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, зважаючи на відсутність у позивача оподатковуваних операцій протягом вересня - жовтня 2012 року, сума ПДВ, сплачена ТОВ "Ясні Зорі - Полтавщина" на користь ТОВ "Українська виробнича компанія "Полагросервіс" при придбанні основних фондів, має бути відображена позивачем у податковій декларації з ПДВ щодо діяльності з постачання продукції (переробного підприємства), за якою платнику податків право щодо отримання відшкодування ПДВ з Державного бюджету України не надано.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 139 Господарського кодексу України, майнові цінності набувають економічної форми (основні фонди, оборотні засоби, кошти, товари) у процесі здійснення господарської діяльності.

Зокрема, до основних фондів виробничого і невиробничого призначення законодавством віднесено будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання.

Для цілей оподаткування платники податків, відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, переробне підприємство веде окремий облік операцій з постачання власно виробленої продукції (молока, молочної сировини, молочних продуктів, м'яса, м'ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин (шкур, субпродуктів, м'ясо-кісткового борошна), виготовленої з поставлених молока або м'яса в живій вазі сільськогосподарськими товаровиробниками (далі - продукція), і з постачання інших товарів/послуг, у тому числі продукції, виготовленої із сировини, визначеної у підпункті 1 цього пункту, та складає податкову декларацію з податку на додану вартість і податкову декларацію з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції.

Згідно підпункту 4 пункту 1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, переробне підприємство суму сплаченого (нарахованого) податкового кредиту по виготовлених та/або придбаних товарах/послугах, основних засобах, які використовуються частково для виготовлення продукції, а частково для виготовлення інших товарів/послуг, розподіляє виходячи з частки використання таких товарів/послуг, основних засобів в операціях з постачання продукції та відповідно в операціях з постачання інших товарів/послуг, з урахуванням вимог розділу V Кодексу.

Як свідчать письмові докази, відповідач в акті перевірки зазначив про порушення позивачем вимог підпунктів 3, 4 пункту 1 підрозділу 2 Розділу XX „Перехідні положення" Податкового Кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 р. (із змінами та доповненнями) при визначенні податкового кредиту по ПДВ за вересень 2012 року.

З такими висновками погодився і суд першої інстанції, залишивши поза своєю увагою той факт, що згідно пункту 1 підрозділу 2 розділу XX „Перехідні положення" Податкового Кодексу України, підпункти 3, 4 пункту 1 підрозділу 2, які на думку податкового органу були порушені позивачем, застосовуються юридичними особами, які зареєстровані платниками податку на додану вартість, при здійсненні ними операцій з постачання власної виробленої продукції (молока, молочної сировини, молочних продуктів, м'яса, м'ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин (шкур, субпродуктів, м'ясо-кісткового борошна), виготовленої з поставлених молока або м'яса в живій вазі сільськогосподарськими підприємствами, визначеними розділом V Кодексу, іншими юридичними і фізичними особами, у тому числі фізичними особами - підприємцями, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену розділом V Кодексу.

Встановленим є факт, який не заперечувався представниками податкового органу, що здійснення позивачем операцій, передбачених п.1 підрозділу 2 розділу XX „ Перехідні положення" Податкового Кодексу України, вперше відбулось в жовтні 2012 року.

Вирішальним для застосування особливого режиму сплати податку на додану вартість є факт здійснення переробним підприємством операцій по придбанню молока або м'яса в живій вазі саме у сільськогосподарських підприємств, визначених розділом V Кодексу, у інших юридичних і фізичних осіб, у тому числі у фізичних осіб - підприємців, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену розділом V Кодексу, для виготовлення та постачання власної готової продукції, а не встановлення, чи є підприємство переробним.

Тобто, оскільки з початку існування ТОВ „Ясні Зорі - Полтавщина", в тому числі і у вересні 2012 року, подібних операцій не здійснювалось, факту порушення п.п. 3, 4 пункту 1 підрозділу 2 РозділуXX,, Перехідні положення" Податкового Кодексу України в цьому звітному періоді (вересні 2012 року) не могло бути через відсутність операцій, порядок оподаткування яких ці підпункти регулюють.

Також суд першої інстанції залишив поза своєю увагою той факт, що лише в жовтні 2012 року у позивача вперше з'явились законодавчо обґрунтовані підстави для подання разом із звичайною декларацією з податку на додану вартість декларації з податку на додану вартість з позначкою: „0140 „Спеціальний режим оподаткування переробного підприємства", оскільки ТОВ «Ясні Зорі - Полтавщина" набуло статусу платника податку як переробне підприємство, яке згідно з пунктом 1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України застосовує особливий порядок сплати податку на додану вартість за реалізовані ним м'ясо та м'ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі (шкури, субпродукти, м'ясо-кісткове борошно) саме в жовтні 2012 року.

Відповідно до вимог п. 8 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 № 1492 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1342), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 р. за № 1490/20228, платники податку переробні підприємства, які згідно з пунктом 1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу застосовують особливий порядок сплати податку на додану вартість та реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м'ясо та м'ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі (шкури, субпродукти, м'ясо-кісткове борошно), крім декларації 0110 подають податкову декларацію з позначкою "0140" (далі - декларація 0140), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються установленого пунктом 1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу режиму, з урахуванням порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Встановленим є факт, що у вересні 2012 року ТОВ „Ясні Зорі - Полтавщина" хоча і було переробним підприємством, але не застосовувало особливий порядок сплати податку на додану вартість через відсутність як у вересні, так і за весь попередній період існування підприємства операцій, за якими такий порядок повинен застосовуватись.

Згідно приписів підпункту 1 пункту 1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, норми пункту 1 підрозділу 2 розділу XX не поширюються на операції з постачання продукції, виготовленої переробними підприємствами з імпортованої сировини, поставленої не в живій вазі, сировини, що не є сировиною власного виробництва сільськогосподарських підприємств, визначених розділом V Кодексу, інших юридичних і фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб підприємців, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену цим Кодексом (далі - сільськогосподарські товаровиробники).

Наведене спростовує твердження податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, про те, що ТОВ „Ясні Зорі - Полтавщина" повинно разом декларацією з податку на додану вартість за вересень 2012 року подати декларацію з податку на додану вартість з позначкою ,,0140 „Спеціальний режим оподаткування переробного підприємства".

Оскільки позивач за вересень 2012 року мав законодавчі підстави подати тільки одну (загальну) декларацію з податку на додану вартість, то і відобразити податковий кредит по придбаним в вересні 2012 року основним засобам в сумі 24 607 115 грн. підприємство мало законодавчо обґрунтоване право та єдину можливість тільки в цій загальній декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правомірно посилався на приписи статті 139 Господарського кодексу України, відповідно до яких майнові цінності набувають економічної форми (основні фонди, оборотні засоби, кошти, товари) у процесі здійснення господарської діяльності. Однак, безпідставно заливши поза своєю увагою приписи п. 198.3 ст. 198 розділу V Податкового Кодексу України, відповідно до яких право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В результаті того, що ТОВ „Ясні Зорі - Полтавщина" у відповідності до вимог законодавства, яке регулює ці питання, скористалось своїм правом на відображення податкового кредиту по придбанню основних засобів в загальній декларації і податку на додану вартість за вересень 2012 року, і виникло від'ємне значення суми ПДВ у вересні 2012 року в сумі 24 607 115 грн. Це від'ємне значення, як і передбачено Податковим кодексом України та Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в загальній податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року в розмірі 24 607 115 грн., оскільки інша можливість відображення зазначених операцій, що мали місце у вересні 2012 року, в податковій звітності з податку на додану вартість діючим законодавством України не передбачено.

Встановленим є факт, який не заперечувався податковим органом, що в жовтні 2012 року ТОВ „Ясні Зорі Полтавщина" змінило статус платника податку на додану вартість на загальних підставах на статус платника податку на додану вартість, який згідно з пунктом 1 підрозділу 2 розділу XX Податкового Кодексу України застосовує особливий порядок сплати податку на додану вартість.

Як пояснив представник позивача, і про це свідчать письмові докази, зміна статусу платника податку відбулася в зв'язку з тим, що в жовтні 2012 року вперше з'явилися операції, до яких повинен застосовуватись особливий порядок сплати податку на додану вартість, як це передбачено пунктом 1 підрозділу 2 розділу XX Податкового Кодексу України. Діючим законодавством не передбачено інших підстав для набуття статусу платника податку на додану вартість, який згідно з пунктом 1 підрозділу 2 розділу XX Податкового Кодексу України застосовує особливий порядок сплати податку на додану вартість, в тому числі і такої підстави, як відсутність обсягів оподаткованих операцій за попередні звітні періоди.

Наведене спростовує висновок податкового органу про те, що разом із загальною декларацією з податку на додану вартість за вересень 2012 року позивач був зобов'язаний подавати спеціальну декларацію з податку на додану вартість за вересень з позначкою 0140 „Спеціальний режим оподаткування переробного підприємства"; що всі суми податку на додану вартість в розмірі 24 607 115 грн., сплачені позивачем при придбані основних засобів в вересні 2012 року, мали бути відображені у складі податкового кредиту у спеціальній податковій декларації з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції (переробного підприємства), а не в загальній податковій декларації; що в загальній податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року рядок 17 Декларації „Усього податкового кредиту" повинен становити 0 грн. замість 24 607 115 грн.

Згідно приписів підпункту 4 пункту 1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, переробне підприємство суму сплаченого (нарахованого) податкового кредиту по виготовлених та/або придбаних товарах/послугах, основних засобах, які використовуються частково для виготовлення продукції, а частково для виготовлення інших товарів/послуг, розподіляє виходячи з частки використання таких товарів/послуг, основних засобів в операціях з постачання продукції та відповідно в операціях з постачання інших товарів/послуг, з урахуванням вимог розділу V Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що підстави для застосування цих приписів виникли у позивача в жовтні 2012 року і тому не можуть застосовуватись та змінювати порядок відображення операцій, які були здійснені у вересні 2012 року, на які поширювались інші передбачені законодавством правила оподаткування і звітності по податку на додану вартість.

Наведене свідчить про необґрунтованість твердження податкового органу щодо необхідності на підставі вимог підпункту 4 пункту 1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України змінити обсяг податкової звітності за попередній звітний період, а також необхідність змінити зміст і порядок відображення господарських операцій, які відбулися в попередньому звітному періоді у вже поданій податковій звітності.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, підтримуючи заявлені апеляційні вимоги, посилався на те, що в жовтні 2012 року ТОВ „Ясні Зорі Полтавщина" дійсно не виконало вимоги підпункту 4 пункту 1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на суму ПДВ, сплачену при придбані основних засобів, однак не на всю суму 24 607 1 15 гри., а тільки на суму ПДВ у частині використання цих основних засобів в жовтні 2012 року в операціях з постачання власної продукції, до яких застосовується особливий режим оподаткування податком на додану вартість.

Підпункт 4 пункту 1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України містить посилання на необхідність урахування при його застосуванні вимог розділу V Податкового кодексу України, однак останній не містить конкретного визначення порядку застосування саме підпункту 4 пункту 1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, визначає дії для платників податку на додану вартість при зміні напрямку використання необоротних активів в подальших податкових періодах в зв'язку із зміною порядку оподаткування.

Саме така ситуація виникла у позивача, тобто зміна напрямку використання основних засобів в наступному податковому періоді ( в жовтні 2012 року) порівняно з періодом, в якому придбані основні засоби ( у вересні 2012 року), тобто визначені в розділі V дії можливо врахувати на підставі того, що сам підпункт 4 пункту 1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України передбачає необхідність врахування вимог розділу V Податкового Кодексу.

Так, підпунктом 198.5 статті 198 розділу V Податкового кодексу України передбачено донарахування податкових зобов'язань за необоротні активи, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі необоротні активи починають використовуватись в операціях інших, ніж вони використовувались при придбанні.

При цьому, як зазначено в підпункті 198.5 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, підставою для такого коригування може бути бухгалтерська довідка. Крім того, останній абзац підпункту 198.5 статті 198 розділу V Податкового кодексу України передбачає, що з метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Пункт 199.1 статті 199 розділу V Податкового кодексу України передбачає пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту в частині, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи представника апелянта про те, що в жовтні 2012 року необхідно визначити частку використання основних засобів, придбаних в вересні 2012 року, в операціях з постачання продукції по яких застосовується особливий порядок оподаткування. Така частка, відповідно до підпункту 198.5 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, може бути визначена на підставі первинних бухгалтерських документів (акт введення в експлуатацію основних засобів та наказ на введення в експлуатацію, що підтверджують початок фактичного використання конкретних об'єктів основних засобів в господарській діяльності та визначають строк експлуатації і метод нарахування амортизації об'єктів основних засобів - відомість нарахування амортизації основних засобів за жовтень 2012 року).

Економічно обґрунтованим визначенням розміру частки використання основних засобів у виробництві і постачанні власної продукції є сума амортизації основних засобів за відповідний звітний період, яка є економічним еквівалентом частини вартості основних засобів, що переноситься на собівартість виробничої і іншої діяльності платника податку та характеризує ступінь зносу основних засобів під час їх використання.

Таким чином, розмір частки використання основних засобів в операціях з постачання власної продукції в жовтні 2012 року дорівнює сумі нарахованої амортизації основних засобів за жовтень 2012 року згідно даних первинних бухгалтерських документів та становить 466 465,42 грн.

Сума нарахованої амортизації основних засобів за жовтень 2012 року є базою для визначення суми податку на додану вартість у частині використання цих основних засобів в жовтні 2012 року в операціях з постачання позивачем власної продукції, до яких застосовується особливий режим оподаткування, яку в жовтні 2012 року необхідно було виключити зі складу податкового кредиту в загальній декларації по податку на додану вартість та перенести до податкового кредиту в спеціальну податкову декларацію з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції (переробного підприємства). Ця сума ПДВ становить 93 293,08 грн. ( 466 465,42 * 20%).

Наведене свідчить про те, що ТОВ „Ясні Зорі - Полтавщина'' в жовтні 2012 року не виконало приписи підпункту 4 пункту 1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 93 293, 08 гр. та спростовує твердження податкового органу про те, що сума бюджетного відшкодування в загальній декларації по податку на додану вартість за жовтень 2012 року була завищена на 24 607 115 грн. ТОВ "Ясні Зорі - Полтавщина" мало право на бюджетне відшкодування ПДВ в жовтні 2012 року, але не в сумі 24 607 115 грн., а в сумі 24 513 822 грн. (24 607 115 - 93 293,08), тобто сума заявленого бюджетного відшкодування в декларації за жовтень дійсно була завищена на суму ПДВ в частині використання основних засобів в операціях з постачання власної продукції (93 293,08 грн.); що сума податкового кредиту по Декларації переробного підприємства за жовтень 2012 року повинна становити 431 998 грн., як зазначено на сторінці 9 Акту перевірки (т.1, а.с.16). Сума податкового кредиту повинна бути збільшена на суму ПДВ з частки використання основних фондів в операціях з постачання власної продукції у жовтні 2012 року, тобто на 93 293,08 грн., та рядок 13 „ Усього податкового кредиту" в Декларації за жовтень 2012 року повинен становити 525 291,08 грн. (431 998 гр. і 93 293 08 гр.).

Колегія суддів зазначає, що відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову, а також законність і обґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження, що судом першої інстанції безпідставно залишено поза своєю увагою.

Натомість позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, надав належні та допустимі докази, що свідчать про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Колегія суддів, керуючись приписами ч.2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 69, 70, 71 КАС України, дійшла висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000011555/22 від 13.02.2013р. підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З урахуванням встановлених обставин у справі, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2013 р. не відповідає вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню.

Оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до ч.2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, скасувавши постанову суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи вищезазначене, з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясні Зорі - Полтавщина" підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 2 294 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п.1. п.3, п. 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясні Зорі - Полтавщина" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2013р. по справі № 816/1571/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясні Зорі - Полтавщина" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Мін доходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясні Зорі - Полтавщина".

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000011555/22 від 13.02.2013р.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясні Зорі - Полтавщина" судові витрати у сумі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калитка О.М. Калиновський В.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.

Повний текст постанови виготовлений 07.10.2013 р.