Ухвала суду № 34073025, 01.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9355/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

01 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Леон Плюс» до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у м. Києві про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Леон Плюс» пред'явило позов про визнання протиправним та скасування рішення Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у м. Києві про застосування фінансових санкцій № 261016/21-129/0217 від 04 червня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у м. Києві від 4 червня 2013 року № 261016/21-129/0217 за порушення статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Леон Плюс» фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн.

Вказане рішення винесене на підставі акту відповідача від 25 квітня 2013 року № 0146/01/32453367, яким встановлено, що в магазині за адресою: м. Київ, вул. Курчатова, 19-а, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Леон Плюс» зберігаються алкогольні напої марковані маркою акцизного податку, на якій зазначена сума акцизного податку, сплаченої за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі визначеній з урахуванням чинного на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари, чим порушено 226.9 статті 226 Податкового кодексу України, пункту 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251 «Про затвердження Положення про виготовлення зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів», статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у м. Києві при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Леон Плюс» зроблений висновок, що алкогольний напій Ром «Captain Morgan «Black», 0,5 л., 40%, дата виготовлення - березень 2012 року, імпортер - Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера-Імпорт» марковий маркою акцизного податку за ставкою акцизного податку станом на квітень 2012 року, а не на дату розливу продукції.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 213.1.3 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є операції з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції).

Згідно з пунктом 218.1 статті 218 Податкового кодексу України суми податку з товарів (продукції), які ввозяться на митну територію України, що підлягають сплаті, визначаються платниками податку самостійно, виходячи з об'єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку.

Згідно статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

У відповідності до підпункту 222.2.1 Податкового кодексу України податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) сплачується платниками податку до або в день подання митної декларації.

Підпунктом 222.2.2 пункту 222.2 статті 222 Податкового кодексу України встановлено, що у разі ввезення маркованої підакцизної продукції на митну територію України податок сплачується під час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації.

Згідно пункту 216.4 статті 216 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у визначених законодавством випадках.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що для імпортованої маркованої продукції передбачено перший строк сплати податку під час придбання марок акцизного податку, а остаточний розрахунок та строк сплати акцизного податку припадає на день подання митної декларації до митного органу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що дата подання митної декларації до митного органу і є датою визначення ставки для сплати акцизного податку з імпортованої маркованої алкогольної продукції, а не дата розливу цієї продукції. Таке правило сплати податку при імпорті алкогольних виробів є ідентичним правилу для всієї імпортованої продукції, визначеним у пункті 216.4 статті 216 Податкового кодексу України.

Разом з тим, положення пункту 222.1 статті 222 Податкового кодексу України визначає строки сплати податку з підакцизних товарів, вироблених на митній території України.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, колегія суддів зазначає, що з метою встановлення відповідності між визначеною ставкою акцизного податку на час виробництва певної алкогольної продукції та фактично сплаченим розміром податку з такої продукції законодавцем встановлені певні правила.

Зокрема, абзацом четвертим пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України встановлено, що вважаються такими, що немарковані алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

При цьому, положення пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України є загальним, оскільки в них зазначено про алкогольні напої без їх поділу на вітчизняні та імпортовані, тому наведена норма має застосовуватись лише у тих випадках, коли відсутні спеціальні норми.

Разом з тим, відносно імпортованої алкогольної продукції встановлено спеціальний порядок визначення ставки податку. Так, згідно з підпунктом 222.2.2 пункту 222.2 статті 222 Податкового кодексу України ставка податку визначається не на день розливу такої продукції, а на день подання митної декларації. Таким чином, положення абзацу четвертого пункту 226.9 Податкового кодексу України повинні застосовуватись лише до алкогольної продукції, виробленої на митній території України, і не можуть бути застосовані до імпортованої алкогольної продукції, оскільки для неї дата розливу не є датою визначення ставки акцизного податку.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що при перевезенні товару через митний кордон України митні органи здійснили митний контроль, за результатами якого товар потрапив на митну територію України. Це свідчить про те, що акцизний податок був сплачений імпортерами відповідно до вимог чинного законодавства та дотримані всі істотні умови (вимоги) щодо імпортованого товару. Зазначене свідчить про те, що алкогольна продукція була маркованою акцизними марками встановленого зразка, а суми акцизного податку, зазначені на акцизних марках, відповідали встановленим на той час ставкам акцизного податку на момент оформлення вантажно-митних декларацій.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.