Ухвала суду № 34072893, 09.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4891/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

09 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» до Державної фінансової інспекції в м. Києві про часткове скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Держфінінспекцією в м. Києві відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції в м. Києві на III квартал 2012 року було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» за період з 01.07.2009 року по 01.07.2012 року, про що складено Акт ревізії від 9 листопада 2012 року №10-30/2066.

Проведеною ревізією встановлено ряд порушень, з метою усунення яких позивачу надіслані вимоги, викладені в листі від 12 грудня 2012 року №26-10-14-14/15941.

Позивач, не погоджуючись з такими вимогами відповідача, вказував на те, що він є господарюючим суб'єктом, комерційним підприємством, яке здійснює свою діяльність з метою отримання прибутку, при цьому посилався на норми ГК України щодо укладення господарських договорів та норми статті 627 ЦК України, за якими сторони вільні у визначенні умов договору, в тому числі і щодо ціни договору, та зауважував на відсутності потреби застосовувати вимоги наказу Державного комітету природних ресурсів від 04 жовтня 2004 року №174 «Про затвердження нормативів нормованих накладних витрат (загальновиробничих та адміністративних) на геологорозвідувальні роботи».

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Разом з тим, відповідно до п. 1.1 Статуту Державного підприємства Український державний геологорозвідувальний інститут, затвердженого наказом Державної служби геології та надр України від 17 жовтня 2011 року №131, Державне підприємство Український державний геологорозвідувальний інститут є державним науково-дослідним підприємством, заснованим на основі державної власності і належить до сфери управління Державної служби геології та надр України та підзвітний йому.

Свою господарську діяльність державне комерційне підприємство здійснює відповідно до завдань, визначених при його створенні і закріплених у статуті, а також виробничої програми, затвердженої органом, уповноваженим на управління підприємством від імені держави.

Згідно статті 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами, про що, зокрема, зазначено і в Статуті позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України №83 від 25.01.1999 р. «Про затвердження Порядку проведення геологорозвідувальних робіт за рахунок коштів державного бюджету» (із подальшими змінами) затверджено Порядок проведення геологорозвідувальних робіт за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 2 Порядку встановлено, що геологорозвідувальні роботи проводяться за державним замовленням. З цією метою щороку в державному бюджеті передбачається обсяг видатків, який в установленому порядку доводиться до розпорядника бюджетних коштів.

Згідно з пунктами 5 та 6 Порядку, виконавці робіт на підставі геологічних (технічних) завдань і з урахуванням обсягу видатків розробляють проекти пооб'єктних планів проведення геологорозвідувальних робіт, які затверджуються замовником. До пооб'єктних планів включаються всі перехідні та нові об'єкти, а також об'єкти, що забезпечують проведення геологорозвідувальних робіт і розвиток галузі, які виконуються за окремою проектно-кошторисною документацією.

Сума видатків на геологорозвідувальні роботи у пооб'єктних планах їх проведення визначається виконавцем цих робіт виходячи з повної кошторисної вартості геологічних (технічних) завдань, обсягів очікування виконання на початок планового року, залишку кошторисної вартості та умов проведення робіт на об'єктах.

Повна кошторисна вартість геологорозвідувальних робіт розраховується на основі збірників укрупнених кошторисних норм, переліку назв посад і професій виконавців геологорозвідувальних робіт та їх посадових окладів і тарифних ставок та каталогу базових цін на матеріальні ресурси, які використовуються під час геологорозвідувальних робіт, відповідно до Інструкції із складання проектів та кошторисів, які затверджуються Мінприроди за погодженням з Мінфіном.

В матеріалах справи міститься лист Державної геологічної служби за підписом Голови Держгеолслужби від 09 серпня 2002 року «Щодо нормативів накладних витрат та планових накопичень», та, зокрема, наказ Державного комітету природних ресурсів №174 від 04 жовтня 2004 року «Про затвердження нормативів накладних витрат (загальновиробничих та адміністративних) на геологорозвідувальні роботи, у відповідності з п.1 якого зазначені Нормативи використовуються під час розрахунків кошторисної вартості геологорозвідувальних робіт, які виконуються за кошти державного бюджету.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що наказ Державного комітету природних ресурсів від 04 жовтня 2004 року №174 «Про затвердження нормативів нормованих накладних витрат (загальновиробничих та адміністративних) на геологорозвідувальні роботи» встановлював нормативи в окремій галузі - геологорозвідувальних робіт, тобто мав відомчий характер, а отже не повинен був проходити реєстрацію в Міністерстві юстиції України.

Крім того, пункт 3 вказаного наказу зобов'язував саме директора УкрДГРІ забезпечити вчинення певних дій - проведення моніторингу фактичних загальновиробничих та адміністративних витрат із щорічним проведенням аналізу реальності нормативів накладних витрат.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування вимоги, викладеної в п. 2 листа Державної фінансової інспекції в м. Києві від 12 грудня 2012 року №26-1014-14/1594.

Стосовно інших оскаржуваних позивачем вимог, викладених в пунктах 8 та 10 листа відповідача, необхідно зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в позові та під час судового розгляду справи судом першої інстанції позивач не оспорював доводів відповідача та вимоги пункту 8 з приводу доплати за секретність в розмірі 30% директору Чернігівського відділення ДП «УкрДГРІ» ОСОБА_3

Відносно доводів позивача щодо втрати чинності постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року №2021 «Про вдосконалення порядку нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України», на підставі якої директору ЧВ УкрДГРІ ОСОБА_3 нараховувалась щомісячно надбавка до заробітної плати у розмірі 15 %, суд першої інстанції вірно зазначив, що зазначеною постановою було затверджено Положення про Почесну грамоту Кабінету Міністрів України, відповідно до пункту 14 якого нагородженим Почесною грамотою особам, умови оплати праці яких визначені постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 року №2288, виплачується щомісячна надбавка у розмірі 15 відсотків посадового окладу (залежно від кількості разів нагородження). Іншим нагородженим Почесною грамотою особам надбавка до посадового окладу в розмірі 15 відсотків може встановлюватися і виплачуватися за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, де вони працюють, згідно із рішенням керівника.

З Витягу з протоколу №28 засідання КМ України від 26.06.2007 року вбачається, що Почесною грамотою Кабінету Міністрів України нагороджувався директор Чернігівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту ОСОБА_3

Згідно з постановою КМ України від 26.12.2003р. №2021 своїм наказом №4 від 04.01.2008р. директор ОСОБА_3 встановив собі доплату в розмірі 15% посадового окладу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 року №728 «Про Почесну грамоту Кабінету Міністрів України» затверджено нове Положення про Почесну грамоту Кабінету Міністрів України.

Пунктом 13 Положення передбачається, що нагородженим Почесною грамотою працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів, умови оплати праці яких визначені актами Кабінету Міністрів України, виплачується одноразова винагорода в розмірі п'ять тисяч гривень.

Іншим нагородженим Почесною грамотою особам одноразова винагорода може встановлюватися і виплачуватися за рахунок коштів підприємства, установи та організації, де вони працюють, згідно з рішенням керівника.

Відповідно до переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 року №728, постанова Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року №2021 втратила чинність.

Таким чином, норми постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 року №728 особам нагородженим Почесною грамотою Кабінету Міністрів України передбачають виплату одноразової винагороди, а не щомісячної надбавки.

Отже, з набранням чинності постанови КМ України від 20 серпня 2008 року №728 втратила чинність постанова КМ України від 26.12.2003 р. №2021, відповідно, не можуть продовжувати свою дію в часі запроваджені постановою від 26.12.2003р. №2021 норми.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що запровадження нових норм (визначених постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 року №728) не є звуження чи скасування змісту конституційних прав і свобод громадян в розумінні статті 22 Конституції України.

Стосовно скасування пункту 10 вимоги необхідно зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, п. 3.10 Колективного договору між адміністрацією і трудовим колективом УкрДГРІ на 2008-2010 роки, схваленого конференцією трудового колективу УкрДГРІ 22 травня 2008 року, допускалась виплата працівникам відділення одноразової грошової винагороди при наявності прибутку.

Проведеною відповідачем ревізією було встановлено, що при відсутності прибутку, в порушення п. 3.10 Колективного договору, працівникам ЧВ ДП УкрДГРІ було нараховано та виплачено винагороди на загальну суму 48153,5 грн.

Під час судового розгляду справи позивач зазначав, що вважає норми п. 3.10 Колективного договору погіршують становище працівників ДП «УкрДРГІ», при цьому жодних доказів з приводу визнання недійсним цього пункту Колективного договору, визнання його таким, що не відповідає вимогам законодавства, або ж внесення будь-яких змін до умов Колективного договору - позивач не надав.

Разом з тим, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про колективні договори та угоди» встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх укладали.

Враховуючи в сукупності вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали складений 14.10.2013 року.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.