Постанова № 34072684, 27.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2013 року № 826/11235/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Донця В.А., суддів Костенка Д.А. та Пісоцької О.В., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доКабінету Міністрів України, Київської обласної державної адміністрації, Вишгородської районної державної адміністрації Київської областіпро визнання дій неправомірними, зобов'язання забезпечити трикімнатною квартирою або надати кошти для придбання житла в розмірі 1300 тис. грн.

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про: визнання неправомірними дій Кабінету Міністрів України, Київської обласної державної адміністрації, Вишгородської районної державної адміністрації Київської області щодо ненадання позивачу квартири або безвідсоткового кредиту для будівництва чи придбання житла протягом 20 років; зобов'язання Кабінету Міністрів України, Київської обласної державної адміністрації, Вишгородської районної державної адміністрації Київської області забезпечити позивача трикімнатною квартирою або надати кошти для індивідуального придбання житла по ринковій ціні в розмірі 1300,00тис.грн.

Позов мотивований тим, що Кабінетом Міністрів України протягом 15 років нехтуються Конституція та закони України, оскільки кошти для будівництва житла військовослужбовцям, звільненим в запас, відставку не виділяються значна частина виділених у 2002-2008 роках коштів для будівництва житла військовослужбовцям, звільненим в запас, відставку використана місцевою владою не за призначенням, а частина збудованих квартир Київською обласною державною адміністрацією розподілена з порушенням нормативно-правових актів, безвідсоткові кредити на індивідуальне будівництво чи придбання житла також не надаються. Як зазначено позивачем в адміністративному позові, перебуваючи в черзі на отримання пільгового житла з 1988 року йому не надано трикімнатну квартиру або безвідсотковий кредит для будівництва чи придбання житла.

Позивач до судового засідання не прибув, про місце, дату та час його проведення повідомлявся повісткою, просив здійснювати судовий розгляд справи за його відсутності.

Представник Кабінету Міністрів України в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначивши що Уряд України відповідно до статей 2, 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", частини першої статті 58 Житлового кодексу Української РСР не є органом, який забезпечує громадян житлом. У своїх поясненнях представник відповідача звернув увагу суду на помилковість тверджень позивача щодо непередбачення Кабінетом Міністрів України коштів у Державному бюджеті України для фінансування програм забезпечення військовослужбовців житлом, позаяк "Комплексною програмою забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби та членів їх сімей", затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 1999 року №2166 передбачено, що державними замовниками і виконавцями Програми є Міноборони, МВС, ДСНС, Адміністрація Держприкордонслужби, Адміністрація Держспецзв'язку, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Держмитслужба, Держспецтрансслужба, Держфельдслужба, Державне космічне агентство, Державна пенітенціарна служба, Управління державної охорони, Головне управління внутрішніх військ МВС. Також представник зазначив, що відповідно до пункту 11 "Порядку кредитування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 року №88 порядок відбору військовослужбовців, яким надаються кредити, визначається Міноборони за погодженням з іншими центральними органами виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями. Крім того, в письмових запереченнях зазначено про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання забезпечити позивача та його сім'ю житлом або надати кошти для придбання житла в розмірі 1300 ти. грн., оскільки згідно з рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради Європи 11.05.1998 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, здійснює з повною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тому, на думку представника Кабінету Міністрів України, суди не вправі втручатись в діяльність органів державної влади.

Відповідачі - Київська обласна державна адміністрація, Вишгородська районна державна адміністрація Київської області, участь повноважних представників у судовому розгляді адміністративної справи не забезпечили, про місце, дату та час судового засідання повідомлялись належним чином, надіслали до суду письмові заперечення проти позову.

У запереченнях Київської обласної державної адміністрації зазначено, що на неї покладено обов'язок лише щодо розроблення проекту плану житлового забезпечення, який затверджується Київською обласною радою, відповідно адміністрація не наділена повноваженнями здійснювати розподіл житла громадянам. Також у запереченнях йдеться про дотримання Київською обласною державною адміністрацією вимог нормативно-правових актів щодо передачі квартир Макарівській районній державній адміністрації відповідно до пункту 2 розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 22 квітня 2001 року №394 "Про передачу квартир у 12-ти квартирному житловому будинку в с. Бишів Макарівського району Київської області" та використання коштів на придбання житла згідно з розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 27 березня 2008 року №355 "Про проект Плану житлового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, звільнених у запас або відставку за станом здоров'я, віком, вислугою років та у зв'язку із скороченням штатів, які перебувають на квартирному обліку за місцем проживання, членів сімей з числа цих осіб, які загинули під час виконання ними службових обов'язків, а також учасників бойових дій в Афганістані та воєнних конфліктів за рахунок коштів субвенції з державного бюджету на 2008 рік".

Вишгородська районна державна адміністрації Київської області, заперечуючи проти позову вказала, що немає відношення до ведення квартирного обліку органом місцевого самоврядування, відповідно не може виконати вимоги ухвали суд про витребування доказів (квартирної справи ОСОБА_1) та просила здійснювати розгляд адміністративної справи за відсутності представника.

На підставі частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом ухвалено здійснювати судовий розгляд справи без участі позивача, представників відповідачів, за наявними в адміністративній справі доказами, та про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні, 26.09.2013, пояснення представника Кабінету Міністрів України, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів адміністративної справи, судом встановлено наступне.

Як убачається з листа виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 03.04.2012 №2-31/155, рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 23.12.1988 №238 ОСОБА_1 прийнято на квартирний облік та включено у списки офіцерів запасу. Станом на квітень 2012 року позивач перебував під №7 у вказаному списку. Крім того, позивач у позовній заяві зазначив, що він як ветеран військової служби, особа, що потребує поліпшення житлових умов, має право на першочергове отримання житла, але не пізніше одного року після звільнення з військової служби, або право на одноразове надання безвідсоткового кредиту.

Обставина щодо перебування позивача на квартирному обліку у Вишгородській міській раді в списках на отримання житла, як офіцера запасу, та його перебування в списках на першочергове забезпечення житлом, як ветерана військової служби, представником Кабінету Міністрів України в судовому засіданні не заперечувалось, відсутні такі заперечення і в письмових поясненнях Київської обласної державної адміністрації та Вишгородської районної державної адміністрації Київської області.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 7 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24 березня 1998 року №203/98-ВР (у редакції, чинній на час взяття позивача на квартирний облік як офіцера, звільненого в запас), ветеранам військової служби надаються пільги, зокрема, щодо першочергового забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, або одноразове надання безвідсоткового кредиту на індивідуальне житлове (кооперативне) будівництво чи придбання житла з урахуванням встановленої законодавством норми жилої площі на сім'ю і погашенням його в повному розмірі за рахунок Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, інших центральних органів виконавчої влади та військових формувань.

Станом на час розгляду адміністративної справи пунктом 6 статті цього Закону передбачено пільги ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на першочергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Позачергово забезпечуються житлом ветерани військової служби, які при звільненні з військової служби здали державним органам займане ними у військових містечках жиле приміщення та не були забезпечені іншим жилим приміщенням для постійного проживання та яким виповнилося 60 і більше років, а також сім'ям померлих ветеранів.

Як уже зазначалось, позивач з 23.12.1988 перебуває на квартирному обліку як особа, що потребує поліпшення житлових умов та як ветеран військової служби має право на першочергове забезпечення житлом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 1999 року №2166 затверджено "Комплексну програму забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби та членів їх сімей". Пунктом 3 цієї Постанови передбачено, що фінансове забезпечення Програми здійснюється за рахунок і в межах видатків, визначених її виконавцям - міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади у Державному бюджеті України на відповідний рік, та інших джерел.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 1999 року від 12 березня 2003 року №322, затверджено "Основні напрямки посилення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей на період до 2010 року". Пунктом 3 цієї Постанови зобов'язано Міністерство фінансів та центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями, щороку під час розроблення проекту Державного бюджету України передбачати фінансування заходів щодо реалізації Основних напрямів з урахуванням прогнозних показників соціально-економічного розвитку України. Крім того, в постанові констатовано виконання не в повному обсязі показників Комплексної програми протягом 1999-2002 років, у зв'язку з цим продовжено строк виконання Комплексної програми до 1 січня 2010 року.

Відповідно до статті 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами (частина перша). Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (частина друга). Держава прагне до збалансованості бюджету України (частина третя).

Статтею 116 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування (пункт 3); розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання (пункт 6); виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України (пункт 10).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 7 жовтня 2010 року №2591-VI Кабінет Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, зокрема, забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян (абзац другий); забезпечує розроблення та виконаний державних програм соціальної допомоги, вживає заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази закладів соціального захисту інвалідів, пенсіонерів та інших непрацездатних і малозабезпечених верств населення (абзац п'ятий).

Відповідні повноваження надавались Кабінету Міністрів України законами України "Про Кабінет Міністрів України" від 16 травня 2008 року N 279-VI (стаття 20), "Про кабінет міністрів України" від 21 грудня 2006 року №514-V (стаття 21), які втратили чинність.

Наведені положення нормативно-правових актів дають підстави дійти висновку, що визначення в проекті закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розміру асигнувань призначених для забезпечення ветеранів військової служби житлом відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" повинно здійснюватись Урядом України з урахуванням відповідних бюджетних запитів центральних органів виконавчої влади, на яких згідно з "Комплексною програмою забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби та членів їх сімей" покладено обов'язок забезпечення виконання Програми, а також з урахуванням принципів справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами, що є виключними дискреційними повноваженнями Кабінету Міністрів України. Відтак, відсутність достатнього фінансування на соціальні програми, в тому числі забезпечення житлом ветеранів військової служби, в даному випадку не є свідченням протиправної бездіяльності Уряду України.

В адміністративному позові, позивач як на підставу протиправної бездіяльності Київської обласної державної адміністрації, Вишгородської районної державної адміністрації Київської області зазначає обставини щодо порушення нормативно-правових актів під час здійснення процедури закупівлі житла, розподілення житла.

За змістом статті 15 Житлового кодексу Української РСР здійснення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, прийняття рішення про надання жилих приміщень належить до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад.

Відповідно до статті 38 Житлового кодексу Української РСР порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

Абзацом першим пункту 8 "Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР", затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470 квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

За змістом статей 51-53 Житлового кодексу Української РСР житлові приміщення надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Таким чином, безпідставним є твердження позивача про протиправність дій відповідачів щодо розподілу житла, наслідком чого є незабезпечення його житловим приміщенням, оскільки відповідачі безпосередньо розподіл житлових приміщень не здійснюють.

Не є, на думку колегії суддів, свідченням протиправності дій з боку Вишгородської районної державної адміністрації Київської області щодо незабезпечення позивача житловим приміщення, встановлення Контрольно-ревізійним управлінням (лист від 06.05.2010 №10-13-14-16/3329) в Київській області порушення посадовими особами відповідача положень Закону України "Про закупівлю товарів, робі і послуг за державні кошти" від 22 лютого 2000 року №1490-ІІІ щодо визначення процедури закупівлі квартир в одного учасника. Наведена обставина свідчить про вчинення окремими посадовими особами правопорушення і не дає підстави для висновку про бездіяльність органу в цілому.

Крім того, слід взяти до уваги, що складення Київською обласною державною адміністрацією проекту плану житлового забезпечення та здійснення Вишгородською районною державною адміністрацією закупівлі здійснюється виключно в межах асигнувань.

З огляду на те, що відповідачі безпосередньо не наділені повноваженнями стосовно вирішення питань надання житла громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, безпідставною є вимога позивача про зобов'язання відповідачів забезпечити житловим приміщенням.

Слід звернути увагу й на положення статті 43 Житлового кодексу Української РСР, за якою громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості (частина перша). З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень (частина третя). Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень) (частина четверта). Відповідно, необґрунтованою є вимога позивача про надання йому житла без урахування черговості.

Не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов'язання відповідачів надати кошти для індивідуального придбання житла по ринковій ціні в розмірі 1300,00 тис. грн.

Як уже зазначалось, пунктом 7 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" встановлювалось право на отримання ветеранами військової служби безвідсоткового кредиту на індивідуальне житлове (кооперативне) будівництво чи для придбання житла з урахуванням встановленої законодавством норми жилої площі на сім'ю і погашенням його в повному розмірі за рахунок Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, інших центральних органів виконавчої влади та військових формувань.

Відповідно до пункту 11 "Порядку кредитування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 року №88, порядок відбору військовослужбовців, яким надаються кредити, визначається Міноборони за погодженням з іншими центральними органами виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.

У матеріалах адміністративної справи відсутні докази звернення позивача для отримання кредиту, відмова позивачу в отриманні кредиту саме відповідачами.

Враховуючи викладене, виходячи з меж позовних вимог, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, відповідно в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Розглядаючи адміністративну справу, колегією суддів враховано положення пункту 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", а також зміст позовних вимог про визнання протиправними дій відповідачів щодо виконання ними своїх владних функцій. Відповідно, суд вважає, що дана справа відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Щодо строків звернення до суду, то з урахуванням способу захисту порушеного права, вибраного представником позивача, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду позивачем не пропущено, позаяк предметом спору є право позивача на отримання житла, яке ним не реалізоване.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 34,41 грн., що підтверджується квитанцією від 30.07.2013.

Відповідно до частини другої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки відповідачами не надано суду доказів понесення ними судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, відсутні підстави для присудження на їх користь судових витрат.

Керуючись статтями 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя В.А. Донець

Судді Д.А. Костенко

О.В. Пісоцька