Ухвала суду № 34073465, 30.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 р.Справа № 818/3316/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2013р. по справі № 818/3316/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах , Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області

про стягнення помилково сплаченого збору,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, Управління державної казначейської служби України в м. Сумах Сумської області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах щодо відмови надати подання Управлінню Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області про повернення помилково сплаченого збору в сумі 1074,00 грн. та 2666,07 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області - 40022, м. Суми, вул. Троїцька, 8, р/р 31217224700002 в ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013, код 37970593) на користь ОСОБА_2 помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1074,00 грн. та 2666,07 грн.

Постановою сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2013 року задоволено частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1074 грн. 00 коп. та 2666 грн. 07 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2013р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, а саме, п.7 ст.1, п.6 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року №1740, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Відповідач надав письмову заяву про розгляд справи без участі його представника.

Позивач в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Колегія суддів на підставі ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно довідки-рахунку ПП "Автотрейд-Компані" Серія КІМ № 278411 від 23 липня 2010 року, ОСОБА_1 придбав автомобіль MERCEDEC-BENZ Vito 115 CDI, номер кузову НОМЕР_1 за ціною 35000,00 грн. (а.с.31)

Крім того, згідно довідки-розрахунку ТОВ "ТБ Автотранс" Серія КІМ № 808995 від 21 жовтня 2011 року, ОСОБА_1 придбав легковий автомобіль легковий автомобіль MITSUBISHI Lancer 2.0 I, номер кузову НОМЕР_2 за ціною 87000,00 грн. (а.с.30).

Після державної реєстрації вказаних автомобілів в Сумському відділі РЕР УДАІ УМВС України в Сумській області, позивач отримав державний номер на автомобіль MERCEDEC-BENZ Vito 115 CDI, а саме: НОМЕР_6, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 і на легковий автомобіль MITSUBISHI Lancer 2.0 I., а саме: НОМЕР_4, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5.

28 липня 2010 р. позивачем у відділенні Сумської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" до Державного бюджету м. Суми (р/р 31217224700002) перераховані кошти в сумі 1074,00 грн., призначення платежу: "3 % збір при відчуженні легкового автомобіля", про що свідчить квитанція від 28 липня 2010 року (а.с.7).

25 жовтня 2011, позивачем у відділенні Сумської філії АТ "Брокбізнесбанк" до Державного бюджету м. Суми (р/р 31217224700002) перераховані кошти в сумі 2666,07 грн., призначення платежу: "3 % збір при відчуженні легкового автомобіля", про що свідчить квитанція від 25 жовтня 2011 року (а.с.8).

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив з того, що на час вчинення позивачем дій щодо купівлі автомобіля та реєстрації його в органах ДАІ обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на позивача покладено не було. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування повинен був сплачений особою, що здійснювала відчуження автомобіля, тому збір у розмірі 3 % від вартості автомобіля під час реєстрації автомобіля в органах ДАІ позивачем на користь Державного бюджету України сплачено помилково.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо визнання протиправними дії відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах щодо відмови надати подання Управлінню Державної казначейської служби України Сумської області про повернення помилково сплаченого збору, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до завдань, функції, прав та обов`язків Пенсійного фонду відповідач був позбавлений можливості прийняти рішення, щодо повернення таких грошових коштів позивачеві. Натомість, розпорядником видатків з Державного бюджету України є Державна казначейська служба України. Отже, суд першої інстанції вважав, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції чинній на час придбання позивачем автомобіля), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Отже, обов'язок щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) покладено на осіб, що відчужують автомобілі.

Проте, відповідно до пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року, суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Відповідно до ч.4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 01.11.96 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" вказано, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Таким чином, виходячи з принципу законності, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції чинній на момент придбання автомобіля).

Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги відповідача, що спірні правовідносини врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року, є необґрунтованими.

Отже, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування повинен був бути сплачений особою, що здійснювала відчуження автомобіля.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що збір у розмірі 3 % від вартості автомобіля під час реєстрації автомобіля в органах ДАІ позивачем на користь Державного бюджету України сплачено помилково.

Згідно підпункту 7.2 розділу 7 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. за №21-2, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума сплаченого позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1074 грн. 00 коп. та 2666 грн. 07 коп. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2013 р. по справі № 818/3316/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2013р. по справі № 818/3316/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калитка О.М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.